Справа №345/1992/19
Провадження № 1-кп/345/69/2020
01.06.2020 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019090170000359 від 30.03.2019 про обвинувачення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старий Угринів Калуський район Івано-Франківська область, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, непрацюючого, дітей на утриманні не має, з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_2
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
ОСОБА_2 вчинив умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілого.
Злочин вчинено за таких обставин.
30.03.2019 р. близько 08.00 год., ОСОБА_2 і ОСОБА_6 перебували на межі земельних ділянок в АДРЕСА_1 , де між ними виник словесний конфлікт. У ході даного конфлікту ОСОБА_2 , на ґрунті неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки і свідомо бажаючи їх настання, застосовуючи грубу фізичну силу з метою спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, наніс удар кулаком в ділянку перенісся ОСОБА_6 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, синець, садно та забійну рану в ділянці голови, які згідно висновку експерта № 114 від 24.04.2019 відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.
Потерпілим ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненим кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 125 КК України в якому він просить стягнути з обвинуваченого 4000,00 грн. матеріальної шкоди, а також вважає, що йому завдано значної моральної шкоди, оскільки внаслідок вчинення злочину йому заподіяно психологічні, фізичні та моральні страждання, які він оцінює у розмірі 10000,00грн., і які просить стягнути з обвинуваченого. Окрім того просить стягнути витрати, понесені ним за надані юридичні послуги в сумі 4000,00 грн. (а.с. 27-34).
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 не заперечив того, що наніс удар потерпілому, проте наголосив, що це було здійснено імпульсивно з метою самозахисту.
Детальніше пояснив, що 30.03.2019 р. зранку приблизно о 8.00 год. він порався по господарству на своєму подвір'ї. В цей час дружина покликала сусіда ОСОБА_6 і зробила зауваження, що останній неправильно забив стовпчики паркана. Після цього ОСОБА_6 почав ображати і його, і його дружину. Далі він підійшов і похитнув стовпчик. У відповідь на це потерпілий переліз через дроти, які були натягнуті між стовпчиками, із земельної ділянки, якою користується, на сторону під'їзної дороги до подвір'я обвинуваченого. Наблизився до нього і вдарив його в плече. Захищаючи себе, він один раз імпульсивно вдарив потерпілого рукою в нижню частину обличчя. Потерпілий від удару не падав, а переліз назад на свою ділянку і пробував кинути в них з дружиною бетонною брилою. Точно не пам'ятає чи бив потерпілого кулаком, чи долонею руки, але однозначно стверджує, що не бив його в перенісся, а удар припав на нижню частину обличчя, оскільки він нижчий за потерпілого. Вважає, що від цього удару в потерпілого не могли виникнути ті тілесні ушкодження, які зазначені у висновку експерта. Припускає, що ймовірно потерпілий сам вдарився чолом об якийсь предмет. Батьки потерпілого не були очевидцями конфлікту.
Таким чином суд розцінює таку позицію обвинуваченого як невизнання вини у вчиненні злочину, який йому інкримінується за тих обставин, які зазначені в обвинувальному акті.
Не зважаючи на невизнання вини, цивільний позов обвинувачений визнав частково. А саме визнав те, що має відшкодувати потерпілому матеріальну шкоду в розмірі, який підтверджується поданою квитанцією, оскільки все таки він завдав одного удару потерпілому. В частині моральної шкоди позов не визнав. Проте, виступаючи в судових дебатах, обвинувачений просив відмовити в задоволенні цивільного позову в повному обсязі.
Не зважаючи на оспорювання обвинуваченим окремих фактичних обставин справи, його вина у вчиненні злочину, який ставиться йому у вину, доводиться частково його ж таки вище наведеними показами, з яких вбачається, що він не оспорює часу, коли між ним та потерпілим відбувся конфлікт, а також того, що він наносив удар рукою в голову потерпілому. Також обвинувачений не оспорює ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, наявних в потерпілого, які визначив експерт у своєму висновку, хоча й не визнає, що ці тілесні ушкодження отримані в наслідок завданого ним удару.
Також вина обвинуваченого доводиться показами потерпілого та свідків.
Так, потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердив обставини вчинення обвинуваченим відносно нього злочину, які зазначені в обвинувальному акті. Пояснив, що у нього віддавна неприязні відносини з обвинуваченим. 29.03.2019 в післяобідню пору він разом з родичами почав переробляти стару огорожу. Зранку наступного дня він порався по господарству, а дружина ОСОБА_2 в цей час покликала його і вказала, що він недобре забив стовпчики для паркану. Підійшовши до паркану він побачив, що ОСОБА_2 хитає стовпчик. Далі підійшов ще ближче і нагнувшись дивися на землю в те місце, що показувала дружина обвинуваченого. Після цього піднявся і в цей момент обвинувачений раптово вдарив його в голову, а саме в чоло над носом. Він не бав що саме тримав в руках обвинувачений, але припускає, він вдарив його чимось твердим, ймовірно каменем. Від удару він впав і в очах потемніло. Коли відкрив очі, то помітив, що з чола капає кров. Йому було погано. Пізніше цього дня брат їхав на роботу і завіз його в районну лікарню, а звідтіля його відправили в ЦРЛ. Проте, він вернувся додому, а в понеділок йому стало погано і його поклали в ЦРЛ на стаціонарне лікування, де він перебував 5 днів. Далі продовжував лікуватись амбулаторно. Ліки приймає і досі. Зазначив, що обвинуваченому він не погрожував і не провокував його. Щодо покарання, то покладається на розсуд суду.
Показами свідка ОСОБА_8 , яка є дружиною обвинуваченого доводиться час вчинення злочину. В решті покази цього свідка суд не бере до уваги, оскільки вони містять ряд суперечностей. Так ОСОБА_8 суду пояснила, що 29.03.2019 р. її і чоловіка не було дома, а ОСОБА_6 в цей час перемістив стовпчики від паркану. Зранку наступного дня вона помітила, що стовпчики забиті не правильно. Вона висловила ОСОБА_6 зауваження щодо цього. Далі підійшов її чоловік і похитав стовпчик щоб перевірити як він забитий. В цей час ОСОБА_6 вдарив обвинуваченого в плече. Далі ОСОБА_6 перескочив через дроти, які були натягнуті між стовпчиками. ЇЇ чоловік захищаючись і не маючи нічого в руках один раз вдарив потерпілого в лице, а не в чоло. Потерпілий від удару не падав. Далі потерпілий перескочив на свій бік і погрожуючи замахувався в їхню сторону бетонною брилою. В подальшому потерпілий в лікувальному закладі не лежав, а перебував в дома і працював на городі.
Проте, такі покази свідка щодо характеру отриманих ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не відповідають характеру тілесних ушкоджень, які були наявні в потерпілого і відображені у висновку експерта № 114 від 24.04.2019 р. Окрім того, твердження свідка про нанесення потерпілим тілесних ушкоджень її чоловіку не підтверджуються жодними об'єктивними доказами. Враховуючи, що жодні докази по справі не підтверджують того, що зі сторони потерпілого існувала будь-яка загроза життю чи здоров'ю обвинуваченого, то безпідставними є твердження свідка про те, що її чоловік вдарив потерпілого з метою самозахисту.
Свідок ОСОБА_9 , яка є матір'ю потерпілого, у судовому засіданні пояснила, що одного дня її сини разом міняли огорожу. Зранку наступного дня, а це було перед виборами Президента України в минулому році, її син ОСОБА_10 поніс воду в хлів. Вона була в хаті і через деякий час через вікно побачила, що син повертається до хати, проте біля воріт впав на коліна. Далі вона допомагала зайти синові до хати. В сина текла кров з розбитого чола і носа. Він пояснив, що його вдарив ОСОБА_11 . Далі вона викликала поліцію і швидку допомогу. Поліція прибула через деякий час, а швидка не приїжджала, тому сина ОСОБА_12 до лікарні відвіз другий її син. Самого конфлікту вона не бачила.
