проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"26" травня 2020 р. Справа № 905/201/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,
за участі секретаря судового засідання Полупан Ю.В., за участі представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" (вх. № 1059Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 17 березня 2020 року (повний текст складено 17.03.2020) у справі № 905/201/20
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", м. Лиман Донецької області;
до Державного підприємства "Шахта ім. М.С. Сургая", м. Вугледар Донецької області;
про стягнення штрафу в сумі 144850,00 грн,
У січні 2020 року АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Донецька залізниця" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" про стягнення штрафу в сумі 144850,00 грн за невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу по накладним №№ 50797877, 50797885 та 50801554.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.07.2019 по залізничним накладним №№ 50797877, 50797885 та 50801554 зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Авдіївська Донецької залізниці було відправлено вагони з вантажем - вугілля кам'яне марки Г- газовий, відправник - ДП "Шахта ім. М.С. Сургая", м. Вугледар Донецької області. При оформлені вказаних залізничних накладних відправником вказано масу вантажу вагонів: № 50069194 - 59100 кг; № 53530325 -59700 кг; № 53503173 - 58800 кг; № 56160328 - 61500 кг; № 61299970 - 60100 кг. Після прибуття зазначених вагонів на станцію Авдіївка 28.07.2019 на вимогу вантажоодержувача було здійснено переважування вантажу, за результатами якого встановлено, що маса вантажу, вказана відправником у графі маса вантажу в залізничних накладних № 50797877, № 50797885 та № 50801554, не відповідає масі вантажу, встановленій на станції Авдіївка Донецької залізниці, про що складено комерційні акти від 28.07.2019 № 482803/132, № 482803/133, № 482803/134, № 482803/135 та № 482803/136. На підставі ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначення в накладних маси вантажу перевізник нарахував відправнику штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що складає 144850,00 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.03.2020 у справі № 905/201/20 (суддя Лейба М.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 144850,00 грн та витрати по оплаті судового збору в сумі 2172,75 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно із п. 24 Статуту залізниці, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті. Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно зі статтею 118 цього Статуту. Невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладних, підтверджується наявними в матеріалах справи комерційними актами, які складені з додержанням вимог Правил складення актів. Провізна плата за перевезення вантажу за кожен вагон становить 5794,00 грн, а плата за перевезення вантажу по кожному з 5 вагонів становить 28970,00 грн. Місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в 5 вагонах у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами, що складає 144850,00 грн (28970,00 грн* 5). Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми штрафу до однієї провізної плати, з посиланням на те, що штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, і можливості його зменшення Статутом не передбачено. В даному випадку санкція не є договірною, а виникає із зазначених положень Статуту залізниць України, норми якого є спеціальними у сфері залізничних перевезень.
Повний текст зазначеного рішення складено 17.03.2020.
Відповідач звернувся 27.03.2020 засобами поштового зв'язку до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якою передбачено право суду з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Зазначає, що ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" здійснює господарську діяльність в м. Вугледар Донецької області, яке знаходилось в зоні проведення антитерористичної операції (АТО). На теперішній час підприємство перебуває у вкрай скрутному становищі, має значну кредиторську заборгованість перед іншими кредиторами, зокрема за спожиту електроенергію, по розрахункам з бюджетом, за оплату праці тощо. Тому, враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача та зважаючи на те, що допущені ним порушення не спричинили збитків для позивача, не створили небезпеку на залізничному транспорту, просить відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 у справі № 905/201/20 у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3259,13 грн апеляційну скаргу відповідача залишено без руху на підставі п. 2 ч. 3 ст. 258 та чч. 2, 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу, з наданням скаржнику строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 у справі № 905/201/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, встановлено строк до 22.05.2020 для надання відзиву, заяв та клопотань по апеляційній скарзі, призначено розгляд апеляційної скарги на 26.05.2020 об 11:00 год. Явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою.
На виконання зазначеної ухвали позивач - АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Донецька залізниця" 15.05.2020 за вх. № 4646 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що підставою для матеріальної відповідальності відповідача та нарахування йому штрафу є неправильне зазначення вантажовідправником маси вантажу в графі 24 накладної, яка, відповідно до ст. 6 статуту залізниць України, є основним перевізним документом, що супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Вважає, що підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 233 Господарського кодексу України відсутні.
Позивач та відповідач своїх представників в судове засідання 26.05.2020 не направили, про причину неявки представників в судове засідання не повідомили, правом прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції шляхом подання відповідного клопотання у відповідності до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, хоча про місце, день і час розгляду справи були належно повідомлені, що підтверджується поштовими зворотними рекомендованими повідомленнями №№ 6102230798299, 6102230798280, 6102230798302.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 та ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на те, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, позиція сторін стосовно предмету спору достатньо повно викладена в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду справи впродовж розумного строку, колегія суддів дійшла висновку про можливість здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи сторін, викладені в апеляційні скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосуванням норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.07.2019 відправником - ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Авдіївська Донецької залізниці відправлено вантаж - вугілля кам'яне марки Г- газовий, у вагонах №№ 50069194, 53530325, 53503173, 56160328 та 61299970 по залізничним накладним, №№ 50797877, 50797885 та 50801554 (а.с. 13-17).
Згідно з залізничними накладними №№ 50797877, 50797885, 50801554, вугілля навантажено відправником у вагони навалом, 3% поверхню вантажу нижче рівня бортів, вантаж промаркований повздовжньою смугою білого кольору по всій довжині вагона.
При оформлені вказаних залізничних накладних відправником вказано масу вантажу вагонів: № 50069194 - 59100 кг; № 53530325 -59700 кг; № 53503173 - 58800 кг; № 56160328 - 61500 кг; № 61299970 - 60100 кг.
Масу вантажу визначено вантажовідправником на 200-тонних вагонних вагах, заводський № 0031 (розділ 26 накладних).
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
На підставі Статуту залізниць України Мінтрансом затверджено Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб та фізичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).
У відповідності до ст. 909 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 3 ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 6 глави 1 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України та п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно зі ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, маса вантажу, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей своїм підписом підтверджує представник відправника (п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів).
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Тобто, при прийнятті вантажу до перевезення у перевізника (позивача) відсутній обов'язок перевіряти масу вантажу.
Як вбачається з накладних №№ 50797877, 50797885, 50801554, правильність внесених відомостей до зазначених накладних підтверджена відміткою представника відправника.
На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить відмітка працівника станції відправлення.
Доказів контрольного зважування спірного вагону на станції відправлення відповідачем не надано.
28.07.2019 після прибуття зазначених вагонів на станцію Авдіївка на вимогу вантажоодержувача було здійснено контрольне зважування вантажу на 100-тонних вагах вантажоодержувача, приписаних до станції Авдіївська Донецької залізниці та повірених 22.04.2019.
В ході перевірки виявлено, що маса вантажу, вказана відправником у залізничних накладних № 50797877, № 50797885 та № 50801554 не відповідає масі вантажу, встановленій на станції Авдіївка Донецької залізниці.
Факт неправильності зазначення маси вантажу підтверджується комерційними актами від 28.07.2019 № 482803/132, № 482803/133, № 482803/134, № 482803/135 та № 482803/136 (а.с. 8-12):
Вагон № 50069194:
- в перевізних документах зазначено: тара - 23400 кг; вага нетто - 59100 кг;
- при контрольному зважуванні на 100-тонних вагах вантажоодержувача виявилося: вага брутто - 80700 кг; тара - 23400 кг; нетто - 57300 кг, що на 1800 кг менше зазначеної в накладній. Вантаж прибув в справному вагоні, люка, двері щільно закриті, течі вантажу не має. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 10 см, рівномірна, промаркована білою смугою по всій довжині вагона, плівкою проти видування не вкривалося. При повторному зважуванні нестача вантажу підтвердилася (акт № 482803/132).
Вагон № 53530325:
- в перевізних документах зазначено: тара - 21800 кг; вага нетто - 59700 кг;
- при контрольному зважуванні на 100-тонних вагах вантажоодержувача виявилося: вага брутто - 79750 кг; тара - 21800 кг; нетто - 57950 кг, що на 1750 кг менше зазначеної в накладній. Вантаж прибув в справному вагоні, люка, двері щільно закриті, течі вантажу не має. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 10 см, рівномірна, промаркована білою смугою по всій довжині вагона, плівкою проти видування не вкривалося. При повторному зважуванні нестача вантажу підтвердилася (акт № 482803/133);
Вагон № 53503173:
- в перевізних документах зазначено: тара - 22200 кг; вага нетто - 58800 кг кг;
- при контрольному зважуванні на 100-тонних вагах вантажоодержувача виявилося: вага брутто - 79600 кг; тара - 22200 кг; нетто - 57400 кг, що на 1400 кг менше зазначеної в накладній. Вантаж прибув в справному вагоні, люка, двері щільно закриті, течі вантажу не має. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 10 см, рівномірна, промаркована білою смугою по всій довжині вагона, плівкою проти видування не вкривалося. При повторному зважуванні нестача вантажу підтвердилася (акт № 482803/134);
Вагон № 56160328:
- в перевізних документах зазначено: тара - 22500 кг; вага нетто - 61500 кг;
- при контрольному зважуванні на 100-тонних вагах вантажоодержувача виявилося: вага брутто - 81950 кг; тара - 22500 кг; нетто - 59450 кг, що на 2050 кг менше зазначеної в накладній. Вантаж прибув в справному вагоні, люка, двері щільно закриті, течі вантажу не має. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 10 см, рівномірна, промаркована білою смугою по всій довжині вагона, плівкою проти видування не вкривалося. При повторному зважуванні нестача вантажу підтвердилася (акт № 482803/135);
Вагон № 61299970:
- в перевізних документах зазначено: тара - 23500 кг; вага нетто - 60100 кг;
- при контрольному зважуванні на 100-тонних вагах вантажоодержувача виявилося: вага брутто - 82050 кг; тара - 23500 кг; нетто - 58550 кг, що на 1550 кг менше зазначеної в накладній. Вантаж прибув в справному вагоні, люка, двері щільно закриті, течі вантажу не має. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 10 см, рівномірна, промаркована білою смугою по всій довжині вагона, плівкою проти видування не вкривалося. При повторному зважуванні нестача вантажу підтвердилася (акт № 482803/136).
Згідно з ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
В пункті 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334, визначено, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені.
Згідно із п. 8 Правил складання актів, у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Відповідно до п. 5.5 Розділу 4 Правил перевезення вантажів залізничним транспортом, у випадках, коли під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (згідно зі статтею 118 Статуту).
Тобто, за змістом статей 118, 122 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Комерційні акти від 28.07.2019 № 482803/132, № 482803/133, № 482803/134, № 482803/135 та № 482803/136 складені з додержанням вимог Правил складення актів та є чинними.
Як вбачається з накладних №№ 50797877, 50797885 та 50801554, провізна плата за перевезення вантажу становить 5794,00 грн за кожен вагон. Отже плата за перевезення вантажу за 5 вагонів становить 28970,00 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача -ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" штрафу за неправильно зазначену масу вантажу в залізничних накладних у п'ятикратному розмірі п'ятикратної провізної плати за 5 вагонів, що складає 144850,00 грн (28970,00 грн* 5).
Відповідач проти нарахування штрафу за неправильно зазначену ним масу вантажу в залізничних накладних не заперечує, просить зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, з посиланням на те, що ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" перебуває у вкрай скрутному фінансовому становищі, допущене ним порушення не завдало збитків позивачу, не створило небезпеку на залізничному транспорту.
За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, чч. 1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Частинами 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, за приписами п. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
В даному випадку санкція не є договірною, а виникає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу. Отже норми ст. 233 Господарського кодексу України не підлягають застосуванню до правовідносин, що склались між сторонами у даній справі.
Враховуючи викладене, підстави для зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати відсутні.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 914/2339/17, від 12.02.2018 по справі № 906/434/17, від 20.03.2018 по справі № 925/1025/17.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами чч. 1, 2 ст. 76 зазначеного Кодексу, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Наведені відповідачем в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу відповідача залишається без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 17.03.2020 у справі № 905/201/20 залишається без змін.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Отже, зважаючи на те, що судовою колегією відмовлено в задоволенні апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір відшкодуванню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу відповідача - ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 17 березня 2020 року по справі № 905/201/20 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 01.06.2020.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.М. Пелипенко
Суддя С.В. Барбашова
Суддя О.А. Істоміна