Справа № 2-1430/2007
Провадження № 4-с/539/12/2020
29 травня 2020 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі: головуючого судді - Даценка В.М.
секретаря - Шрейтер С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми) Біланенко Тетяни Петрівни,
Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми) Біланенко Т.П., а саме щодо визнання незаконною та скасування постанови про арешт майна боржника.
В скарзі зазначив, що 08.11.2012 старшим державним виконавцем ВДВС Біланенко Т.П. у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-1430 виданого Лубенським міськрайонним судом 30.07.2007 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, накладено арешт на все належне йому рухоме та нерухоме майно.
При його зверненні до ВДВС у знятті арешту з майна йому було відмовлено у зв'язку з тим, що виконавче провадження не закрито.
Скаржник стверджує, що відповідно до розписки стягувача від 29.10.2018 заборгованість по аліментах погашена і станом на 01.03.2020 заборгованість немає, а тому підстав для накладення арешту на належне йому майно немає.
Крім того, враховуючи, що арешт накладено на все належне йому рухоме та нерухоме майно, під арештом перебуває квартира, співвласниками якої крім нього є його батьки. Вказаний факт позбавляє їх права розпорядитися належним їм майном.
На підставі вищевикладеного, скаржник прохає визнати незаконною та зобов'язати старшого державного виконавця Біланенко Т.П. скасувати постанову від 08.11.2012 ВП №20899563 про арешт майна боржника ОСОБА_3 .
В судове засідання учасники справи не з'явилися, направивши до суду письмові заяви про розгляд скарги без їх участі, при цьому скаржник та заінтересовані особи ОСОБА_1 і ОСОБА_4 вимоги скарги підтримали, а представник ВДВС прохає розглянути скаргу за наявними в справі матеріалами.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд ухвалює рішення без проведення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу по справі, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Біланенко Т.П. від 08.11.2012 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-1430 виданого Лубенським міськрайонним судом 30.07.2007 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, накладено арешт на все належне боржнику ОСОБА_3 рухоме та нерухоме майно. Арешт накладався, у зв'язку з наявністю заборгованості у розмірі 3 305 грн.54 коп., з метою забезпечення збереження майна боржника для його подальшої реалізації (а.с.7-8).
Згідно з ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.
Отже, з викладеного вище та приймаючи до уваги той факт, що через неналежне виконання рішення Лубенського міськрайонного суду у боржника дійсно виникла заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, яка перевищувала визначений законом розмір, державний виконавець з метою забезпечення, своєчасного та повного виконання цього рішення суду, вжив необхідні заходи у виді накладення арешту на майно боржника, тому суд приходить до висновку про правомірність таких дій, а отже винесена ним постанова про накладення арешту на майно є законною.
Разом з тим, згідно довідки Лубенського міськрайонного ВДВС №17.16/21838 від 23.03.2020 станом на 01.03.2020 заборгованість по аліментах погашена (а.с.19).
Боржник справно, вчасно та в повному обсязі сплачує аліменти, що також підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам від 19.02.2020, більш того має переплату у розмірі 976 грн. 75 коп. (а.с.18).
16.03.2020 скаржник звернувся до Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми)із заявою про зняття арешту з майна, у зв'язку із відсутністю заборгованості по сплаті аліментів (а.с.16).
Однак, листом від 23.03.2020 вих. №17.16/21838 ОСОБА_3 було відмовлено у скасуванні арешту, у зв'язку з тим, що враховуючи положення ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» майно боржника звільняється з-під арешту в разі завершення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 цього Закону в разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с.19).
У відповідності до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Арешт майна - тимчасове позбавлення власника права користування та розпорядження майном, тривалість якого встановлюється уповноваженою особою у спосіб, визначений законодавством.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.
Як вбачається з матеріалів скарги, на момент винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника від 08.11.2012 року ОСОБА_3 мав заборгованість зі сплати аліментів, а тому вказана постанова відповідала вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, після погашення суми боргу, згідно розрахунку заборгованості, державний виконавець, відповідно до вимог п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» мав законні підстави для скасування арешту майна боржника.
Пункт 7 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» вказує, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
Згідно ч. 1 ст. 477 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною 1 ст. 488 ЦПК України встановлено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
У відповідності до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
У постанові про накладення арешту вказано, що арешт накладений в межах суми звернення стягнення 3 305,54 грн.
Проте, станом на час звернення із заявою до ВДВС, а також при зверненні зі скаргою до суду, заборгованість зі сплати аліментів відсутня, що підтверджується відповідними довідками. Тобто, припинили існувати ті умови, які були підставою для накладення арешту. Подальше існування арешту порушує права скаржника, як власника майна, а тому такий арешт має бути скасований, доводи скаржника є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються зібраними по справі доказами. Відповідно такий арешт підлягає скасуванню, так як подальше його існування є необґрунтованим та порушує права та інтереси скаржника як власника майна.
Керуючись ст.ст. 78, 81, 447, 448 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 (жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на дії старшого державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми) Біланенко Тетяни Петрівни - задовольнитичастково.
Зобов'язати старшого державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми) Біланенко Тетяну Петрівнузняти арешт майна боржника ОСОБА_3 , накладений постановою старшого державного виконавця від 08.11.2012 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1430, виданого 30.08.2007, ВП 20899563.
У задоволенні інших вимог скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду В.М.Даценко