Справа № 346/5934/19
Провадження № 2/346/737/20
15 травня 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді Калинюка О.П.
з участю: секретаря Бойко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд за межі України малолітньої дитини без згоди батька,-
свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 2012 року вона перебувала з відповідачем в у фактичних шлюбних відносинах, за час яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . З 2017 року сторони спільно не проживають та не підтримують будь-яких стосунків, малолітній син перебуває на утриманні позивача. Позивач має намір поїхати із сином на відпочинок за кордон. Однак, відповідач згоди на виїзд дитини за межі України не надає. Відсутність згоди з боку батька щодо виїзду дитини за кордон на відпочинок, лікування та навчання суперечить вимогам ч. 7 ст.7, ч. 2 ст. 155 СК України, Конвенції про права дитини, порушує право малолітнього як фізичної особи на свободу пересування, передбачене ч. 1 ст.313 ЦК України, та підлягає судовому захисту. Тому, враховуючи інтереси дитини, безпідставну відмову відповідача у наданні зазначеного дозволу, позивач просить надати їй дозвіл на виїзд малолітнього сина сторін ОСОБА_3 за межі державного кордону України у її супроводі до країн: Республіка Польща, Туреччина, Єгипет та країни Євросоюзу без згоди відповідача з метою оздоровлення та відпочинку дитини в період з 01.03.2020 року по 01.03.2021 року.
Позивач в судове засідання не з'явилася, 01.04.2020 року електронною поштою надіслала до суду заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати в її відсутності (а.с. 27).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про його час та місце повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, оскільки згідно з відповіддю відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання в Івано-Франківській області № 3443/20-Вх. від 25.02.2020 року місце проживання ОСОБА_2 в Івано-Франківській області не зареєстроване (а.с.23). Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.
Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тому відповідно до положень ч. 4 ст.223 та ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.
Відповідно до даних свідоцтва про народження сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5, 6).
Факт проживання малолітнього сина сторін з позивачем стверджується довідкою, виданою Джурківською сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області 15.05.2018 року (а.с. 8).
Згідно з рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.04.2019 року (справа № 346/6269/18) надано дозвіл малолітньому сину сторін на виїзд за межі України у супроводі матері ОСОБА_1 в період з 01.06.2019 року по 30.11.2019 року до Республіки Польща, Турецької Республіки, Арабської Республіки Єгипет без згоди відповідача з поверненням дитини після закінчення вказаного періоду до місця постійного проживання (а.с. 9).
Відповідно до ст.ст.1,2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
Як зазначено в ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної асамблеї ООН 20.11.1989 року, яка набула чинності для України 27.09.1991 року, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з правилами ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані утримувати та виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзних документів дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання її батьків. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.
Згідно з положеннями частин 1,2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Ст. 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57, передбачено, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Тому, враховуючи інтереси дитини, безпідставну відмову відповідача у наданні зазначеного дозволу, суд вважає, що позивачу слід надати дозвіл на виїзд за межі державного кордону України малолітнього сина сторін ОСОБА_3 без нотаріально засвідченої згоди та супроводу відповідача до зазначених позивачем країн з метою оздоровлення, відпочинку та розширення світогляду вказаної дитини.
В правовому висновку, викладеному Верховним Судом України в постанові від 12.04.2017 року в справі № 6-15цс17, яка є обов'язковою для застосування судом першої інстанції, зазначено, що відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Ст.153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно зі ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Ст. 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. ВСУ зауважив, що дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як за волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків. Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою. Визначення місця проживання малолітньої дитини за конкретною адресою унеможливлює маніпуляції з боку того з батьків, з ким буде проживати дитина, зокрема, проживати де завгодно, унаслідок чого батько дитини не буде мати змоги брати участь у її вихованні. Також ВСУ зазначив, що дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення. З цим погодився Верховний Суд у постанові № 705/2898/17 від 23.04.2018 року, яка є правовою позицією.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 712/10623/17 від 04.07.2018року, з урахуванням установлених судом обставин, які свідчать про те, що тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків відповідатиме найкращим інтересам дитини, Велика Палата Верховного Суду в цій справі погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що такий дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.
Отже, враховуючи існування карантину та вказану позицію Верховного Суду, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі наведеного, ст. 313 ЦК України, Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», вищевказаних Правил, керуючись ч.2 ст.247, ст.ст. 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити частково.
Надати дозвіл ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженці с. Хвалибога Городенківського району Івано-Франківської області, жительці АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на виїзд за межі державного кордону України її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди та супроводу батька останнього ОСОБА_2 , 1986 року народження, жителя АДРЕСА_2 , до країн: Республіка Польща, Турецької Республіки, Арабської Республіки Єгипет та країн Євросоюзу з 01.09.2020 року до 01.03.2021 року з поверненням дитини до місця постійного проживання в АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення складено 25 травня 2020 року.
Суддя Калинюк О. П.