ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 травня 2020 року Справа № 902/894/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Дика А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.03.2020 у справі № 902/894/19 (суддя Міліціанов Р.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код - 30019801
до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21021, код - 33126849
про стягнення 2 271 992,56 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.03.2020 у справі №902/894/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 1 779 726,88 грн - основного боргу за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1212000322/BDR/2012/0106 від 22.11.2012 за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, 34 241,17 грн - 3% річних, 42 481,28 грн - інфляційних втрат, 207 771,61 грн - пені та 34 079,89 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову в частині вимог про стягнення 207 771,61 грн пені - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.03.2020 у справі №902/894/19 Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав висвітлених у ній, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17.03.2020 у справі № 902/894/19 в частині стягнення пені в розмірі 207771,61 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені до 41554,32 грн.
Вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неповно дослідив докази, на які посилався відповідач як на підставу своїх заперечень, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору. Відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов'язань з безперебійного забезпечення споживачів теплопостачанням, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь. Відтак, у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за транспортування природного газу, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача в повній мірі відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3 % річних та інфляційних. Відповідач вживав всіх належних заходів щодо належного виконання своїх зобов'язань по Договору: всі наявні кошти з спеціальних рахунків відповідно до алгоритму, встановленого НКРЕКП, щоденно направлялись на виконання зобов'язань відповідача за природний газ (НАК "Нафтогаз України"), його транспортування (АТ "Укртрансгаз") та розподіл (ПАТ "Вінницягаз").
На сьогоднішній день КП ВМР "ВМТЕ" знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані, що пов'язано з значною кількістю неплатежів різних категорій споживачів, проведенням ремонтних та профілактичних робіт тепломереж та теплоустаткування, на виконання яких витрачається вагома частина вільних обігових коштів, з метою забезпечення надання споживачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання на належному рівні.
За таких обставин, вважає, що розмір пені є непомірним тягарем для відповідача. Враховуючи специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідач є комунальним підприємством, з метою реального виконання судового рішення, вважає, що судом недостатньо зменшено розмір пені.
Листом суду апеляційної інстанції вих. №902/894/19/2489/20 від 21.04.2020 матеріали справи №902/894/19 витребовувалися із суду першої інстанції.
05.05.2020 матеріали справи №902/894/19 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 у справі №902/894/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.03.2020 у справі №902/894/19; розгляд апеляційної скарги призначено на "26" травня 2020 року об 11:00 год. Також, запропоновано позивачу - у строк до 25.05.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.03.2020 у справі №902/894/19 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав висвітлених у ній, просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17.03.2020 у справі № 902/894/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 207771,61 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" щодо стягнення пені в розмірі 207771,61 грн., у стягненні яких було відмовлено, - задоволити.
Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині зменшення розміру пені на 50% та відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення 207 771,61 грн. - пені і вважає його (в оскаржуваній частині) таким, що прийнято судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні обставинам справи, що відповідно призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення (в оскаржуваній частині).
АТ "Укртрансгаз" звертає увагу суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції залишено без надання належної правової оцінки обставинам, якими позивач у відповіді на відзив від 28.01.2020 заперечував проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені, а саме: сума заявлених позивачем до стягнення з відповідача неустойки (пені) не є надмірно великою, про що свідчать матеріали справи; зобов'язання зі сплати суми основного боргу по договору в розмірі 1 779 726,88 грн залишається не виконаним та відповідач не вчиняє будь-яких реальних дій для його фактичного та повного виконання; АТ "Укртрансгаз" здійснює (здійснювало) суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню суб'єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом, шляхом його зберігання та транспортування магістральними трубопроводами.
Невиконанням (неналежним виконанням) взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач поставив позивача у вкрай невигідне становище, порушуючи умови договору, своєчасне та повне виконання якого мало та має вагоме значення для АТ "Укртрансгаз" як підприємства газотранспортної системи України, яке має стратегічне значення для держави Україна, що призводить до значних збитків та провокує суттєві ризики сталої роботи газотранспортної системи України та обмеження можливостей інвестування у її розвиток.
Суд першої інстанції не перевірив (не з'ясував) всі доводи сторін і не врахував всі істотні обставини, а також не надав об'єктивної (на переконання позивача) оцінки усім доводам (обставинам) у їх сукупності та не врахував (не взяв до уваги) інтереси позивача, які заслуговують на увагу, в т.ч. його фінансовий стан, інформація про який є публічно доступною на офіційному сайті позивача.
