Справа № 683/2826/19
Провадження № 22-ц/4820/966/20
28 травня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Купельського А.В. (суддя-доповідач),
Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Журбіцький В.О.
за участю учасників справи: представника позивача Возняк А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2020 року (суддя Завадська О.П.) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що 18 жовтня 2010 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № б/н від 18 жовтня 2010 року.
23 листопада 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинений виконавчий напис про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за вищевказаним кредитним договором, яка виникла станом на 31 серпня 2017 року, в сумі 120228 грн. 52 коп., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5802 грн. 61 коп.; заборгованості за відсотками у розмірі 104163 грн. 10 коп.; заборгованості з пені та комісії у розмірі 4061 грн. 45 коп.; заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500 грн. 00 коп.; заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості)у розмірі 5701 грн. 36 коп.
15 березня 2018 року приватним виконавцем Терлеєвим І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого напису.
Копію матеріалів виконавчого провадження він отримав 23 липня 2019 року.
Позивач вказує, що виконавчий напис вчинений нотаріусом з грубим порушенням порядку вчинення такої нотаріальної дії. Так, у порушення вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус не отримував первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, у зв'язку з чим у нього були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, визначений банком, є безспірним. Зазначена банком сума заборгованості у заяві про вчинення виконавчого напису є виключно відображенням одноособових арифметичних розрахунків банку та сама по собі не може свідчити про таку безспірність. Окрім того, останній платіж по кредитному договору ним було здійснено 12 червня 2014 року, а отже і право банку стосовно пред'явлення вимог щодо дострокового стягнення кредиту та погашення всієї заборгованості виникла з червня 2014 року. Виконавчий напис нотаріуса виданий 23 листопада 2017 року, тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги. Вказане виключає можливість вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення такої заборгованості.
У зв'язку з цим позивач просив суд визнати виконавчий напис № 1250, вчинений 23 листопада 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 18 жовтня 2007 року за період від 18 жовтня 2010 року по 31 серпня 2017 року, грошових коштів у сумі 120228 грн. 52 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2020 року позов задоволено.
Визнано виконавчий напис № 12650, вчинений 23 листопада 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 18 жовтня 2010 року за період з 18 жовтня 2010 року по 31 серпня 2017 року в розмірі 120228 грн. 52 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з таким рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вважає вказане рішення необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що рішення не лише винесено з порушенням норм чинного законодавства, а й з грубим недодержанням вимог для оформлення самого рішення.
Крім того, судом не обґрунтовано, в чому саме полягали порушення нотаріуса й чому саме зазначені статті 87 та 88 ЗУ «Про виконавче провадження».
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 18 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № б/н від 18 жовтня 2010 року.
23 листопада 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинений виконавчий напис № 12650 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за вищевказаним кредитним договором, яка виникла станом на 31 серпня 2017 року, в сумі 120228 грн. 52 коп., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5802 грн. 61 коп.; заборгованості за відсотками у розмірі 104163 грн. 10 коп.; заборгованості з пені та комісії у розмірі 4061 грн. 45 коп.; заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500 грн. 00 коп.; заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості)у розмірі 5701 грн. 36 коп. (а. с. 11-15).
15 березня 2018 року приватним виконавцем Терлеєвим І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого напису (а. с. 10).
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не було перевірено безспірність розміру заборгованості, а також не було враховано що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Крім того нотаріусом не було звернуто увагу на те, що повідомлення банку ОСОБА_1 не було вручено.
З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд.
Так, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Наведені висновки щодо порядку вчинення виконавчого напису нотаріуса викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19).
За змістом пункту 2.3 Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Доказів надсилання ОСОБА_1 повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень матеріали справи не містять.
Ненадання доказів щодо повідомлення боржника унеможливлюють вчинення виконавчого напису, оскільки неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 201/11696/16-ц, від 18 жовтня 2019 року у справі № 591/6609/16-ц.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду кваліфікує обставини щодо неповідомлення боржника про усунення порушень у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, як порушення прав позичальника, що має наслідком задоволення таких позовів (постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18).
Окрім того, ОСОБА_1 зазначав, що останній платіж по кредитному договору № б/н від 18 жовтня 2010 року Позивачем було здійсненено 12 червня 2014 року, а отже і право банку стосовно пред'явлення вимог щодо дострокового стягнення кредиту та погашення всієї заборгованості виникла з червня 2014 року. Виконавчий напис нотаріуса виданий 23 листопада 2017 року, тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 18 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № б/н.
Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони визначили також строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Останній платіж по кредитному договору № б/н від 18 жовтня 2010 року Позивачем було здійсненено 12 червня 2014 року.
23 листопада 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинений виконавчий напис № 12650 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за вищевказаним кредитним договором, яка виникла станом на 31 серпня 2017 року, в сумі 120228 грн. 52 коп., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5802 грн. 61 коп.; заборгованості за відсотками у розмірі 104163 грн. 10 коп.; заборгованості з пені та комісії у розмірі 4061 грн. 45 коп.; заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500 грн. 00 коп.; заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості)у розмірі 5701 грн. 36 коп. (а. с. 11-15).
15 березня 2018 року приватним виконавцем Терлеєвим І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого напису (а. с. 10).
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
Пунктом 1 Переліку визначено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку), подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Отже, статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18)).
За таких обставин на думку Хмельницького апеляційного суду суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про вчинення нотаріусом виконавчого напису без дотримання вимог законодавства про безспірність заборгованості та з пропуском встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат» трирічного строку з дня виникнення права вимоги.
Посилання апелянта, що рішення не лише винесено з порушенням норм чинного законодавства, а й з грубим недодержанням вимог для оформлення самого рішення є загальним та не містить вказівки на конкретні порушення допущені судом.
Всупереч посиланню апелянта судом обґрунтовано, в чому саме полягали порушення нотаріуса й чому саме зазначені ст. ст. 87 та 88 ЗУ «Про виконавче провадження».
Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не повинно сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року.
Судді А.В. Купельський
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк