29 травня 2020 року Справа №160/377/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною стосовно неприйнятті рішення про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою у справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до павлоградської міської ради, в якій просила суд відмінити рішення Павлоградської міської ради № 1469-45/VII від 21.12.2018 року та зобов'язати Павлоградську міську раду надати дозвіл на складання технічної документації щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 1212400000:02:026:0072.
За результатами розгляду означеної позовної заяви, 03.04.2019 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Павлоградської міської ради від 21.12.2018 року № 1469-45/VII. Зобов'язано Павлоградську міську раду повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 про надання дозволу на складання технічної документації щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1212400000:02:026:0072 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Павлоградської міської ради документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 960,50 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Павлоградська міська рада Дніпропетровської області звернулась з апеляційною скаргою, яку постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 року залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року в адміністративній справі № 160/377/19 залишено без змін.
30.08.2019 позивачу видано два виконавчих листа.
04.05.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ФОП ОСОБА_1 надійшла заява про визнання бездіяльності протиправною, встановлення судового контролю шляхом подання звіту та накладення штрафу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 року заяву в частині визнання противоправною бездіяльності Павлоградської міської ради стосовно не прийняття рішення за заявою ФОП ОСОБА_1 про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення) меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 1212400000:02:026:0072 на виконання рішення суду по справі 160/377/19 повернуто заявнику.
Також, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 року у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про встановлення судового контролю шляхом подання звіту та накладення штрафу відмовлено.
27.05.2020 року до канцелярії суду від ФОП ОСОБА_1 надійшла заява щодо визнання противоправною бездіяльності Павлоградської міської ради стосовно не прийняття рішення за заявою ФОП ОСОБА_1 про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1212400000:02:026:0072 на виконання рішення суду по справі 160/377/19.
Означена заява вмотивована тим, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 набрало законної сили 01.08.2019, касаційне провадження на момент подачі означеної заяви не відкривалось. 28.11.2019 позивачем до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області подано виконавчий лист по справі №160/377/19 для примусового виконання в частині зобов'язання Павлоградської міської ради повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 про надання дозволу на складання технічної документації щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1212400000:02:026:0072 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Тож, 28.11.2019 відкрито виконавче провадження №60712208 з примусового виконання означеного виконавчого листа. Разом з цим, від Павлоградської міської ради на адресу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області надійшов лист від 12.12.2019 №584, в якому боржник повідомив про те, що 29.10.2019 року на засідання 57 сесії Павлоградської міської ради було винесено зазначене питання, а саме підготовлено проект рішення «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (п. 1.3 - відносно ФОП ОСОБА_1 ), який розглянули депутати міської ради. За результатами розгляду даний проект рішення не набрав достатньої кількості голосів, що підтверджується витягом з протоколу №57 сесії Павлоградської міської ради VII скликання. У зв'язку із чим, Павлоградська міська рада просила закінчити виконавче провадження, так як на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду заява ФОП ОСОБА_1 була розглянута на черговій сесії міської ради 29.10.2019 року за місяць до відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду №60712208. В підсумування означеної зави позивач зазначила, що під час виконання судового рішення орган місцевого самоврядування повинен був надати або не надати дозвіл на складання технічної документації, або надати вмотивовану відповідь щодо складання технічної документації, а надав лише витяг з протоколу, чим допустив бездіяльність.
Одночасно із заявою про визнання бездіяльності протиправною стосовно неприйнятті рішення про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою ФОП ОСОБА_1 подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. В мотивування означеного позивач зазначила, що 28.04.2020 року останньою отримано листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області від 21.04.2020 року за №02.1-33/10693 з рекомендацією звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, а вже 29.04.2020 року заявник звернулася із даною заявою до суду. Ухвалу суду від 13.05.2020 року про повернення цієї заяви позивач отримала 20.05.2020 року, а вже 25.05.2020 року шляхом направлення засобами поштового зв'язку позивач знов звернулася до суду з даною заявою.
Означена заява підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Так, згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Відповідно до частин першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Водночас, при повній або частковій відсутності норм, які регулюють певні суспільні відносини, можливо застосувати аналогію закону, тобто, вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки.
Слід зазначити, що застосування аналогії забороняється, якщо вона прямо заборонена законом, чи якщо закон пов'язує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм.
При вирішенні справи по аналогії закону чи аналогії права обов'язковим є дотримання таких умов: аналогія допустима лише у випадку повної чи часткової відсутності правових норм; суспільні відносини, до яких застосовується аналогія, повинні знаходитися у сфері правового регулювання; повинна бути схожість між обставинами справи і наявною нормою за суттєвими юридичними ознаками; пошук норми, що регулює аналогічний випадок, повинен здійснюватися спочатку в актах тієї ж галузі права, у випадку відсутності - в іншій галузі права і у законодавстві в цілому; винесене у процесі використання аналогії правове рішення не повинно суперечити нормам закону, його меті; обов'язково повинно бути мотивоване пояснення причин застосування рішення по аналогії до конкретного випадку.
Отже у разі, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне, застосувавши аналогію положення закону ч. 1 ст. 121 КАС України визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ФОП ОСОБА_1 строк звернення до суду із про визнання бездіяльності протиправною стосовно неприйнятті рішення про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою.
Вирішуючи питання про визнання бездіяльності протиправною стосовно неприйнятті рішення про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою, суд виходить з наступного.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Як передбачено частиною 6 статті 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Суд зауважує, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Суд також бере до уваги, що в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Крім того, згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011 право на захист належить особі, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
Таким чином, суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Судом встановлено, що листом від 12.12.2019 року за №584 Павлоградська міська рада на ім'я головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Осельській Т.П. повідомила про те, що 29.10.2019 року на засідання 57 сесії Павлоградської міської ради було підготовлено проект рішення «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (п. 1.3 - відносно ФОП ОСОБА_1 ), який розглянули депутати міської ради. За результатами розгляду даний проект рішення не набрав достатньої кількості голосів, що підтверджується витягом з протоколу №57 сесії Павлоградської міської ради VII скликання.
В той же час, орган місцевого самоврядування просив державного виконавця закінчити виконавче провадження з примусового виконання, так як на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду заява ФОП ОСОБА_1 була розглянута на черговій сесії міської ради 29.10.2019 року за місяць до відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду №60712208.
З наведеного убачається, що відповідач намагався вчинити дії щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року стосовно повторного розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 про надання дозволу на складання технічної документації щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1212400000:02:026:0072 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Отже, доводи стосовно невиконання судового рішення відповідачем спростовуються наданими письмовими доказами, що підтверджують часткове виконання рішення суду.
Разом з цим, як свідчать матеріали справи, Павлогрдською міською радою за результатами розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 рішення про надання або ненадання дозволу на складання технічної документації щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1212400000:02:026:0072 взагалі не прийнято, тобто рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року відповідачем не виконано.
З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, за змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження, що полягає у сукупності дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню, крім іншого, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
В той же час, учасниками справи не надано доказів закінчення виконавчого провадження.
Тобто, станом на теперішній час є підстави вважати, що примусове виконання рішення суду по даній справі триває.
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України.
Керуючись статтями 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк звернення до суду із заявою про визнання бездіяльності протиправною стосовно неприйнятті рішення про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою.
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною стосовно неприйнятті рішення про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою у справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник