справа № 164/325/20
провадження № 1-кп/166/56/20
категорія: 95
07 травня 2020 року смт.Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Луцького СІЗО кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 грудня 2019 року за №12019030160000456, щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,
встановив:
Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 26 березня 2020 року в даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просила призначити обвинувальний акт до судового розгляду колегією суддів у відкритому судовому засіданні, заявила клопотання про виклик свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Інші учасники судового провадження підтримали думку прокурора про призначення судового розгляду за вказаним обвинувальним актом.
Заслухавши думку учасників провадження, суд дійшов наступного висновку.
Так, вказане кримінальне провадження Волинським апеляційним судом передано за підсудністю Ратнівському районному суду Волинської області. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України. Підстав для затвердження угод та закриття кримінального провадження не вбачається.
Таким чином, підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, не встановлені.
З огляду на зазначене, суд встановив достатність підстав для призначення обвинувального акта до судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_8 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, та із проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 22 грудня 2019 року приблизно біля 22 години ОСОБА_8 , керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , прийшов до його житлового будинку, що за адресою АДРЕСА_1 . Перебуваючи на території подвір'я будинку останнього, після відмови ОСОБА_6 добровільно відчинити йому двері до помешкання, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою незаконного заволодіння чужим майном, пошкодив створку розташованого ліворуч від вхідних дверей вікна будинку, крізь яке протиправно проник до помешкання потерпілого. Одразу після того, перебуваючи у вказаному будинку, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , шляхом застосування до нього насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, зокрема, умисного нанесення останньому двох ударів кулаком руки в обличчя, вчинив напад на ОСОБА_6 , заподіявши тому легкі та легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Зазначене клопотання обгрунтовано тим, що ОСОБА_8 може переховуватись від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років. Крім цього, обвинувачений офіційно не працює, не займається суспільно корисною працею, немає постійного джерела доходу, ніде не навчається, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Про існування ризику вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення свідчить той факт, що перебуваючи під домашнім арештом згідно з ухвалою Волинського апеляційного суду від 08 січня 2020 року, останній належних висновків не зробив та вчинив новий умисний корисливий злочин проти власності.
Наведене, на думку прокурора, свідчить про те, що жоден із запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не забезпечить виконання покладених на обвинуваченого обов'язків.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Потерпілий підтримав думку прокурора.
Захисник заперечив проти тримання під вартою обвинуваченого, зазначивши про невідповідність наданого обвинуваченому клопотання про обрання запобіжного заходу вимогам щодо форми та змісту, передбаченим ст.184 КПК України. Так, до клопотання не долучено копій матеріалів, які прокурором додано до наданого суду клопотання.
Вважає клопотання прокурора необґрунтованим, з огляду на недоведеність існування таких ризиків, як продовження злочинної діяльності та переховування від суду. Тяжкість вчинення злочину з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини не є безумовною підставою тримання особи під вартою. Доводи прокурора про вчинення обвинуваченим в період застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту іншого злочину неспроможні, оскільки доказом цієї обставини є виключно судове рішення, що набрало законної сили, яким установлена вина особи у його вчиненні, яке на даний час не ухвалене. Проживання обвинуваченого до затримання із батьком, а також проживання у сусідньому селі двох рідних його тіток, однак з яких була його опікуном, свідчить про міцність соціальних зв'язків останнього. Обвинувачений від органів досудового розслідування не переховувався, вчасно з'являвся на всі виклики. Просить у задоволенні клопотання відмовити.
Обвинувачений підтримав думку захисника, заперечив проти обрання щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно із ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
У силу ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним ч.1 ст.177 КПК України.
Обгрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, підтверджується наданими прокурором документами, зокрема протоколом допиту потерпілого, висновком судово-медичного експерта, висновком за результатами дактилоскопічної експертизи.
Суд, зважаючи на дані про особу обвинуваченого, вважає встановленими та доведеними стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, ухвалою Маневицького районного суду від 24.12.2019 щодо ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою Волинського апеляційного суду від 08.01.2020 змінено на домашній арешт на строк до 20 лютого 2020 року.
Із обвинувального акта у кримінальному провадженні №12020030160000059 від 17.02.2020 вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні 17 лютого 2020 року, тобто у період дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Твердження захисника про порушення прокурором принципу презумпції невинуватості не заслуговують на увагу, оскільки обґрунтованість підозри у кримінальному провадженні за ч.2 ст.186 КК України перевірялася судом у ході розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Твердження органу підтримання державного обвинувачення про вчинення особою злочину, яке викладено у вигляді обвинувального акта, не є порушенням принципу презумпції невинуватості.
Судом установлено, що ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності, а саме вироком Маневицького районного суду від 28 листопада 2016 року за ч.1 ст.185 КК України, судимість за який погашена, а також вироком цього ж суду від 07 лютого 2020 року за ч.1 ст.185 КК України.
Із доданих прокурором характеризуючих документів вбачається, що обвинувачений є працездатною особою молодого віку, суспільно корисною працею не займається, періодично зловживає алкоголем.
Вказані обставини з високою ймовірністю з огляду на наявні судимості за вчинення корисливих злочинів свідчать про продовження останнім злочинної діяльності.
Крім цього, установлено, що обвинувачений неодружений, до затримання проживав із батьком, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.
Зазначені факти, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_8 , вказують на можливість переховування останнього від суду з метою уникнення покарання.
Щодо доводів захисника про відсутність вказаного ризику, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів".
Недолучення прокурором додатків до клопотання про обрання запобіжного заходу, зважаючи на те, що усі без виключення додатки - документи, були відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК України, й будь-яких інших нових, невідомих стороні захисту, даних не містять, про що зазначив сам захисник, хоча й є формальним недотриманням вимог ст.184 КПК України, однак істотно на права та інтереси обвинуваченого не впливає.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про доведеність обставин, передбачених п.п. 1-3 ч.1 ст. 194 КПК України.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу, на думку суду, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від суду та продовжити злочинну діяльність.
Згідно з частиною 4 статті 183 КПК України суд заставу не обирає, з огляду на обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, пов'язаного із насильством.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 197, 314 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд кримінального провадження №12019030160000456 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, на 10 год 30 хв 14 травня 2020 року в залі засідань Ратнівського районного суду Волинської області (вул.Центральна, 17 смт.Ратне) у колегіальному складі у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження, свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , конвоювати обвинуваченого.
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Обрати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів по 05 липня 2020 року включно.
Ухвала в частині обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Апеляційне оскарження даної ухвали не зупиняє її виконання. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3