29 травня 2020 року (о 10 год. 45 хв.)Справа № 280/2182/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки)
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач 1), Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач 2), в якому просить визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату позивачем боргу (недоїмки) від 15.11.2018 №Ф-63751-59У на суму 15 819,54 грн. та від 21.08.2019 №Ф-63751-59У на суму 23 785,08 грн.
На обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві зазначає, що 12.04.2005 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, але як фізична особа-підприємець взагалі не працював. Пояснює, що в квітні 2010 року йому зателефонував працівник відповідача та повідомив, що він має сплатити заборгованість перед бюджетом у розмірі 1 400,00 грн. та після цього його підприємницьку діяльність буде припинено за рішенням суду. Зауважує, що дійсно відповідно до постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2015 у справі №808/2377/15 припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1 . Таким чином, у відповідності до ч. 1-3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції на час прийняття судового рішення у справі №808/2377/15) фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Звертає увагу суду, що в порушення ст. 49 згаданого Закону до теперішнього часу перебуває в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців як діючий ФОП, при цьому, його вина в невиконанні вимог законодавства щодо припинення підприємницької діяльності посадовими особами державних органів відсутня. Враховуючи наведене, наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою від 22.04.2019 вирішено поновити позивачу строк звернення до суду із даним позовом, відкрити спрощене позовне провадження у справі та призначити перше судове засідання на 21 травня 2020 року без виклику учасників справи.
Відповідач 1 позов не визнав, 15 травня 2020 року на адресу суду надіслав відзив на адміністративний позов (№22609), у якому вказує, що відповідно до реєстраційних даних позивач перебуває на обліку в Запорізькому управлінні ГУ ДПС у Запорізькій області як фізична особа-підприємець згідно з даними державної реєстрації з 15.04.2009, №20850000000002089 по теперішній час, з 16.04.2010 позивач зареєстрований в якості платника податків, з 15.04.2009 позивач взятий на облік як платник єдиного внеску. Посилається на норми ст. 4, 6, 7, 9, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування») та зазначає, що станом на 31.10.2019 загальний борг по єдиному внеску складав 26 539,26 грн. Зважаючи на викладене та згідно з п. 3, 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, сума боргу зросла та ГУ ДПС у Запорізькій області сформовані і направлені вимоги про сплату боргу (недоїмки), в тому числі і вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63751-59-У від 15.11.2018, №Ф-63751-59-У від 21.08.2019, при цьому, станом на 31.01.2020 сума боргу зросла і складає 30 143,44. На підставі вищевикладеного, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Від представника відповідача 2 на адресу суду відзив не надходив.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
З 15 квітня 2009 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.04.2020 за №1006513643.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2015 по справі №808/2377/15 позов Державної податкової інспекції у Запорізькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця задоволений, вирішено припинити підприємницьку діяльність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). Постанова суду набрала законної сили 07 липня 2015 року, про що свідчить відповідна відмітка на її копії, яка міститься в матеріалах справи.
За даними облікової картки платника податків за позивачем обліковується недоїмка із сплати єдиного податку на суму 15 819,54 грн., у зв'язку із чим 15 листопада 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу реєстрації позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-63751-59 У на вказану суму.
21 серпня 2019 року, ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63751-59 У. Визначено суму недоїмки в розмірі 23 785,08 грн.
На примусовому виконанні Запорізького районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) перебувають виконавчі провадження щодо позивача, на підставі вказаних вимог, які є предметом оскарження у цій справі, а саме:
виконавче провадження №58711817, яке відкрите державним виконавцем Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на підставі вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2018 №Ф-63751-59У на суму 15 819,54 грн.;
виконавче провадження №60890575, яке відкрите державним виконавцем Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на підставі вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2019 №Ф-63751-59У на суму 23 785,08 грн.
У лютому 2020 року позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби із запитом щодо отримання копій постанов про відкриття виконавчих проваджень №58711817 та № 60890575 та копій виконавчих документів, на підставі яких ці провадження відкрито, на який листом від 04.03.2020 №948516.17-35 надано відповідь разом із документами.
Вважаючи прийняті відповідачами вимоги протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464-VI).
За змістом ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
За приписами ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 2 ч. 1 цієї статті Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Як передбачено нормою ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності, а з 01.01.2017 року (внесено зміни до Закону №2464-VI) в незалежності від отримання доходу від такої діяльності.
За приписами ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2015 у справі № 808/2377/15, яка набрала законної сили 07 липня 2015 року, припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Отже, рішенням суду, яке набрало законної сили та яке є обов'язковим до виконання, припинено право позивача на здійснення підприємницької діяльності.
При цьому, підприємницьку діяльність позивача у справі припинено саме за позовом податкового органу відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, згідно з якої в редакції на час прийняття судового рішення, підставою для постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, зокрема, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Спірним в цій справі є питання наявності у позивача як особи, підприємницька діяльність якого припинена за рішенням суду, та відносно якого відсутні відомості у ЄДР щодо реєстрації припинення підприємницької діяльності, обов'язку з нарахування та сплати єдиного внеску саме як фізичною особою-підприємцем.
Частинами 1, 3 ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в редакції на час прийняття зазначеного судового рішення, було передбачено, що суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця.
Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.
Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.
Отже порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, не передбачав вчинення будь-яких дій з боку особи, відносно якої таке рішення ухвалено, задля державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Таким чином, за встановлених обставин не можливо стверджувати про те, що сам факт державної реєстрації припинення позивача як фізичної особи-підприємця є безумовною підставою для виконання ним обов'язку по сплаті єдиного внеску у вказаному періоді.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що саме органами доходів і зборів, до яких входить відповідач, ведеться облік платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців.
Тобто, саме відповідач повинен володіти інформацією щодо дати реєстрації позивача як фізичною особою - підприємцем, дати припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, дати взяття його на облік, як платника єдиного внеску. Після припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця саме органи доходів і зборів повинні провести перевірку та остаточні розрахунки та зняти з обліку особу, підприємницьку діяльність якої припинено.
Крім того, не внесення державним реєстратором судового рішення про припинення підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру не свідчить про подальше провадження цією особою господарської діяльності, відповідно сплачувати єдиний внесок.
Таким чином, на думку суду, спірному випадку неможливо стверджувати про те, що у періоди 2017-2019 років позивач був суб'єктом справляння єдиного внеску.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами безпідставно сформовано спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2018 №Ф-63751-59У на суму 15 819,54 грн. та від 21.08.2019 №Ф-63751-59У на суму 23 785,08 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довели правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по справі пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297, п. 3 розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945), до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Запорізькій області від 15.11.2018 №Ф-63751-59У на суму 15 819,54 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Запорізькій області від 21.08.2019 №Ф-63751-59У на суму 23 785,08 грн.
Стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 335,82 грн. (триста тридцять п'ять гривень 82 копійки).
Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 504,98 грн. (п'ятсот чотири гривні 98 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя І.В. Батрак