вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" травня 2020 р. Справа№ 910/5035/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Пашкіної С.А.
Ткаченка Б.О.
при секретарі судового засідання : Кубей В.І.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Щелков П.С. довіреність б/н від 10.10.2018 року;
від третьої особи: не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року (дата підписання повного тексту 12.02.2019 року) у справі № 910/5035/17 (суддя: Усатенко І.В.)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2
про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом № 1 від 20.01.2015 року, про звільнення з посади директора ОСОБА_1 за власним бажанням та призначення директором ОСОБА_2 ; скасування реєстраційної дії (рішення) від 22.01.2015 року № 1681070007022051, якою вчинено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", не пов'язану зі змінами до установчих документів, проведену на підставі протоколу зборів учасників № 1 від 20.01.2015 року державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації Шубіною Т.Я.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує трудові права ОСОБА_1 , оскільки звільнення минулим днем не передбачено законодавством (вирішено звільнити з 20.01.2014 року), ОСОБА_1 , як директора Товариства, не було проінформовано про те, що підготовлено питання про його звільнення і воно буде винесено на загальні збори. Таким чином, як вважає позивач, були порушені його корпоративні права на участь в управлінні товариством, на отримання інформації про діяльність товариства та отримання його частки, а також охоронюваний законом інтерес, як учасника товариства, який полягає в тому, що всі рішення Товариства повинні відповідати закону.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 року у позові відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03.07.2018 року № 910/5035/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 року у справі № 910/5035/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у позові ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" оформлені протоколом загальних зборів учасників № 1 від 20.01.2015 року та про скасування реєстраційної дії від 22.01.2015 року № 10681070007022051, якою вчинено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", не пов'язану зі змінами установчих документів проведену на підставі протоколу зборів учасників № 1 від 20.01.2015 року, державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Шубіною Т.Я. відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №910/5035/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема суд першої інстанції повністю проігнорував вказівки Верховного суду викладені у постанові від 03.07.2018 року №910/5035/17.
Так, Верховний Суд скасовуючи попереднє рішення, зокрема зазначив, що позивач звернувся за захистом не корпоративних, а трудових прав; порушення трудових прав ОСОБА_1 щодо звільнення його як керівника Товариства на підставі рішення загальних зборів не може свідчити про порушення його корпоративних прав, як учасника.
Крім того, за твердженням скаржника суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взяв до уваги, що оригінал протоколу рішення загальних зборів) - знищений. Таким чином, будь-які посилання суду на те, що спірний протокол десь був чи згадувався не заслуговують на увагу, так як цей протокол повинен існувати в реальному часі, а не в догадках.
При цьому, скаржник вказав, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень і надав оцінку діям Макарівського районного суду Київської області у цивільній справі №370/890/15-ц де ОСОБА_1 було поновлено на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Плато-Плюс».
Разом з цим, скаржник вказав, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Плато Плюс» було порушено процедуру скликання та проведення загальних зборів, так як учасника ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про проведення загальних зборів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2019 року справу №910/5035/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Руденко М.А.
На стадії відкриття апеляційного провадження судом було з'ясовано, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2018 року касаційну скаргу задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 року у справі №910/5035/17 (Руденко М.А. - головуючий суддя, судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.) скасовано.
Суддею Руденко М.А., було заявлено самовідвід від розгляду справи №910/5035/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року.
Північний апеляційний господарський суд заяву про самовідвід судді Руденко М.А. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №910/5035/17- задовольнив своєю ухвалою від 18.03.2019 року.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2019 року справу № 910/5035/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Коротун О.М.
Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 у справі №910/5035/17 залишив без руху своєю ухвалою від 27.03.2019 року.
19.04.2019 року апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано тим, що на момент звернення з апеляційною скаргою апелянт знаходиться у скрутному майновому становищі.
На підтвердження фактів викладених в клопотання, позивачем надано: копію витягу з ЄРДР від 29.12.2018 року у кримінальному провадженні; копію постанови про визнання потерпілим у кримінальному провадженні; копію ухвали слідчого судді Білоцерківського районного суду Київської області від 22.03.2019 року.
Враховуючи беззаперечне право особи на доступ до правосуддя, яке передбачене нормами міжнародного права і закріплене на конституційному рівні, колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі № 910/5035/17 та призначено розгляд на 12.06.2019 року.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2019 року у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці справу № 910/5035/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.
Судею Дідиченко М.А., було заявлено самовідвід від розгляду справи №910/5035/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року, оскільки постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2018 року касаційну скаргу задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 року у справі №910/5035/17 (Руденко М.А. - головуючий суддя, судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.) скасовано.
Північний апеляційний господарський суд заяву про самовідвід судді Дідиченко М.А. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі № 910/5035/17- задовольнив своєю ухвалою від 12.06.2019 року.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2019 року справу № 910/5035/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Пашкіна С.А.
Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі № 910/5035/17 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.; відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до 21.08.2019 року та призначив розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі № 910/5035/17 на 21.08.2019 року своєю ухвалою від 24.06.2019 року.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/5035/17 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Пашкіна С.А., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 року прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі № 910/5035/17 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Пашкіна С.А., Майданевич А.Г.
Північний апеляційний господарський суд залишив без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №910/5035/17 своєю ухвалою від 21.08.2019 року.
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 року у справі № 910/5035/17 скасував, а справу № 910/5035/17 передав до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду своєю постановою від 18.12.2019 року.
14.01.2020 року справу №910/5035/17 було передано до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2020 року справу № 910/5035/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Пашкіна С.А.
Північний апеляційний господарський суд призначив розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №910/5035/17 на 20.02.2020 року своєю ухвалою від 20.01.2020 року.
30.01.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Суліма В.В., суддів Майданевича А.Г., Пашкіної С.А.
Північний апеляційний господарський суд визнав заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Суліма В.В., суддів Майданевича А.Г., Пашкіної С.А., необґрунтованою та передав справу для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України своєю ухвалою від 13.02.2020 року.
Північний апеляційний господарський суд у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Суліма В.В. (доповідач), Майданевич А.Г., Пашкіної С.А. від розгляду справи №910/5035/17 - відмовив своєю ухвалою від 17.02.2020 року.
20.02.2020 року справу №910/5035/17 було передано в провадження колегії суддів у складі: головуючого судді Суліма В.В., суддів Майданевича А.Г., Пашкіної С.А.
Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 у справі №910/5035/17 на 12.03.2020 року своєю ухвалою від 20.02.2020 року.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2020 року, у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/3140/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Ткаченко Б.О., Пашкіна С.А.
Північний апеляційний господарський суд прийняв матеріали справи № 910/5035/17 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №910/5035/17 до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Ткаченко Б.О., Пашкіна С.А. Призначив розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №910/5035/17 на 23.04.2020 року своєю ухвалою від 12.03.2020 року.
Представники позивача та третьої особи у судове засідання 26.05.2020 року не з'явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 року.
Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників позивача та третьої особи, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" зареєстровано державним реєстратором 06.02.2008 року , запис № 10681020000022051, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Станом на січень 2015 року учасниками Товариства були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , розмір часток яких у статутному фонді становив по 50 %.
Вказаний факт встановлений судовими рішеннями у справі № 910/3353/15-г за позовом ОСОБА_1 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", 2) Головного територіального управління юстиції у м. Києві - Реєстраційна служба, треті особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення загальних зборів (рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 року у справі, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2017 року) та сторонами не заперечується.
Відповідно до ст. 75 Господарського процессуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 20.01.2015 року відбулися збори учасників Товариства, рішення яких оформлені протоколом № 1 зборів учасників Товариства (далі Протокол № 1).
На порядок денний вказаних загальних зборів були поставлені питання:
1. Про звільнення директора Товариства.
2. Про призначення директора Товариства.
3. Про включення до Єдиного державного реєстру осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.
4. Про уповноваження відповідальної особи для проведення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Зі змісту Протоколу № 1 слідує, що на зборах були присутні позивач та ОСОБА_3. , тобто особи, які володіють 100% голосів, а також запрошені ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
За результатами розгляду порядку денного, учасники прийняли рішення:
1. Звільнити з посади директора ОСОБА_1 за власним бажанням з 20.01.2014 року;
2. Призначити директором ОСОБА_2 з 21.01.2014 року;
3. Включити до Єдиного державного реєстру Собко Сергія Леонідовича, який має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори;
4. Уповноважити ОСОБА_2 провести зміни до відомостей про юридичну особу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Протокол № 1 підписаний всіма присутніми на вказаних загальних зборах особами.
Зі змісту Протоколу № 1 слідує, що позивач та ОСОБА_3 з усіх питань учасники голосували "За" - одноголосно.
На підставі прийняття вищевказаних рішень, Державним реєстратором Шубіною Тетяною Яківною реєстраційною дією № 10681070007022051 від 22.01.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні зміни до відомостей про юридичну особу щодо зміни керівника юридичної особи, зміна складу підписантів. Дана реєстраційна дыя згідно даних реєстру скасована. В подальшому на підставі оспорюваного рішення, Державним реєстратором Філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради "Результат" у м. Києві Шейк- Сейкін Олексієм Анатолійовичем реєстраційною дією № 10689990024022051 (10681070007022051) від 23.10.2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні зміни до відомостей про юридичну особу.
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.09.2018 року, починаючи з 21.01.2015 року, керівником відповідача є ОСОБА_2 , підписантом - ОСОБА_6.
Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 113 Цивільного кодексу України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
Відповідач за своєю організаційно-правовою формою відноситься до господарських товариств.
Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 року, який набрав чинності 17.06.2018 року, визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про господарські товариства" у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а також внесено зміни зокрема до Цивільного кодексу України, а саме назву підрозділу 4 § 1 глави 8 "4. Товариство з обмеженою відповідальністю" та статті 140-151 виключено.
Разом з тим на момент виникнення та існування спірних правовідносин, зазначені зміни чинності ще не набули, а тому суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин норми законодавства, в редакціях чинних на момент прийняття оспорюваних рішень загальних зборів.
Відповідно до 11-1 Закону України "Про господарські товариства", законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.
Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
З огляду на викладене та враховуючи, що станом на 20.01.2015 року (дата проведення загальних зборів, рішення яких оскаржені позивачем) позивач був учасником Товариства, право участі у загальних зборах товариства та право брати участь у прийнятті загальними зборами рішень, з питань, які віднесені статутом до їх компетенції є корпоративними правами позивача як учасника товариства щодо управління ТОВ "Плато Плюс", які він має право захищати в порядку господарського судочинства.
Згідно п. 10.1, 10.4.3, 10.5, 10.6, 10.10 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", затвердженого зборами Учасників протокол № 01-12/2011 від 01.12.2011 року вищим органом Товариства є Збори учасників, що складаються з Учасників Товариства або призначених ними представників. До компетенції Зборів Учасників належить: обрання та відкликання директора Товариства. Збори Учасників визнаються повноважними, якщо на них присутні Учасники або представники, які володіють у сукупності більш як 60 % голосів. З решти питань, крім тих, що передбачені у п. 10.4.1, 10.4.13 рішення приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників. Прийняття рішень зборами учасників можливе як шляхом скликання зборів так і методом опитування.
Відповідно до п. 10.9 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" збори учасників скликаються не рідше одного разу на рік. Порядок скликання, проведення та прийняття ними рішень визначається чинним законодавством та цим статутом.
Згідно п. 11.1, 11.2, 11.6, 11.7 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" виконавчим органом товариства є директор Товариства. Директор Товариства призначається на посаду та звільняється з посади рішенням Зборів Учасників Товариства. Директор Товариства підзвітний Зборам Учасників Товариства і організує виконання їх рішень. Заступники директора Товариства діють у відповідності до укладених ними контрактів.
Сповіщення та повідомлення, що направляються відповідно до положень цього статуту, повинні бути виконані у письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом з повідомленням чи доставлені особисто за адресою отримувача (п. 18.1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс").
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Згідно зі ст. 145 Цивільного кодексу України та ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.
За умовами пунктів 2, 3, 7 ч. 4 ст. 145 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 41 та ч. 1 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: внесення змін до статуту товариства; створення та відкликання виконавчого органу товариства; виключення учасника із товариства.
Ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
В силу ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного; повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів; будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів; не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів; з питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Згідно з ч. 5 ст. 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Під час розгляду корпоративних спорів за позовами учасників (акціонерів) господарського товариства про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи, господарські суди враховують, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:
прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;
прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.
При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту Протоколу № 1, на спірних зборах були присутні ОСОБА_1. та ОСОБА_3., тобто особи, які володіють 100% голосів, які зі всіх питань порядку денного голосували "За" одностайно і підписали Протокол № 1.
