вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" червня 2020 р. Справа№ 910/17344/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Іоннікової І.А.
Тарасенко К.В.
Розглянувши у письмовому проваджені без виклику учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі № 910/17344/19 (суддя Карабань Я.А., м. Київ, повний текст рішення складено 10.03.2020)
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку "Укргазбанк", м. Київ
до 1) Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Київ
2) Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві
про стягнення 103 145,55 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Укргазбанк" (надалі - позивач/ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києва (надалі - відповідач-1/ВДВС) та 2) Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві (надалі - відповідач-2/ ГУ Державної казначейської служби у місті Києві) про стягнення 103 145,55 грн грошових коштів, помилково перерахованих згідно платіжної вимоги № 55048305/17 від 26.07.2019.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 35 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні", ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що позивачем на платіжну вимогу відповідача-1 на його рахунок з депозитного рахунку Київського національного університету технологій та дизайну було помилково здійснено переказ грошових коштів у сумі 103 145, 55 грн. Однак ВДВС на вимогу позивача грошові кошти у сумі 103 145,55 грн не повернув. З огляду на зазначене, оскільки позивач помилково перерахував грошові кошти в сумі 103 145,55 грн на рахунок відповідача-1, які останній набув без достатньої правової підстави, АБ "Укргазбанк" просить стягнути з відповідача-2 вказану суму на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст заперечень Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києва та Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві
Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві у відзиві вказує на те, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ГУ Державної казначейської служби у місті Києві не є належним відповідачем у справі.
Також просив суд змінити процесуальний статус відповідача-2 на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та залучити до спору - Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києва заперечує проти задоволення позову та зазначає, що в провадженні відділу перебуває зведене виконавче провадження № 59525038 про стягнення з Державного вищого навчального закладу "Міжгалузева академія управління" заборгованості по заробітній платі у розмірі 91 859,59 грн на користь ОСОБА_1 та саме в рамках зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем було направлено платіжну вимогу № 55048305/17 до позивача про примусове списання коштів з рахунку боржника. Крім того, відповідач-1 зазначив проте, що 04.09.2019 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до перегляду Верховним Судом справи № 760/21075/15-ц та після надходження до відділу рішення Верховного Суду буде розглянуте питання щодо перерахування грошових коштів боржнику. Також, звертав увагу на те, що позивач не є стороною виконавчого провадження в рамках якого було здійснено списання коштів.
У доповненнях до відзиву на позовну заяву, ВДВС звертає увагу на те, що гроші, які позивач просить повернути, як помилково перераховані були стягнуті в рамках виконавчого провадження № 55048305 і на даний час знаходяться на депозитному рахунку відділу та згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть бути перераховані або стягувачу, як примусово стягнуті або повернуті боржнику, як надлишково стягнуті, а оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження та на даний час виконавче провадження зупинено, оскільки відсутні законні підстави та технічна можливість здійснити таке перерахування.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі № 910/17344/19 (суддя Карабань Я.А., м. Київ, повний текст рішення складено 10.03.2020) у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що виконавче провадження № 55048305 в рамках якого відповідачем-1 було стягнуто спірні грошові кошти зупинено та вчинення будь-яких виконавчих дій, у тому числі щодо здійснення повернення грошових коштів на даний час заборонено; позивач не є стороною виконавчого провадження № 59525038 та не є власником коштів і рахунку з якого було здійснено списання грошових коштів у сумі 103 145,55 грн відповідно до платіжної вимоги № 55048305/17 від 26.07.2019 ВДВС (відповідача-1), тобто потерпілою особою в розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" зводяться до наступного:
- місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 2, 7, 11, 162, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України та норм матеріального права, а саме- ст.ст. 2, 170, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 45 Бюджетного кодексу України, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 32.3.1 ст. 32, п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні»;
- місцевим господарським судом було залишено поза увагою той факт, що позивач не звертався до господарського суду у порядку ст.ст. 339-342 Господарського процесуального кодексу України, а звернувся із конкретним способом захисту свого порушеного права, саме шляхом подання позову про стягнення помилково перерахованих коштів з Державного бюджету України, який підлягає захисту на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України;
- фінансування Київського національного університету технологій та дизайну здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, оскільки навчальний заклад заснований на державній власності та є бюджетною установою, відповідно до відомостей які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- враховуючи положення ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», Закон України «Про гарантії виконання держави щодо виконання судових рішень» та ст. 25 Бюджетного кодексу України, виконавчий лист № 760/21075/15-ц, який виданий Солом'янським районним судом міста Києва щодо стягнення коштів із Київського національного університету технологій та дизайну, яке є бюджетною установою, має здійснюватися виключно органами Казначейства відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, а тому відповідач-1 не мав підстав для відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом, та як наслідок, направлення платіжної вимоги № 55048305/1 від 26.07.2019 до позивача (ПАТ АБ «Укргазбанк») про списання з рахунку бюджетної установи - Київського національного університету технологій та дизайну заборгованості за виконавчим листом № 760/21075/15-ц;
- оскільки платіжна вимога № 55048305/1 від 26.07.2019 не підлягала виконанню, у зв'язку з чим ВДВС не є належним отримувачем коштів на підставі спірної платіжної вимоги;
- відповідно до положень п. 5.1, п. 5.2. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.04.2004 № 22, платіжна вимога № 55048305/1 від 26.07.2019 ВДВС повинна була бути повернута позивачем без виконання, однак перерахування спірних коштів було здійснено неправомірно, внаслідок помилки, яка була визнана позивачем;
- грошові кошти у сумі 103 145,55 грн були отримані відповідачем-1 без достатніх правових підстав та підлягають поверненню позивачу на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України;
- місцевий господарський суд не надав правової оцінки, зокрема правовим підставам направлення ВДВС платіжної вимоги № 55048305/1 від 26.07.2019 до позивача про списання з рахунку бюджетної установи - Київського національного університету технологій та дизайну заборгованості за виконавчим листом № 760/21075/15-ц;
- внаслідок помилкового списання ПАТ АБ «Укргазбанк» коштів з рахунку навчального закладу (Київського національного університету технологій та дизайну), 17.09.2019 позивачем було зараховано на рахунок навчального закладу власні кошти у розмірі 103 145,55 грн (про що свідчить виписка по рахунку № НОМЕР_1 ), а тому є помилковим висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не є потерпілою особою у розумінні положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки не є власником грошових коштів у сумі 103 145,55 грн.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
04.05.2020 від відповідача-2 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому ГУ Державної казначейської служби у місті Києві просило суд залишити апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі № 910/17344/19 залишити без змін.
Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок зарахування грошових сум стягнутих з боржника, а ч.ч. 4, 5 вказаної статті встановлюють певні обмеження щодо стягнутих державним виконавцем грошових коштів та механізми розподілу таких коштів; оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження № 55048305, місцевий господарський суд дійшов, з посиланням на ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог; правовідносини виникли виключно між позивачем, відповідачем-1 та Київським національним університетом технологій та дизайну; грошові кошти в сумі 103 145,55 грн на рахунок відповідача-2 не надходили; спірні грошові кошти були зараховані на депозитний рахунок відповідача-1, що також підтверджується листом ВДВС від 18.02.2020; процедуру повернення помилково або надміру зарахованих коштів до державного та місцевих бюджетів визначено Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів".
Відповідач-1 не скористався своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Частиною 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2020 справу № 910/17344/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/17344/19; розгляд апеляційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі №910/17344/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Місцевим господарським судом встановлено, що Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва 16.11.2016, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду міста Києва від 28.02.2017 та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.07.2017, позов ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу "Міжгалузева академія управління", Київського національного університету технологій та дизайну задоволено частково.
За рішенням суду стягнуто з Державного вищого навчального закладу "Міжгалузева академія управління" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та інших платежів у розмірі 14 381,08 грн, недоплачену суму надбавки за вислугу років за період з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року у розмірі 3 072 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2010-2014 роки у розмірі 6 735 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 02 вересня 2015 року по 16 листопада 2016 року в сумі 59 792,20 грн, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 1 466,06 грн, компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 4 134 грн, а також на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київського національного університету технологій та дизайну відмовлено.
На виконання зазначеного рішення суду ОСОБА_1 було видано 7 (сім) оригіналів виконавчих листів.
Старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гуріною Є.П. відкрито наступні виконавчі провадження: ВП №55048305, ВП №№ 55140949, 55140530, 55140794, 55139737, 5513990, 55140309.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2019 між позивачем та Київським національним університетом технологій та дизайну було укладено Договір банківського вкладу (депозиту) «Освіта» № 2019/ДК/016-066, за умовами п. 1.1. якого позивач відповідно до діючого законодавства, зокрема, відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України «Про вищу освіту», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розміщення вищими і професійно-технічними навчальними закладами на вкладних (депозитних) рахунках в установах банків державного сектору економіки тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг» від 26.08.2015 № 657 та на підставі наданих владником (Київським національним університетом технологій та дизайну) документів відкриває вкладнику депозитних рахунок № НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк» та розміщує тимчасово вільні бюджетні кошти отримані за надання послуг в сумі 43 000 000,00 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 26.02.2019 у задоволенні подання старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гуріної Є.П. про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі № 760/21075/15-ц відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 18.06.2019 ухвалу суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення заявлених вимог.
Замінено у виконавчих провадженнях ВП №55140309, ВП №55139909, ВП №55140530, ВП №55140794, ВП №55140949, ВП № 5548305 , ВП № 55139737 , відкритих на виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16.11.2016, боржника - Державний вищий навчальний заклад "Міжгалузева академія управління" на його правонаступника Київський національний університет технологій та дизайну.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2019 до ПАТ АБ «Укргазбанк» надійшла платіжна вимога № 55048305/17 від 26.07.2019 від ВДВС на суму 103 145,55 грн (надалі - платіжна вимога).
Так, у зазначеній платіжній вимозі платником зазначено Київський національний університет технологій та дизайну, стягувачем Солом'янський районний ВДВС у місті Києві, призначення платежу: "у відповідності до статей 18, 24, 48, 49, 52, 53 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1071 Цивільного кодексу, статті 124 Конституції України, на підставі виконавчого листа № 760/21075/15-ц виданого 31.10.2017 Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з Київського національного університету технологій та дизайну на користь ОСОБА_1 заборгованості по зарплаті у розмірі 103 145, 55 грн, постанови про арешт коштів ВП №55048305 від 18.07.2019".
Місцевим господарським судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19.08.2019 зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 18.06.2019 у справі за поданням старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гуріної Є.П. про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу "Міжгалузева академія управління", Київського національного університету технологій та дизайну про стягнення заробітної плати та інших платежів за невчасно виплачену заробітну плату, компенсацію за затримку розрахунку матеріальної допомоги і відшкодування моральної шкоди.
04.09.2019 на виконання ухвали Верховного Суду від 19.08.2019 головним державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дубровіним С.І. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 55048305.
Внаслідок помилкового списання коштів з рахунку Київського національного університету технологій та дизайну, позивач 17.09.2019 зарахував на рахунок навчального закладу (Київського національного університету технологій та дизайну) власні грошові кошти у розмір 103 145,55 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку № НОМЕР_1 .
20.09.2019 позивачем було направлено лист № 1722/28733 ВДВС та відповідачу-2 про повернення бюджетних коштів на рахунок, який вказаний позивачем.
У відповідь на лист позивача, ВДВС листом від 04.10.2019, вих 74425 з посиланням на положення ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» зазначив, що позивач не є стороною у виконавчому провадженні № 59525038.
18.10.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням (лист № 17223/32285/2019) повернути помилково перераховані кошти в сумі 103 145,55 грн на рахунок який вказаний позивачем.
У відповідь на лист позивача, ВДВС листом від 04.10.2019, вих 74425 послався на положення ст.ст. 15, 37 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначив, що позивач не є стороною у виконавчому провадженні № 59525038.
Грошові кошти в сумі 103 145,55 грн позивачеві повернуті не були.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої ст. 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
Отже виходячи із положень ч. 2 ст. 2 ЦК України, враховуючи наведені норми Господарського процесуального кодексу України у разі коли відповідний орган державної влади вступає у цивільні правовідносини і є зобов'язаною особою по відношенні до іншої особи у таких правовідносинах, то боржником є держава Україна як учасник цивільних відносин в особі відповідного органу.
При цьому, слід відзначити, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальним інститутом цивільного права.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Характерною особливістю таких зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у такому зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Таке зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція ст. 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для пред'явлення вимоги на підставі наведених норм є належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Узагальнюючи викладе, суд приходить до висновку, що такий спосіб захисту - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Він також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом пред'явлення відповідного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України.
За змістом абзацу 2 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 2 ст.16 ЦК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права (визнання наявності або відсутності прав).
Водночас, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Відтак, спори щодо помилкового перерахованих позивачем коштів з його рахунку до Державного бюджету України та наведених правових положень, ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах буде стягнення грошових коштів з Державного бюджету України, які підлягають захисту на підставі положень статті 1212 ЦК України, помилково або надмірно сплачені суми підлягають стягненню за позовом власника до відповідача саме з Державного бюджету України. При цьому, резолютивні частини рішень у таких спорах не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач не є власником помилково перерахованих грошових коштів у сумі 103 145,55 грн на рахунок відповідача-1 та зазначені спірні кошти не були помилково перераховані позивачем саме з його рахунку.
Так, грошові кошти у сумі 103 145,55 грн були перераховані з депозитного рахунку владника банку - Київського національного університету технологій та дизайну № 25255704233329/980.
Таким чином, враховуючи, що позивач не є власником майна (грошових коштів у розмірі 103 145,55 грн) у нього відсутнє право вимоги зазначеного майна (визначених коштів) на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки таке право належне саме власнику такого майна (спірних грошових коштів) - Київському національному університету технологій та дизайну.
Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених позивачем в апеляційній скарзі
Твердження заявника апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом не було враховано те, що фінансування Київського національного університету технологій та дизайну здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, оскільки навчальний заклад заснований на державній власності та є бюджетною установою, відповідно до відомостей які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», Закон України «Про гарантії виконання держави щодо виконання судових рішень» та ст. 25 Бюджетного кодексу України, виконавчий лист № 760/21075/15-ц, який виданий Солом'янським районним судом міста Києва щодо стягнення коштів із Київського національного університету технологій та дизайну, яке є бюджетною установою, має здійснюватися виключно органами Казначейства відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, а тому відповідач-1 не мав підстав для відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом, та як наслідок, направлення платіжної вимоги № 55048305/1 від 26.07.2019 до позивача (ПАТ АБ «Укргазбанк») про списання з рахунку бюджетної установи - Київського національного університету технологій та дизайну заборгованості за виконавчим листом № 760/21075/15-ц, судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, оскільки наявність чи відсутність правових підстав для відкриття відповідачем-1 виконавчого провадження у цивільній справі № 760/21075/15-ц не є предметом даного спору та, відповідно, такий розгляд не відноситься до юрисдикції господарських суддів.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є недоведеними, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі № 910/17344/19, та, відповідно апеляційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі № 910/17344/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді І.А. Іоннікова
К.В. Тарасенко