01 червня 2020 року Справа № 915/240/20
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з без виклику сторін за наявними матеріалами справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КВОРУМ-НАФТА" (54003,м. Миколаїв, вул. Гречишникова, 52В, ідентифікаційний код 32938047)
до відповідача: Комунального підприємства "ДОРОГА" (54056, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, буд. 7, ідентифікаційний код 32333053)
про: стягнення 79248,36 грн, -
02.03.2020 позивачем подано до господарського суду Миколаївської області позовну заяву №101 від 26.02.2020 до відповідача про стягнення грошових коштів у сумі 79248,36 грн, з яких:
- 77308,73 грн - основна заборгованість за Договором,
- 1119,90 грн - 3% річних,
- 819,73 грн - інфляційні витрати.
Як на підставу свого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №СК-428 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням паливних карт на АЗС від 11.04.2019 щодо строків оплати товару.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020 року, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/240/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 06.03.2020 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачеві 10-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Зазначену ухвалу позивачем отримано 12.03.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
13.03.2020 позивачем подано суду супровідним листом №136 від 11.03.2020 позовну заяву про стягнення заборгованості у новій редакції з усіма додатками до неї.
Ухвалою суду від 30.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/240/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.
Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061). Установлено, що: у регіонах, в яких встановлено карантин, застосовуються протиепідемічні заходи, що визначаються цією постановою, а також заходи, що додатково встановлені органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах компетенції; заходи, запроваджені актами законодавства в процесі реалізації карантину на період, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, продовжують діяти на період, встановлений цією постановою; Головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб'єктами господарювання на період карантину.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров'я суддів і учасників судових засідань.
Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.
Рішенням Ради суддів України від 17 березня 2020 року затверджено рекомендації щодо особливого режиму роботи судів на період карантину, відповідно до яких на період з 16 березня до 3 квітня судам рекомендовано запровадити заходи, спрямовані на зменшення негативних наслідків, викликаних спалахом вірусної інфекції "COVID-19", зокрема: роз'яснення громадянам щодо можливості відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; за можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження; надання учасниками справи необхідних документів (позовних заяв, заяв, скарг, відзивів, пояснень, клопотань тощо) до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку; утримання від відвідування приміщень суду, особливо за наявності захворювання.
З огляду на викладене, право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров'я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов'язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.
Аналогічної позиції дотримується і Вища рада правосуддя в публічному зверненні до Президента України та Верховної Ради України щодо забезпечення доступу громадян до правосуддя в умовах карантину від 26 березня 2020 року.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:
"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Враховуючи, що розгляд цієї справи відбувається в спрощеному провадженні без виклику сторін, відповідач повідомлявся за юридичною адресою про розгляд справи, однак останнім ухвалу господарського суду не отримано, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подано, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
11.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КВОРУМ-НАФТА" (продавець, позивач) та Комунальним підприємством "ДОРОГА" (покупець, відповідач) укладено договір №СК-428 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням паливних карт на АЗС (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця через АЗС, що розміщені на території України з використанням паливних карт паливно-мастильні матеріали (ПММ), а покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість. При цьому покупець підтверджує, що товар придбано ним для свого комерційного використання (а.с. 78-80).
Відповідно до п. 2.3 Договору покупець купує у продавця паливні картки на умовах та по вартості додатково погоджених сторонами в договорі купівлі-продажу паливних карт або в договорі оренди.
Відповідно до п. 3.1 Договору продавець постачає покупцю ПММ частинами на умовах EXW (Інкотермс 2000) франко-термінали АЗС (п. 1.1 даного Договору), шляхом вибірки Покупцем (Довіреною особою покупця) ПММ з АЗС. Датою поставки вважається дата, що вказана в чеку з POS-терміналу.
Відповідно до п. 3.3 Договору продавець поповнює паливні карти покупця не пізніше 1 робочого дня з моменту виконання покупцем умов оплати ПММ згідно з розділом 4 даного Договору, та протягом цього строку вчиняє дії щодо поставки (відпуску) ПММ покупцю.
Відповідно до п. 3.4 Договору відпуск ПММ покупцю (довіреній особі) здійснюється на підставі пред'явлення паливної карти оператору АЗС з використанням POS-терміналу, при умові правильного введення PIN-коду паливної картки. Відпуск здійснюється шляхом заправки ПММ транспортних засобів покупця (довіреної особи покупця) в кількості та асортименті, обраних покупцем (довіреною особою) самостійно в межах добового (місячного) ліміту ПММ, встановленого на паливній картці.
Відповідно до п. 3.5 Договору підтвердженням фактичного отримання покупцем ПММ на АЗС в асортименті, кількості та ціні є чек з POS-терміналу, що видається покупцю, або фіскальний чек, або акт приймання-передачі ПММ.
Відповідно до п. 4.1 Договору ціна ПММ визначається на момент поставки (вибірки) згідно зазначеної ціни на кожну марку ПММ в інформаційному табло АЗС. Сторони погодили, що ціна ПММ є узгодженою, коли покупець (довірена особа покупця) здійснили вибірку ПММ з АЗС на умовах даного Договору та отримали документ, що визначений у п. 3.5. В ціну ПММ включено податок на додану вартість.
Ціна ПММ відображається в чеку з POS-термінала та підтверджується видатковими накладними або актами приймання-передачі.
Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунки за ПММ здійснюються покупцем в українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, або внесення грошових коштів в касу продавця.
При безготівковій формі розрахунків виконанням покупцем умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на рахунок продавця.
Відповідно до п. 4.3 Договору при здійсненні розрахунків за ПММ в безготівковій формі, покупець в обов'язковому порядку в платіжному дорученні вказує номер договору та наступні реквізити призначення платежу "оплата за ПММ зг. дог №СК-428 від 11.04.2019 року, поповнення паливних карт".
Відповідно до п. 4.4 Договору розрахунки за ПММ покупець здійснює на підставі рахунку продавця за підсумками вибраного товару. Оплата покупцем вартості відпущених ПММ здійснюється один раз на місяць (останній день місяця). Загальна орієнтовна ціна даного Договору визначається кількістю отриманого товару покупцем протягом всього строку дії Договору.
Покупець зобов'язаний здійснити повну оплату товару протягом 2 календарних днів від дати виставлення рахунка.
Відповідно до п. 4.5 Договору загальна ціна даного Договору - 200000,00 грн з ПДВ та складається із загальної вартості ПММ, поставленого постачальником покупцеві за цим Договором протягом всього терміну його дії.
Відповідно до п. 5.1.1 Договору покупець зобов'язаний належно виконувати умови даного Договору, в тому числі вчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вартості ПММ у відповідності до умов розділу 4, та/або відповідних додатків чи доповнень до даного Договору.
Відповідно до п. 11.1 Договору даний Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами й скріплення печатками сторін (у випадку їх наявності) та діє протягом одного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору.
Відповідно до п. 11.2 Договору у випадку, коли жодна із сторін протягом одного місяця до закінчення терміну дії даного Договору не заявила про намір його розірвати та продовжує надалі користуватися паливними картами, то договір вважається таким, що діє на кожен наступний період - 1 календарний рік на умовах, передбачених даним Договором, але в будь-якому випадку не більше 2 років з дати підписання.
11.04.2019 року сторонами підписано акт приймання-передачі №1 до Договору (а.с. 81), відповідно до якого продавець передає на умовах Договору, а покупець приймає паливні картки у кількості 4 шт. згідно номерів: Q-002052, Q-02053, Q-02054. Оціночна вартість переданої кількості паливних карт становить 180,00 грн з ПДВ.
30.04.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 13926,88 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №7268 від 30.04.2019 року (а.с. 82).
Позивач виписав рахунок на оплату №4134 від 30.04.2019 року на суму 13926,88 грн з ПДВ (а.с. 111).
Зазначений рахунок відповідач оплатив 04.06.2019 року, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 98).
Позивач виписав рахунок на оплату №3885 від 06.05.2019 року на суму 947,70 грн з ПДВ (а.с. 112).
Зазначений рахунок відповідач оплатив 07.05.2019 року, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 100).
08.05.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 947,70 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №7839 від 08.05.2019 року (а.с. 83).
15.05.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 740,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №8427 від 15.05.2019 року (а.с. 84).
Позивач виписав рахунок на оплату №4735 від 15.05.2019 року на суму 740,00 грн з ПДВ (а.с. 113).
Зазначений рахунок відповідач оплатив 05.06.2019 року, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 101).
31.05.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 16073,01 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №9558 від 31.05.2019 року (а.с. 85).
Позивач виписав рахунок на оплату №5415 від 31.05.2019 року на суму 16073,01 грн з ПДВ (а.с. 114).
Зазначений рахунок відповідач оплатив частково 27.06.2019 року - на суму 14073,01 грн та частково 05.07.2019 року - на суму 2000,00 грн, про що свідчать виписки по рахункам (а.с. 102, 103).
05.06.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 1096,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №9836 від 05.06.2019 року (а.с. 86).
Позивач виписав рахунок на оплату №5598 від 05.06.2019 року на суму 1096,00 грн з ПДВ (а.с. 115).
Зазначений рахунок відповідач оплатив 27.06.2019 року, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 99).
21.06.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 730,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №10912 від 21.06.2019 року (а.с. 87).
Позивач виписав рахунок на оплату №6328 від 21.06.2019 року на суму 730,00 грн з ПДВ (а.с. 116).
Зазначений рахунок відповідач оплатив 05.07.2019 року, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 104).
30.06.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 5181,44 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №12329 від 30.06.2019 року (а.с. 88).
Позивач виписав рахунок на оплату №7188 від 30.06.2019 року на суму 5181,44 грн з ПДВ (а.с. 117).
Зазначений рахунок відповідач оплатив 11.07.2019 року, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 105).
09.07.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 730,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №12606 від 09.07.2019 року (а.с. 89).
Позивач виписав рахунок на оплату №7337 від 09.07.2019 року на суму 730,00 грн з ПДВ (а.с. 118).
Зазначений рахунок відповідач оплатив 15.07.2019 року, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 106).
18.07.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 757,80 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №13212 від 18.07.2019 року (а.с. 90).
Позивач виписав рахунок на оплату №7863 від 18.07.2019 року на суму 757,80 грн з ПДВ (а.с. 119).
Зазначений рахунок відповідач оплатив 19.07.2019 року, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 110).
24.07.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 932,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №13474 від 24.07.2019 року (а.с. 91).
Позивач виписав рахунок на оплату №8140 від 24.07.2019 року на суму 932,00 грн з ПДВ (а.с. 120).
Доказів оплати зазначеного рахунку суду не надано.
26.07.2019 року позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №8279 від 26.07.2019 року на суму 20000,00 грн (а.с. 127).
26.07.2019 року відповідач оплатив зазначений рахунок, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 108).
31.07.2019 року відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 15000,00 грн, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 109).
31.07.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 104745,10 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №14777 від 31.07.2019 року (а.с. 92).
Позивач виписав рахунок на оплату №105560 від 31.07.2019 року на суму 104745,10 грн з ПДВ (а.с. 121).
Доказів оплати зазначеного рахунку суду не надано.
08.08.2019 року відповідач перерахував позивачу 10000,00 грн, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 107).
31.08.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 6770,82 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №17458 від 31.08.2019 року (а.с. 93).
Позивач виписав рахунок на оплату №10419 від 31.08.2019 року на суму 6770,82 грн з ПДВ (а.с. 122).
Доказів оплати зазначеного рахунку суду не надано.
30.09.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 2835,52 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №19666 від 30.09.2019 року (а.с. 94).
Позивач виписав рахунок на оплату №101792 від 30.09.2019 року на суму 2835,52 грн з ПДВ (а.с. 123).
Доказів оплати зазначеного рахунку суду не надано.
31.10.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 4006,40 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №22763 від 31.10.2019 року (а.с. 95).
Позивач виписав рахунок на оплату №103172 від 31.10.2019 року на суму 4006,40 грн з ПДВ (а.с. 124).
Доказів оплати зазначеного рахунку суду не надано.
30.11.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 2441,39 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №25281 від 30.11.2019 року (а.с. 96).
Позивач виписав рахунок на оплату №104392 від 30.11.2019 року на суму 2441,39 грн з ПДВ (а.с. 125).
Доказів оплати зазначеного рахунку суду не надано.
31.12.2019 року позивач поставив відповідачу товар на суму 1509,50 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №27695 від 31.12.2019 року (а.с. 97).
Позивач виписав рахунок на оплату №105480 від 31.12.2019 року на суму 1509,50 грн з ПДВ (а.с. 126).
Доказів оплати зазначеного рахунку суду не надано.
Представник відповідача отримав товар на підставі довіреностей (а.с. 128-132).
Доказів оплати товару на суму 78240,73 грн суду не надано.
На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором №СК-428 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням паливних карт на АЗС від 11.04.2019 року в сумі 77308,73 грн є обгрунтованою.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1119,90 грн та інфляційних втрат у сумі 819,73 грн, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано 3% річних у сумі 1119,90 грн, з яких:
- на суму заборгованості в розмірі 59745,10 грн за період з за період з 03.08.2019 року по 26.02.2020 року, 3% річних становлять 1021,40 грн;
- на суму заборгованості в розмірі 6770,82 грн за період з за період з 03.09.2019 року по 26.02.2020 року, 3% річних становлять 98,50 грн.
Розрахунок є арифметично правильним.
Позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 819,73 грн, з яких:
- на суму заборгованості в розмірі 59745,10 грн за період з за період з 03.08.2019 року по 26.02.2020 року (серпень 2019 року - січень 2020 року), інфляційні втрати становлять 717,77 грн;
- на суму заборгованості в розмірі 6770,82 грн за період з за період з 03.09.2019 року по 26.02.2020 року (вересень 2019 року - січень 2020 року), інфляційні втрати становлять 101,96 грн.
При перевірці розрахунку інфляційних витрат судом встановлено, що розрахунок здійснено без урахування положень абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок інфляційних витрат з урахуванням вищезазначених положень абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань":
- на суму заборгованості в розмірі 59745,10 грн за період з за період з 03.08.2019 року по 26.02.2020 року (вересень 2019 року - січень 2020 року), інфляційні втрати становлять 899,70 грн;
- на суму заборгованості в розмірі 6770,82 грн за період з за період з 03.09.2019 року по 26.02.2020 року (жовтень 2019 року - січень 2020 року), інфляційні втрати становлять 54,19 грн.
Загальний розмір інфляційних втрат становить 953,89 грн (899,70 + 54,19).
Суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 819,73 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір у сумі 2102,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов - задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "ДОРОГА" (54056, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, буд. 7, ідентифікаційний код 32333053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВОРУМ-НАФТА" (54003,м. Миколаїв, вул. Гречишникова, 52В, ідентифікаційний код 32938047):
- 77308,73 грн - основна заборгованість за договором №СК-428 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням паливних карт на АЗС від 11.04.2019 року;
- 1119,90 грн - 3% річних;
- 819,73 грн - інфляційні втрати;
- 2102,00 грн. - судовий збір.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
4. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони у справі:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КВОРУМ-НАФТА" (54003,м. Миколаїв, вул. Гречишникова, 52В, ідентифікаційний код 32938047)
відповідач: Комунальне підприємство "ДОРОГА" (54056, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, буд. 7, ідентифікаційний код 32333053).
Суддя В.О. Ржепецький