29 травня 2020 рокуСправа № 280/3531/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування вимог,
27 травня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач 2) в якому позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 №Ф-243-49У на суму 15819,54 грн.;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.08.2019 №Ф-243-49У на суму 7965,54 грн.
Крім того, разом з позовною заявою, до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд зупинити стягнення на підставі оскаржуваних вимог до набрання законної сили рішенням у даній справі. В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що він не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірних вимог, якими позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску, що зумовило звернення до суду. Разом з тим, звернення з позовом до суду не зупиняє дію оскаржуваних вимог, у зв'язку з чим існує очевидна небезпека стягнення з позивача грошових коштів у примусовому порядку. Вказує, що на даний час державним виконавцем Шевченківського ВДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання спірних вимог та проводяться виконавчі дії, що також вказує на те, що існує очевидна небезпека подальшого порушення прав та інтересів позивача.
За правилами частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї письмові докази, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, з огляду наступне.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За приписами частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).
Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006).
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що контролюючим органом пред'явлено до примусового виконання вимоги від 10.01.2019 №Ф-243-49У та від 19.08.2019 №Ф-243-49У, за якими Шевченківським відділом ДВС відкрито виконавчі провадження.
Крім того, в рамках проведення виконавчих дій державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.10.2019.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що проведення виконавчих дій з примусового виконання вимог від 10.01.2019 №Ф-243-49У та від 19.08.2019 №Ф-243-49У може призвести до того, що в разі задоволення судом позовних вимог за результатами розгляду даної адміністративної справи, позивачу доведеться докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушеного права, у тому числі щодо повернення примусово стягнутих коштів, зокрема шляхом можливого ініціювання інших судових проваджень.
Також, суд дійшов висновку, що за результатами примусового виконання вищевказаних вимог на позивача може бути також покладено додаткові витрати пов'язані з примусовим виконанням виконавчих документів, у вигляді виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, тощо.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що належним способом забезпечення адміністративного позову є зупинення стягнення за виконавчими документами - вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 №Ф-243-49У та вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 19.08.2019 №Ф-243-49У.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення адміністративного позову та наявність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 150-157, 241, 248, 256 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення за виконавчим документом - вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 №Ф-243-49У, що видана Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №280/3531/20.
Зупинити стягнення за виконавчим документом - вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 19.08.2019 №Ф-243-49У, що видана Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №280/3531/20.
Копію ухвали направити сторонам та до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст.294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Новікова