Справа № 569/5873/20
1-кс/569/2608/20
26 травня 2020 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю адвоката ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12020180000000085 від 12.04.2020,-
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна, у якому просить скасувати арешт на накладений ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області 14.04.2020 на автомобіль марки AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_4 .
В судовому засідання адвокат ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_4 повністю підтримали клопотання, просили суд його задоволити з підстав викладених у ньому.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання за безпідставністю.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12020180000000085 від 12 квітня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.
12 квітня 2020 року під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди по вул. Соборній в смт. Володимирець Рівненської області, поблизу будинку №103, виявлено автомобіль AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який того ж дня визнано та прилучено до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2020 року було накладено арешт на вилучений 12.04.2020 року в ході огляду дорожньо-транспортної пригоди автомобіль AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Встановлено заборону власнику автомобіля чи іншій особі відчужувати, розпоряджатися та користуватися вищевказаним транспортним засобом до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні №12020180000000085 від 12 квітня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.
Власником вказаного транспортного засобу являється ОСОБА_4 , житель АДРЕСА_1 .
Згідно вимог ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі "Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Основною метою ст.. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Як встановлено слідчим суддею, на даний час усі слідчі дії у кримінальному провадженні проведені, у тому числі й судові експертизи, у зв'язку з чим, суд вважає за доцільне скасувати арешт на майно, зокрема на автомобіль AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
На підставі вище викладеного, враховуючи норми Конституції України, ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення частково.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 170, 171,174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12020180000000085 від 12.04.2020 - задоволити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області 14.04.2020 року у рамках кримінального провадження № 12020180000000085 від 12.04.2020, на автомобіль AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1996 року випуску, шляхом скасування заборони власнику користуватись вказаним автомобілем, а в частині відчужувати та розпоряджатись вказаним автомобілем відмовити.
Зобов'язати слідчого СУ ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_6 повернути автомобіль марки AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1996 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , чорного кольору в користування ОСОБА_4 .
Ухвала остаточна оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1