Свідок ОСОБА_13 , який є батьком потерпілого, підтвердив покази своєї дружини. Зокрема вказав, що 30.03.2019 р. біля 8-ї години ранку він встав з ліжка і почув крики та побачив через вікно, що дружина ОСОБА_9 веде сина ОСОБА_14 попід руку. В сина текла кров з розбитого чола. Син розповів, що його вдарив Прокопів через межовий спір. Вони викликали поліцію і швидку допомогу. Оскільки швидка не приїхата, то сина ОСОБА_12 до лікарні відвіз другий син.
Щодо свідка ОСОБА_15 , яка зазначена в реєстрі матеріалів досудового розслідування, то всі сторони кримінального провадження погодились щодо недоцільності виклику і допиту її в судовому засіданні, оскільки результати експертизи ніким не оспорюються. З урахуванням наведеного, з метою дотримання розумного строку розгляду кримінального провадження, судом було прийнято рішення про подальший розгляд кримінального провадження без допиту в судовому засіданні як свідка ОСОБА_15 .
Окрім того вина обвинуваченого доводиться наступними письмовими доказами:
-рапортом старшого інспектора-чергового Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 30.03.2019, про те що заклад охорони здоров'я повідомив, що до них за медичною допомого звернувся ОСОБА_6 , у зв'язку із заподіянням сусідом йому тілесних ушкоджень (а.с. 87);
-рапортом старшого інспектора-чергового Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 30.03.2019, про те що сусід наніс тілесні ушкодження заявникові ОСОБА_6 (а.с. 88);
-заявою ОСОБА_6 від 30.03.2019 про притягнення до відповідальності його сусіда ОСОБА_2 за нанесення тілесних ушкоджень (а.с. 89);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 24.04.2019 в ході якого потерпілий ОСОБА_6 відтворив обставини нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 (а.с. 96-97);
-висновком експерта №114 від 24.04.2019, експертизу проведено на виконання ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.04.2019 (а.с. 94), з якого вбачається, що потерпілому заподіяні легкі тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров'я та легкі тілесні ушкодження. А саме у ОСОБА_6 малися такі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку, синець, садно та забійна рана в ділянці голови, які утворились від дії тупих твердих предметів (садно - від удару під кутом, ковзання, тертя; а решта тілесних ушкоджень - від удару, стиснення) незадового до поступлення на стаціонарне лікування (а.с. 98-99);
-листом КНП «Калуська ЦРЛ» про те, що ОСОБА_6 проходив стаціонарне лікування з 01.04.2019 по 05.04.2019 (а.с. 100). Цей доказ спростовує твердження обвинуваченого та свідка ОСОБА_8 в частині тверджень про те, що потерпілий наступні дні після конфлікту не перебував в лікувальному закладі, а знаходився дома.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненому кримінальному правопорушенні у судовому засіданні доведена повністю, а його злочинні дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, обставини при яких був скоєний злочин, а також думку потерпілого і позицію прокурора.
Зокрема, призначаючи покарання ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного та те, що він має постійне місце проживання, одружений, на обліку у психіатра та нарколога не числиться, відсутні негативні характеристики щодо нього, ніде не працює.
Обставини, які б відповідно ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому, стороною обвинувачення в обвинувальному акті не наведено. Не встановлено таких обставин і в судовому засіданні.
В обвинувальному акті як обставина, яка пом'якшує покарання обвинуваченому на підставі ст. 66 КК України, зазначено активне сприяння розкриттю злочину. Водночас суд приходить до висновку, що в судовому засіданні така обставина не знайшла свого підтвердження, адже ні стороною захисту, ні стороною обвинувачення не подано доказів та не наведено аргументів, які б підтверджували наявність такої пом'якшуючої покарання обставини. Навпаки, позиція обвинуваченого, який не визнає вини у вчиненні злочину, свідчить про те, що він не в повній мір погоджується з обставинами справи, які зазначені в обвинувальному акті, тому є незрозумілим яким саме чином він сприяв розкриттю злочину. Інших обставини, які б пом'якшували покарання обвинуваченому на підставі ст. 66 КК України в ході судового розгляду також не встановлено.
У судовому засіданні прокурор просив врахувати дані про особу обвинуваченого, ставлення його до скоєного, і призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 240 годин.
Згідно висновку досудової доповіді, складеної фахівцем Калуського міськрайонного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 16.07.2019 слідує, що виправлення ОСОБА_16 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (а.с. 40-42).
Враховуючи наведене, ставлення обвинуваченого до скоєного злочину, вчинення злочину невеликої тяжкості вперше, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді громадських робіт. Саме, таке покарання суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_16 та попередження скоєння ним нових злочинів. Призначення покарання у виді штрафу в даному випадку є неможливим, оскільки, як встановлено в судовому засіданні обвинувачений ніде не працює, що свідчить про відсутність в нього стабільних джерел доходу.
Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди завданої злочином в якому він просить стягнути 4000,00 грн. матеріальної шкоди, 10000,00 грн. моральної шкоди та 4000,00 грн. витрат за юридичні послуги.
В обґрунтування матеріальної шкоди потерпілий ОСОБА_6 подав фіскальний чек про сплату коштів за придбання медикаментів на суму 643,35 грн. Однак зазначив, що під час лікування багато чеків не збереглось, а деякі витрати не підтверджуються документально, так як на поїздки в лікарню, УЗД, томографію та витрати родичів на його супровід. Тому вважає, що матеріальні витрати у зв'язку з його лікуванням складають більше 4000 тисяч гривень.
Моральну шкоду обґрунтував тим, що внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень, йому заподіяно психологічні, фізичні та моральні страждання. Також, моральні страждання посилені тим, що обвинувачений добровільно не відшкодовує йому завдану шкоду.
Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до положень ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Вирішуючи цивільний позов, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Суд вважає, позов в частині матеріальної шкоди у заявленому розмірі 4000,00 грн. недоведеним та не обґрунтованим, оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів про витрати на лікування саме в такому розмірі.
З матеріалів позову слідує, що позивачем додано фіскальний чек про витрати на купівлю ліків на суму 643,35 грн. Таким чином, саме така сума матеріальних збитків завданих безпосередньо злочином є підтвердженою і підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З урахуванням положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, судом встановлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , які полягали в умисному заподіянні потерпілому легкого тілесного ушкодження потерпілий зазнав значних душевних та моральних страждань, зумовлених лікуванням. Зокрема, суд враховує, що потерпілий перетерпів тривалу фізичну біль, та пережив тривалі болісні фізичні незручності та психологічний дискомфорт, тимчасову відірваність від активного соціального життя, порушення сну, емоційну напругу, почуття образи та приниження гідності.
Однак, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у визначеному потерпілим розмірі є неспівмірними завданій моральній шкоді, а також, потерпілий не обґрунтував, чому саме такий розмір завданої моральної шкоди, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, і суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_2 слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_6 2000,00 грн. моральної шкоди завданої злочином.
Згідно з квитанцією № 34 від 01.07.2019 р. та акту виконаних робіт, потерпілий ОСОБА_6 сплатив адвокату за юридичні послуги гонорар у розмірі 4000,00 грн. Отже, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 слід стягнути 4000,00грн. витрат за надання правничої допомоги.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Відсутні підстави обирати його вироком суду.
Витрати на залучення експертів відсутні.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368-371, 374, 395 КПК України,
Засудити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тавизнати його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 200 годин.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 жителя АДРЕСА_1 , - 643,35 грн. матеріальної шкоди та 2000,00 грн. моральної шкоди завданої злочином, а також 4000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Речові докази:
- виписку з історії хвороби № 3263 Калуської ЦРЛ; протокол УЗД від 03.04.2019 Калуської ЦРЛ, які передано на зберігання потерпілому ОСОБА_6 - вважати поверненими за належністю;
- медичну карту стаціонарного хворого № 3263 Калуської ЦРЛ на ім'я ОСОБА_6 , яка повернена на зберігання в Калуську ЦРЛ - вважати поверненою за належністю.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядкудо Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Суддя