79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.05.2020 справа № 914/228/20
м.Львів
за позовом: Львівського обласного центру зайнятості, м.Львів
до відповідача: Комунального підприємства "Червоноградський ринок", м.Червоноград Львівська обл.
про стягнення 52652,84грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
За участі секретаря Зарицької О.Р.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився;
Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Львівського обласного центру зайнятості до Комунального підприємства "Червоноградський ринок" про стягнення 52652,84грн.
Ухвалою суду від 03.02.2020 року відкрито провадження у справі №914/228/20 за даним позовом, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 26.02.2020.
24.02.2020 за вх.№9475/20 в документообігу суду зареєстровано поданий відповідачем відзив на позовну заяву.
25.02.2020 за вх.№9677/20 в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника відповідача у щорічній відпустці з 17.02.2020 по 11.03.2020. До клопотання долучено копію наказу №5-К від 14.02.2020 про надання відпустки ОСОБА_1 з 17.02.2020 по 11.03.2020.
26.02.2020 за вх.№9777/20 в документообігу суду зареєстровано подану позивачем відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 26.02.2020 відкладено розгляд справи на 25.03.2020.
03.03.2020 за вх.№10842/20 від відповідача поступило заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 25.03.2020 року розгляд справи відкладено на 29.04.2020 з підстав викладених в ній.
28.04.2020 за вх.№16708/20 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, після завершення терміну дії карантину.
29.04.2020 за вх.№16919/20 адвокат Бердар Сергій Васильович подав заяву про вступ у справу як представника. Ця заява є документом, сформованим в системі "Електронний суд" 29.04.2020. Просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з карантинними заходами.
Ухвалою суду від 29.04.2020 відкладено розгляд справи на 25.05.2020, представники сторін в судове засідання в обов'язковому порядку не викликалися.
В судове засідання 25.05.2020 представники сторін не з'явилися, звернулися з клопотаннями про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою недопущення розповсюдження коронавірусу СOVID-19.
Враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, суд вбачає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача і відповідача на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для ухвалення рішення у справі по суті.
Правова позиція сторін.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на обліку в Червоноградській міській філії Львівського обласного центру зайнятості як безробітна перебувала ОСОБА_3 , яка отримала допомогу по безробіттю на загальну суму 52652,84 грн. Постановою Львівського апеляційного суду від 12.11.2019 у справі №459/2163/18 визнано незаконним та скасовано наказ директора Комунального підприємства «Червоноградський ринок» №205-к від 13.06.2018 про звільнення ОСОБА_3 з роботи, у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та поновлено на посаді контролера ринку в Комунальному підприємстві «Червоноградський ринок» з 01.07.2018. У зв'язку з поновленням особи на роботі за рішенням суду позивач просив суд стягнути з відповідача 52652,84 грн виплаченої допомоги по безробіттю.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначив, що рішенням суду, яким ОСОБА_3 поновлено на роботі, стягнуто з відповідача 112663,44 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Таким чином, відповідач може понести грошове навантаження у подвійному розмірі, оскільки відповідачу необхідно буде виплатити поновленому працівнику суму втраченого заробітку без зменшення цієї суми на розмір отриманої допомоги по безробіттю та відшкодувати позивачу суму допомоги по безробіттю, виплачену працівникові за період його вимушеного прогулу. Відтак, задоволення позову призведе до притягнення відповідача до подвійної відповідальності, що суперечить ст. 61 Конституції України.
Обставини справи.
Наказом Комунального підприємства "Червоноградський ринок" №205-к від 13.06.2018 ОСОБА_3 звільнено з посади контролера ринку у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України з 30.06.2018.
27.07.2018 ОСОБА_3 звернулася до Червоноградської міської філії Львівського обласного центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітньої.
На підставі наказів Червоноградської міської філії Львівського обласного центру зайнятості від 27.07.2018 №НТ180727 та від 03.08.2018 №НТ180803 ОСОБА_3 було надано статус безробітньої та призначено допомогу по безробіттю.
Постановою Львівського апеляційного суду від 12.11.2019 у справі №459/2163/18 поновлено ОСОБА_3 на посаді контролера ринку в КП "Червоноградський ринок" з 01.07.2018, а також стягнуто з КП "Червоноградський ринок" на користь ОСОБА_3 112663,44 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
13.11.2019 Комунальним підприємством "Червоноградський ринок" на виконання постанови Львівського апеляційного суду від 12.11.2019 у справі №459/2163/18 видано наказ №321-к, відповідно до якого скасовано наказ №205-к від 13.06.2018 "Про звільнення ОСОБА_3 ", поновлено ОСОБА_3 на попередній роботі на посаді контролера ринку з 01.07.2018.
На підставі наказу Червоноградської міської філії Львівського обласного центру зайнятості від 29.07.2019 №НТ190729 ОСОБА_3 припинено виплату допомоги по безробіттю.
За період з 03.08.2018 по 28.07.2019 ОСОБА_3 було виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 52652,84 грн, що підтверджується розрахунком, долученим до позовної заяви.
09.12.2019 позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №1570//2019 від 09.12.2019 про відшкодування матеріального забезпечення у розмірі 52652,84 грн, виплаченого ОСОБА_3 котру поновлено на роботі.
У зв'язку з несплатою відповідачем коштів, виплачених позивачем як допомогу по безробіттю, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення коштів у сумі 52652,84 грн.
Оцінка суду.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Страховим випадком є подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття (п.8 ст.1 Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Відповідно до вимог законодавства ОСОБА_3 , як безробітній, виплачувалася допомога по безробіттю з 03.08.2018 по 28.07.2019. Всього за даний період ОСОБА_3 було виплачено 52652,84 грн допомоги.
Постановою Львівського апеляційного суду від 12.11.2019 у справі №459/2163/18 ОСОБА_3 поновлено на посаді контролера ринку КП "Червоноградський ринок".
На виконання рішення суду наказом КП "Червоноградський ринок", від 13.11.2019 №321-к ОСОБА_3 з 01.07.2018 поновлено на посаді контролера ринку.
Пунктом 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Як встановлено п. 4 ст. 35 Закону, із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та кореспондуючий йому обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Як роз'яснено п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено ч. 1 та ч. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті четвертої Цивільного кодексу України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Зобов'язання між сторонами у справі виникли безпосередньо із актів законодавства України.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Враховуючи те, що рішенням суду поновлено ОСОБА_3 на роботі, КП "Червоноградський ринок" скасовано наказ стосовно звільнення ОСОБА_3 , який став підставою для втрати нею заробітної плати, що в подальшому призвело до призначення та виплати їй позивачем допомоги по безробіттю, суд прийшов до висновку, що позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченої допомоги по безробіттю.
Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" термін "роботодавець" вживається у значенні, наведеному, зокрема, в Законі України "Про організації роботодавців".
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності" роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.
Матеріалами справи підтверджується, що саме Комунальне підприємство "Червоноградський ринок" є роботодавцем щодо ОСОБА_3 в розумінні зазначеної частини 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому саме на нього покладено обов'язок відшкодувати суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Згідно з абз. 2 п. 32. постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Тобто, з наведеного пункту вбачається, що саме оплата за час вимушеного прогулу зменшується, в тому числі, на отриману допомогу по безробіттю, а не навпаки.
Аналогічно вищевказана ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого безробітному та вартості наданих соціальних послуг безробітному, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2018 у справі №914/1975/17.
Водночас, відповідач не позбавлений права звернуся із заявою про перегляд постанови Львівського апеляційного суду від 12.11.2019 у справі №459/2163/18 за нововиявленими обставинами з урахуванням положень абз. 2 п. 32. постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 та факту стягнення з нього суми виплаченої ОСОБА_3 допомоги по безробіттю.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення в розмірі 52652,84 грн.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 123, 129, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Червоноградський ринок" (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Сокальська, 5, ідентифікаційний код 03337929) на користь Львівського обласного центру зайнятості (79039, м. Львів, вул. Бортнянського, 11а, ідентифікаційний код 03491180) 52652,84 грн виплаченої допомоги по безробіттю, 2102,00 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 01.06.2020
Суддя Кітаєва С.Б.