вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" травня 2020 р. Справа№ 910/17085/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГРАН ЛТД"
на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2020 (повний текст складено 18.03.2020)
у справі № 910/17085/19 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Міненка Сергія Васильовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГРАН ЛТД"
про стягнення 47 762,76 грн.
Короткий зміст позовних вимог.
В грудні 2019 року Фізична особа-підприємець Міненко Сергій Васильович (далі за текстом - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГРАН ЛТД" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 47 762,76 грн., з яких: 16 983,00 грн. основного боргу за виконану організацію перевезення вантажу; 12 515,27 грн. пені за затримку оплати; 18 264,49 грн. відсотків за прострочення грошового зобов'язання.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором транспортного експедирування від 16.04.2019 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги з перевезення вантажів в міжнародному сполученні Zwingen (Швейцарія) - Житомир (Україна).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі №910/17085/19 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГРАН ЛТД" на користь Фізичної особи-підприємця Міненка Сергія Васильовича 16 983 грн. 00 коп. основного боргу, 12 515 грн. 27 коп. пені, 18 264 грн. 49 коп. процентів та 1 921 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що на виконання умов замовлення відповідача, позивачем було організовано перевезення вантажу у строки та у порядку передбаченому договором транспортного експедирування. Разом з тим, суд встановив, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в частині проведення остаточного розрахунку за надані транспортно-експедиційні послуги згідно договору на загальну суму 16 983,00 грн.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2020, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати згадане рішення та ухвалити нове, яким відмінити стягнення пені та відсотків та залишити за відповідачем суму боргу за договором в розмірі 16 983 грн. 00 коп.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідач здійснював періодичні платежі на користь позивача, тим самим виконуючи зобов'язання відповідно до договору, що свідчить про непропорційність розміру накладених санкцій з сумою боргу відповідача за договором.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на апеляційну скаргу).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, посилаючись зокрема на те, що відповідач на той час не оплатив перевезення вантажу, у зв'язку з чим, проведення розрахунків з перевізником було здійснено позивачем за рахунок коштів інших замовників перевезень, що мало наслідком погіршення фінансового стану позивача та ускладнення його господарської діяльності.
Отже вважаючи подану відповідачем апеляційну скаргу безпідставною, позивач просить суд відмовити в її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 справу №910/17085/19 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГРАН ЛТД" на рішення від 18.03.2020 господарського суду міста Києва у справі №910/17085/19; визначено, що розгляд апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГРАН ЛТД" на рішення від 18.03.2020 господарського суду міста Києва у справі №910/17085/19 буде здійснюватись у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору транспортного експедирування від 16.04.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНГРАН ЛТД" (відповідачем у справі) та Фізичною особою - підприємцем Міненком Сергієм Васильовичем (позивачем у справі), останній як експедитор взяв на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом вантаж довірений йому відповідачем, і передати його уповноваженій особі, а відповідач як замовник - оплатити послуги позивача. Детальні умови перевезення вантажу відображаються у заявці, яка є додатком до договору.
Згідно з п. 1.4. договору перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснюється відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів від 16.05.1956 (КДПВ), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) від 14.01.1975, Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв (ЕСТР), Статутом автомобільного транспорту України, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV та інших нормативно-правових актів чинного законодавства України.
Пунктами 2.1, 2.2. та 2.5. договору передбачено, що замовник направляє експедитору заявку будь-якими можливими засобами зв'язку (факс, електронна пошта, тощо). Заявка повинна містити дані про вантаж, умови завантаження/розвантаження, місць митного оформлення та іншу інформацію щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, розмір й умови розрахунків та інше. Заявка є невід'ємною частиною договору. Замовник не має права вимагати від експедитора виконання дій, не передбачених договором транспортного експедирування та доданих до нього заявок
Підпунктом 3.1.10. договору встановлено обов'язок замовника, оплатити належні експедитору суми, якщо експедитор зможе довести, що вантаж затримався, отримав пошкодження або пропав не з його вини.
Вартість послуг узгоджується сторонами шляхом підписання заявки по кожному вантажу окремо. Ціни є договірними і визначаються виходячи із ситуації на ринку перевезення вантажів автомобільним транспортом. Ціни складаються з вартості перевезення вантажу та винагороди експедитора (п. 4.1. договору).
Розрахунки за цим договором (в тому числі експедиторська винагорода, усі штрафи і неустойки) здійснюються замовником у безготівковій формі на умовах 100% оплати, на підставі рахунка експедитора і акта виконаних робіт згідно термінів оплати вказаних у заявці. Розрахунки за цим договором здійснюються відповідно до діючого законодавства України у національній валюті України - гривні в безготівковій формі шляхом переказу відповідних грошових коштів на рахунок експедитора (пп. 4.1.1, 4.1.2. договору).
Пунктом 5.5. договору встановлено, що за прострочення в оплаті рахунків замовник, виплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення, а також 60 відсотків річних від простроченої суми.
Відповідно до п. 6.1. договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2021. Якщо жодна із сторін не виявила бажання припинити дію цього договору, він вважається пролонгованим на невизначений строк.
Згідно із заявкою №1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (до договору № б/н від 16.04.2019) вартість перевезення вантажу визначена у розмірі 76 983,00 грн. у тому числі експедиторська винагорода 7 403,00 грн. з умовами здійснення розрахунку - через 3-4 дні після розвантаження і рахунка по електронній пошті, тобто, орієнтовно до 06.05.2019. Адресою вивантаження вантажу вказано: м. Житомир, вул. Гранітна,16.
26.04.2019 представниками позивача та відповідача складено та підписано акт № 19030 прийому-здачі виконаних робіт за договором від 16.04.2019, у якому зазначено, що транспортно-експедиційні послуги, з перевезення вантажу за маршрутом Zwingen (Швейцарія) - Житомир (Україна) автомобілем НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , відповідно до заявки № 1 від 16.04.2019 виконані в повному обсязі, сторони претензій один до одного не мають; договірна ціна згідно заявки становить 76 983,00 грн. в тому числі транспортні послуги 69 580,00 грн. та експедиторська винагорода 7 403,00 грн.
26.04.2019 позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг згідно заявки №1 від 16.04.2019, за маршрутом Zwingen (Швейцарія) - Житомир (Україна), на суму 76 983,00 грн.
На виконання зобов'язань з оплати за надані транспортно-експедиційні послуги, відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача наступні грошові кошти: 29.07.2019 у розмірі 20 000,00 грн.; 02.10.2019 у розмірі 20 000,00 грн. та 21.10.2019 у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача наданими АТ "УКРСИББАНК".
За вказаних обставин у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 16 983,00 грн., за стягненням якої, а також 12 515,27 грн. пені за затримку оплати та 18 264,76 грн. відсотків за прострочення грошового зобов'язання позивач і звернувся до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природною укладений сторонами договір є договором транспортного експедирування.
Відповідності до частини 1 статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтями 1, 3 Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За умовами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеним з відповідачем договором експедирування підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема, підписаним без зауважень актом №19030 прийому-здачі виконаних робіт за договором від 16.04.2019.
В той же час, доказів проведення повної оплати за договором відповідачем надано не було. Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 16 983,00 грн.
З урахуванням зазначеного вище, правомірним є висновок суду про стягнення з відповідача заборгованості, а також передбачених п. 5.5 договору пені та 60 % річних.
В частині посилання скаржника на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром боргу, суд апеляційної інстанції зважає на наступне.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався лише на те, що ним сплачено більшу частину заборгованості за договором від 16.04.2019. До того ж, відповідач вважає, що його необхідно звільнити від сплати штрафних санкцій, в той час, як чинним законодавством та положеннями договору встановлено відповідальність за порушення господарських зобов'язань і несвоєчасна оплата за договором є таким порушенням.
Разом з тим, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами винятковості обставин, на які він посилається, як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій.
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгран ЛТД» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі №910/17085/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/17085/19 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко