Україна
провадження № 2/361/1770/20, cправа № 361/594/20
19.05.2020
«19» травня 2020 року м.Бровари Київської області
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Василишина В.О.,
за участю секретаря судових засідань - Телепи Т.А.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ;
за участю: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_2 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, які стягуються на підставі судового рішення на утримання малолітньої дитини,
27 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовується тим, що відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2015 року із відповідача ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини усіх отримуваних ним доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Розмір аліментів, який сплачує позивач ОСОБА_1 становить - 580 грн. 00 коп. на місяць. Інших коштів відповідач ОСОБА_2 не надає їй на утримання дитини.
Із часу прийняття судового рішення від 25 березня 2015 року розмір витрат на утримання дитини значно зріс. Також значно зріс розмір прожиткового мінімуму.
Донька ОСОБА_4 навчається у восьмому класі Броварської ЗОШ № 1. Щоденно на проїзд дитини до школи витрачається 10 грн. 00 коп., а у місяць витрати складають 250 грн. 00 коп. Дитина двічі на тиждень відвідує додаткові заняття з англійської мови та математики. Вартість кожного заняття становить 100 грн. 00 коп. Також необхідно нести витрати на придбання одягу, продуктів харчування, засобів гігієни та ліки.
Крім того, дитина зростає, прагне розвиватися як особистість, виявила бажання займатися спортом, а саме плаванням. Заняття у басейні платні. Щомісячно сплачується на них 350 грн. 00 коп. Нести тягар оплати занять доньки позивач не може через брак коштів.
Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, який у будь-якому разі не повинен бути меншим за прожитковий мінімум. Такий рівень позивач ОСОБА_1 не може забезпечити. Батько доньки є здоровою та працездатною людиною й зможе сплачувати аліменти на рівні ј частини усіх видів заробітку.
Позивачу стало відомо, що відповідач офіційно працевлаштований, обіймає посаду керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Енерго» (далі - ТОВ «Партнер-Енерго»), статутний капітал якого складає 25 000 грн. 00 коп. Підприємство здійснює діяльність з електротехнічних та монтажних робіт, а тому ОСОБА_2 у повній мірі зможе сплачувати аліменти на дитину у твердій грошовій сумі по 3 000 грн. 00 коп. щомісячно.
Також вказується у позові про те, що відповідач інших осіб на утриманні не має.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд збільшити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути із відповідача на користь позивача по 3 000 грн. 00 коп. щомісячно на утримання дитини із дня подання до суду позовної заяви й до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначається відповідачем ОСОБА_2 про те, що після розлучення із позивачем, яке відбулося на підставі судового рішення від 04 березня 2014 року, їхня спільна донька ОСОБА_4 із вересня 2017 року по січень 2020 року постійно проживала з ним, перебувала на його утриманні. При цьому аліменти на дитину одержувала колишня дружина відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2015 року. Заборгованості по аліментах він ніколи не мав. Аліменти використовувалися позивачем ОСОБА_1 на власні потреби. Позивач проживала з іншим чоловіком й у неї були власні інтереси. Дитину позивач забрала у нього в січні 2020 року. Після цього вона відчула відповідне навантаження й вирішила звернутися до суду із позовом про збільшення розміру аліментів.
У відзиві вказується, що збільшення розміру аліментів не може відбуватися з підстав збільшення розміру прожиткового мінімуму.
Також відповідач ОСОБА_2 зазначає, що він є інвалідом третьої групи загального захворювання. Інвалідність йому призначена довічно. Розмір пенсії по інвалідності становить 1 364 грн. 60 коп. на місяць. Він працює на посаді директора ТОВ «Партнер-Енерго», одержує заробітну плату у розмірі 4 723 грн. 00 коп. На його утриманні перебуває батько ОСОБА_5 , який є інвалідом другої групи. Інвалідність призначена довічно. Батько потребує сторонньої допомоги, у тому числі і від нього. Виходячи із принципу розумності та справедливості, враховуючи рівний обов'язок обох батьків утримувати дитину, недоведеність фактів зміни обставин, що впливають на визначений у судовому порядку розмір аліментів, відповідач ОСОБА_2 просить у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив відповідача ОСОБА_2 , поданий до суду позивачем ОСОБА_1 , вказується на те, що донька проживала з однаковою періодичністю з кожним із батьків із лютого 2018 року по грудень 2019 року. До лютого 2018 року донька проживала постійно із нею. У той період часу позивач ОСОБА_2 влаштувалася на роботу з ненормованим робочим графіком, а від місця проживання відповідача доньці було ближче відвідувати навчальний заклад. Вона не припиняла утримувати дитину, придбавала продукти харчування, одяг, засоби гігієни та ліки. Все необхідне для доньки придбавалося нею. Також вона забезпечувала дитині відпочинок під час канікул. Відповідач категорично відмовлявся й відмовляється приймати участь у оплаті навіть зошитів, книжок, предметів канцелярії. Вона особисто влаштувала на весні 2019 року дитині відпочинок у дитячому таборі «Поляна» в Баришівському районі Київської області. Влітку того ж року дитина їздила відпочивати до дитячого табору у Карпати. У відповідача є заборгованість по сплаті аліментів із серпня 2018 року по лютий 2020 року в розмірі 19 641 грн. 51 коп. У грудні 2019 року ОСОБА_2 вигнав доньку зі свого будинку, оскільки остання не вгодила його новій дружині. Відповідач щороку двічі відпочиває за кордоном, утримує нову сім'ю, яку складає дружина та неповнолітня донька, які проживають з ним. У неї також на утриманні є ще старша сестра ОСОБА_6 та мати ОСОБА_7 . Вона офіційно не працює, стабільного заробітку не має, фінансово їй допомагає цивільний чоловік. Донька з дитинства має слабку імунну систему, часто хворіє, страждає на головний біль. Просить позовну заяву задовольнити.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали заявлені позовні вимоги й просили їх задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не визнав позов ОСОБА_1 й просив у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення позивача та її представника в підтримання доводів позовної заяви, пояснення та заперечення відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 й ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі із 16 липня 2004 року.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають доньку ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2014 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 й ОСОБА_1 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2015 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 11 лютого 2015 року й до досягнення дитиною повноліття (справа № 361/1252/15-ц, провадження № 2/361/982/15).
Як вбачається із довідки про доходи № 3191 1617 7968 0166 від 18 лютого 2020 року Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, - пенсіонер ОСОБА_2 перебуває на обліку в Броварському об'єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію по інвалідності. Із серпня 2019 року по січень 2020 року ОСОБА_2 виплачена пенсія у розмірі - 8 127 грн. 60 коп. (2019 рік: серпень - 1 364 грн. 60 коп., вересень - 1 364 грн. 60 коп., жовтень - 1 364 грн. 60 коп., листопад - 1 364 грн. 60 коп., грудень - 1 334 грн. 60 коп.; 2020 рік: січень - 1 334 грн. 60 коп.).
Із довідки ТОВ «Партнер-Енерго» від 14 лютого 2020 року № 02-01 видно, що ОСОБА_2 працює у цьому товаристві на посаді директора. Дохід за період із 01 серпня 2019 року по 31 січня 2020 року становить - 25 588 грн. 00 коп. (2019 рік: серпень - сукупний дохід 4 173 грн. 00 коп., утримання 813 грн. 74 коп., сума до виплати 3 359 грн. 26 коп.; вересень - сукупний дохід 4 173 грн. 00 коп., утримання 813 грн. 74 коп., сума до виплати 3 359 грн. 26 коп.; жовтень - сукупний дохід 4 173 грн. 00 коп., утримання 813 грн. 74 коп., сума до виплати 3 359 грн. 26 коп., листопад - сукупний дохід 4 173 грн. 00 коп., утримання 813 грн. 74 коп., сума до виплати 3 359 грн. 26 коп., грудень - сукупний дохід 4 173 грн. 00 коп., утримання 813 грн. 74 коп., сума до виплати 1 159 грн. 26 коп.; 2020 рік: січень - сукупний дохід 4 723 грн. 00 коп., утримання 920 грн. 99 коп., сума до виплати 3 802 грн. 01 коп.).
Згідно із Актом обстеження житлово-побутових умов депутата Броварської міської ради Київської області Білокіня В.О. від 19 лютого 2020 року № 17, - ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Зі слів сусідів та після проведеного обстеження встановлено, що ОСОБА_2 фактично проживає за місцем реєстрації. Донька ОСОБА_2 - ОСОБА_4 проживала із батьком з вересня 2017 року по січень 2020 року й перебувала на утриманні ОСОБА_2 Сусіди: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов депутата Броварської міської ради Київської області Дудко Б.В. від 24 лютого 2020 року, - ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_4 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідченнями сусідів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Як вбачається із розрахунку заборгованості за виконавчим листом Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2015 року № 2/361/982/2015 БМВ ДВС, - за період із серпня 2018 року по лютий 2020 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів становить 19 641 грн. 51 коп.
Із розрахунку заборгованості за виконавчим листом Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2015 року № 2/361/982/2015 БМВ ДВС видно, що станом на 14 травня 2020 року у ОСОБА_2 відсутня заборгованість по сплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 .
Згідно із повідомленням комунального некомерційного підприємства Броварської міської ради «Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 10 березня 2020 року № 145, - декларація на ОСОБА_4 укладена з лікарем 22 лютого 2019 року. Історія розвитку дитини загублена матір'ю, а тому відсутня можливість надати відповідь щодо періодичності звернень до медичної установи з моменту її народження по теперішній час. ОСОБА_4 перебуває на «Д» обліку з приводу дисфункції біліарного тракту, у зв'язку із чим їй була надана путівка у санаторій «Поляна» міста Баришівка у квітні 2019 року.
Відповідач ОСОБА_2 має батька ОСОБА_5 , який отримує пенсійне забезпечення у якості інваліда за загальним захворюванням.
До відповіді на відзив позивачем ОСОБА_1 зазначено, що у неї на утриманні також перебуває старша донька ОСОБА_6 , яка є студенткою, та матір ОСОБА_7 , яка є пенсіонером.
До відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 додала копії паспорта громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтва про народження ОСОБА_6 , витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та пенсійного посвідчення ОСОБА_7 , яка одержує пенсію за віком.
Частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XII (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 182 СК України п ри визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За положеннями статей 183, 184 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 передбачено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм цього Кодексу стосовно обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIIІ частину другу статті 182 СК України викладено у такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Таким чином, вказаним нормативно-правовим актом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше, а ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України, яким визначався розмір - 30 %).
З огляду на викладене, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, що підлягають стягненню із платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий розмір встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 передбачено, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Разом із тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12 вересня 2018 року в справі № 459/2181/17.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просить збільшити розмір аліментів, стягнутих за судовим рішенням із ј частини всіх видів заробітку відповідача ОСОБА_2 , на 3 000 грн. 00 коп., при цьому посилається на погіршення її матеріального стану та зміну законодавства щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, як через неузгодженість окремих його доводів щодо збільшення розміру аліментів у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму на законодавчому рівні на утримання дитини відповідного віку, так і через недоведеність. У судовому засіданні позивач не довела можливість сплачувати відповідачем на її користь аліментів на утримання спільної доньки у розмірі 3 000 грн. 00 коп. щомісячно. Натомість, відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні довів, що у зв'язку із отримуваним ним доходом, пенсії по інвалідності та станом здоров'я він не може сплачувати аліменти на доньку у більшому розмірі, а ніж визначено у судовому порядку. Більш того встановлено, що донька тривалий час фактично проживала із батьком, а аліменти на неї отримувала мати.
Керуючись статтями 212 - 215, 367 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,
У задоволенні позову - відмовити.
Сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 );
відповідач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області, або ж безпосередньо до суду апеляційної інстанції, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки подання апеляційної скарги на рішення суду продовжуються на строк дії такого карантину (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ).
Суддя В.О.Василишин