проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"01" червня 2020 р. Справа № 922/4098/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (вх. № 830 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2020 (повний текст складено 18.02.2020, суддя Кухар Н.М.) у справі № 922/4098/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків
до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
про стягнення 35 450,80 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.02.2020 у справі № 922/4098/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 2-902К від 01.01.2019 в розмірі 35540,80 грн (у тому числі: 3% річних у розмірі 2810,23 грн, пені в розмірі 32640,57 грн); а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Витрати по сплаті судового збору відповідач просить покласти на позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що Харківський національний університет Повітряних Сил є неприбутковою установою, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету, а невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок нестатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При цьому, відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, вина відповідача у невиконанні (неналежному виконанні) договірних зобов'язань відсутня, що виключає його цивільно (господарсько) - правову відповідальність. Відповідач вважає розрахунок штрафних санкцій (пені та інфляційних витрат) неналежним, недопустимим та недостовірним доказом, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи інформації щодо офіційно затвердженого розміру облікової ставки НБУ, надрукованої в "Урядовому кур'єрі", а також не надано офіційних даних про індекс інфляції в країна у період, в який виникла заборгованість. Крім того, апелянт посилається на норми ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, а також судову практику щодо зменшення пені та зазначає, що позивачем не надано доказів того, що у зв'язку з простроченням оплати відповідачем він зазнав збитків, чи його становище погіршилося іншим чином.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання відповідних доказів до суду, а саме: докази направлення копії апеляційної скарги іншій стороні у справі (лист з описом вкладення) та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
31.03.2020 до Східного апеляційного господарського суду від Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2020 надійшли належні докази направлення копії апеляційної скарги іншій стороні у справі, а також заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у справі № 922/4098/19 Харківському національному університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз'яснено учасникам справи про їх право подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань. Одночасно зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) згідно ч.10 ст.270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
27.04.2020 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення законним та обґрунтованим, а доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі безпідставними, та такими, що протирічать позиції Європейського Суду з прав людини та висновкам Верховного Суду. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Будь-яких інших клопотань від учасників справи не надходило.
За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.03.1998 між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Харківським національним університетом Повітряних сил імені Івана Кожедуба (відповідач) укладено Договір на користування електричною енергією № 2-902К.
У зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" (позивач) є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.
Відповідно до пункту 13 розділу XVII Закону, у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків, зокрема, пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.
Таким чином, АТ "Харківобленерго" є правонаступником в частині прав та обов'язків за договорами про постачання/користування електричної енергії, що діяли до 01.01.2019, та продовжує виконання функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон), учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Частиною 1 статті 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Законом України від 23.11.2018 № 2628 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" тимчасово, на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов'язки, передбачені Законом України "Про ринок електричної енергії" для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених статтею 63 цього Закону".
Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).
Абзацом п'ятим пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Також, згідно з п. 8 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268 (далі - Постанова), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачанання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до п. 13 Перехідних положень Закону, передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 4, вул. Сумська, 77/79, вул. Кримська, 5 (десять точок комерційного обліку за об'єктами споживача), фактично спожито електричну енергію, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним на умовах Договору № 2-902К з 01.01.2019 з Харківським національним університетом Повітряних сил імені Івана Кожедуба, дані про якого передані від попереднього постачальника АТ "Харківобленерго".
Пунктом 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, відповідно до вимог Правил, здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови, а відтак споживачем за укладеним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба.
Судом першої інстанції встановлено, що розрахунки за спожиту електроенергію Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, ПрАТ "Харківенергозбут" проведені на підставі переданих показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго", у відповідності до вимог "Правил роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, а також вимог Кодексу комерційного обліку.
Порядок розрахунків за договором про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг визначаються відповідно до комерційної пропозиції, яка є невід'ємним додатком до Договору. Останнім встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеної за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.
Як встановлено судом першої інстанції, крім договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, між ПрАТ "Харківенергозбут" та Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба були укладені Договори від 20.02.2019 про закупівлю електричної енергії № 2-902-К/2 та від 25.07.2019 № 2-902-К/229.
Умовами комерційних пропозицій, що є невід'ємними додатками до договорів про закупівлю електричної енергії та постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, чітко встановлені строки оплати за електричну енергію: рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Крім того, передбачена і відповідальність за порушення строку оплати.
Відповідно до п. 6.2 Договору, споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем у справі, останнім було прострочено виконання зобов'язання з оплати за Договором електричної енергії у період з березня по серпень 2019 року.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 5.11 Договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Пунктом 7 комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання споживачем. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються споживачем на рахунок постачальника.
Як вбачається з матеріалів справи, через несвоєчасну сплату споживачем за електричну енергію в березні, квітні, травні, липні та серпні 2019 позивачем сформовані рахунки на оплату пені та 3% річних.
З огляду на викладене, зважаючи на встановлений факт порушення відповідачем строків оплати електричної енергії, враховуючи умови договору та норми ст.ст. 525, 526, 530, 629, а також перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд першої інстанції визнав вимоги про стягнення з відповідача 2810,23 грн - 3% річних та 32640,57 грн пені законними та обґрунтованими.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що Харківський національний університет Повітряних Сил є неприбутковою установою, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету, а невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок нестатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Відповідач стверджує про відсутність його вини у невиконанні (неналежному виконанні) договірних зобов'язань, що виключає його цивільно (господарсько) - правову відповідальність, та посилається на вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Доводи Харківського національного університету Повітряних Сил про відсутність бюджетного фінансування та видатків, передбачених для сплати заборгованості за попередній період (сплата штрафних санкцій), судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не звільняють його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, враховуючи, що в силу частини 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
При цьому відповідач не ставить під сумнів висновків суду першої інстанції про порушення ним зобов'язань, які виникли на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 2-902К від 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів (договір), що є невід'ємним додатком до Договору.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов'язань є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у пункті 48 рішення від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18.
А відтак доводи відповідача щодо неможливості виконати грошове зобов'язання по оплаті за надані послуги через нестачу бюджетних асигнувань, протирічать позиції Європейського Суду з прав людини та вищенаведеним висновкам Верховного Суду України.
В свою чергу, відсутність бюджетного фінансування та коштів, на які вказує відповідач, не виправдовує бездіяльність та не спростовує обов'язку відповідача, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином, зважаючи також на те, що договір є укладеним та відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доводи відповідача щодо ненадання позивачем даних стосовно ставки НБУ та індексу інфляції є недоречними, є безпідставними та не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки така інформація є офіційною та загальновідомою, а відтак, у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, не потребує доказування.
Судом апеляційної інстанції відхиляються доводи відповідача щодо зменшення розміру пені, з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.
Згідно із статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).
При цьому, слід зазначити, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи, згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву наводить судову практику щодо можливості зменшення пені, але при цьому обґрунтованого клопотання про її зменшення не заявляє.
Колегія суддів звертає увагу, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 статті 3 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, до обставин, що унеможливили своєчасне виконання зобов'язань з оплати електричної енергії відповідач відносить відсутність бюджетних асигнувань. Проте, сам по собі тяжкий фінансовий стан підприємства не може вважатися безумовною підставою для застосування положень ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, адже, враховуючи положення ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання. Відповідачем не надано до суду першої інстанції ані обґрунтованого клопотання про зменшення пені, ані доказів на підтвердження винятковості обставин, які б давали підстави для зменшення розміру пені.
В свою чергу, нарахована позивачем пеня в розмірі 32640,57 грн. базуються на умовах договору, які в силу закону є обов'язковими для виконання, у тому числі для відповідача.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, в зв'язку з доведеністю факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позовні вимоги про стягнення з Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 2-902К від 01.01.2019 в розмірі 35540,80 грн (у тому числі: 3% річних у розмірі 2810,23 грн, пені в розмірі 32640,57 грн) є законними та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.
Відповідач під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності наведених в апеляційній скарзі доводів. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Підстав для скасовування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2020 у справі № 922/4098/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2020 у справі № 922/4098/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 01.06.2020
Головуючий суддя А.М. Білецька
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.Є. Медуниця