Справа № 161/2526/20
Провадження № 2-а/161/164/20
07 травня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої - судді Плахтій І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
17.02.2020 позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позов обґрунтовує тим, що поліцейський рядовий поліції УПП у Волинській області Корець Дмитро Романович 08.01.2020 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 425 грн., за результатами розгляду 03.01.2020 справи, а саме: 03.01.2020 о 08 год. 33 хв. у м. Луцьку по вул.. Воїнів-Інтернаціоналістів, 2, водій транспортного засобу проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 «г» ПДР України - порушення проїзду на заборонний жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, за що передбачена відповідальність згідно ч.2 ст.122 КУпАП.
На переконання позивача, відповідачем при складанні постанови про адміністративне правопорушення було допущено грубі порушення так як ОСОБА_1 хоча й дійсно був зупинений працівником поліції в той день та час, які в казані у постанові, однак, будь-якого розгляду справи відносно нього не відбулось, останній лише виклав свої письмові пояснення на окремому аркуші, які віддав працівнику поліції, а інший, в свою чергу перевірив його документи. Окрім того, ОСОБА_1 зазначає, що рух здійснював на миготливий зелений сигнал світлофора, що не порушення ПДР України (а.с.1-2).
Ухвалою від 20.02.2019 позов прийнято до розгляду, в справі відкрито провадження, встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням сторін (а.с.7).
У встановлений в ухвалі строк, 13.03.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в кому відповідач просив відмовити у к задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.11-14).
24.03.2020 від позивача також надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просив закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.22-24).
Судове засідання у справі було призначене на 25.03.2020, про що сторін було повідомлено на адреси, вказані у позовній заяві (а.с.8-10)
В судове засідання 25.03.2020 сторони не з'явилися, у зв'язку із чим розгляд справи було відкладено судом на 07.05.2020, про що сторін було належним чином повідомлено шляхом надсилання судових повідомлень за адресами, вказаними в позовній заяві (а.с.28-31).
04.05.2020 до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача (а.с.32-35).
06.05.2020 до суду також надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, в якій останній одночасно зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити (а.с.36).
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України в зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1931763 від 03.01.2020, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_1 ) 03.01.2020 о 08 год. 33 хв. керуючи транспортним засобом марки Ford Focus, н.з. НОМЕР_2 , по вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, в районі будинку №2 в м. Луцьку, проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 «ґ» ПДР України - порушення проїзду на заборонний жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, що кваліфіковано за ч.2 ст.122 КУпАП, та постановлено застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 425 грн. (а.с.3).
Згідно п. 9 вказаної вище постанови, до останньої додаються пояснення, на окремому аркуші (а.с.3).
Відповідно до наданих особистих письмових пояснень ОСОБА_1 від 03.01.2020, останній зазначив по суті поставлених запитань, що їхав на роботу по пр.-т. Соборності та на світлофорі на перехресті вул. Воїнів-Інтернаціоналістів та пр-т. Соборності здійснив проїзд на зелене світло світлофора, після чого був зупинений патрульними, які переконували його у тому, що він проїхав на «оранжеве» світло світлофору, додатково вказавши, що зі звинуваченнями не згідний (а.с.17).
Окрім того, в графі «підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, запис про відмову від підпису або отримання копії постанови» зазначено, що «від копії та підпису відмовився» (а.с.3).
З викладених у позовній заяві та відповіді на відзив поясненнях ОСОБА_1 вбачається, що під час зупинки транспортного засобу 03.01.2020 поліцейським повідомлено водієві про те, що останній ніби-то здійснив проїзд на жовтий сигнал світлофора, що є порушенням п.8.7.3 ПДР України, на що ОСОБА_1 не погодився, вказавши що рух здійснив на зелений сигнал, та попросив інспектора надати йому для огляду фото- чи відео фіксацію моменту вчинення можливого правопорушення. Таких доказів інспектором пред'явлено не було, після чого останній взяв у водія документи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) і запропонував йому написати письмові пояснення з даного приводу. Виклавши особисті письмові пояснення, ОСОБА_1 отримав назад свої документи, після чого йому було повідомлено про те, що він може продовжувати рух (а.с.1).
Про те, що відносно нього складено постанова, за його словами позивачу, за його словами стало відомо, 12.02.2020 під час встановлення додатку-електронного сервісу державних послуг «Дія» на свій смартфон. В той же день позивач негайно звернувся до УПП у Волинській області, де особисто отримав постанову від 03.01.2020 (148/41/17-2020) та копію поштового конверта, на якому вказав дату та час отримання постанови - 12.02.2020 (а.с.4).
З відзиву на позовну заяву, надіслану представником відповідача УПП ДПП у Волинській області - Кондюк М.М. на адресу суду, вбачається, що 03.01.2020інспекторами під час патрулювання міста виявлено порушення ПДР України гр. ОСОБА_1 , а саме проїзд на жовтий миготливий заборонний сигнал світлофора на перехресті вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів та проспекту Соборності у м. Луцьк.
Згідно пояснень, викладених у відзиві, інспектор поліції здійснив зупинку транспортного засобу, представився, пояснив суть правопорушення та причину зупинки, підставу перевірки документів, на що водій погодився надати документи для перевірки.
Після чого поліцейським було розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надано можливість надавати пояснення і заявляти клопотання, водій скористався даним правом та надав письмові пояснення до даної справи.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейським було винесено постанову, однак водій від отримання копії відмовився, тому її було надіслано особі, яка притягається до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку (а.с.11).
Окрім того, з відзиву вбачається, що «…факт порушення вчиненого ОСОБА_1 підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень серії ЕАК №1931763 від 03.01.2020 року поліцейським роти №4 Корцем Д.Р.» (а.с.13).
Будь-яких інших доказів вчинення ОСОБА_1 до постанови докладено не було.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктом 8.7.3 «ґ» ПДР України визначено, що жовтий сигнал забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
За п.8.10 ПРД України, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
За 8.11. ПРД України, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
За приписами частини другої статті 122 КУпАП, за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, передбачено накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КУпАП України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. ст. 73-76 КАС України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 КАС України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частин третьої - шостої статті 77 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 86 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З дослідженого відзиву на позовну заяву суд вбачає, що належних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано. Окрім того, відповідачем також зазначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є єдиним доказом вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.
Із вказаної постанови (виключно) не можливо встановити факт дійсного порушення водієм ПДР України, а саме проїзду перехрестя, врегульованого світлофором, на жовтий миготливий сигнал. До такої постанови інспектором не додано жодного іншого доказу, такого як фото-, відеозапису, пояснень свідків тощо, окрім як письмових пояснень самого водія - особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Таким чином, в порушення частини 3 статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.
Більше того, письмові особисті пояснення ОСОБА_1 , додані до постанови, містять заперечення наявності у його діях вини у вчиненні правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП, і навпаки містять ствердження останнім того факту, що він здійснив рух на перехресті на зелений сигнал (а.с.17).
За таких обставин, суд приходить до висновку що надані відповідачем (разом із відповіддю на відзив) письмові пояснення і сама постанова не є достатніми доказами вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП.
Таким чином, відповідачем правомірність прийняття оскаржуваного рішення не доведена.
Такий висновок суду відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №428/2769/17 (провадження №К/9901/1667/17) від 24.01.2019.
Окрім того, щодо порядку вирішення питання про накладення адміністративного стягнення уповноваженою посадовою особою у разі, якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, заперечує свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-2 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення за ст. 122 КУпАП розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до ч. 5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 13.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.23, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлення останнім доводів.
Посилання на будь-які докази, які передбачені ст.251 КУпАП, у винесеній постанові є відсутніми.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст.256 КУпАП, крім іншого, зазначаються місце, час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Зокрема, згідно п.3 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України №1376 від 06.11.2015 р., якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.
В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010 та Рішенні у справі № 5-рп/2015 від 26.05.2015.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався, попри те, що позивач заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення (окрім того такі заперечення зафіксовані у письмових особистих поясненнях від 03.01.2020), передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Отже, належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч.2 ст.122 КУпАП, не представлено, оскільки постанова та особисті письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявні у матеріалах справи та на які посилається відповідач на підтвердження факту порушення позивачем ПДР України, не містить фіксації вказаного правопорушення, а відтак не можуть вважатися належними доказами.
Окрім того, відповідачем порушено передбачений ч. 5 ст.258 КУпАП процесуальний порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК №1931763 від 03.01.2020 слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 20, 72, 73, 74, 76, 77, 90, 243-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1931763 від 03.01.2020 щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП - скасувати.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня вручення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 14.05.2020.
Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій