проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"26" травня 2020 р. Справа № 917/1287/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.,
за участю секретаря судового засідання Пронози А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ, (вх. №645 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2020, ухвалене суддею Білоусовим С.М. у приміщенні господарського суду Полтавської області 21.01.2020 о 10:50 год (повне рішення складено та підписано 30.01.2020) у справі №917/1287/19
за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір 2000", м. Полтава,
про стягнення грошових коштів,
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" 26.07.2019 звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір 2000" про стягнення 231000,00 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 у позові відмовлено повністю.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів проведення інвентаризації, не надано доказів на підтвердження невжиття відповідачем належних дій, передбачених договором № Ч/4536-Т про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на банкоматах, терміналах самообслуговування від 01.07.2015, розмір збитків визначено замовником самостійно без участі уповноважених представників виконавця при відсутності письмового повідомлення про час визначення збитків та зняття залишків товарно-матеріальних цінностей на день, що згідно з умовами договору (п.8.3.) звільняє виконавця від відповідальності. Твердження позивача про невиконання відповідачем своїх обов'язків суд визнав такими, що спростовуються архівними даними журналу подій ПЦС об'єкту №140713 (банкомату) та аудіозаписами розмов call-центру операторів ПЦС ТОВ "Явір-2000" з працівниками банку, працівником ГР охорони, витягами з реєстру дзвінків call-центру ПЦС ТОВ "Явір-2000", листом Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП Черкаської області №5259/51/03-19 від 22.11.2019, які підтверджують, що працівниками відповідача були виконані дії, передбачені умовами договору (спостереження за станом сигналізації, тестування системи сигналізації, направлення ГР для з'ясування причин спрацювання сигналізації, повідомлення працівників замовника про непрацездатність сигналізації на банкоматі, направлення ГР по сигналу тривога, вжиття заходів щодо затримання злочинців). Крім того, суд зазначив, що позивач не вжив необхідних обов'язкових заходів для належного виконання охоронних функцій відповідачем, оскільки інкасатори банку порушили вимоги Постанови правління НБУ № 29 від 31.03.2017 "Інструкція з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей банків в Україні" - помістили грошові кошти в банкомат, який не перебував під охороною.
Позивач із рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму збитків у розмірі 231000,00 грн., судові витрати покласти на відповідача.
Апелянт зазначає, що відповідно до умов договору (п.7.11, п.59 додатку №1 до договору), саме виконавець (відповідач) несе повну матеріальну відповідальність як за втрачені грошові кошти, так і за пошкодження/втрату майна позивача; на момент скоєння крадіжки відповідальної особи на місці події не було і інформацією вона не володіла; за твердженням заявника, господарський суд Полтавської області не дослідив належним чином надані позивачем докази, не надав належної правової оцінки документам та поясненням, наданим в обґрунтування заявлених вимог; на думку апелянта, з боку суб'єкта охорони також мають місце порушення терміну відновлення працездатності засобів сигналізації на банкоматі та інформування замовника про наявність несправності в роботі засобів сигналізації, а отже, апелянт не погоджується з висновком суду щодо порушення з боку позивача вимог Постанови правління НБУ №29 від 31.03.2017, вважає, що з наданих доказів чітко вбачається як порушення умов договору стороною відповідача, так і наявна спричинена шкода.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 відкрито провадження за вказаною скаргою, призначено розгляд справи на 02.04.2020, встановлено учасникам справи строк до 26.03.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також для подання заяв, клопотань тощо.
18.03.2020, тобто в межах встановленого судом строку, відповідач направив поштою та засобами електронного зв'язку відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що твердження апелянта про наявність доказів спрацювання сигналізації на банкоматі, що на час крадіжки був під охороною, і про доведеність факту порушення договору відповідачем спростовуються матеріалами справи, зокрема, архівними записами журналу подій на об'єкті №140713, аудіозаписами розмов call-центру операторів ПЦС ТОВ "Явір-2000" з працівниками банку, працівником ГР охорони, витягами з реєстру дзвінків call-центру ПЦС ТОВ "Явір-2000"; також відповідач погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано доказів проведення інвентаризації на об'єкті, розмір збитків визначено самостійно, без участі уповноважених представників відповідача та за відсутності відповідного письмового повідомлення ТОВ "Явір-2000" про час визначення збитків. Посилаючись на ці та інші обставини, що, на його думку, свідчать про безпідставність вимог апелянта, ТОВ "Явір-2000" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
31.03.2020 до суду надійшло клопотання АТ КБ "Приватбанк" (вх.№3097), у якому заявник просить відкласти розгляд справи, посилаючись на запровадження в Україні карантину до 24.04.2020.
02.04.2020 від відповідача надійшло аналогічне клопотання (вх.№3171), в якому заявник просить призначити слухання справи на іншу дату, після закінчення карантинних заходів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 розгляд справи відкладено на 05.05.2020.
У судове засідання 05.05.2020 представники сторін не з'явилися. Позивач подав заяву (вх.№4242 від 05.05.2020), в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату після закінчення строку дії карантину.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 розгляд справи відкладено на 26.05.2020.
У судове засідання 26.05.2020 прибув представник позивача, який підтримав викладену ним письмово правову позицію.
Відповідач не направив свого представника в судове засідання, надав клопотання (вх.№5089 від 26.05.2020), в якому просить відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що карантинні заходи в Україні продовжено до 22.06.2020.
Представник позивача зазначив, що вказане клопотання має бути вирішено на розсуд суду.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 11, 13 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.
Зокрема, як було встановлено вище, розгляд даної справи двічі відкладався, зокрема, за клопотанням відповідача. При цьому явка представників сторін не визнавалася обов'язковою. Натомість в ухвалі від 05.05.2020 суд вказав, що у випадку, якщо представники сторін не прибудуть у судове засідання 26.05.2020 та не наполягатимуть на розгляді справи за їх участю - розгляд справи може бути закінчено у вказаному засіданні 26.05.2020, за наявними у справі матеріалами.
У постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 Верховний Суд зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Проте ТОВ "Явір-2000" в заяві від 26.05.2020 про відкладення розгляду справи посилається виключно на факт запровадження в Україні карантину, не вказуючи при цьому на те, що ТОВ "Явір-2000" наполягає на безпосередній участі свого представника в судовому засіданні, не наводячи жодних посилань на неможливість закінчення розгляду справи в судовому засіданні 26.05.2020 без участі представника ТОВ "Явір-2000".
Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів - на що вказано Верховним Судом у постановах від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 29.04.2020 у справі №910/6097/17, від 05.05.2020 у справі №910/3880/19, від 05.05.2020 у справі №909/2323/19, в яких судом касаційної інстанції було відмовлено в задоволенні клопотань учасників справи про відкладення її розгляду, які були мотивовані лише тією обставиною, що в Україні запроваджено карантин.
Тобто процесуальні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені вищенаведеними приписами ст.270 ГПК України, в даному випадку відсутні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ "Явір-2000" мало достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав в ході даного апеляційного провадження.
А саме, ухвалу суду від 05.05.2020 про відкладення розгляду справи на 26.05.2020 даним товариством отримано завчасно, 12.05.2020 (а.с.237).
Отже, ТОВ "Явір-2000", у разі, якщо вважало за необхідне забезпечити участь свого представника в апеляційному розгляді справи, не було позбавлене права у встановлений законом строк звернутися до суду з клопотанням про його участь у засіданні 26.05.2020 в режимі відеоконференції, у тому числі - в порядку ч.4 ст.197 ГПК України, якою кодекс було доповнено згідно з Законом № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)". Вказаною нормою визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Однак відповідного клопотання ТОВ "Явір-2000" подано не було. Заявником також не зазначено про намір надати письмові пояснення, для підготовки яких потрібен додатковий час.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання ТОВ "Явір-2000" про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
01.07.2015 між Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальності "Явір-2000" (відповідач, виконавець) було укладено договір № Ч/4536-Т (а.с.11) про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на банкоматах, терміналах самообслуговування (далі - договір).
Згідно з п. 2.1. договору замовник доручає, а виконавець здійснює за допомогою ПЦО охорону банкоматів, терміналів самообслуговування замовника, перерахованих в додатку № 1 до договору, а також здійснює обслуговування сигналізації на зазначених об'єктах.