Як вбачається з позовної заяви, скаржник заперечує як проти своєї участі у загальних зборах 20.01.2015 року, так і проти того, що підписував особисто Протокол № 1, і, що позивача, як учасника Товариства, що володіє 50% статутного фонду, не було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення загальних зборів та про порядок денний.
Крім того, за твердженням скаржника Протокол № 1 підроблений з метою протиправно зняти позивача з посади директора та що на даний час зразків протоколу не існує фізично, оскільки він був знищений, а відтак, загальні збори протоколом не оформлені, що автоматично свідчить про незаконність прийнятих рішень.
Крім того, скаржник посилається на те, що не виявляв особистого бажання звільнитися з посади директора Товариства та не давав своєї згоди на включення такого питання до порядку денного загальних зборів, тобто фактично таке питання не вносилось на порядок денний загальних зборів, що звільнення відбулося минулим днем, що порушує трудові права позивача як працівника, і що загальними зборами було прийняте незаконне рішення, оформлене Протоколом № 1, про звільнення позивача з посади директора відповідача за власним бажанням та призначення на цю посаду іншої особи, що підтверджується рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 року у справі № 370/890/15-ц, яким позивача поновлено на роботі з 21.01.2015 року, та додатковим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.10.2016 року у справі № 370/890/15-ц, яким Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації зобов'язано відновити відомості про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині керівника ТОВ "Плато Плюс" ОСОБА_1 . від 21.01.2015 року.
При цьому,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані підстави позову, які позивач розцінює як порушення його корпоративних прав, були предметом дослідження при розгляді інших судових справ, зокрема рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року, у справі № 910/3353/15-г за позовом ОСОБА_1 до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", 2) Головного територіального управління юстиції у м. Києві - реєстраційна служба, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління юстиції у м. Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві та ОСОБА_3 про визнання недійсними зборів позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені:
- визнано недійсними збори учасників Товарисва з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" від 20.01.2015 року, що оформлені протоколом № 1 від 20.01.2015 року;
- скасовані рішення, прийняті на зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" від 20.01.2015 року, що оформлені протоколом № 1 від 20.01.2015 року;
- скасовано реєстраційну дію (рішення) від 22.01.2015 року № 1681070007022051, якою вчинено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", не пов'язану зі змінами до установчих документів проведену на підставі протоколу зборів учасників № 1 від 20.01.2015 року, державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва Шубіною Т.Я.
Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень і надав оцінку діям Макарівського районного суду Київської області у цивільній справі №370/890/15-ц де ОСОБА_1 було поновлено на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Плато-Плюс», колегія суддів відзначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у даній справі, зокрема ґрунтуються на рішенні Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 року у справі № 370/890/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, саме з урахуванням вказаних судових рішень (рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року у справі № 910/3353/15-г) Макарівський районний суд Київської області своїм рішенням від 17.07.2015 року у справі № 370/890/15-ц, на яку посилається позивач, задовольнив вимоги ОСОБА_1 та поновив його на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс".
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, при ухваленні Макарівським районним судом Київської області рішення у цивільній справі № 370/890/15-ц від 17.07.2015 року ним не було встановлено жодних обставин, які мають преюдиційне значення для вирішення даного господарського спору, оскільки воно ґрунтувалось на обставинах, встановлених рішенням у справі № 910/3353/15-г від 28.04.2015, яким було задоволено позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів недійсним і, яке в подальшому було скасовано. Стосовно встановлених порушень трудового законодавства під час звільнення директора - слід зауважити, що зазначені порушення є підставою для поновлення трудових прав особи і не спростовують обставини, встановлені рішеннями господарських судів, що набули чинності.
19.08.2015 року постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року у справі № 910/3353/15-г скасовано, справу № 910/3353/15-г направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
18.08.2016 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3353/15-г у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" відмовлено.
12.10.2016 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 року у справі № 910/3353/15-г скасовано повністю та прийняте нове рішення, яким позов задоволено повністю.
06.02.2017 року постановою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 року у справі № 910/3353/15-г скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
17.03.2017 року Колегія суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, дійшовши висновку, що заява про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06.02.2017 року у справі № 910/3353/15-г є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами, своєю ухвалою відмовила у допуску справи № 910/3353/15-г до провадження Верховного Суду України.
05.04.2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 року у справі № 910/3353/15-г залишено без змін.
27.07.2017 року постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 року у справі № 910/3353/15-г залишено без змін.
02.10.2017 року Колегія суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, не прийнявши до розгляду заяву в частині перегляду Верховним Судом України постанов Вищого господарського суду України від 19.08.2015 року та від 06.02.2017 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 з підстав подання заяви після спливу річного строку з дня ухвалення судового рішення, який поновленню не підлягає, та дійшовши висновку, що заява в частині перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27.07.2017 року у справі № 910/3353/15-г є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами, своєю ухвалою відмовила у допуску справи № 910/3353/15-г до провадження Верховного Суду України.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, у справі №910/3353/15-г, зокрема, було встановлено факт підписання саме ОСОБА_1 , а не будь-якою іншою особою, протоколів № 1 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" від 20.01.2015 року, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 2957/2958/2959/15-32 від 11.03.2015 року та висновком судово-технічної експертизи документів № 5980/5981/15-34 від 20.04.2015 року, призначених в межах кримінального провадження №12015100010000755 та проведених за наявності оригіналів протоколів № 1 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато плюс" від 20.01.2015 року, оригіналів договорів минулих періодів, тобто на час коли директором та підписантом Товариства був ОСОБА_1 ;
- визнано такими, що документальними доказами в справі спростовуються, твердження про відсутність ОСОБА_1 на зборах учасників, не ознайомлення його з протоколом зборів, а також відсутність кворуму на загальних зборах учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015 року, а, навпаки, підтверджується факт реалізації позивачем своїх корпоративних прав на управління Товариством.
- не прийнято до уваги колегією суддів передчасні доводи про те, що будь-які почеркознавчі експертизи не мають ніякого значення і нічого не доводять, оскільки набрало законної сили рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 року у справі № 370/890/15-ц, яким ОСОБА_1 , було поновлено на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", оскільки рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 року та постановою Апеляційного суду Київської області від 24.01.2017 року у справі № 370/890/15-ц не встановлено преюдиціальних фактів, які б мали істотне значення для даного господарського спору, зокрема, щодо відсутності ОСОБА_1 на загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", які відбулися 20.01.2015 року, відсутності підписання ним протоколу зборів № 1 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідльністю "Плато Плюс" від 20.01.2015 тощо.
Той факт, що постановою Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 370/890/15-ц у перегляді ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.07.2017 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 24.01.2017 року, рішення від 17.07.2015 року та додаткового рішення від 03.10.2016 року Макарівського районного суду Київської області в справі за позовом ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато плюс", Головного територіального управління юстиції в м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Шубіна Тетяна Яківна, про поновлення на роботі відмовлено, викладених вище обставин не спростовує.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що Вищий господарський суд України у своїй постанові від 27.07.2017 року у справі № 910/3353/15-г дійшов висновку, що наявні посилання скаржників в обґрунтування своїх заперечень на рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 24.01.2017 року у справі № 370/890/15-ц свідчать передусім про помилкове ототожнення заявниками порушення корпоративних прав учасника господарського товариства та порушення трудових прав працівника такого товариства.
Крім того, суди при вирішенні спору у справі № 910/3353/15-г дійшли висновку про недоведеність порушення корпоративних прав ОСОБА_1 під час проведення 20.01.2015 року загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", оформлених Протоколом № 1 від 20.01.2015 року.
Щодо твердження скаржника про невідповідність рішення загальних зборів нормам законодавства в частині грубого порушення норм трудового законодавства щодо незаконного звільнення його минулим днем і без його волі, колегія суддів відзначає наступне.
Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, скаржник помилково ототожнює свої корпоративні права, як учасника товариства з правами, як директора товариства, правовідносини з яким регулюються трудовим законодавством. Тобто, порушення трудових прав позивача як директора Товариства - звільнення рішенням загальних зборів за відсутності заяви про звільнення за власним бажанням тощо, не свідчить про порушення його корпоративних прав як учасника товариства і таке ототожнення є помилковим. Протокол загальних зборів дійсно є підставою для звільнення, невідповідність протоколу трудовому законодавству - є підставою для відновлення трудових прав фізичної особи. Отже порушення трудового законодавства не впливає на дійсність рішення загальних зборів та корпоративні права позивача, однак таке порушення є підставою для відновлення трудових прав фізичної особи - працівника.
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що вищезазначені обставини були встановлені при розгляді справи № 910/21717/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", треті особи: 1) відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, 2) державний реєстратор філії комунального підприємства Мирнопільської сільської ради "Результат" у м. Києві Шейк- Сейкін Олексій Анатолійович , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, оформлених протоколом № 1 від 20.01.2015 року та скасування реєстраційної дії № 10689990024022051 від 23.10.2017 року. За результатом розгляду даної справи рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2018 року, в задоволенні позову відмовлено. Також постановою від 16.01.2019 року № 910/21717/17 Верховного Суду (колегія суддів Стратієнко Л.В, Баранець О.М, Мамалуй О.О.) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2018 року у справі за № 910/21717/17 року - без змін.
У силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права
Згідно з ч. 2 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Отже, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення у справі № 910/3353/15-г, № 910/21717/17 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у цій справі, № 910/5035/17, не можуть їм суперечити.
При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взяв до уваги, що оригінал протоколу рішення загальних зборів) - знищений. Таким чином, будь-які посилання суду на те, що спірний протокол десь був чи згадувався не заслуговують на увагу, так як цей протокол повинен існувати в реальному часі, а не в догадках, оскільки останнє спростовується висновками суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та враховуючи, що факт присутності позивача на оскаржуваних загальних зборах, ознайомлення з його порядком денним, прийняття участі у голосування та підписання протоколу встановлений виходячи з фактів, встановлених при розгляді справи № 910/3353/15-г, № 910/21717/17 спростування таких фактів в межах цієї справи призведе до фактичної переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справ № 910/3353/15-г, № 910/21717/17 і до порушення вищезгаданого принципу правової певності.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що встановлені при розгляді справ № 910/3353/15-г, № 910/21717/17 факти спростовують твердження позивача, як на підставу для задоволення позовних вимог, про відсутність його на спірних зборах учасників Товариства, не ознайомлення з протоколом зборів, відсутність кворуму у загальних зборах учасників Товариства та відсутність оригіналу Протоколу № 1, а також підтверджує факт реалізації позивачем своїх корпоративних прав на управління Товариством.
Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що суд першої інстанції проігнорував вказівки Верховного суду викладені у постанові від 03.07.2018 року №910/5035/17, колегія суддів відзначає наступне.
Так, при направленні справи на новий розгляд Верховним Судом, зокрема, було акцентовано увагу на тому, що позивач наполягає на тих обставинах, що, не зважаючи на наявність рішення районного суду про поновлення його на посаді директора не може реалізувати своє право та виконати рішення суду, оскільки, рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідльністю "Плато Плюс", оформлене протоколом № 1 від 20.01.2015 року є чинним, а у визнанні його недійсним судами відмовлено.
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що позивач не може поновити свої трудові права, порушення яких встановлено рішенням районного суду і не може виконати рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 року у справі № 370/890/15-ц, і що неможливість поновитись на посаді директора є наслідком чинності рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" від 20.01.2015 року.
Крім того, матеріали справи не містять належних доказів того, що скаржник намагався поновити свої трудові права і вони не були поновлені саме в зв'язку з чинністю рішення загальних зборів № 1 від 20.01.2015 року, яке оскаржується у даній справі.
Щодо, посилання Верховного Суду викладені у постанові від 03.07.2018 року №910/5035/17, що позивач звернувся за захистом не корпоративних, а трудових прав; порушення трудових прав ОСОБА_1 щодо звільнення його як керівника Товариства на підставі рішення загальних зборів не може свідчити про порушення його корпоративних прав, як учасника, колегія суддів відзначає, що позивач належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами не довів порушення своїх корпоративних прав, в зв'язку з прийняттям рішення зборами учасників товариства, оформлених протоколом № 1 від 20.01.2015 року та помилково ототожнив їх зі своїми трудовими правами.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, що оформлені Протоколом № 1 від 20.01.2015 року.
Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасування реєстраційної дії № 1681070007022051 від 22.01.2015 року, якою внесено зміни до відомостей про юридичну особу відповідача на підставі Протоколу № 1 від 20.01.2015 року, оскільки, судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, на підставі якого була вчинена оскаржувана реєстраційна дія, то відсутні підстави для задоволення похідної позовної вимоги про скасування реєстраційної дії.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії щодо Товариства за № НОМЕР_1 не вчинялись. Позивачем в судовому засіданні зазначено, що в резолютивній частині позову було допущено описку в номері реєстраційної дії, а дійсний її номер - № 10681070007022051.
