Єдиний унікальний номер справи: 665/1799/18 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/819/399/20 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст. 309 КК України
28 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3
ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участі прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
адвоката: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017230250000180 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 17 січня 2020 року, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Балтазарівка, Чаплинського району, Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, -
Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 17 січня 2020 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України і виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.
Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 не обирався.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс. Після цього, маючи намір на його незаконне зберігання, переслідуючи умисел, спрямований на порушення встановленого законом порядку обороту наркотичних речовин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, у невстановлений досудовим розслідуванням час незаконно зберігав за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 , два паперових згортка з фрагментів газет з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальною масою відповідно до висновку експерта №437-НР від 14.03.2017 - 6,34г.
Вказаний наркотичний засіб ОСОБА_7 незаконно зберігав у гаражному приміщенні на території свого домоволодіння за вищевказаною адресою, а саме у шафі та на полиці тумбочки, до моменту вилучення її працівниками поліції в ході обшуку, проведеного 02.03.2017 року.
Дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 309 КК України, а саме як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.
Суд виправдав ОСОБА_7 у зв'язку із недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ч 1 ст. 309 КК України.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, зобов'язавши обвинуваченого періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Прокурор наводить доводи про невідповідність вироку вимогам ст. 374 КПК України.
Зазначає, що у вступній частині вироку суд не вказав прізвища всіх прокурорів, які підтримували в суді обвинувачення.
Вирок не містить висновків суду щодо всього обсягу пред'явленого обвинувачення, зважаючи на те, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів, проте суд зробив свої висновки лише щодо обвинувачення у зберіганні канабісу і жодного висновку щодо обвинувачення у його придбанні, чим допустив порушення вимог ст. 337 КПК.
При наявності суперечливих доказів не дав належної юридичної оцінки показанням свідків, а також доказам, на які вони посилалися в судовому засіданні, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та постановлення незаконного виправдувального вироку.
Зазначає, що прийняття одних і відхилення інших доказів, має бути мотивовано судом.
Суд послався на показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які були понятими під час проведення обшуку за місцем мешкання обвинуваченого та підтвердили факт вилучення наркотичних засобів працівниками поліції, факт відкриття матір'ю обвинуваченого гаражного приміщення.
Суд, не навів жодного обґрунтування з яких підстав ці показання не були взяті до уваги.
Взято до уваги судом лише посилання свідків на те, що вони не чули, що обвинувачений вживав наркотичні засоби, тобто суд прийняв до уваги лише одну частину показань, а іншу відкинув, та не навів мотивів такого рішення.
Проте ці відомості не дають підстави стверджувати, що ОСОБА_7 не має причетності до інкримінованого злочину.
Вказує, що суд у вироку виклав покази свідка ОСОБА_11 , яка є матір'ю обвинуваченого і є зацікавленою особою, на підставі яких зробив безпідставні висновки про незаконні дії поліцейських та проведення ще одного «обшуку».
Суд допустив неповноту судового розгляду, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про допит як свідків працівників поліції, які проводили обшук щодо обставин проведення цієї слідчої дії.
Зазначає, що суд не взяв до уваги положення ч.7 ст. 236 КПК України, згідно яких при виконанні ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження.
Не погоджується із висновками суду про визнання неналежними доказами протоколу обшуку, постанови про призначення експертизи, висновку експерта та постанови про визнання і залучення речового доказу.
Зазначає, що перелічені в апеляційній скарзі докази повністю підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК.
За твердження апелянта, допущені помилки суду призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, яке підлягає скасуванню внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.
Інші учасники судового провадження вирок суду не оскаржували.
Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного розгляду.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Обвинувачений ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційних вимог прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви суду.
Відповідно до положень ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до вимог ст.94 КПК України.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Суд при розгляді кримінального провадження повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Однак зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано не було.
На порушення вказаних вимог, суд у вироку формально перелічив докази, стисло виклавши їх зміст, проте не надав ґрунтовну оцінку кожному із доказів з точки зору належності, допустимості, достатності, не вказав які обставини підтверджують чи спростовують покладені в основу вироку докази.
Суд надав вибіркову оцінку показанням свідків, не зіставив їх з іншими доказами.
При цьому судом першої інстанції не висловлено категоричних суджень, які б в достатній мірі підтверджували або спростовували пред'явлене обвинувачення.
Допущено судом і неповноту судового розгляду.
Із вироку вбачається, що суд визнав неналежними доказами протокол обшуку від 02.03.2017 року, висновок експерта № 437-НР від 14.03.2017 року, постанову про визнання та доручення до кримінального провадження речового доказу від 15.03.2017 року як такі, що не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню.
Однак з такими висновками погодитися не можна, вони суперечать положенням ст. 85 КПК України.
Зазначені докази містять відомості про обставини, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.
Суд дав суперечливу оцінку протоколу обшуку від 02.03.2017 року, вказавши на його неналежність і при цьому одночасно на невідповідність протоколу обшуку вимогам ст. 104 КПК України та приписам ч.5 ст. 236 КПК України, проте не зазначив, які наслідки мають ці недоліки для оцінки цього доказу з точки зору належності, допустимості чи достатності.
Вказуючи на недотримання вимог ст. 104 КПК України про те, що протокол має бути підписаний всіма учасниками процесуальної дії, суд при цьому не встановив та не зазначив на підставі яких доказів зробив висновок, що присутні на місці обшуку особи були залучені слідчим саме до участі у обшуку і мали підписати протокол цієї слідчої дії.
Вказуючи про те, що пред'явлене обвинувачення спростовується показаннями свідка ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , які суд визнав достовірними, суд не вказав які саме факти чи обставини, повідомлені цими свідками спростовують пред'явлене обвинувачення, з огляду на те, що свідки підтвердили факт вилучення у їх присутності в ході обшуку у гаражі на території домоволодіння речовини рослинного походження.
Пославшись на показання свідків про те, що ОСОБА_7 постійно не проживає у цьому домоволодінні, а лише навідується до нього, суд не мотивував свій висновок про те, яким чином ці обставини ставлять під сумнів факт належності наркотичної речовини саме обвинуваченому.
При цьому суд з достатньою повнотою не з'ясував та не перевірив коло осіб, які користуються цим приміщенням, мають до нього доступ, тощо.
Не є зрозумілим посилання суду на проведення «першого обшуку», як на підставу для висновку про недоведеність винуватості, судом не зазначено, які конкретно обставини з приводу проведення «першого обшуку» встановлені судом і як вони вплинули на висновки суду.
Виправдовуючи ОСОБА_7 за ч.1 ст. 309 КК України, суд першої інстанції обмежився вибірковою оцінкою доказів та не навів категоричних суджень, переконливих мотивів на підставі яких дійшов такого висновку, допустив неповноту судового розгляду, не усунув суперечності в досліджених доказах.
Крім того, суд не врахував приписи ст. 337 КПК України щодо меж судового розгляду, не зробив висновки щодо всього об'єму висунутого обвинувачення.
Зміст вироку не відповідає вимогам ст. 374 КПК, висновки суду є суперечливими, зроблені без ретельного аналізу та оцінки доказів, допущені судом порушення процесуального закону відповідно до статей ч. 1 ст. 412 КПК є істотними, ставлять під сумнів повноту встановлення судом першої інстанції обставин провадження, впливають на законність та обґрунтованість вироку в цілому, і відповідно до положень п.1,3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 , ст. 415 КПК України є підставою для скасування оскаржуваного вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, оскільки без усунення наведених вище істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегія суддів у визначених ст. 404 КПК України межах позбавлена можливості ухвалити своє рішення, як проте просить апелянт.
Доводи сторін, які стосуються доведеності чи недоведеності обвинувачення, належності чи неналежності, допустимості чи недопустимості, достовірності чи недостовірності доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, мають бути враховані судом під час нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки апеляційний суд не має права вирішувати наперед ці питання, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно усунути зазначені порушення закону, дослідити обставини, зазначені в цій ухвалі, дати належну оцінку доказам з урахуванням позиції сторін з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, із зазначенням мотивів, з яких суд приймає до уваги одні докази та відкидає інші, і в залежності від установлених обставин, ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином умотивоване рішення.
Апеляційну скаргу прокурора солід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.404,407,409, 412,415, 419,376 ч.2 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну прокуроразадовольнити частково.
Вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 17 січня 2020 року відносно ОСОБА_7 скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ( три підписи)
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4