29 травня 2020 року Справа № 280/4780/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.04.2019 №6/08-01-5407 та №6501-5407-0833.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 21.03.2017 ним укладено договір оренди землі із Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, проте державну реєстрацію вказаного договору проведено лише 05.09.2018, а відтак і зобов'язання з орендної плати виникає саме з 05.09.2018. Вказує, що довідкою Токмацької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 08.02.2018 №153/14108-33-07-028 підтверджується факт надходження орендної плати за перший рік оренди в сумі 173 580,28 грн. Наполягає, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди і складає 173 580,28 грн. на рік, в той час як контролюючим органом винесено два податкових повідомлення-рішення за 2019 рік, на 173 580,28 грн. кожне. Враховуючи наведене, а також те, що орендодавець не передав орендарю земельну ділянку, а тому позивач даною ділянкою фактично не користувався, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 03.10.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.
Ухвалою суду від 29.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №280/4780/19 та призначено судове засідання на 27.11.2019.
Відповідач позов не визнав, у своєму відзиві зазначає, що позивач є орендарем земельної ділянки відповідно до договору від 21.03.2017. Вказує, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2019 у справі №328/1154/18 ОСОБА_1 відмовлено у достроковому розірванні даного договору. Так, спірними податковими-повідомленнями рішеннями позивачу нараховано податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік та 2019 рік. Вказує, що формування податкових повідомлень-рішень відбувалося в ручному режимі, а тому в податковому повідомленні-рішенні від 24.04.2019 №6/08-01-5407 помилково зазначено податковий період 2019 рік, при цьому у супровідному листі міститься посилання, що дане податкове-повідомлення рішення сформовано за 2018 рік. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 27.11.2019 витребувано від Головного управління ДФС у Запорізькій області засвідчені належним чином копії розрахунків до податкових повідомлень-рішень від 24.04.2019 №6/08-01-5407 та №6501-5407-0833 та нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 42,0000 га, кадастровий номер 2325283200:01:002:0029; відкладено судове засідання до 23.12.2019.
19.12.2019 від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №53989), відповідно до яких наявність розрахунку до спірних податкових повідомлень-рішень не передбачена, а їх формування здійснено на підставі договору оренди, з урахуванням того, що інформації про зміну розміру орендної плати до контролюючого органу не надходило.
На підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
21.03.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди землі, предметом якого є надання в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 2325283200:01:002:0029, яка розташована на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області за межами населеного пункту (п. 1 Договору). В оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 42,0000 га (п. 2 Договору). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.02.2017 на дату укладання договору становить 1 192 170,02 грн. і підлягає щорічній індексації (п. 4Договору). Договір укладено на 7 років (п. 7 Договору). Відповідно до п. 8 Договору, плата за користування земельною ділянкою у розмірі річної орендної плати становить 173 580,28 грн. без ПДВ, що складає 14,56% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 34 Договору).
24.04.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №6501-5407-0833 та податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №6/08-01-5407, якими позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 173 580,28 грн.
Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду із даною позовною заявою про їх скасування.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.
За визначенням підпунктів 14.1.136, 14.1.147 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України; тут та надалі - в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата); плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно із пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Пунктами 288.2 та 288.3 статті 288 ПК України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Відповідно до пункту 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Статтями 125 і 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За правилами статті 17 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.2018 № 161-XIV об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
З наведеного можна дійти висновку, що обов'язок платника податку сплачувати орендну плату за земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації права оренди.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 25.09.2019 орендарем земельної ділянки із кадастровим номером 2325283200:01:002:0029, яка розташована на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області, є ОСОБА_1 . При цьому, державну реєстрацію права оренди проведено 05.09.2018.
Тобто, з 05.09.2018 у ОСОБА_1 виник обов'язок щодо сплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2325283200:01:002:0029, яка розташована на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області за межами населеного пункту.
При цьому, як вже зазначалося вище, об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, а тому посилання позивача на те, що спірна ділянка ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області йому фактично не передавалася та він нею не користувався, судом не приймаються.
Також, вказані обставини не можуть слугувати підставою для звільнення від сплати орендної плати, оскільки чинним законодавством таких підстав (фактичне не використання земельної ділянки) не передбачено.
Судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ОСОБА_1 звертався з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про розірвання договору оренди землі, укладеного 21.03.2017, проте рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2019 у справі № 328/1154/18, яке набрало законної сили 13.08.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Звідси, Договір оренди землі від 21.03.2017 є чинним.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем обґрунтовано сформовано податкове повідомлення-рішення від 24.04.2019 №6501-5407-0833, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю за 2019 рік у розмірі 173 580,28 грн., а отже позовні вимоги у даній частині задоволенню не підлягають.
Разом із тим, щодо податкового повідомлення-рішення від 24.04.2019 №6/08-01-5407 слід зазначити про таке.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (пункт 288.7 ПК України).
Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Абзацом п'ятим пункту 58.1 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи, що державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2325283200:01:002:0029 проведено 05.09.2018, обов'язок сплачувати орендну плату виник у ОСОБА_1 з вересня 2018 року, а отже нарахування контролюючим органом орендної плати за 2018 рік у повному обсязі - 173 580,28 грн. є протиправним.
Суд також зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2019 №6/08-01-5407 не відповідає вимогам статті 58 ПК України з огляду на те, що в ньому зазначено податковий період - 2019, а не 2018 рік, що є суттєвим недоліком і не може вважатися виправленим шляхом зазначення правильного періоду у супровідному листі до такого повідомлення-рішення.
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 24.04.2019 №6/08-01-5407 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в даній частині - задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 24.04.2019 №6/08-01-5407.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 735 (одна тисяча сімсот тридцять п'ять) гривень 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166; код ЄДРПОУ 39396146).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 29.05.2020.
Суддя Ю.П. Бойченко