Отже, як зазначено вище вчинялась реєстраційна дія № 10681070007022051 від 22.01.2015 року якою внесено зміну щодо керівництва Товариства та складу учасників і вказана реєстраційна дія скасована. Згідно даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційна дія від 22.01.2015 року № 10681070007022051 про внесення змін щодо керівництва товариства та складу учасників скасована.
В подальшому Державним реєстратором Філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради "Результат" у м. Києві Шейк- Сейкін Олексієм Анатолійовичем реєстраційною дією № 10689990024022051 (10681070007022051) від 23.10.2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні зміни до відомостей про юридичну особу, однак це зовсім інша реєстраційна дія, яка вчинена на виконання спірного рішення загальних зборів, яку позивач не просив скасувати.
З огляду на викладене та враховуючи, що реєстраційна дія № 10681070007022051 від 22.01.2015 року скасована, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 04.09.2018 року позивач долучив до матеріалів справи копію Висновку за результатами дослідження з використанням поліграфа від 16.05.2018 року, відповідно до якого: за результатами проведеного психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа (ПФДП), на підставі отриманих фізіологічних реакцій з високим ступенем достовірності можливо зробити висновки про достовірність свідчень ОСОБА_1 про те, що він як учасник товариства в долі 50%:
- не ініціював збори учасників Товариства з обмеженою відповідльністю "Плато Плюс" від 20.01.2015 року;
- не приймав участь у зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" від 20.01.2015 року;
- не підписував протокол № 1 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" від 20.01.2015 року;
- не подавав до зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" від 20.01.2015 року заяву про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс";
- не назначав (голосував за призначення) на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" ОСОБА_2 ;
- не назначав (голосував за призначення) ОСОБА_6 підписантом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс".
Відповідно до п.5.6 наданого позивачем Висновку за результатами дослідження з використанням поліграфа від 16.05.2018 року щодо особи ОСОБА_1 , експерт-поліграфолог Іщук Ігор Якович за його добровільною згодою, що результати дослідження з використанням поліграфа мають вірогідний характер в оцінці причетності/непричетності особи до конкретного діяння, їх слід враховувати в сукупності з іншими матеріалами/доказами у справі.
Результати дослідження на поліграфі можуть бути взяті до уваги лише у разі визнання судом у якості належного доказу висновку за результатами дослідження з використання поліграфу.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, процесуальним законодавством не передбачено такого виду доказів, як висновки за результатами дослідження з використанням поліграфа, та не регламентовано порядку їх використання при розгляді господарських справ, а тому висновок за результатами дослідження з використанням поліграфа правомірно був відхилений судом першої інстанції, як неналежний та недопустимий доказ в підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
При цьому, колегія суддів відзначає, що матеріалами справи спростовується достовірність висновку, за результатами поліграфічного дослідження.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що при первісному розгляді справи, позивач як на підставу своїх позовних вимог не посилався на результати дослідження на поліграфі, що фактично є новою підставою позову, а при новому розгляді, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач обмежений у праві на зміну підстав позову. Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, позивачем не обґрунтовано, що мала місце зміна фактичних обставин справи та не обґрунтував заявлення як підстави позову результатів дослідження на поліграфі саме при новому розгляді справи.
Крім того, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 року № 910/3353/15-г, яка набрала законної сили, суд зазначив, що твердження позивача (за результатами поліграфічного дослідження встановлено, що він говорив чисту правду, що він не барв участі у загальних зборах товариства 20.01.2015 і підпису на протоколі № 1 від 20.01.2015 року не ставив) не є істотними обставинами, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення, та які в розумінні ст. 320 Господарського процесуального кодексу України є нововиявленими обставинами у справі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні та відповідно доводи скаржника не спростовують висновків судів у справах № 910/3353/15-г № 910/21717/17, а дублюють їх.
Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №910/5035/17 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_2 ) в дохід Державного бюджету 4800,00 грн (чотири тисячі вісімсот гривен 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Господарському суду міста Києва видати судовий наказ.
5. Матеріали справи № 910/5035/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді С.А. Пашкіна
Б.О. Ткаченко
Дата складення повного тексту 01.06.2020 року.