Періодом охорони вважається час з моменту прийому об'єктів, під охорону виконавцем до зняття їх з охорони замовником, який визначений в додатку № 1 до договору (п. 2.2 договору).
У випадку не взяття об'єкта під охорону більше 15 хвилин, виконавець зобов'язаний повідомити чергову частину охорони замовника за вказаними у п.2.3 договору телефонами.
Відповідно до п. 10.1., договір укладено терміном на 1 рік. Якщо за 15 діб до закінчення строку дії договору жодна з сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим за згодою сторін на той же строк і на тих же умовах, без обмеження кількості таких продовжень (п. 10.2.).
Відповідно до п. 5.2.7 договору замовник зобов'язаний своєчасно інформувати виконавця про несправність сигналізації та не допускати сторонніх осіб для здійснення її обслуговування і ремонту. Обслуговування та ремонт повинні здійснюватися виключно представниками виконавця.
Розділом 7 договору передбачені умови відповідальності сторін, зокрема, за умовами п. 7.1.1. виконавець несе повну матеріальну відповідальність відповідно з вимогами чинного законодавства України, але не більше ніж зазначено у додатку № 1 до договору (як встановлено місцевим господарським судом і не заперечується сторонами, граничний розмір відповідальності визначено в сумі 231000,00 грн.). До збитків, що підлягають відшкодуванню, включаються балансова вартість пошкодженого банкомата або вартість його відновлювального ремонту, а також суми викрадених коштів.
Розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунком вартості викрадених, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей та викрадених грошових сум (п. 7.1.2. договору).
При наявності письмової заяви замовника про заподіяні збитки, уповноважені виконавцем представники в обов'язковому порядку беруть участь у визначенні розміру цих збитків та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку на день події. Зняття залишків матеріальних цінностей повинно бути проведене терміново по прибутті представників сторін на місце події. (п. 7.1.3.)
Згідно з п. 8.1. договору виконавець звільняється від відповідальності за умови відсутності його вини у спричиненні збитків замовнику.
Пунктом 8.2. договору, окрім умов, які передбачені законодавством, виконавець не несе відповідальності, якщо збитки на об'єкті нанесені за умов, а саме порушення уповноваженими працівниками замовника Інструкції про порядок здавання об'єктів під охорону та порядок зняття їх з під охорони.
Згідно з п. 8.3. договору виконавець звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено замовником самостійно без уповноважених представників виконавця, при відсутності письмового повідомлення замовника (вручається під розписку), про час визначення замовником розмірів збитків та зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.
В матеріалах справи міститься додаток № 1 до договору (а.с.18). Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується учасниками справи, додаток підписано сторонами в електронному вигляді (в редакції від 01.09.2018).
У додатку № 1 до договору сторонами погоджено час прибуття групи реагування (ГР) у разі спрацювання тривожної сигналізації: з 6.00 до 22.00 та з 22.00 до 06.00 - 7/5 хв.
У вказаному додатку, у переліку охоронюваних об'єктів (п.59 переліку) зазначено банкомат №CACS 6514 за адресою: Черкаська область, Жашківський район, с. Соколівка, вул. Вишнева, 20.
Матеріалами справи підтверджується, що банкомат №CACS 6514 було встановлено в тамбурному приміщенні Соколівської сільської ради. Крім того, у вказаному тамбурному приміщені знаходився термінал самообслуговування (ТСО TS 204151, модель ТиКон S-700, хольний, серійний номер S70043060, група ризику 2.2, анкерований), який також виведено на пульт охорони ТОВ "Явір-2000".
Із матеріалів справи вбачається, що, за інформацією позивача, в ніч на 21.01.2019 невідомі зловмисники, зламавши вхідні металеві двері до тамбурного приміщення сільської ради, підірвали банкомат, викрали грошові кошти у сумі 264840,00 грн. та зникли, при цьому термінал самообслуговування пошкоджений не був, у ньому знаходилися грошові кошти, які після інкасації того ж дня були доставлені в касу перерахунку. За фактом даного злочину Жашківським РВ ГУНП України в Черкаській області відкрито кримінальне провадження.
Позивач, вважаючи свої права порушеними, оскільки, на його думку, працівники відповідача несвоєчасно прибули на місце події, а також відповідачем порушено термін відновлення працездатності засобів сигналізації на банкоматі та інформування замовника про несправності - звернувся з даним позовом до господарського суду.
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Надаючи оцінку відповідному висновку місцевого господарського суду, згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, колегія суддів погоджується з ним з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 906 Цивільного кодексу України).
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Виходячи з наведеного та в силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв'язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.
Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16.
У позовній заяві та в апеляційній скарзі АТ КБ "Приватбанк" стверджує про те, що відповідачем було порушено термін відновлення працездатності засобів сигналізації, передбачений п.5.1.5 договору, відповідно до якого виконавець зобов'язаний якісно та своєчасно, в технічно-можливий строк (але не більше доби), ліквідувати несправності сигналізації, за умов їх виявлення внаслідок тестування охоронної системи або повідомлення від замовника.
Разом з тим, АТ КБ "Приватбанк" не мотивовано, яким чином, на його думку, вказана обставина призвела до завдання йому як замовникові збитків (які виконавець повинен відшкодувати в порядку 7.1.1 договору) - враховуючи, що, за твердженням самого апелянта, станом на 21.01.2019, коли будо вчинено підрив банкомату та викрадення коштів, банкомат знаходився під охороною і встановлена на ньому сигналізація спрацювала.
Тому, на думку колегії суддів, заперечення апелянта проти висновків місцевого господарського суду про те, що дії інкасаторів 16.01.2019 по завантаженню грошовими коштами банкомату не відповідають Положенню про порядок організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах АТ КБ "Приватбанк", затвердженого відповідно до вимог Постанови Правління НБУ №29 від 31.03.2017 "Інструкція з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей банків в Україні, розділ 11 п.8. - не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки, як було встановлено вище, позивачем не доведено наявності безпосереднього причинного зв'язку між порушенням відповідачем п.5.1.5 договору (яке, на думку позивача, мало місце) та пошкодженням банкомата і викраденням коштів, тобто заподіянням позивачеві збитків.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, 21.01.2019 о 05:27:58 на пульт ПЦС надійшов сигнал тривоги - спрацювала тривожна сигналізація на об'єкті, який знаходився в приміщенні сільської ради за адресою: вул. Вишнева, 20 в с. Соколівка Жашківського району Черкаської області.
О 05:28:24 оператором ПЦС був переданий сигнал тривоги працівнику ГР по терміналу самообслуговування для реагування.
О 05:34:15 працівник ГР доповів, що пошкоджено приміщення сільської ради, украдений термінал.
О 05:54:48 працівник ГР більш детально доповів, що термінал працює, пошкоджено банкомат, вирвані двері, вікна сільської ради.
Виходячи з наведених обставин апелянтом зроблено висновок про те, що відповідач порушив умови договору щодо терміну реагування на спрацювання систем сигналізації - 7/5 хв.
В обґрунтування вказаного твердження АТ КБ "Приватбанк" посилається виключно на те, що 05:34:15 (тобто в межах визначеного договором часу) працівником ГР було надано невірну інформацію (про відсутність терміналу, тоді як насправді було пошкоджено банкомат, а термінал зловмисниками не викрадено).
Стосовно наведених аргументів колегія суддів зазначає, що будь-яких інших об'єктивних даних (окрім технічної фіксації часу розмов працівника ГР з оператором ПЦС) щодо часу прибуття працівника ГР на місце події матеріали справи не містять. Перша доповідь працівника ГР операторові ПЦС мала місце 05:34:15, тобто в межах визначеного договором часу - вказана обставина апелянтом не спростовується.
Дослідженими судом першої інстанції матеріалами справи також підтверджується і відповідачем не спростовується, що працівник ГР у першій доповіді дійсно дав неточну інформацію. Однак вже о 05:54:48 її було уточнено. Зокрема, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги лист Жашківського ВП Уманського ВП №5259/51/03-19 від 22.11.2019 (а.с.98), в якому зазначено, що в провадженні Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області знаходиться кримінальне провадження №1201925013000028 від 21.01.2019 по факту таємного викрадення невідомими особами шляхом пошкодження банкомату "Приватбанк" грошових коштів у великих розмірах. В кримінальному провадженні було допитано свідка ОСОБА_1 , який повідомив, що будучи працівником ГР ТОВ "Явір-2000", о 05.28 отримав від оператора сигнал тривоги на терміналі самообслуговування "Привабанк", який знаходився в приміщенні за адресою: вул. Вишнева, 20 в с. Соколівка та за хвилину прибув на місце події, де побачив цілий термінал та пошкоджений банкомат, але у доповіді оператору помилково назвав банкомат "терміналом", однак через 20 хвилин виправив свою доповідь.
На думку колегії суддів, із вказаних фактів жодним чином не вбачається, що працівник ГР прибув на об'єкт пізніше обумовленого договором часу. Отже, твердження заявника скарги про несвоєчасне прибуття працівника ГР на місце події, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях.
Тобто в ході апеляційного провадження заявником не спростовано висновку місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, з якими позивач пов'язує факт спричинення йому реальних збитків.
Стосовно розміру збитків та порядку їх визначення колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктом 7.1.2. договору передбачено, що розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунком вартості викрадених, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей та викрадених грошових сум.
При наявності письмової заяви замовника про заподіяні збитки, уповноважені виконавцем представники в обов'язковому порядку беруть участь у визначенні розміру цих збитків та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку на день події. Зняття залишків матеріальних цінностей повинно бути проведене терміново по прибутті представників сторін на місце події (п. 7.1.3.).
Однак доказів здійснення сторонами відповідних дій матеріали справи не містять - що не спростовано апелянтом.
В обґрунтування розміру спричинених збитків позивач посилається на заяву від 16.04.2019 №E.CS.0.0.0.0./18-96 про заподіяння збитків, викликаних злочинним посяганням (а.с. 31), за змістом якої позивач запропонував відповідачу прийняти участь у визначенні розміру збитків, шляхом направлення уповноважених представників ТОВ "Явір-2000" до місця розташування банкомату CACS6514 Черкаського ГРУ АТ КБ "Приватбанк" за адресою: Жашківський район, с. Соколівка, вул. Вишнева, 20 та підписання акту про розмір майнової шкоди.
Зазначену заяву від 16.04.2019 було направлено відповідачу та отримано ним поштою 02.05.2019, тобто вже після визначення банком розміру збитків, що підтверджується вимогою платежу № E.CS.0.0.0.0./18-97 (а.с. 30), яка також датована 16.04.2019 (надійшла 02.05.2019).
Отже, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, АТ КБ "Приватбанк" визначив розмір збитків самостійно, без участі уповноважених представників виконавця, при відсутності письмового повідомлення про час визначення збитків та зняття залишків товарно-матеріальних цінностей - що не відповідає вищенаведеним вимогам п.7.1.2, 7.1.3 договору.
В ході апеляційного провадження представник позивача зазначав, що відповідач ухилявся від отримання заяви про заподіяння збитків. Однак матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про таке ухилення, враховуючи, що заяву позивача було отримано відповідачем.
Окрім того, позивачем не надано суду першої та апеляційної інстанції обґрунтування - чому заяву про заподіяння збитків та вимогу платежу було направлено відповідачеві одночасно, а саме, 16.04.2019, чим фактично позбавлено відповідача можливості взяти участь у визначенні розміру збитків в порядку п.7.1.3 договору.
Пунктом 8.3. договору передбачено, що виконавець звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено замовником самостійно, без уповноважених представників виконавця, при відсутності письмового повідомлення замовника (вручається під розписку), про час визначення замовником розмірів збитків та зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, виходячи з викладених вище обставин, правомірно застосував до спірних правовідносин п.8.3 договору та зазначив в оскаржуваному рішенні, що самостійне визначення замовником розміру збитків звільняє виконавця від відповідальності, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В ході апеляційного провадження заявником скарги не наведено жодних доводів, з яких би вбачалося, що п.8.3 договору в даному випадку застосуванню не підлягає і що підстави для звільнення виконавця від відповідальності відсутні.
Отже, доводи апелянта не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 у справі №917/1287/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 01.06.2020
Головуючий суддя О.В. Шевель
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна