вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" травня 2020 р. Справа№ 904/227/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Тарасенко К.В.
Михальської Ю.Б.
Секретар судового засідання: Огірко А.О.
За участю представників учасників процесу:
від позивача: начальник юридичного відділу Лотанюк С.В. - за довіреністю № 37 від 02.01.2020;
від відповідача: адвокат Коваленко С.В. - за довіреністю № 14-199 від 17.05.2019;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: адвокат Дороніна О.М. - за довіреністю № 007.1Др-29-0420 від 28.04.2020;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: адвокат Баранецька М.Р. - за довіреністю № 1-2266 від 23.01.2020.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 (суддя Привалов І.А., м. Київ, повний текст рішення складено 25.11.2019)
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Укртрансгаз", м. Київ
про визнання права на споживання природного газу
За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (надалі - позивач/КПТМ "Криворіжтепломережа"/ скаржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - відповідач/АТ «НАК «Нафтогаз України») про визнання права на споживання у березні-квітні 2018 року 19786,651 тис.куб.м природного газу, який спожито за наступними договорами:
- договір постачання природного газу для виробництва теплової енергії для релігійних організацій № 3259/1718-РО-5 від 26.09.2017;
- договір постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню № 3250/1718-ТЕ-5 від 26.09.2017;
- договір постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями № 3253/1718-БО-5 від 26.09.2017.
В обґрунтування позовних вимог КПТМ "Криворіжтепломережа" зазначає, що відповідач на підставі вищевказаних договорів постачання природного газу та спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення, Правила постачання природного газу та розпорядження Кабінету Міністрів України № 720-р від 04.10.2017, було зобов'язане постачати природний газ позивачу, як виробнику теплової енергії для виробництва теплової енергії, у тому числі шляхом своєчасної видачі номінацій, і це є обов'язком АК «НАК «Нафтогаз України».
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2019 у справі № 904/227/19, на підставі ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" передано на розгляд до Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.02.2019 у справі № 904/227/19, на підставі ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання права на споживання у березні-квітні 2018 року 19786,651 тис.куб.м природного газу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 (суддя Привалов І.А., м. Київ, повний текст рішення складено 25.11.2019) у позові відмовлено.
Судове рішення прийнято з посиланням на ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України, ст.ст. 3, 15-16 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та мотивоване тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту та відсутності у останнього порушеного відповідачем права.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтування доводів апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про те, що невнесення змін в облікові дані обсягів постачання природного газу жодним чином не чинить перешкоди позивачу здійснити оплату відібраного ним газу та не порушує його майнові інтереси.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
13.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, відповідно до яких третя особа просить апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 скасувати.
В обґрунтування письмових пояснень Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також, на думку третьої особи, скаржником обрано ефективний спосіб захисту, який спрямований на забезпечення поновлення порушеного права.
Крім того, відповідачем не виконано вимоги чинного законодавства, якими на останнього покладено спеціальний обов'язок, щодо постачання природного газу підприємствам теплокомуненергетики, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.
23.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким відповідач просить апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 - без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом позову, оскільки облікові дані є доказами підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача, на підставі якої суд приймає рішення.
Також відповідач вказує на те, що однією з обов'язкових передумов поставки природного газу споживачу є не тільки наявність укладеного з постачальником договору постачання природного газу, а й дотримання сторонами умов вказаного договору. При цьому, факт укладання договору не свідчить про здійснення поставки природного газу.
Крім цього, відсутність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача на законодавчому рівні виключає можливість здійснення як поставки природного газу такому споживачу, та й розподілу природного газу оператором ГРМ, навіть за наявності укладеного договору поставки природного газу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2019 апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Разіної Т.І. суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 у справі № 904/227/19 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 призначено на 28.01.2020.
28.01.2020 судді Іоннікової І.М. надійшла заява про самовідвід від розгляду справи № 904/227/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 904/227/19 заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду справи № 904/227/19 задоволено; справу № 904/227/19 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення заміни відведеного судді відповідно до ст. 32 ГПК України.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/388/20 від 28.01.2020 у зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Іоннікової І.А., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 904/227/19.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.01.2020 для розгляду справи № 904/227/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 у справі № 904/227/19 апеляційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б.; розгляд апеляційної скарги комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 призначено на 24.02.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 904/227/19 відкладено розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 до 25.03.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 у справі № 904/227/19 повідомлено учасників даної справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 не відбудеться 25.03.2020; розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 призначено на 13.04.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 у справі № 904/227/19 повідомлено учасників даної справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 не відбудеться 13.04.2020; розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 призначено на 05.05.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2020 у справі № 904/227/19 повідомлено учасників даної справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 не відбудеться 05.05.2020; розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 призначено на 25.05.2020.
Явка представників сторін
У судове засідання, призначене на 25.05.2020 з'явилися представники Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз".
25.05.2020 в судовому засіданні представник Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав викладених у ній, а рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 -скасувати.
В судовому засіданні 25.05.2020 представник Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 - без змін.
Представник Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" у судовому засіданні 25.05.2020 підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у письмових поясненнях на апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати.
25.05.2020 представник Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між КПТМ "Криворіжтепломережа" (споживач) та НАК "Нафтогаз України" (постчальник) укладено договори на постачання природного газу від 26.09.2017 № 3259/1718-РО-5 для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (а.с. 22-26, т. 1), від 26.09.2017 № 3250/1718-TE-5 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (а.с. 28-32, т. 1), від 26.09.2017 № 3253/1718-БО-5 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (а.с. 35-39, т. 1), від 26.09.2017 № 3256/1718-КП-5 для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (а.с. 42-46, т. 1) (надалі - Договори).
Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 Договорів).
Пунктом 1.4 Договорів встановлено, що за договорами може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.
Згідно з п. 2.1 Договорів, в період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року НАК "Нафтогаз України" зобов'язалося передати позивачу у власність:
- по договору від 26.09.2017 № 3259/1718-РО-5 - 60 тис. куб.м, додатковій угоді № 1 від 04.04.2018 - 1,0 тис. куб. м;
- по договору від 26.09.2017 № 3250/1718-TE-5 - 69130,0 тис.куб.м додатковій угоді № 2 від 04.04.2018 - 3840,0 тис. куб.м;
- по договору від 26.09.2017 № 3253/718-БО-5- 18020,0 тис. куб.м; додатковій угоді № 2 від 04.04.2018 - 610,0 тис.куб.м;
- по договору від 26.09.2017 № 3256/1718-КП-5 - 10380,0 тис. куб.м; додатковій угоді № 1 від 04.04.2018 - 280,0 тис. куб.м.
Пунктом 2.1. Договорів встановлено орієнтовний обсяг постачання природного газу.
Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених в п.1.2 цього договору (п. 2.2. Договорів).
У відповідності до п. 3.1 Договорів постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газовидобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Пунктом 3.8 Договорів визначено, що споживач зобов'язується надати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:
- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільної мережі (газотранспортної системи). Разом з копією такого акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в актi, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);
- підписані споживачем два примірники акту приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використання природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Відповідно до пп. 4 п. 3 Положення «Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу», яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 на НАК "Нафтогаз України" покладаються, зокрема, обов'язки із постачання природного газу виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу.
Згідно з п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 № 720-р "Деякі питання опалювального сезону 2017/18 року", з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2017/18 року Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального сезону 2017/18 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Отже, НАК "Нафтогаз України" є ліцензіатом та монополістом з постачання природного газу, а тому на підставі відповідних договорів постачання природного газу та спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення про покладення спеціальних обов'язків, Правила постачання природного газу, і зобов'язане постачати природний газ підприємствам ТКЕ.
АТ "Укртрансгаз" у відповідності до акту наданих послуг з розподілу природного газу та акту наданих послуг з транспортування природного газу встановлено обсяг фактично спожитого природного газу за укладеними договорами за березень 2018 у розмірі 19 149,278 тис. куб. м; за квітень 2018 - 637,373 тис. куб м. (а.с. 54-57, т. 1).
В подальшому, на адресу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" позивач направив для підписання акти приймання-передачі природного газу за березень 2018 та квітень 2018 року, який фактично було поставлено відповідачем позивачу.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вказані акти повернуло без підписання, зазначивши, що на вказаний період ним не підтверджено обсяги природного газу (листи від 16.04.2018 №26-2671/1.2-18 та від 10.05.2018 № 263146/1.2-18) (а.с. 58-59, т. 1).
У відповідності до п. 3.14 Договорів, до врегулювання сторонами розбіжностей обсяги переданого природного газу встановлюються відповідно до даних споживача, а вартість природного газу розраховується постачальником відповідно до умов, зазначених у пунктах 5.1, 5.2 цього договору.
Згідно з п. 4.1. Договорів кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем та Кодексом газотранспортної системи.
Таким чином, на думку позивача, АТ "НАК "Нафтогаз України" порушило права КПТМ "Криворіжтепломережа" шляхом не включення в облікові дані обсягів постачання природного газу КПТМ "Криворіжтепломережа" за період березень-квітень 2018 року в обсязі 19 786,651 тис. куб. м, які фактично були ним поставлені та які надійшли до кінцевого споживача у вигляді теплової енергії.
З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії шляхом внесення змін в облікові дані обсягів постачання природного газу КПТМ "Криворіжтепломережа", а саме збільшення обсягів постачання природного газу КПТМ "Криворіжтепломережа" за період березень-квітень 2018 року згідно договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії для релігійних організацій від 26.09.2017 № 3259/1718-РО-5; договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню від 26.09.2017 № 3250/1718-TE-5; договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями від 26.09.2017 № 3253/1718-БО-5; договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями від 26.09.2017 № 3256/1718-КП-5, у обсязі 19 786,651 тис. куб. м.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Згідно із приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частина 2 ст. 4 ГПК України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання; безпідставній односторонній відмові від договору.
Положеннями статті 20 ГК України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.
Разом з тим, позивачем не надано належного обґрунтування та доказів на підтвердження того, що відповідачем порушуються права позивача, у зв'язку з невнесенням змін в облікові дані обсягів постачання природного газу.
Невнесення змін в облікові дані обсягів постачання природного газу відповідачем жодним чином не чинить перешкоди позивачу здійснити оплату відібраного ним газу та не порушує його майнові інтереси.
Також, матеріали справи не містять відомостей про те, що невнесенням змін в облікові дані обсягів постачання природного газу відповідач завдає позивачу збитки.
При цьому, невнесення змін в облікові дані обсягів постачання природного газу не є правопорушенням, що також виключає факт заподіяння збитків позивачу.
Крім того, дана позовна вимога фактично спрямована на встановлення правомірності споживання позивачем природного газу у березні-квітні 2018 року, тобто у періоді, який на час звернення до суду з позовом минув.
Разом з тим, позивач просить суд визнати існування у нього права на споживання газу у минулому, стверджуючи, що інакше спожитий газ може бути розцінений як несанкціоновано відібраний, внаслідок чого відповідач-2 вимагатиме від позивача оплату спожитого газу у підвищеному розмірі.
Таким чином, заявлено вимогу, спрямовану на визнання існування права у минулому, а не визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує на даний час, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання.
Висновку про те, чи існувало у позивача право на споживання газу на певних умовах у визначений період у минулому, суд може дійти, розглядаючи спір, зокрема за вимогою, спрямованою на ефективний захист прав або законних інтересів позивача, які можуть бути реалізовані. Натомість вимога про визнання права у минулому спрямована на встановлення підстав існування права або законного інтересу, за захистом якого особа може звернутись, однак сама по собі ефективним способом захисту не є.
Враховуючи викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обрання позивачем неналежно способу захисту.
Відповідного правового висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/6914/17 та від 18.04.2018 у справі № 910/6916/17.
Також, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
З урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що із змісту статті 16 ЦК України та завдання господарського судочинства, викладеного у частині першій статті 2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вчинити дії, що полягають у внесенні змін в облікові дані обсягів постачання природного газу.
Проте, предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі або внесення відомостей в облікові дані, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача внести зміни в облікові дані обсягів постачання природного газу не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Відтак, позовні вимоги не можуть бути предметом позову, оскільки облікові дані є доказами підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача, на підставі якої суд приймає рішення.
Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Разом з тим, приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності до приписів ст.ст. 6, 13 цієї Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачено запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, згідно з яким верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Згідно з п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Враховуючи ч.ч. 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Таким чином, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) вказано, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
Однак, обраний позивачем спосіб захисту його прав не буде "ефективним" у контексті ст. 13 Конвенції через відсутність механізму відновлення, поновлення порушеного, на думку позивача, права, оскільки заявлена ним вимога не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Отже, належним способом захисту буде вимога про відшкодування збитків, у випадку, якщо невнесення відповідачем змін в облікові дані обсягів постачання природного газу, призведе до їх заподіяння позивачу.
Відтак, місцевий господарський суд, належним чином оцінивши всі доводи сторін у даній справі прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав неналежності обраного позивачем способу захисту та відсутності у останнього порушеного відповідачем права.
Щодо доводів наведених у апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне.
Як зазначалося вище, позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії шляхом внесення змін в облікові дані обсягів постачання природного газу КПТМ "Криворіжтепломережа", а саме збільшення обсягів постачання природного газу КПТМ "Криворіжтепломережа" за період березень-квітень 2018 року згідно договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії для релігійних організацій від 26.09.2017 № 3259/1718-РО-5; договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню від 26.09.2017 № 3250/1718-TE-5; договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями від 26.09.2017 № 3253/1718-БО-5; договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями від 26.09.2017 № 3256/1718-КП-5, у обсязі 19 786,651 тис. куб. м.
Таким чином, позивачем заявлено вимогу, спрямовану на визнання існування права у минулому, а не визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання.
Висновку про те, чи існувало у позивача право на споживання газу на певних умовах у визначений період у минулому, суд може дійти, розглядаючи спір, зокрема за вимогою, спрямованою на ефективний захист прав або законних інтересів позивача, які можуть бути реалізовані.
Натомість вимога про визнання права у минулому спрямована на встановлення підстав існування права або законного інтересу, за захистом якого особа може звернутись, однак сама по собі ефективним способом захисту не є.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обрання позивачем неналежного способу захисту, а відтак відсутностю підстав для задоволення позовних вимог Підприємства у цій справі.
Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19, та, відповідно апеляційна скарга Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва 07.11.2019 у справі № 904/227/19 залишити без змін.
3. Справу № 904/227/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано - 01.06.2020.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді К.В. Тарасенко
Ю.Б. Михальська