проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"25" травня 2020 р. Справа № 905/1787/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Міраков Г.А.
за участю представників:
ПАТ АБ "Укргазбанк" - не з'явився;
позивач - не з'явився;
відповідачі - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка не брала участі в справі - ПАТ АБ "Укргазбанк" (вх.№1083Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 17 лютого 2020 року (суддя Ніколаєва Л.В., повний текст складено 27.02.2020 р.) по справі №905/1787/19
за позовом Державного підприємства "Мирноградвугілля", м. Мироноград Донецької обл.
до 1. Державного підприємства "Держвуглепостач", м. Київ
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс", м. Маріуполь Донецької обл.
про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,
ДП "Мирноградвугілля" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ДП "Держвуглепостач", ТОВ "Шахтарськтранс" про визнання договору відступлення права вимоги від 27.06.2019р., укладеного між ДП "Держвуглепостач" та ТОВ "Шахтарськтранс" щодо передачі права вимоги на суму 246 808 599,50 грн., яка виникла на підставі укладених між ДП "Держвуглепостач" та ДП "Мирноградвугілля" договорів постачання вугільної продукції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір про відступлення права вимоги від 27.06.2019р. укладено з порушенням вимог ст. ст. 514, 516 ЦК України та умов договорів поставки вугілля в частині порядку передачі прав та обов'язків, та зміни змісту, обсягів та умов, що існували на момент переходу цих прав. Також, про недійсність спірного договору свідчить підписання між позивачем та відповідачем 1 актів звіряння взаємних розрахунків за договорами поставки вугілля після укладення між відповідачами договору відступлення, та, відповідно, знаходження боргу позивача на бухгалтерському обліку відповідача 1 на час підписання цих актів. Крім того, відповідачами 1, 2 порушено порядок повідомлення позивача про відступлення права вимоги, встановлений спірним договором, а саме про таке відступлення повідомлено відповідачем 2, а не відповідачем 1.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17 лютого 2020 року (суддя Ніколаєва Л.В., повний текст складено 27.02.2020 р.) по справі №905/1787/19 відмовлено Державному підприємству "Мирноградвугілля" у задоволенні позову.
Особа, яка не брала участі в справі - ПАТ АБ "Укргазбанк" з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій посилаючись на ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої учасники справи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. У скарзі заявник просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким задовольнити вимоги позивача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2020 залишено без руху апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" на рішення господарського суду Донецької області від 17 лютого 2020 року по справі №905/1787/19 у зв'язку тим, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу, а саме: апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, надано апелянту строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2020 поновлено ПАТ АБ "Укргазбанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 17 лютого 2020 року по справі №905/1787/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на рішення господарського суду Донецької області від 17 лютого 2020 року по справі №905/1787/19. Позивачу, відповідачам встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на "25" травня 2020 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що не погоджується з позицією апелянта, просило рішення господарського суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Від ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на запровадження на території України карантинних заходів.
Розглянувши вказане клопотання, судова колегія зазначає наступне.
У відповідності до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Колегія суддів зазначає, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У листі Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020 наведено рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантину, які передбачають, у тому числі, можливість здійснення судового розгляду справ без участі сторін, зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Керуючись наведеними нормами, з огляду на передбачений ст. 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, зважаючи на те, що явка представників не була визнана обов'язковою і їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, враховуючи принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання ПАТ АБ "Укргазбанк" про відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу за відсутністю учасників апеляційного провадження за наявними матеріалами.
Крім того, колегія суддів враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що 10.02.2016 року між ДП "Мирноградвугілля" (позивач, постачальник) та ДП "Держвуглепостач" (відповідач 1, покупець) укладений договір поставки вугілля №04-16/ЕН.
У відповідності до п. п. 1.1, 1.2 якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.
Пунктом 8.6 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 13.12.2016р.) передбачено, що жодна із сторін не може передавати свої права і/або обов'язки за договором третій особі без попередньої письмової згоди іншої сторони.
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.05.2018 року у справі №905/393/18 позовні вимоги ДП "Держвуглепостач" задоволено та стягнуто з ДП "Мирноградвугілля" на користь ДП "Держвуглепостач" грошові кошти у розмірі 89 334 305,33 грн., судовий збір у розмірі 308 350 грн.
На виконання рішення 06.07.2018 року видано відповідний наказ.
Вказаним рішенням суду встановлені обставини щодо закінчення строку поставки вугілля та строку дії договору, здійснення позивачем поставки вугілля на меншу суму, ніж здійснено відповідачем 1 попередньої оплати, та, відповідно, наявність обов'язку позивача щодо повернення відповідачу 1 грошових коштів у розмірі 89 334 305,33 грн.
В подальшому, між ДП "Мирноградвугілля" (позивач, постачальник) та ДП "Держвуглепостач" (відповідач 1, покупець) підписано акт звірки розрахунків станом на 31.05.2019 року, згідно з яким борг ДП "Мирноградвугілля" (позивач, постачальник) за договором поставки № 04-16/ЕН від 10.02.2016р. складає 71 250 779,11 грн.
08.02.2017 року між ДП "Мирноградвугілля" (позивач, постачальник) та ДП "Держвуглепостач" (відповідач 1, покупець) укладений договір поставки вугілля №06-17/ЕНЦ, за умовами п. п. 1.1, 1.2 якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.
У п. 8.6 договору встановлено, що жодна із сторін не може передавати свої права і/або обов'язки за договором третій особі без попередньої письмової згоди іншої сторони.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.06.2018 року у справі №905/258/18 позовні вимоги ДП "Держвуглепостач" задоволено та стягнуто з ДП "Мирноградвугілля" на користь ДП "Держвуглепостач" суму попередньої оплати у розмірі 80 310 093 грн., судовий збір у розмірі 616 700 грн.
На виконання рішення 19.07.2018 року видано відповідний наказ.
Вказаним рішенням суду встановлені обставини щодо закінчення строку поставки вугілля та строку дії договору, здійснення відповідачем 1 попередньої оплати та не здійснення позивачем поставки вугілля, та, відповідно, наявність обов'язку позивача щодо повернення відповідачу 1 грошових коштів у розмірі 80 310 093 грн.
В подальшому, між ДП "Держвуглепостач" (відповідач 1, покупець) та ДП "Мирноградвугілля" (позивач, постачальник) підписано акт звірки розрахунків станом на 31.05.2019р., згідно з яким борг ДП "Мирноградвугілля" (позивач, постачальник) за договором поставки № 06-17/ЕНЦ від 08.02.2017р. перед ДП "Держвуглепостач" складає 80 926 793 грн.
Між ДП "Мирноградвугілля" (позивач, постачальник) та ДП "Держвуглепостач" (відповідач 1, покупець) 24.01.2018 року укладений договір поставки вугілля №01-18/ЕНЦ, за умовами п. п. 1.1, 1.2 якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.
У п. 6.3 договору передбачено, що покупець має право здійснити попередню оплату до моменту підписання відповідних актів приймання - передачі вугілля в розмірі 90% вартості вугілля, яке надійшло на залізничну станцію призначення, що підтверджується календарним штемпелем прибуття вантажу на станцію призначення в паперовій залізничній накладній чи відображенням дати прибуття вантажу в електронній накладній.
У п. п. 2.1, 9.1 договору встановлено, що строк (термін) поставки вугілля - по 31.12.2018 року включно. Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2018 року.
У п. 8.6 договору встановлено, що жодна із сторін не може передавати свої права і/або обов'язки за договором третій особі без попередньої письмової згоди іншої сторони.
В подальшому, між ДП "Мирноградвугілля" (позивач, постачальник) та ДП "Держвуглепостач" (відповідач 1, покупець) підписано акт звірки розрахунків станом на 31.05.2019 року, згідно з яким борг ДП "Мирноградвугілля" (позивач, постачальник) за договором поставки № 01-18/ЕНЦ від 24.01.2018р. перед ДП "Держвуглепостач" (відповідач 1, покупець) складає 130 514 311,75 грн.
Вказаний борг позивача виник внаслідок невиконання останнім зобов'язання з поставки вугілля на суму здійсненої відповідачем 1 попередньої оплати.
27.06.2019р. між ДП "Держвуглепостач" (первісний кредитор, відповідач 1) та ТОВ "Шахтарськтранс" (новий кредитор, відповідач 2) укладений договір про відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1 якого первісний кредитор передає новому кредитору належне йому право вимоги до ДП "Мирноградвугілля" (боржник, позивач) на суму 246 808 599,50 грн., яка виникла за укладеними між боржником та первісним кредитором договорами поставки №№:
-04-16/ЕН від 10.02.2016р. - на суму 35 367 494,75 грн.;
-06-17/ЕНЦ від 08.02.2017р. - на суму 80 926 793 грн.;
-01-18/ЕНЦ від 24.01.2018р. - на суму 130 514 311,75 грн.
За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі, визначеному в п. 2.1 договору (п. 1.2 договору).
За цим договором новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору грошові кошти в розмірі, визначеному в п. 2.2 цього договору (п. 1.3 договору).
Сума грошової вимоги, право вимоги якої відступається за цим договором, складає 246 808 599,50 грн. За вчинене за даним договором відступлення права вимоги новий кредитор протягом п'яти днів з дня укладення цього договору, сплачує первісному кредитору 246 808 599,50 грн шляхом перерахування даної суми на розрахунковий рахунок первісного кредитора, вказаний у цьому договорі. Сторони погодили, що виконання зазначеного зобов'язання можливе в іншій спосіб, не заборонений чинним законодавством. Сторони погодили, що зазначене зобов'язання може бути припиненим зарахуванням зустрічних однорідних вимог (п. п. 2.1, 2.2 договору).
Новий кредитор набуває за цим договором право грошової вимоги до боржника у розмірі, передбаченому в п. 2.1 цього договору, та наділяється усіма правами первісного кредитора до боржника щодо грошової вимоги за основним договорами №№1,2 та 3 у розмірі вказаному у п. 2.1 даного договору, а первісний кредитор втрачає право грошової вимоги за основними договорами №№ 1,2 та 3 на вказану суму, з моменту набрання чинності цього договору (п. 3.1 договору).
Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право грошової вимоги до боржника, та доводить інформацію, що є важливою для реалізації цього права, протягом трьох робочих днів з дня набрання чинності цього договору. Первісний кредитор не пізніше п'яти календарних днів з дати підписання цього договору зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги за цим договором новому кредитору (п. п. 4.1, 4.2 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту (дати) його підписання всіма сторонами і скріплення їх печатками та діє до повного його виконання (п.6.6 договору).
27.06.2019р. ДП "Держвуглепостач" (первісний кредитор, відповідач 1) та ТОВ "Шахтарськтранс" (новий кредитор, відповідач 2) підписано акт приймання - передачі документів, згідно з яким первісний кредитор передав новому кредитору документи, що підтверджують право грошової вимоги первісного кредитора до ДП "Мирноградвугілля" (боржник, позивач) у сумі 246 808 599,50 грн., переданого до нового кредитора за договором про відступлення права грошової вимоги від 27.06.2019р., а саме: копії актів звіряння за договорами поставки вугілля № 04-16/ЕН від 10.02.2016р.; № 06-17/ЕНЦ від 08.02.2017р.; № 01-18/ЕНЦ від 24.01.2018р.; рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2018р. у справі № 905/258/18; наказу господарського суду Донецької області від 19.07.2018р. у справі № 905/258/18; рішення господарського суду Донецької області від 29.05.2018р. у справі № 905/393/18; наказу господарського суду Донецької області від 06.07.2018р. у справі № 905/393/18.
03.07.2019 року позивач одержав лист відповідача 2, згідно з яким останнім повідомлено про укладення 27.06.2019 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору про відступлення права вимоги за такими договорами: №04-16/ЕН від 10.02.2016р. на суму 35 367 494,75 грн.; № 06-17/ЕНЦ від 08.02.2017р. на суму 80 926 793 грн.; № 01-18/ЕНЦ від 24.01.2018р. на суму 130 514 311,75 грн., про набуття відповідачем 2 статусу нового кредитора за цими договорами та отримання ним право вимоги до позивача у загальному розмірі 246 808 599,50 грн., а також про необхідність здійснення всіх обов'язків за цими договорами за реквізитами відповідача 1.
В свою чергу, позивач, посилаючись на недійсність договору про відступлення права вимоги від 27.06.2019 р., звернувся до суду з відповідним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно зі ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
У ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до норм ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як вище встановлено судом, правовідносини щодо постачання вугільної продукції (вугілля) виникли між позивачем та відповідачем 1 на підставі договорів поставки вугілля № 04-16/ЕН від 10.02.2016р., № 06-17/ЕНЦ від 08.02.2017р., № 01-18/ЕНЦ від 24.01.2018р., згідно з якими позивач зобов'язався поставляти відповідачу 1 вугілля в порядку та строки, встановлені договорами, а відповідач 1 - приймати та оплачувати таке вугілля на умовах, встановлених договорами. При цьому, у п. 8.6 цих договорів встановлено заборону щодо передачі сторонами своїх прав і/або обов'язків за договорами третій особі без попередньої письмової згоди іншої сторони.
Тобто, безпосереднім зобов'язанням позивача за цими договорами є поставка вугілля та саме передача третій особі права вимоги щодо виконання такого зобов'язання заборонена без попередньої письмової згоди позивача згідно умов п. 8.6 договорів поставки вугілля.
Одночасно, обставини справи свідчать, що внаслідок невиконання зобов'язань щодо поставки вугілля у позивача перед відповідачем 1 утворилась заборгованість у розмірі 246 808 599,50 грн., що підтверджується рішеннями судів у справах №905/393/18, №905/258/18, які набрали законної сили, актами звіряння розрахунків станом на 31.05.2019р., складання яких передбачено умовами п. 6.4 договорів, та самим позивачем у позові.
В силу норм п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ст. 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до норм ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦК України).
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредитору та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, заміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. При відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов'язання боржника, яке існує на момент такої передачі, і більше взаємовідносин не має ані з боржником, ані з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож по суті відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов'язань. За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.
Як вище встановлено судом, на підставі договору про відступлення права вимоги від 27.06.2019р., відповідач 1 передав відповідачу 2 належне йому право вимоги до позивача на суму 246 808 599,50 грн., яка виникла за укладеними між позивачем та відповідачем 1 договорами поставки №№: 04-16/ЕН від 10.02.2016р. - на суму 35 367 494,75 грн.; 06-17/ЕНЦ від 08.02.2017р. - на суму 80 926 793 грн.; 01-18/ЕНЦ від 24.01.2018р. - на суму 130 514 311,75 грн.
Також судом встановлено, що в той же день згідно відповідного акту відповідач 1 передав відповідачу 2 документи, які засвідчують права, що передаються, копії актів звіряння за договорами поставки вугілля № 04-16/ЕН від 10.02.2016р., № 06-17/ЕНЦ від 08.02.2017р., № 01-18/ЕНЦ від 24.01.2018р., рішень та наказів судів у справах № 905/258/18 та № 905/393/18, в порядку 4.1 договору, ст. 517 ЦК України.
З наведеного вбачається, що предметом договору про відступлення права вимоги є відступлення права грошових вимог, які виникли у відповідача 1 до позивача внаслідок невиконання позивачем договорів № 04-16/ЕН від 10.02.2016р., № 06-17/ЕНЦ від 08.02.2017р., № 01-18/ЕНЦ від 24.01.2018р. перед відповідачем 1 та на підставі рішень судів у справах № 905/258/18 та № 905/393/18, якими такі вимоги були визнані.
Тобто, згідно договору про відступлення права вимоги відповідачем 1 не передавалися відповідачу 2 права та обов'язки, реалізація та/або виконання яких є безпосереднім предметом договорів № 04-16/ЕН від 10.02.2016р., № 06-17/ЕНЦ від 08.02.2017р., № 01-18/ЕНЦ від 24.01.2018р., зокрема, право вимоги відповідача 1 щодо виконання позивачем зобов'язання шляхом поставки вугілля, що є неможливим без попередньої письмової згоди позивача за умовами п. 8.6 цих договорів.
При цьому, зобов'язання позивача перед відповідачем 1 щодо сплати коштів у розмірі 246 808 599,50 грн. виникли в силу приписів ст. 693 ЦК України (із врахуванням закінчення строку дії за договорами № 04-16/ЕН від 10.02.2016р., № 06-17/ЕНЦ від 08.02.2017р., № 01-18/ЕНЦ від 24.01.2018р. та строку поставки вугілля за ними) та на підставі рішень судів у справах № 905/258/18, № 905/393/18, що, в свою чергу, відповідає підставам виникнення грошових зобов'язань, які як і будь-які інші цивільно - правові або господарські зобов'язання можуть виникати з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.
Більш того, наявність цієї заборгованості позивача підтверджується актами звіряння за договорами поставки вугілля № 04-16/ЕН від 10.02.2016р., № 06-17/ЕНЦ від 08.02.2017р., № 01-18/ЕНЦ від 24.01.2018р. станом на 31.05.2019р.
В той же час, відповідно до положень ст. 519 ЦК України саме відповідач 1 несе відповідальність перед відповідачем 2 за недійсність переданої вимоги. Матеріали справи не містять доказів, що свідчать про те що, позивачем сплачено кошти на користь відповідача 1, а також про те, що строк щодо їх сплати не настав.
Посилання позивача на те, що про відступлення права вимоги його повідомлено відповідачем 1, а не відповідачем 2, як то передбачено п. 4.2 договору про відступлення права вимоги від 27.06.2019р., не прийняті судом до уваги, оскільки такі обставини жодним чином не впливають на дійсність вказаного правочину, визначальним, в даному випадку, є сам факт здійснення такого повідомлення.
Посилання позивача на те, що після укладення договору про відступлення права вимоги від 27.06.2019р., позивачем та відповідачем 1 підписані акти звірки розрахунків, згідно з якими заборгованість позивача обліковується в бухгалтерському обліку відповідача 1, не прийняті судом до уваги, оскільки такі обставини також не свідчать про недійсність договору про відступлення права вимоги від 27.06.2019р. та не впливають на результат вирішення даного спору. Крім того, за висновками суду, вказані акти не зумовлюють обов'язку позивача сплачувати заборгованість на користь відповідача 1, з огляду на договір про відступлення права вимоги від 27.06.2019р., внаслідок укладення якого взаємовідносини між позивачем та відповідачем 1 перестали існувати.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
У ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підсумовуючи висновки, яких дійшов господарський суд у рішенні, колегія суддів зазначає, що вони є обґрунтованими і підтвердженим матеріалами справи, вважає, що при укладенні між відповідачами договору про відступлення права вимоги від 27.06.2019 року не було допущено порушень чинного законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У своїй апеляційній скарзі ПАТ АБ "Укргазбанк" зазначає, що 19 липня 2019 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ДП "Держвуглепостач" було укладено Договір про заставу майнових прав №79/19-VIP /32-К ("Договір застави"), відповідно до якого в заставу ПАТ АБ "Укргазбанк" було передано майнові права вимоги, в тому числі сплати грошових коштів, зокрема за: Договором поставки вугілля №04-16/ЕН від 10.02.2016 року, Договором поставки вугілля №06-17/ЕНЦ від 08.02.2017 року, Договором поставки вугілля №01-18/ЕНЦ від 24.01.2018 року, укладеними між позивачем - "ДП "Мирноградвугілля", та першим відповідачем - ДП "Держвуглепостач".
ПАТ АБ "Укргазбанк" у апеляційній скарзі зазначає, що вказаний Договір застави укладено у забезпечення зобов'язань за Кредитним договором про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії №32-K/17-VIP від 29.11.2017 року (далі - "Кредитний договір"), укладеним між ним та першим відповідачем, а тому, у зв'язку з невиконанням першим відповідачем, як боржником своїх зобов'язань за вказаним Кредитним договором ПАТ АБ "Укргазбанк" з метою реалізації права застави за вказаним Договором застави змушений був звернутися до позивача - ДП "Мирноградвугілля" з вимогою виконання зобов'язання.
Проте, з відповіді позивача ПАТ АБ "Укргазбанк" дізнався про те, що право вимоги за вказаними вище договорами поставки вугілля на суму 246 808 599,50 грн було відступлене першим відповідачем - ДП "Держвуглепостач" другому відповідачу - ТОВ "Шахтарськтранс" на підставі укладеного між ними спірного Договору про відступлення права вимоги від 27.06.2019 року.
Отже, у зв'язку з неможливістю реалізувати свої права як заставодержателя за вказаним Договором застави, ПАТ АБ "Укргазбанк" вважає, що спірний Договір про відступлення права вимоги від 27.06.2019 року має бути визнаний недійсним.
З такою позицією апелянта колегія суддів не може погодитись і зазначає наступне.
На момент укладення вказаного Договору застави - 19 липня 2019 року, спірний Договір про відступлення права вимоги (27 червня 2019 року) вже був укладений.
Тобто, при укладенні Договору застави ДП "Держвуглепостач" та ПАТ АБ "Укргазбанк" мали враховувати, що згідно з положеннями ст. 50 Закону України "Про заставу" при заставі прав заставодавець зобов'язаний виконати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права.
У своїй апеляційній скарзі ПАТ АБ "Укргазбанк" погоджується з тим, що ДП "Держвуглепостач" цього обов'язку не виконав, оскільки при укладенні Договору застави, перший відповідач мав попередити, що предмет застави не є вільним від прав третіх осіб на нього.
Тобто, перший відповідач, передаючи в заставу апелянту спірні майнові права, не мав необхідного обсягу повноважень для укладення вказаного Договору застави між ними, що є недодержанням загальних вимог правочину згідно з положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України.
Статтею 23 Закону України "Про заставу" передбачено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права, або в інший спосіб, не заборонений законом, у тому числі шляхом продажу права вимоги третій особі.
У відповідності до положень ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.
Таким чином, ДП "Держвуглепостач" як заставодавець при заставі спірних майнових прав зобов'язаний був забезпечити дійсність заставленого права, не замовчувати існування Договору відступлення з ТОВ "Шахтарськтранс" і не вводити в оману апелянта - ПАТ АБ "Укргазбанк" як заставодержателя щодо можливості передачі йому в заставу тих прав, яких вже не мав.
Положення ст. 230 Цивільного кодексу України встановлюють, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
З огляду на викладене, якщо сторона, яка вважає, що її права або інтереси порушено і завдано йому збитків внаслідок передання в заставу недійсних майнових прав, вона має право звернутися до суду з відповідним позовом.
Окрім того, самим ПАТ АБ "Укргазбанк", господарським судом міста Києва порушено справу №910/18674/19 за позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" до ДП "Держвуглепостач" про стягнення заборгованості за порушеним Кредитним договором.
У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що спірний Договір про відступлення права вимоги від 27.06.2019 року, укладений між відповідачами, укладено з порушенням ст. ст. 514, 516 Цивільного кодексу України.
Щодо підстав визнання спірного Договору про відступлення права вимоги недійсним, наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що не зрозуміло, яким чином ці підстави обумовлюють порушення саме тих прав та інтересів апелянта, за захистом яких він звернувся до суду. Адже, апелянт не оспорює спірного Договору відступлення права вимоги наявністю власного Договору застави, доведенням переважного чи першочергового права на задоволення своїх вимог, тощо.
Положеннями ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст.ст.512-514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові; що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предметом спірного договору про відступлення права вимоги також не є заміна кредитора безпосередньо у зобов'язанні, виконання якого було предметом домовленостей Позивача та Відповідача 1 за основними договорами.
Предметом спірного договору є відступлення права грошових вимог, які виникли у першого відповідача до позивача внаслідок невиконання позивачем основних договорів перед Відповідачем 1 та на підставі відповідних рішень суду, якими такі вимоги були визнані і які були передані Відповідачем 1 Відповідачу 2 під час укладення спірного договору за відповідним актом приймання-передачі документів.
Отже, відступлення таких грошових вимог не є переданням Відповідачем 1 Відповідачу 2 своїх прав та обов'язків за основними договорами, яке є неможливим без попередньої письмової згоди на те Позивача згідно з умовами п.8.6 основних договорів, а посилання на положення ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, є безпідставними.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, спірний Договір відступлення прав вимоги не може бути визнаний недійсним з підстав його невідповідності, на думку позивача та апелянта, вимогам ст. ст. 514,516 Цивільного кодексу України, і наведені апелянтом в апеляційній скарзі додаткові доводи з цього приводу, є безпідставними.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі наведеного, вимоги апелянта є не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 17 лютого 2020 року по справі №905/1787/19 слід залишити без змін, як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених у рішенні суду законних та обґрунтованих висновків.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 17 лютого 2020 року по справі №905/1787/19 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01 червня 2020 року.
Головуючий суддя Ільїн О.В.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Хачатрян В.С.