29 травня 2020 року Справа № 608/2443/19
Номер провадження2-а/608/13/2020
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючого суду судді Парфенюка В. І.
з участю секретаря Южди Л.С.
позивача ОСОБА_1 та його представника Каліннікова М. О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, --
У грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В позовній заяві позивач вказав, що 3 грудня 2019 року поліцейським СРПП Чортківського ВП старшим лейтенантом поліції Моспаном В. І. відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 430752, відповідно до якої ОСОБА_1 визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП України. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, здійснив обгін транспортного засобу із виїздом на зустрічну смугу дорожнього руху в місці з обмеженим оглядом. Позивачеві поставлено в обов'язок сплатити грошовий штраф у розмірі 425 гривень.
ОСОБА_1 вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню з таких підстав. 3 грудня 2019 року близько 18.20 год. він їхав в м. Чорткові на автомобілі «Мегсеdеs-Веnz Sprinter» НОМЕР_1 . Раптом поліцейський, який їхав позаду на машині патрульної поліції, зробив вимогу зупинитися. ОСОБА_1 зупинився, попросив поліцейського пояснити причину зупинки, на що останній вказав про порушення ним ПДР, а саме порушення правил обгону. Водій вини не визнавав, будь-яких порушень правил дорожнього руху не вчиняв. При винесенні постанови відповідачем не ознайомлено ОСОБА_1 з правами ст. 268 КУпАП, що є грубим порушенням Закону. Поліцейський СРПП Чортківського ВП ГУНП відмовив позивачу у його проханні надати свої пояснення, справа про адміністративне правопорушення поліцейським не розглядалась, він одразу виписав постанову про накладення адміністративного стягнення без з'ясування будь-яких обставин справи. В оскаржуваній постанові не наведено жодного доказу вини позивача у скоєнні даного правопорушення, в тому числі і не зазначено жодних відомостей про фіксування подій на нагрудну камеру поліцейського. Таким чином, винесена постанова є незаконною, оскільки не обґрунтовується жодними допустимими доказами, які б підтверджували вину позивача у вчиненні правопорушення. Тому ОСОБА_1 просить постанову скасувати і справу про адміністративне правопорушення закрити.
В січні 2020 року позивач подав суду уточнений адміністративний позов, в якому замінив відповідача на Головне управління Національної поліції в Тернопільській області.
В лютому 2020 року від відповідача - Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшов відзив на позов, в якому управління заперечує позовні вимоги та просить відмовити в їх задоволенні з таких мотивів. Щодо твердження позивача, що йому не роз'яснено зміст ст. 268 КУпАП, вважають його висловленим з метою уникнення відповідальності, так як в бланку постанови в графі «права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП роз'яснено» міститься підпис ОСОБА_1 , яким він підтверджує факт роз'яснення йому прав. Крім того, позивач не долучав до постанови жодних письмових заперечень, а безспірно отримав копію постанови на місці події. Також в результаті згоди позивача із винесеною постановою та внаслідок технічної неможливості зберігати матеріали відео фіксації впродовж тривалого терміну часу, не представляється можливим надати відеозапис порушення правил дорожнього руху. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 здійснив обгін в умовах обмеженої видимості, чим порушив ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскаржувану постанову працівником поліції винесено у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об'єктивних обставин справи, а тому позов задоволенню не підлягає.
Позивач ОСОБА_1 та його представник Калінніков М. О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять задовольнити.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з'явився, у відзиві представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити через його безпідставність та розгляд справи проводити за відсутності представника.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, показання позивача в якості свідка, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 03 грудня 2019 року поліцейський СРПП Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області старший сержант поліції Моспан В. І. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 430752, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, за те, що 03 грудня 2019 року о 18 год. 15 хв. по вул. Копичинецька в м. Чорткові Тернопільської області, керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенц Спрінтер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснив обгін транспортного засобу із виїздом на смугу зустрічного руху в кінці підйому з обмеженою оглядовістю, чим порушив п. 14.6 «г» ПДР України.
Позивач ОСОБА_1 , який під час судового розгляду справи був також допитаний в якості свідка, в судовому засіданні пояснив, що 3 грудня 2019 року близько 18-ї години 30 хвилин він їхав автомобілем марки Мерседес Спрінтер в напрямку міста Тернополя по вулиці Копичинецька в місті Чорткові, коли замітив проблискові маячки автомобіля поліції і на їх вимогу зупинився. Працівник поліції не повідомив йому причини зупинки, тільки сказав, що не добре горить підсвітка номерного знака, одна лампочка горіла , а друга ні. Також поліцейський сказав, що він перетнув роздільну полосу на дорозі, і за таке порушення він накладає на нього штраф. Він заперечив таке порушення Правил дорожнього руху, але поліцейський на це зважив і притягнув його до адміністративної відповідальності.
Таким чином, між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу оскарження вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки спір між сторонами має ознаки публічного, то вирішення такого спору проводиться за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог ст. 2 вищезазначеного Кодексу завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім цього, спірні правовідносини регулюються також Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 14.6 «г» Правил дорожнього руху обгін заборонено вкінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно із статтею 31 Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Виходячи із наведеної норми закону, вбачається, що притягнути до відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП можна лише за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди із наведенням відповідних доказів.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Відповідно до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З врахуванням вимог вищезазначених правових норм суд приходить до висновку, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження заперечень, які б спростовували доводи позивача, а тому із врахуванням встановлених обставин позов позивача слід задовольнити.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно частин 1,2 статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, про що відповідачем зазначено в оскаржуваній постанові.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи суду не надано. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.
Отже, враховуючи, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів спростування позовних вимог позивача, а тому позовні вимоги про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими, законними, тому суд дійшов до висновку про їх задоволення.
Згідно ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В зв'язку з цим постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ДП № 430752 від 3 грудня 2019 року відносно позивача є незаконною і вона підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 122, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ДП № 430752 від 3 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя: В. І. Парфенюк