Справа № 161/3113/18
Провадження № 1-кп/161/209/20
м. Луцьк 29 травня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - ОСОБА_6 ,
представників цивільних відповідачів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1201703001000239, що надійшов з Луцької місцевої прокуратури відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр.України, з середньою освітою, розлученого, має на утриманні одну неповнолітню дитину та матір - особу похилого віку, не працюючого, не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 23 травня 2017 року близько 07.00 год. керуючи в світлу пору доби технічно справним автобусом марки "БАЗ А079.14" н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по маршруту № 23 в м.Луцьку по пр.Соборності в середній смузі руху в напрямку вул.Чорновола зі сторони вул.Гордіюк зі швидкістю 52.8 км/год, під'їжджаючи до регульованого пішохідного переходу, навпроти ТЦ "Гостинець" м. Луцьк, не вибрав безпечної швидкості, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, продовжив рух прямо зі сталою швидкістю, чим порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху, маючи об'єктивну можливість виявити пішохода, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), який здійснював перетин проїзної частини дороги по регульованому пішохідному переході на заборонений сигнал світлофора для пішоходів, з права на ліво відносно руху транспортного засобу.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) було спричинено тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно- мозкової травми у вигляді перелому основи та склепіння черепа з забоєм головного мозку важкого ступеня, гострою епідуральною гематомою справа, субдуральними геморагічними нашаруваннями зліва та травматичним субарохноідальним крововиливом; спонтанний пневмоторакс справа; підшкірної гематоми та садна на лобній ділянці голови, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 699 від 18 липня 2017 року за ступенем тяжкості відносяться, зокрема, черепно- мозкова травма та спонтанний пневмоторакс - до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, підшкірна гематома та садна - до категорії легких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 (дослідження обставин дорожньо-транспортних пригод) № 9212 від 11 грудня 2017 року водій автобуса марки "БАЗ А079.14", н.з. НОМЕР_1 при дотриманні вимог Правил дорожнього руху, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 .
В прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_4 , вимог п.п. 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху:
Так, в порушення вимог п.2.3 (б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху, він не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну.
В порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний був виявити, він негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження не визнав. Цивільні позови представника потерпілого та закладу охорони здоров'я про відшкодування матеріальної, моральної шкоди та понесених витрат на лікування не визнав. Суду дав показання, що 23 травня 2017 року близько 07.00 год. керував автобусом та рухався по маршруту № 23 в сторону гіпермаркету «Там-Там» зі сторони Північного ринку м.Луцька. Під'їжджаючи до перехрестя, що по пр.Соборності та пр.Молоді помітив, що на світлофорі для нього загорівся червоний сигнал, тому пустив автобус накатом, оскільки швидкість була невелика. Коли почав блимати жовтий, а потім загорівся зелений сигнал світлофора, почав набирати швидкість та проїхав кілька метрів (20-30 м). Ще до цього (за 60-70 м) побачив, що зі сторони ЗАГСу на проїжджу частину, не зважаючи на заборонений для них сигнал світлофора, вийшло 2 хлопці, які, перебуваючи за метрів 20-30 до автобуса зупинились, подивились в його сторону, тому точно бачили, що автобус рухається, а він, зваживши на те, що його точно побачили - пустив гальмо та продовжив рух. В цей момент один із хлопців (потерпілий) зробив різкий ривок та почав перебігати дорогу, він намагався уникнути зіткнення, вивернув різко кермо, однак відбулось бокове зіткнення (відчув удар), після чого він різко загальмував, просунувся ще близько 1 метра і хлопець впав на правій крайній полосі, а він залишився стояти на середній. Відразу після цього він викликав швидку допомогу та поліцію. Стверджує, що його гальмівний шлях був точно метрів 8 (він то пригальмовував, то починав накатом їхати), однак екстреного гальмування спочатку не використовував, а зробив це лише тоді, коли побачив, що один із хлопців побіг. Вважає, що ним не було допущено вимог Правил дорожнього руху, в його маневрах усе зроблено правильно, натомість сам потерпілий їх порушив, і саме дії останнього перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. В зв'язку з викладеним просив його виправдати.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими за клопотанням учасників судового провадження доказами.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні поданий позов в інтересах потерпілої ОСОБА_11 підтримав повністю, просив його задовольнити, з підстав наведених у ньому. Зазначив, що внаслідок ДТП 23.05.2017 потерпілому ОСОБА_9 , який є сином ОСОБА_11 було спричинено тяжких тілесних ушкоджень. Щодо покарання обвинуваченого покладається на розсуд суду (не наполягаючи, при цьому, на реальному позбавленні волі).
Представник цивільного відповідача ПАТ "Страхова група "ТАС" ОСОБА_8 заявлений цивільний позов не визнала. Ствердила, що як потерпіла ОСОБА_11 , так і власник застрахованого майна - ОСОБА_12 , звертались до їх компанії з заявою про настання страхового випадку та відшкодування збитків. Наявна відповідна справа, однак строки виплати зупинено до прийняття рішення судом. Ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю - 200 000 грн.
Представник цивільного відповідача ПАТ "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
Відповідно до наказу №123-К від 23.09.2016 ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Луцьке АТП 10701» на посаді водія автобуса (в тому числі і на момент ДТП).
Відповідно до договору оренди від 25.08.2016 автобус «Богдан А079.14» д.н. НОМЕР_1 переданий ПрАТ «Луцьке АТП 10701» у тимчасове користування орендодавцю - ОСОБА_12 , для здійснення перевезень пасажирів.
Згідно подорожнього листа автобуса н.з. НОМЕР_1 , №П-0001474 від 23.05.2017 ОСОБА_4 23.05.2017 о 05.50 год. виїхав маршрутом №23 до 13.42 год.
Таким чином, у момент ДТП обвинувачений ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Луцьке АТП 10701» та виконував роботу по перевезенню пасажирів.
Свідок ОСОБА_13 суду дав показання, що близько 07.00 год. 23.05.2017 їхав на роботу, сів в маршрутне таксі №23 (по пр.Соборності), в третій ряд на місце посередині. На перехресті пр.Соборності-пр.Молоді побачив 2-ох громадян, які переходили пішохідний перехід на заборонений для них сигнал світлофора. Водій пригальмував, майже зупинився, потім знову продовжив рух (кілька разів так робив), потім зробивши маневр ліворуч (намагаючись встигнути їх проїхати), однак в цей час один з чоловіків почав бігти, після чого відбулося зіткнення. Вказаних чоловіків він особисто побачив за метрів 15, водій їх також мав бачити, оскільки рух був зовсім не інтенсивний у той час. Екстрене гальмування водій застосував вже в момент зіткнення, до того, то пригальмовував, то знову їхав. Ствердив, що пішоходи йшли майже разом, а потім один зупинився, а інший зробив ривок вперед. Після цього він викликав працівників поліції.
Свідок ОСОБА_14 суду дав показання, що в травні 2017 року вранці, стояв на стоянці таксі поблизу РАГСу м.Луцька, почув гальмування маршрутки, хоча для неї був зелений сигнал світлофора. Піднявши голову побачив, що двоє хлопців переходять пішохідний перехід на заборонений сигнал, пішоходи спочатку зупинились, а транспортний засіб почав набирати швидкість та повернув трохи, щоб їх оминути, тоді один із них почав бігти і автобус збив його. Ствердив, що бачив момент виходу осіб на проїжджу частину, хлопці йшли на «перекос» до вказаного переходу. Припускає, що чоловіки могли бути в стані сп'яніння.
Свідок ОСОБА_15 суду дав показання, що в травні 2017 року у ранкову пору йшов з ОСОБА_16 через пішохідний перехід поблизу ТЦ «Гостинець», на сигнал світлофора вони не дивились, так як було ще досить рано і транспортних засобів на проїжджій частині не було. Як тільки вони стали на «зебру» та пройшли кілька кроків, з'явилась маршрутка, він почув як вона пригальмувала, тоді він зробив крок назад та зупинився, в той час як товариш навпаки - ступив крок вперед, і між ними виникла відстань приблизно до 1 метра. Транспортний засіб, при цьому, не зупинився, він кілька разів пригальмовував, потім маневрував, намагаючись проїхати повз них, однак точно не зупинилась. В цей момент він зупинився, а товариш - побіг, після чого сталась ДТП. З ним проводився слідчий експеримент, під час його проведення він дав точні показання, жодних зауважень у нього не було.
Під час проведення слідчого експерименту від 12.09.2017 року, проведеного з свідком ОСОБА_15 вбачається, що останній вказав на місце їх перебування до моменту ДТП, а в подальшому продемонстрував (за участю статиста) обставини перетину проїжджої частини ним та ОСОБА_17 , та момент ДТП.
При цьому такі показання відповідають показанням, даним ним в ході судового розгляду.
Свідок ОСОБА_12 (власник маршрутного таксі - автобуса) дав показання, що в травні 2017 року зі слів водія ОСОБА_4 йому стало відомо про ДТП, він поїхав в лікарню до потерпілого. Там перебували двоє молодих людей, які на 600-700 грн купили ліки для потерпілого, тому він їх повернув. З 25.05. по 20.06.2017 він витратив 17 547 грн на медикаменти (з яких 5 000 грн дав водій) для його лікування. В подальшому ліки не купував, оскільки приїхала мати потерпілого. Страхова компанія гроші не повернула. У нього наявні лише копії чеків, оскільки оригінали віддав чи слідчому, чи суду (точно не пам'ятає).
З протоколу огляду місця події від 23 травня 2017 року (з доданими фото таблицями та схемою), проведеного в присутності понятих, вбачається, що місцем дорожньо-транспортної пригоди є - проїзна частина дороги по пр. Соборності, навпроти ТЦ "Гостинець". В ході огляду виявлено два сліди гальмування, які закінчуються біля передніх коліс автобуса "БАЗ А079.14" н.з. НОМЕР_1 , а починаються: правий слід - за 2,6 м до розмітки пішохідного переходу, а лівий - 2 м до початку розмітки. Наявні ушкодження на автобусі - сконцентровані з правої передньої частини.
Вказане, на думку суду свідчить, що у момент ДТП пішохід перебував на пішохідному переході, оскільки екстрене гальмування водій застосував перед переходом та намагався об'їхати його, маневруючи, так як ушкодження на транспортному засобі сконцентровані на правій його стороні.
З протоколу огляду місця події від 23 травня 2017 року вбачається, що в приміщенні охорони фірми "Егоїст", за адресою м. Луцьк, пр. Соборності, 22, було вилучено відеозаписи з камер зовнішнього спостереження, з фрагментом моменту дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 23 травня 2017 року близько 07.00 год.
З протоколу огляду документу (відеозапису) від 24 травня 2017 року, з доданими фототаблицями, вбачається, що слідчим було проведено огляд відеозапису з камер зовнішнього спостереження з приміщень "Егоїст", за адресою м. Луцьк, пр.Соборності, 2, з зафіксованим моментом ДТП.
Постановою слідчого від 24.05.2017 вказаний диск визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів провадження.
Даний диск був предметом безпосереднього дослідження в ході судового розгляду. При цьому встановлено, що пішоходи ( ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ) рухались у напрямку до регульованого пішохідного переходу по пр.Соборності до ТЦ «Гостинець», на момент їх виходу на проїзджу частину - вона вільна від транспортних засобів, потім з'являється маршрутне таксі (тобто як пішоходи, так і водій - вільно могли бачити один одного), інші транспортні засоби у попутному напрямку - відсутні. Маршрутне таксі не зупиняється, не зважаючи на наявність людей на дорозі, тоді один з пішоходів - зупиняється, а інший прискорює свій рух та переходить на біг, автобус продовжує рух, дещо змінює свій напрям, намагаючись уникнути зіткнення, однак збиває потерпілого, який відлітає від удару.
З висновку експерта № 242 від 30 червня 2017 року, вбачається, що на момент експертного огляду автобуса марки БАЗ А079.14 р.н.з. НОМЕР_1 система рульового керування, робоча гальмова система та ходова частини знаходилися в працездатному стані.
Згідно висновку № 298 від 09 серпня 2017 року вбачається, що швидкість руху автобуса БАЗ А079.14 р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 на момент початку гальмування була не меншою ніж 52,8 км/год.
З виписки КЗ «Луцька міська клінічна лікарня» №9049 від 23.05.2017 вбачається, що у ОСОБА_9 встановлено діагноз: «Важка відкрита черепно-мозкова травма. Перелом основи та склепіння черепа. Забій головного мозку важкого ступеня. Гостра епідуральна гематома справа. Травматичний САК. Субдуральні геморагічні нашарування зліва. Підшкірна гематома та садна чола. Гіпостатична двобічна пневмонія. Спонтанний пневмоторакс справа. Алкогольне сп'яніння».
Довідкою ВОНД №3332/1-7 від 15.11.2017 підтверджується факт перебування ОСОБА_9 23.05.2017 в стані алкогольного сп'яніння (2,2 % проміле).
З висновку експерта №699 від 18 липня 2017 року у ОСОБА_9 виявлено наступні тілесні ушкодження: важка відкрита черепно-мозкова травма у вигляді перелому основи та склепіння черепа з забоєм головного мозку важкого ступеня, гострою епідуральною гематомою справа, субдуральними геморагічними нашаруваннями зліва та травматичним субарохноідальним крововиливом; спонтанний пневмоторакс справа; підшкірна гематома та садна на лобній ділянці голови. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті контакту з травмуючою дією тупих предметів /предмету/, цілком можливо під час ДТП в час вказаний в постанові та в медичній документації, за ступенем тяжкості черепно - мозкова травма та спонтанний пневмоторакс відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, підшкірна гематома та садна - до категорії легких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди №9212 від 11 грудня 2017 року, водій автобуса "БАЗ А079.14" р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, а саме: в момент виникнення небезпеки для руху (з постанови слідчого - в момент виявлення пішоходів, які виходять на проїзну частину), негайно вижити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Водій автобуса "БАЗ А079.14" р.н.з. НОМЕР_1 , при дотриманні вимог Правил дорожнього руху, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 .
Експерт ОСОБА_20 в судовому засіданні дав показання, що складений ним висновок судової автотехнічної експертизи дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди №9212 від 11.12.2017 підтримує повністю. Зазначив, що момент виникнення небезпеки, згідно наукових рекомендацій, зазначається слідчим або судом (та це не є компетенцією експертів). Ним виконувався висновок, де моментом виникнення небезпеки, згідно постанови слідчого - є момент виявлення водієм пішоходів, які вийшли на проїзну частину дороги. При цьому, з показань водія вбачалось, що він бачив їх рух з самого початку виходу на проїзну частину.
З висновку експерта №8070 від 05.05.2020, проведеного на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду від 31.01.2020: у ситуації №1, що розглядається, водій автобуса «БАЗ А079.14» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, а саме: в момент виникнення небезпеки для руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. У ситуації №4.1 Варіант 1 - при наданих судом даних, в момент небезпеки - виходу пішохода на проїзну частину, водій автобуса «БАЗ А079.14» реєстраційний номер НОМЕР_1 , при дотриманні вимог ПДР України, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 .
Судом взято до уваги саме такі висновки, оскільки виникненням небезпеки для водія суд вважає - момент виходу пішоходів на проїзну частину.
Суд не бере до уваги висновок експерта №365 від 12.10.2017 з наступних підстав.
Так, з висновку експерта № 365 від 12 жовтня 2017 року, вбачається, що в заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору водій автобуса "БАЗ А079.14" р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, тобто повинен був з моменту зміни темпу руху пішохода з кроку на біг негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. В заданій дорожній ситуації з технічної точки зору водій автобуса "БАЗ А079.14" р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування негайного гальмування, з моменту виникнення небезпеки для руху, заданого слідством.
Відповідно до даного висновку - момент виникнення небезпеки для водія настає із моменту зміни темпу руху пішохода.
Однак, суд вважає, що моментом виникнення небезпеки для водія - є саме момент виходу пішоходів на проїжджу частину
Так, у відповідності до п.1.10. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністра України № 1306 від 10.10.2001 (далі Правил), небезпека для руху ? це зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися.
П.2.3. «б» Правил встановлює обов'язок водія для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Разом з тим, у відповідності до положень п.12.3. Правил, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Визначальним за даних обставин суд вважає той факт, що в даній дорожній ситуації ОСОБА_4 , з моменту виникнення небезпеки для руху, повинен був діяти відповідно до вимог п.2.3. «б» та п.12.3. Правил дорожнього руху України - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати за її зміною, а також у момент виникнення небезпеки для руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
Натомість, водієм ОСОБА_4 в момент, коли він об'єктивно був спроможний виявити небезпеку для продовження ним руху, не було завчасно застосовано екстрене гальмування, в той час як виходячи з висновків автотехнічної експертизи №9212 від 11.12.2017 року, №8070 від 05.05.2020, здійснивши його саме з моменту виникнення такої небезпеки, останній мав би технічну можливість запобігти наїзду на пішохода.
Більше того, безпосереднім дослідженням відеозапису, вилученого 23 травня 2017 року вбачається, що в приміщенні охорони фірми "Егоїст", за адресою м. Луцьк, пр. Соборності, 22, в суді встановлено, що в момент появи пішоходів в полі зору водія той кілька разів пригальмовує, однак не зупиняється, що підтверджує факт неповного вжиття водієм заходів для уникнення небезпеки для руху ? переходу пішоходами проїзної частини на регульованому пішохідному переході, в тому числі і на червоний сигнал світлофора.
Отже, на думку суду, підтверджується факт недотримання водієм ОСОБА_4 вимог п.2.3. «б» та п.12.3. Правил дорожнього руху України, що перебуває в причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної ДТП в результаті якої потерпілий ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він не порушував ПДР, саме дії потерпілого знаходяться у прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали, оскільки вони є суперечливими, не відповідають обставинам справи, встановленим під час судового провадження, такі показання обвинуваченого суд розцінює як намагання пом'якшення своєї відповідальності.
Досліджені в ході судового розгляду докази суд, у відповідності до ст.85, 86 КПК України, вважає належними та допустимими, тому клопотання учасників про визнання частини з них недопустимими вважає безпідставними, оскільки вони здобуті у визначений законом спосіб, та кладе в основу при постановленні даного вироку.
При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винного.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.ст.66,67 КК України, суд не вбачає.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину не визнав, ним відшкодовано незначну суму коштів, вчинене ним правопорушення, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, однак він має постійне місце проживання, тривалий час працював водієм, звільнений був вимушено (у умовах карантину), по місцю проживання та попередньої роботи характеризується виключно позитивно, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина та хвора матір - ОСОБА_21 , 1936 р.н., зважаючи на те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, потерпіла щодо покарання покладалася на розсуд суду, не наполягаючи на реальному позбавленні його волі (про що ствердив безпосередньо в судовому засіданні представник потерпілої), згідно матеріалів досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, тому суд, з врахуванням обставин справи та позиції потерпілої щодо покарання, тривалого періоду часу, протягом якого він ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягувався, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ст.286 ч.2 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування.
Додаткове покарання, що передбачене санкцією статті 286 ч.2 КК України, судом не застосовується, оскільки, як встановлено судом, кримінальне правопорушення ним вчинено з необережності, обвинувачений не перебував у стані алкогольного сп'яніння, не залишав місце дорожньо-транспортної пригоди та відразу ж надав допомогу потерпілому, окрім того, керування транспортними засобами є основним та єдиним джерелом його доходу та засобом для існування його, неповнолітньої дитини, матері - особи похилого віку, яка потребує лікування.
На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
На підставі ст.128, 129 КПК України, ст.1206 ЦК України цивільний позов КП "Луцька міська клінічна лікарня" про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого задовольнити, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь Комунального підприємства (Комунального закладу) "Луцька міська клінічна лікарня" кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) в сумі 69 425 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 00 коп.
На підставі ст.ст.128, 129 КПК України, ст.1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 до ПАТ "Луцьке автотранспортне підприємство 10701", ПАТ "Страхова група "ТАС" про відшкодування завданої матеріальної, моральної шкоди задовольнити частково:
-стягнути з ПАТ "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в сумі 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп.;
-стягнути з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_11 страхове відшкодування шкоди, пов'язаної із лікуванням потерпілого в сумі 144 153 (сто сорок чотири тисячі сто п'ятдесят три) грн. 56 (п'ятдесят шість) коп. та моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) грн.
При вирішенні цивільного позову заявленого потерпілою ОСОБА_11 до ПАТ "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" суд виходив із того, що відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Оскільки водій ОСОБА_4 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ПАТ «Луцьке автотранспортне підприємство 10701», у володінні якого знаходився траспорртний засіб марки «БАЗ А079.14» д.н. НОМЕР_1 (що стверджується договором оренди від 25.08.2016), тому спричинена потерпілій моральна шкода підлягає стягненню з ПАТ «Луцьке автотранспортне підприємство 10701».
При вирішенні цивільного позову заявленого потерпілою ОСОБА_11 до ПАТ "Страхова група "ТАС", суд виходив із того, що матеріальна шкода підлягає стягненню в повному об'ємі на підставі Полісу, відповідно до наступних норм законодавства.
Так, ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає порядок страхового відшкодування шкоди, пов'язаної із лікуванням потерпілого, а саме:
п.24.1. - у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Так, витрати потерпілої, понесені нею у закладі охорони здоров'я підтверджені виписками із медичної документації та касовими чеками та квитанціями, наявними у матеріалах провадження.
При розгляді позову про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судом враховано, що відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується також моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
А тому моральна шкода в цій частині підлягає стягненню з ПАТ «Страхова група «ТАС» у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначену Полісом №АК/2457443 (виходячи від суми 200 000 грн).
Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена сума моральної шкоди, з врахуванням ступеню спричиненої шкоди, відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілої та характеру вимушених змін у її життєвих стосунках.
В решті позовних вимог потерпілої ОСОБА_11 - відмовити.
Відмовляючи в частині позову про стягнення з ПАТ «Луцьке автотранспортне підприємство 10701» майнової шкоди в сумі 77 622 (сімдесят сім тисяч шістсот двадцять два) грн. 71 коп., як втраченого середньомісячного заробітку (за період 11 місяців), суд виходив із того, що на момент ДТП потерпілий ОСОБА_22 не працював, оскільки був звільнений 11.03.2017 (за два місяці до ДТП), окрім того на вказаному у позові підприємстві, він, загалом, пропрацював не повний місяць.
Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, - залишити за належністю законному володільцеві та у матеріалах кримінального провадження.
Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст. 286 ч.2 КК України та призначити покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Цивільний позов КП (КЗ) "Луцька міська клінічна лікарня" Управління охорони здоров'я Луцької міської ради до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства (Комунального закладу) "Луцька міська клінічна лікарня" Управління охорони здоров'я Луцької міської ради майнову шкоду - кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) в сумі 69 425 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 до ПАТ "Луцьке автотранспортне підприємство 10701", ПАТ "Страхова група "ТАС" про відшкодування завданої матеріальної, моральної шкоди задовольнити частково:
-стягнути з ПАТ "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в сумі 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп.
-стягнути з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_11 страхове відшкодування шкоди, пов'язаної із лікуванням потерпілого в сумі 144 153 (сто сорок чотири тисячі сто п'ятдесят три) грн. 56 (п'ятдесят шість) коп. та моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) грн.
Речові докази:
-транспортний засіб марки "БАЗ А079.14" р.н.з. НОМЕР_1 - залишити за належністю законному володільцю ОСОБА_12 ;
-оптичний диск для лазерних систем зчитування з фрагментом відеозапису ДТП - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в доход держави 12 500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн 16 (шістнадцять) коп. судових витрат у справі за проведення експертиз.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1