З огляду на зазначене, судом першої інстанції при зменшенні розміру пені на 50 % з 415 543,22 грн до 207 771,61 грн, не було з'ясовано та не взято до уваги всі обставини, які мають істотне значення, що передбачено (вимагається) нормами ч.1 ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, та, як наслідок, було безпідставно та необґрунтовано зменшено розмір пені, яка підлягала стягненню з відповідача.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 у справі №902/894/19 поновлено Акціонерному товариству "Укртрансгаз" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 17.03.2020 у справі №902/894/19 та зупинено дію оскаржуваного рішення; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.03.2020 у справі №902/894/19; розгляд апеляційної скарги призначено на "26" травня 2020 року об 11:00 год. Також, запропоновано відповідачу - у строк до 25.05.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.
Матеріалами справи стверджується, що ухвали суду від 06.05.2020 у справі №902/894/19 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
На виконання вимог суду 25.05.2020 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від позивача відзив на апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.03.2020 у справі №902/894/19 залишити без задоволення. Водночас, представником Акціонерного товариства "Укртрансгаз"- Гасай М.Б. , подано до суду клопотання про забезпечення проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції в одному із вказаних заявником судів.
Враховуючи технічну неможливість проведення відеоконференції з вищевказаними судами, що підтверджується відповідною довідкою про відсутність вільних майданчиків відеоконференції для резервування, долученою до матеріалів справи, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі №902/894/19 відмовлено у задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про участь в судовому засіданні 26.05.2020 року у справі №902/894/19 в режимі відеоконференції.
26.05.2020 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, в якому з підстав, викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції відкласти розгляд справи на іншу дату; провести наступне судове засідання у справі №902/894/19 у режимі відеоконференції.
В судове засідання 26.05.2020 позивач та відповідач не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає за необхідне його відхилити, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.
Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (частина 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без участі позивача, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення викладені у відзиві стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
22.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (в подальшому змінено найменування на Акціонерне товариство "Укртрансгаз") (Газотранспортне підприємство) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Замовник) укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1212000322/BRD/2012/0160 (18-23, т. 1).
Відповідно п. 1.1 Договору Газотранспортне підприємство зобов'язується надавати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, строки та порядку передбачені умовами договору.
Річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника складає 550 000 тис. куб.м, (п. 1.2 Договору).
Підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (підтвердженні обсяги) (п. 2.1 Договору).
Замовник передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства (п. 2.2 Договору).
Приймання-передача газу в пунктах приймання-передачі та на ГРС здійснюється сторонами відповідно до порядку доступу до Єдиної газотранспортної системи України, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 2.5 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (акти наданих послуг).
У випадку, якщо Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу Газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого Газотраспортним підприємством газу Замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (вузли обліку), установлених на ГРС.
Якщо Замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу Замовником та/або його споживачам.
Відповідно п. 3.2 Договору Газотранспортне підприємство до 15-го числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірника акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства.
Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством (п. 3.4 Договору).
За одиницю виміру кількості при його обліку приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов: (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа) (п. 4.1 Договору).
Згідно п. 5.1 Договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та засобах масової інформації.
Розрахунковий період за договором становить один місяць з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно.
Вартість послуг з транспортування газу визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного з Розділом 4 договору, та податку на додану вартість (п. 5.3 Договору).
Вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п. 5.4 Договору).
За змістом п. 5.5. Договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу за відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Газотранспортне підприємство і Замовник зобов'язується здійснювати звірку розрахунків щоквартально до 25 числа першого місяця, наступного за кварталом на підставі відомостей про фактичну оплату послуг з транспортування газу та актів наданих послуг. Звірка розрахунків оформляється сторонами актом звірки (п. 5.8 Договору).
Згідно п. 6.1.2 Договору Газотранспортне підприємство зобов'язане забезпечити транспортування газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором.
Замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору (п. 6.3.2 Договору).
Відповідно п. 7.1 Договору Газотранспортне підприємство і Замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством.
У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених Розділом 5 договору, із Замовника стягується стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.3 Договору).
Згідно п. 11.1 договір набирає чинності з 31 жовтня 2012 року на строк до 31 грудня 2012 року.
На виконання умов укладеного договору між сторонами підписано ряд додаткових угод, а саме:
- Додаткову угоду № 1 від 02.01.2013 року, за умовами якої сторонами змінено преамбулу договору та місцезнаходження, банківські реквізити сторін (а.с. 24);
- Додаткову угоду № 2 від 30.12.2013 року, за умовами якої змінено п. 1.2 Договору та викладено його в наступній редакції: "Річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника протягом 2014 року складає 1890 тис.куб.м.". При цьому, сторонами внесено зміни в п. 12 Договору реквізити сторін (а.с. 25 т. 1);
- Додаткову угоду № 3 від 30.12.2014 року, за змістом якої змінено п. 1.2 Договору та викладено його в наступній редакції: "Річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника протягом 2015 року складає 1680 тис.куб.м." (а.с. 26);
- Додаткову угоду № 4 від 06.11.2015 року, за змістом якої змінено п. 1.2 Договору та викладено його в наступній редакції: "Річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника протягом 2016 року складає 2 170 000 тис.куб.м." (а.с. 27);
- Додаткову угоду № 5 від 31.03.2016 року, за якою змінено п. 1.2 Договору та викладено його в наступній редакції: "Річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника з квітня 2016 року складає 57 600 тис.куб.м." (а.с. 28);
- Додаткову угоду № 6 від 21.11.2016 року, за якою змінено п. 1.2 Договору та викладено його в наступній редакції: "Річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника протягом 2017 року складає 8 450 тис.куб.м."
Крім того, доповнено п. 11.1 Договору наступного змісту: "Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов" (а.с. 29);
- Додаткову угоду № 7 від 30.11.2016 року, за якою змінено п. 1.2 Договору та викладено його в наступній редакції: "Річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника протягом 2018 року складає 118 060 тис.куб.м."
Викладено п. 2.1 Договору в наступній редакції: "Підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження номінацій в установленому порядку Оператором газотранспортної системи (Оператор) відповідно до Кодексу газотранспортної системи, наявності в Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів (підтверджені обсяги)";
- доповнено Розділ 2 п. 2.11 Договору та викладено його в наступній редакції: "Замовник підписанням договору надає згоду Газотранспортному підприємству на припинення ним транспортування газу Замовника по цьому договору у випадку введення в дію Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), на виконання Закону України "Про ринок природного газу" тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу та точок виходу.
Подальше транспортування газу Замовника здійснюється Газотранспортним підприємством на договірних засадах на підставі Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2497";
- змінено в п. 5.3 Договору, а саме слова "9-00" на "7-00";
- виключено у п. 5.5 слова "(крім гарантованого постачальника)";
- викладено абз. 2 п. 5.5 Договору в наступній редакції: "Розмір суми платежу попередньої оплати визначається як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів";
- п. 11.1 Договору викладено в наступній редакції: "Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до дати, яка настала раніше, а саме: 31 грудня 2018 року або дати введення НКРЕКП в дію тарифів, зазначених в п. 2.11 Договору. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, але не пізніше дати введення НКРЕКП в дію тарифів, зазначених в п. 2.11 Договору, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії терміну договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
- в частині проведення розрахунків діє до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим договором.
Подальше транспортування газу Замовника здійснюється Газотранспортним підприємством на договірних засадах на підставі Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2497." (а.с. 30-31).
За період з 31.10.2018 року по 30.04.2019 року позивачем відповідачу поставлено природній газ на загальну суму 4 930 681,34 грн, що підтверджується актами з наданих послуг на транспортування природного газу № 10-18-1212000322/BRD/2012/0160 від 31.10.2018 року на суму 382 371,62 грн, № 11-18-1212000322/BRD/2012/0160 від 30.11.2018 року на суму 806 974,97 грн, № 12-18-1212000322/BRD/2012/0160 від 31.12.2018 року на суму 974 256,48 грн, № 01-19-1212000322/BRD/2012/0160 від 31.01.2019 року на суму 1 013 044,85 грн, № 02-19-1212000322/BRD/2012/0160 від 28.02.2019 року на суму 781 403,60 грн, № 03-19-1212000322/BRD/2012/0160 від 31.03.2019 року на суму 701 994,97 грн, № 04-19-1212000322/BRD/2012/0160 від 30.04.2019 року на суму 270 634,85 грн (а.с.32-38).
Відповідачем проведено частково розрахунок за поставлений природній газ в сумі 3 150 954,46 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 779 726,88 грн (4 930 681,34 грн - 3 150 954,46 грн).
18.07.2019 року в зв'язку з порушенням строків оплати послуг по поставці газу на адресу відповідача надіслано претензію щодо сплати заборгованості та штрафних санкцій (а.с. 42-44).
Однак, як вбачається з матеріалів справи вказану суму заборгованості відповідачем не було сплачено, що й стало підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 1 779 726,88 грн основного боргу, 415 543,22 грн пені, 34 241,17 грн 3% річних, 42 481,28 грн інфляційних втрат.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається із доводів та вимог апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції позивачем та відповідачем оскаржується лише в частині зменшення судом першої інстанції суми пені, в іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому згідно з ч.1ст.269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг та заперечень викладених у відзиві, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов.
Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).
В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Надаючи правову кваліфікацію договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1212000322/BDR/2012/0106 від 22.11.2012 року суд з огляду на його зміст та положення цивільного законодавства приходить до висновку, що останній є змішаним оскільки містить елементи договору поставки та договору про надання послуг правовідносини за якими регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка" та главою 63 "Послуги. Загальні положення".
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1ст.655 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено апеляційним судом, на виконання умов договору позивач поставив природного газу на загальну суму 4 930 681,34 грн., однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав зобов'язання з оплати у строк, визначений договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1212000322/BDR/2012/0106 від 22.11.2012 (відповідачем проведено частково розрахунок за поставлений природній газ в сумі 3 150 954,46 грн), чим порушив його умови, зокрема, вимоги розділу 5 договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно п. 7.3 Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених Розділом 5 договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач, керуючись пунктом 7.3 Договору, нарахував відповідачу пеню за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року у сумі 415 543,22 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені до 50% від заявленої суми, позивач та відповідач звернулися до суду апеляційної інстанції.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем у відзиві до позовної заяви (№34/ПП/49 від 12.12.2019) заявлено клопотання про зменшення розміру пені, посилаючись при цьому на те, що позивач не поніс збитків у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку по сплаті боргу, відповідач має важкий фінансовий стан та боргові зобов'язання, по мірі можливості сплачує борги, розмір штрафних санкцій є завищеним, а їх сплата є непомірним тягарем для відповідача.
Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції при зменшенні розміру пені на 50 % правомірно врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, оскільки як слідує з матеріалів справи, відповідачем вживалися заходи направлені на виконання основного зобов'язання, що слідує із періодичності та розміру проведених останнім платежів, а також прийняв до уваги фінансовий стан боржника (що підтверджується фінансовими звітами відповідача за 2018 та 2019 роки т.1 а.с. 76-87); зауважив, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення боргу з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних; відсутність понесення позивачем збитків пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Колегія суддів, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо зменшення розміру пені, зокрема враховуючи що позивачем частково погашено основну заборгованість за отриманий товар, зважаючи на те, що нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних слугує компенсацією позивачеві негативних наслідків, пов'язаних з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені в повному обсязі, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача, погоджується, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 %, тобто до 207 771,61 грн. Відповідач не навів суду переконливих аргументів і не надав суду відповідних доказів, які би слугували підставою для перегляду розміру стягнутої суми пені судом першої інстанції.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує інтереси не лише відповідача-комунального підприємства, але й позивача. Відповідач не надав суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження винятковості даної ситуації, а також інших доказів, що дають змогу суду застосувати право на зменшення пені до 41 554,32 грн.
Не приймається до уваги судом апеляційної інстанції доводи відповідача щодо усунення його від процесу розрахунків із-за нормативного врегулювання порядку сплати коштів за надані послуги, у зв'язку з тим, що такий правовий висновок у процесі правозастосування зроблений Верховним Судом лише щодо придбання газу та його постачання населенню (постанови Верховного Суду у справі № 910/9806/16 від 14.03.2018, у справі № 904/2743/16 від 14.06.2018, у справі № 922/3873/17 від 02.08.2018, у справі № 924/1090/17 від 14.08.2018).
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в них доводи не спростовують висновків суду.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційні скарги Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.03.2020 у справі № 902/894/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "29" травня 2020 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.