Справа № 161/7872/20
Провадження № 2-о/161/139/20
25 травня 2020 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кубяк О.В.,
заявниці - ОСОБА_1 ,
представника заявниці - ОСОБА_2 ,
заінтересованої особи - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Луцький відділ поліції Головного управління національної поліції у Волинській області, про видачу обмежувального припису,
20 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 шляхом заборони перебувати в місці спільного проживання (перебування) за адресою АДРЕСА_1 , а також наближати до вказаного місця, обмеження спілкування з ОСОБА_1 та дітьми.
Свої вимоги заявник мотивувала тим, що вона з дітьми у зв'язку з неможливістю змінити місце свого проживання мешкає з колишнім чоловіком ОСОБА_3 в одній квартирі. Вказує, що він постійно створює сварки, агресивно поводиться, погрожує фізичною розправою, що негативно впливає на моральний та психологічний стан її та дітей. Зазначає, що відносно ОСОБА_3 складалися протоколи про притягнення його до адміністративної відповідальності за домашнє насильство в сім'ї.
Ухвалою суду від 21 травня 2020 року прийнято заяву до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.
Заявниця та її представник заяву підтримали. Заінтересована особа ОСОБА_3 заяву заперечив.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи учасників справи, пояснення свідка, суд встановив таке.
Заявниця та заінтересована особа перебували в зареєстрованому шлюбі з 29 травня 1993, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.10.2019 року був розірваний (а. с. 8-10).
Від шлюбу колишнє подружжя мають спільних малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 11-15).
Місце проживання заявниці та дітей зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 4).
Власником квартири за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 на підставі спеціального ордеру №25 від 24 червня 2008 року (а. с. 27).
Щодо ОСОБА_3 було винесено терміновий заборонювальний припис строк на 6 днів (а. с. 36).
Постановами Луцького міськрапйонного суду від 24 січня 2020 року у справі №161/19311/19, від 14 лютого 2020 року у справі №161/19312/19 ОСОБА_3 було визнано винним за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП, скільки він вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини (а.с. 37-40).
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм законодавства:
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Як вбачається з матеріалів справи квартира за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 , що підтверджується спеціальним ордером №25 від 24 червня 2008 року, виданим на підставі рішення Луцького міськвиконкому від 19.06.2008р. №398-1 (а.с. 27).
ОСОБА_1 та діти зареєстровані у даній квартирі та проживають там.
За таких обставин покладення на ОСОБА_3 заборони перебувати у квартирі, яка належить йому на праві власності, порушує його право на користування цієї квартирою, і такий захід не може бути визнаний пропорційним за обставин цієї справи.
З огляду на викладене, співставляючи інтереси учасників справи, враховуючи суспільні інтереси, суд приходить до переконання, що відсутні обґрунтовані підстави для виправдання такого серйозного втручання у приватне життя ОСОБА_3 та видачі обмежувального припису, а тому відмовляє в задоволенні заяви.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України , судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 350-1-350-8, 258, 263, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Луцький відділ поліції Головного управління національної поліції у Волинській області, про видачу обмежувального припису - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересовані особи: ОСОБА_3 , місце проживання:
АДРЕСА_1 , місце знаходження: АДРЕСА_2.
Повний текст рішення
складено 01.06.2020 року
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк