Єдиний унікальний номер справи: 310/5572/19
Номер провадження 11-кп/819/555/20 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: запобіжні заходи Доповідач: ОСОБА_2
29 травня 2020 року місто Херсон
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
Головуючого: - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретарі: - ОСОБА_5 ,
прокурорів: - ОСОБА_6 ,
обвинувачених: - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16
захисників: - адвокатів ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі Херсонського апеляційного суду матеріали кримінального провадження № 12019000000000588 за апеляційними скаргами захисників обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , - адвокатів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , захисників обвинуваченого ОСОБА_15 - адвокатів ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , захисника обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_19 , обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_22 , та апеляці1йної скарги з доповненнями та змінами адвоката ОСОБА_23 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 лютого 2020 року, якою обвинуваченим продовжено строк тримання під вартою, -
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.02.2020 року задоволено клопотання прокурора та обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, терміном до 19.04.2020 року, включно.
Обвинуваченому ОСОБА_24 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, терміном до 20.04.2020 року.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням захисники обвинувачених подали апеляційні скарги.
В апеляційних скаргах адвокати ОСОБА_17 та ОСОБА_18 просять ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.02.2020 року відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно вказаних обвинувачених запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем їх проживання із застосуванням електронного засобу контролю та покладенням обов'язків, передбачених ст.ст.194,195 КПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисники зазначили, що під час судового розгляду 20.02.2020 року прокурор заявив одне усне клопотання про продовження всім обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків відносно всіх обвинувачених, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі, можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зазначають про те, що розпочавши судове засідання, колегія суддів в порушення вимог ст.ст. 75, 79 КПК України, не з'ясувала у всіх присутніх учасників судового провадження чи є відводи, не надано пам'ятки прав обвинувачених.
Крім того, вказують про порушення прокурором вимог ч.2 ст. 184 КПК України, в частині надання клопотання обвинуваченим не пізніше ніж за три години до початку розгляду такого клопотання, оскільки фактично таке клопотання взагалі було відсутнє.
Також зазначають, що прокурором у клопотанні та судом в оскаржуваній ухвалі не наведено доказів існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також слідчим та прокурором не доведено неможливість застосування відносно обвинувачених більш м'якого виду запобіжного заходу.
Вказують, що обвинувачений ОСОБА_8 фактично проживає у м. Дніпро, хоча зареєстрований у Донецькій області, має міцні соціальні зв'язки, проживає разом матір'ю та бабусею, працював в патрульній службі міліції, являється учасником АТО, працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи.
Обвинувачений ОСОБА_10 також позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, з 2017 року фактично проживає у м. Дніпро, хоча зареєстрований за іншою адресою, має міцні соціальні зв'язки, одружений, має малолітню дитину, працював в патрульній службі міліції, являється учасником АТО, працевлаштований.
Обвинувачений ОСОБА_7 також характеризується позитивно за місцем проживання, з 2016 року фактично проживає у м. Дніпро, хоча зареєстрований за іншою адресою, має міцні соціальні зв'язки, проживає разом з дружиною та її малолітньою дитиною, працював в патрульній службі міліції, являється учасником АТО. Крім того, суд не врахував стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 , який потребує постійного лікування.
Обвинувачений ОСОБА_9 також має постійне місце проживання у м. Дніпро, має міцні соціальні зв'язки, одружений, має двох малолітніх дітей. Натомість посилання клопотання прокурора про постійну зміну обвинуваченим місця проживання в орендованих квартирах нічим не підтверджено та являються надуманими.
Так захисники акцентують увагу на тому, що злочин вчинений ще 04.07.2018 року, обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою лише з 30.08.2018 року, ОСОБА_9 - 15.11.2018 року, а ОСОБА_11 - у березні 2019 року.
Жодних об'єктивно доведених даних, про будь-який вплив чи можливий вплив на потерпілих, стороною обвинувачення не зазначалось.
Також, заявляють про необґрунтованість заявленого прокурором ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_19 , посилаючись на незаконність ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.02.2020 року, просить оскаржуване судове рішення в частині, що стосується обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у визначений судом час.
Вважає ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою, незаконною, оскільки судом при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не дотримані вимоги кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Так при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд першої інстанції врахував виключно тяжкість покарання, яке загрожує її підзахисним, без врахування вимог ст.ст.177,178 КПК України. Не враховані соціальні зв'язки, характеризуючі матеріали, сімейний стан, стан їх здоров'я та здоров'я їх рідних.
В апеляційній сказі захисник ОСОБА_20 просить ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.02.2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_15 скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_15 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.
Зазначає, що стороною обвинувачення не було наведено будь яких доказів, якими підтверджується наявність зазначених в клопотанні ризиків.
Вважає, що у суду немає законних підстав припускати, що ОСОБА_15 буде переховуватися, що спростовується фактом добровільного повернення з анексованої території АР Крим.
Крім того, ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта у цьому ж кримінальному провадженні не підтверджений належними доказами. Вчиняти інше кримінальне правопорушення ОСОБА_15 також не збирається, і протилежному немає жодних доказів.
Також, ОСОБА_15 позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, до кримінальної відповідальності не притягувався, має дружину, та на утриманні трьох дітей, постійне місце роботи та має стан здоров'я, який погіршується.
В обґрунтування наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, суд посилався лише на припущення, що не відповідає загальним засадам кримінального законодавства, а також на тяжкість інкримінованих діянь у яких обвинувачується ОСОБА_15 .
Вважає, що застосування до ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді погодинного домашнього арешту є справедливим та обґрунтованим.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_21 також просить ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.02.2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_15 скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_15 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити та обрати більш м'який запобіжний захід.
Також зазначає, що стороною обвинувачення не було наведено будь-яких доказів, якими підтверджується наявність зазначених в клопотанні ризиків. Вважає, що відсутні будь-які докази причетності ОСОБА_15 до скоєння інкримінованих йому злочинів.
Також відсутні дані про збільшення ризиків або появу нових ризиків в заявленому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Вважає, що під час розгляду клопотання прокурор не довів наявності всіх обставин, передбачених ст.194ч.1 КПК України.
В апеляційний скарзі адвокат ОСОБА_22 просить ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.02.2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_16 скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.
Вважає, що заявлені стороною обвинувачення ризики, передбачені ст.177 КПК України, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами провадження.
Крім того, ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта у цьому ж кримінальному провадженні не підтверджений належними доказами. Ризик перешкоджання кримінальному правопорушенню з боку ОСОБА_16 є також надуманим.
Крім того ОСОБА_16 раніше не судимий, не притягався до кримінальної, чи адміністративної відповідальності, має постійне місце мешкання, учасник АТО.
В апеляційній скарзі з доповненнями та змінами в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_23 просить ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.02.2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_11 скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити та обрати більш м'який запобіжний захід, а в разі неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу визначити ОСОБА_11 розмір застави в межах п.3 ч.5 ст.182 КПК України.
В обґрунтування своєї апеляції зазначає, що основною підставою для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_11 є виключно тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень та твердження судом того, що обвинувачення характеризується виключно суспільною небезпекою.
Вважає, що оцінка наявних ризиків передбачених ст.177 КПК України, проводилась не відносно ОСОБА_11 , як особи, щодо якого вирішувалося питання про доцільність продовження йому строку тримання під вартою, а відносно всіх обвинувачених загалом.
Також вважає, що з досліджених судом і сторонами доказів не було виявлено жодних даних не тільки про причетність ОСОБА_11 до вчинення цих злочинів, а і відомостей, які б могли хоча б натякнути на його обізнаність про дані кримінальні правопорушення, а тому відсутні і обґрунтована підозра і обґрунтоване обвинувачення у скоєнні ОСОБА_11 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Крім того вважає, що суд не дав належної оцінки характеризуючим матеріалам, а саме, що ОСОБА_11 позитивно характеризується за місцем проживання сусідами, працював на добровільній основі з дітьми та малозабезпеченими сім'ями, має постійне місце проживання, має матір похилого віку, знаходиться у цивільному шлюбі.
Заслухавши суддю - доповідача, захисників та обвинувачених на підтримання доводів апеляційних скарг, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вислухавши сторони в судових дебатах, вивчивши і перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 за ст. 257; ч.3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч.2 ст. 115; ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.1 ст.309 КК України; ОСОБА_15 за ст. 257; ч.3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч.2 ст. 115; ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 263 ОСОБА_8 за ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_25 за ст. 257; п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України; ОСОБА_12 за ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України; ОСОБА_13 за ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України; ОСОБА_26 за ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України; ОСОБА_10 за ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_7 за ст.257, ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_27 за ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України, постановлено ухвалу про тримання під вартою відносно вказаних обвинувачених.
Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що судовий розгляд кримінального провадження продовжується, є необхідність в дослідженні обставин по справі, допиті потерпілих, свідків, а тому неможливо завершити судовий розгляд з ухваленням судового рішення по суті до закінчення строку дії обраного відносно обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, визначені при застосуванні даного запобіжного заходу щодо обвинувачених, не зменшились та продовжують існувати.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_11 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, передбачених ст.257; ч.3 ст.27, п.п.11, 12 ч.2 ст.115; ч. 4 ст. 187 КК України, а ОСОБА_10 - у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч.5 ст.27, п.п.11, 12 ч.2 ст.115; ч.4 ст.187 КК України, за більш тяжкий з яких законом передбачено максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, ОСОБА_13 та ОСОБА_28 - у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, передбачених за ст. 257; ч. 5 ст.27, п.п.11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, передбачених за ст. 257; п.п.11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України за більш тяжкий з яких законом передбачено максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, ОСОБА_7 та ОСОБА_29 - у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ст.257, ч. 4 ст.187 КК України, за які законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
Колегія суддів звертає увагу на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_30 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_31 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у разі визнання їх винуватими в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а також на дані про особу обвинувачених, які були детально вивчені та проаналізовані судом першої інстанції при прийнятті рішення про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, а саме, що ОСОБА_8 має місце проживання, матір похилого віку, ОСОБА_12 має місце проживання, сім'ю, працевлаштований, ОСОБА_13 має місце проживання, сім'ю, працевлаштований, ОСОБА_28 має місце проживання, батьків похилого віку, ОСОБА_10 має місце проживання, працевлаштований, має сім'ю, неповнолітню дитину, ОСОБА_7 має місця проживання, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, ОСОБА_29 має місце проживання, працевлаштований, має сім'ю, неповнолітніх дітей, ОСОБА_15 має місце роботи, сім'ю, неповнолітніх дітей, ОСОБА_16 має постійне місце проживання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно врахував те, що інкриміновані обвинуваченим особливо тяжкі злочини характеризуються особливою зухвалістю та підвищеною суспільною небезпекою, вчинені із застосуванням насильства до потерпілих, а також призвели до смерті однієї особи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та ОСОБА_29 обвинувачуються, як вже було зазначено, у вчинені особливо тяжкого злочину.
На думку колегії суддів, вищезазначені обставини дають достатні підстави вважати, що у разі не продовження строку тримання під вартою обвинувачених, перебуваючи на свободі, вони можуть вчинити активні дії щодо переховування від суду внаслідок тяжкості злочинів, незаконно впливати на потерпілих, свідків, які судом першої інстанції ще не допитані, та місце проживання яких відомо обвинуваченим, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема через спілкування з невстановленими досудовим розслідуванням особами, причетними до вчинення злочинів, що виправдовує необхідність продовження строку тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому доводи захисників, які це заперечують, являються необґрунтованими.
Саме продовження строку тримання під вартою до обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_26 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_27 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження право особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Наведені відомості дали підстави для висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має бути продовжений обвинуваченим з метою забезпечення належного виконання ним процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором під час судового розгляду та наведені в оскаржуваній ухвалі суду з урахуванням даних про особу обвинувачених, що свідчить про неможливість запобігання зазначеним ризикам у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на вищевикладене, доводи захисників про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених, та можливість застосування до останніх більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, є непереконливими.
Що стосується доводів захисників ОСОБА_17 та ОСОБА_18 щодо порушення судом першої інстанції вимог КПК України, яке виразилося у не з'ясуванні у всіх присутніх учасників судового провадження чи є відводи та не надання пам'ятки прав обвинувачених, то слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 344, 345 КПК України, саме під час відкриття судового засідання, головуючий суддя роз'яснює учасникам судового провадження право відводу і з'ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід, а судовий розпорядник вручає особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам'ятку про їхні права та обов'язки.
Таким чином, зазначені вимоги КПК України судом першої інстанції були виконані під час відкриття судового засідання, склад суду з того моменту змінено не було, а тому судова колегія вважає зазначені доводи захисників ОСОБА_17 та ОСОБА_18 безпідставними та необґрунтованими.
Твердження захисників про те, що суд не в повній мірі врахував дані про особу обвинувачених, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки місцевим судом у відповідності до положень ст.178 КПК України, здійснено оцінку вказаних даних, зокрема відомостей про наявність у кожного обвинуваченого місця проживання, позитивних характеристик, міцних соціальних зв'язків, перебування у шлюбних відносинах, наявність дітей, факт участі ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_16 в АТО, проте з огляду на виключну підвищену суспільну небезпечність інкримінованих злочинів вчинених організованою групою, обґрунтованість підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вказані факти не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами для обрання обвинуваченим більш м'якого виду запобіжного заходу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).
Посилання апелянтів про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, є необґрунтованими та зводяться до іншої оцінки захисниками обставин, встановлених судом.
Що стосується погіршення стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів зазначає про те, що в матеріалами справи відсутні будь-які докази того, що стан здоров'я ОСОБА_7 перешкоджає його подальшому перебуванню в умовах СІЗО. Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.
Доводи апеляційних скарг захисників про те, що в порушення вимог ст.ст.184, 199 КПК України, клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів прокурором подано не в письмовому вигляді і не містило відомостей передбачених п.п.1-6 ч.1 ст.184 КПК України, додатків, передбачених п.п.1,3 ч.3 ст.184 КПК України та не вручалося обвинуваченим за три години до його розгляду, позбавлені правових підстав, оскільки відповідно приписів ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вимога про вручення копії клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою під час судового розгляду, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_26 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_27 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційних скарг захисників, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисників обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , захисників обвинуваченого ОСОБА_15 - адвокатів ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , захисника обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_19 , захисника обвинуваченого ОСОБА_16 адвоката ОСОБА_22 , захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_23 - залишити без задоволення, а ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 лютого 2020 року, якою обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, строкам до 19 квітня 2020 року, включно - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.
Судді: