Єдиний унікальний номер справи: 766/22433/19 Головуючий в І інстанції: Кузьміна О.І.
Номер провадження: 22-ц/819/613/20 Доповідач: Майданік В.В.
26 травня 2020 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Майданіка В.В.
суддів: Кутурланової О.В.,
Орловської Н.В.
секретар Литвиненко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гончаренка Антона Юрійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 січня 2020 року, у складі судді Кузьміної О.І., у справі за позовом адвоката Віштала Дмитра Анатолійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
07 листопада 2019 року адвокат Віштал Дмитро Анатолійович, діючий від імені ОСОБА_2 , звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 550 000 грн та судові витрати.
Позов, з посиланням на положення ст.ст.526, 612, 1046, 1047, 1049 ЦК України, обґрунтований тим, що 28 липня 2019 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики у вигляді боргової розписки, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 550 000 грн. на умовах повернення у строк до 30 вересня 2019 року. У вказаний строк й до теперішнього часу відповідач зобов'язання за договором не виконав, суму грошових коштів не повернув.
У своєму відзиві від 16.12.2019 року на позовну заяву, поданому адвокатом Гончаренком А.Ю. від імені відповідача ОСОБА_1 та зареєстрованому в суді 19.12.2019 року за вх. № 115644 (на ньому наявна відмітка судді про отримання його 19.12.2019 року в 15-20 год) відповідач просить у задоволенні позову відмовити. При цьому зазначив, що відповідач працював на посаді начальника відділу продажів на підприємстві позивача за адресою АДРЕСА_1 . У серпні 2019 року на підприємство влаштувався новий комерційний директор, яки вирішив встановити актуальний фінансовий стан підприємства. Проведеною перевіркою було встановлено, що у відділі ОСОБА_1 є заборгованість коштів від контрагентів за поставлений товар на суму 550 000 грн. Відповідач почав з'ясовувати причину такого стану речей і встановив з пояснень клієнтів, за якими обраховувалась заборгованість, що грошові кошти вони перерахували за поставлений товар не як раніше (виключно експедиторам), а на прохання ОСОБА_3 , який був супервайзером у відділі відповідача та відповідав за перерахування коштів від клієнтів, на його особисту банківську картку. Після цього ОСОБА_3 зник, його мобільний телефон вимкнено. 30.09.2019 року позивач викликав до себе в кабінет відповідача і наказав написати боргову розписку на вказану суму заднім числом, а після відмови протягом 2-х годин почав застосовувати заходи психологічного та фізичного впливу (кричав, кидав предмети зі свого столу в відповідача, погрожував розправою). Відповідач усвідомив реальність таких погроз і написав розписку, зміст якої йому диктував директор юридичного департаменту ОСОБА_4 . Після цього відповідач у мессенджері " Вайбер " повідомив сестру про те, що його проти волі утримують у кабінеті та примусили написати розписку на велику суму. У зв'язку з цим на місце події були викликані працівники поліції та від відповідача прийнято заяву про вчинене кримінальне правопорушення. У подальшому було зареєстровано кримінальне провадження № 12019230040003361 за ст.189 КК України "Вимагання". Таким чином, розписка від 28.07.2019року має ознаки недійсності, у зв'язку з чим була подана зустрічна позовна заява. Вважає, що кошти не підлягають стягненню, оскільки відповідач не отримував від позивача вказані кошти через відсутність такої необхідності, відповідна розписка написана під фізичним та психічним тиском, при написанні розписки свідки присутні не були та момент передання коштів не бачили, в день начебто написання розписки відповідач з позивачем та свідками не бачився, оскільки перебував за містом на відпочинку, реальна дата складання розписки не відповідає даті, яка зазначена в ній, в розписці зазначено невірні дані відповідача (за старим паспортом, який було пошкоджено та отримано новий паспорт) (а.с.52-55).
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 29 січня 2020 року, з урахуванням ухвали від 07 лютого 2020 року,позов було задоволено, з відповідача на користь позивача було стягнуто грошові кошти у сумі 550 000,00 рн та судові витрати в розмірі 5 500,00 грн.
В апеляційній скарзі адвокат Гончаренко Антон Юрійович, діючий від імені ОСОБА_1 ,просить вказане рішення суду скасувати в повному обсязі й ухвалити нове рішення про відмову в позові. При цьому скаржник послався на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, зазначив, що поза увагою суду залишились обставини, які вказують на те, що відповідач не отримував від позивача кошти, оскільки такої необхідності у нього не було, що відповідна розписка написана під фізичним та психічним тиском, що при написанні розписки свідки присутні не були та момент передання коштів не бачили, що в день начебто написання розписки відповідач з позивачем та свідками не бачився, оскільки перебував за містом на відпочинку, що реальна дата складання розписки не відповідає даті, яка зазначена в ній і що в розписці зазначено невірні дані відповідача. При цьому послався на дійсні правовідносини, які полягають в тому, що відповідач працював на посаді начальника відділу продажів на підприємстві позивача за адресою АДРЕСА_1 . У серпні 2019 року було виявлено, що у відділі ОСОБА_1 є заборгованість коштів від контрагентів за поставлений товар на суму 550 000 грн. Відповідач почав з'ясовувати причину такого стану речей і встановив з пояснень клієнтів, за якими обраховувалась заборгованість, що грошові кошти вони перерахували за поставлений товар не як раніше (виключно експедиторам), а на прохання ОСОБА_3 , який був супервайзером у відділі відповідача та відповідав за перерахування коштів від клієнтів, на його особисту банківську картку. Після цього ОСОБА_3 зник, його мобільний телефон вимкнено. 30.09.2019 року позивач викликав до себе в кабінет відповідача і наказав написати боргову розписку на вказану суму заднім числом, а після відмови протягом 2-х годин почав застосовувати заходи психологічного та фізичного впливу (кричав, кидав предмети зі свого столу в відповідача, погрожував розправою). Відповідач усвідомив реальність таких погроз і написав розписку, зміст якої йому диктував директор юридичного департаменту ОСОБА_4 . Після цього відповідач у мессенджері " Вайбер " повідомив сестру про те, що його проти волі утримують у кабінеті та примусили написати розписку на велику суму. У зв'язку з цим на місце події були викликані працівники поліції та від відповідача прийнято заяву про вчинене кримінальне правопорушення. У подальшому було зареєстровано кримінальне провадження № 12019230040003361 за ст.189 КК України "Вимагання". Таким чином, розписка від 28.07.2019року має ознаки недійсності, у зв'язку з чим була подана зустрічна позовна заява.
Також, вказав, що судом не було звернуто увагу на процесуальні порушення, які унеможливили доведення в цій справі недійсність вказаної розписки, що свідчить про те, що суд не сприяв встановленню істини у справі. Зокрема, стороною відповідача у вказаний судом в ухвалі від 22.11.2019 року про відкриття провадження у справі 15-денний строк (а саме 16.12.2019 року засобами поштового зв'язку) було подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсною розписку, яку судом було отримано 18.12.2019 року о 13-07 год, однак суд необґрунтовано відмовив у її прийнятті, чим обмежив відповідача у праві надати докази недійсності розписки, порушив його права на доступ до правосуддя, змагальність сторін та надання доказів в межах зустрічної позовної заяви.
Також просив допитати свідків (позивача, відповідача, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які нібито були присутні при складанні розписки, та ОСОБА_7 , який може підтвердити, що в день написання розписки позивач весь час був разом з ним і розписки не писав), оскільки позивач не мав змоги довести власну позицію через необґрунтовану відмову суду у прийнятті зустрічного позову, а також просив витребувати з Херсонського відділу поліції ГУНП в Херсонській області інформацію за кримінальним провадженням № 12019230040003361 відносно ОСОБА_3 ., а саме витяг з ЄРДР щодо вказаного кримінального провадження і копію заяви про вчинення злочину із додатками.
У своєму відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається таке.
Згідно розписки від 28.07.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав при зазначених нижче свідках від ОСОБА_2 у борг грошові кошти в сумі 550 000 грн, які зобов'язується повернути в м. Херсоні у строк до 30.09.2019 року. Розписка підписана відповідачем свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.7).
Оригінал розписки був досліджений в судовому засіданні суду першої інстанції, це було підтверджено представником позивача, а також відповідачем та його представником при апеляційному розгляді справи.
При апеляційному розгляді справи із зазначених в апеляційній скарзі клопотань стороною відповідача було підтримано клопотання про виклик та допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . При цьому відповідач вказав, що при розгляді справи в суді першої інстанції цього не просив, оскільки повністю довірився своєму адвокату, який цього не просив і взагалі говорив, що на підготовче засідання можна не приходити. З урахуванням зазначеного та позиції представника позивача, який не підтримав вказане клопотання, апеляційний суд вказане клопотання залишив без задоволення.
Також при апеляційному розгляді справи за клопотанням сторони відповідача (представник позивача проти цього не заперечував) до справи були долучені копія протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (наявний в матеріалах справи), лист слідчого СВ Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області на адресу відповідача та Витяг з Єдиного Реєстру досудових розслідувань.
Так, згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, 30.09.2019 року о 17-15 годині від відповідача органом поліції було прийнято заяву про кримінальне правопорушення, відповідно до якої 30.09.2019 року генеральний директор ОСОБА_2 викликав його (відповідача) до себе в кабінет, де був присутній директор з безпеки, і під приводом погроз змушував написати розписку про те, що відповідач винен ОСОБА_2 550 000 грн, морально подавлював та погрожував розправою, якщо цього не зробить (а.с.75).
Відповідно до Витягу з Єдиного Реєстру досудових розслідувань за вказаним зверненням відповідача зареєстровано 12.10.2019 року кримінальне провадження 12019230040003361 з правовою кваліфікацією ст.189 ч.1 КК України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: до Херсонського ВП із Херсонського міського суду надійшла ухвала за зверненням ОСОБА_1 , у якій він просить вжити заходів до невстановленої особи, яка 30.09.2019 року близько 16-25 год, знаходячись у приміщенні кабінету ПП "Посейдон", розташованого по вул. Кольцова, 57 в м. Херсоні, висловлюючи погрози у бік заявника, вимагала від нього написати розписку про те, що він нібито взяв у борг грошові кошти у сумі 500 000 грн.
Згідно листу слідчого СВ Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області на адресу відповідача від 22.05.2020 року останнього було повідомлено про те, що за вказаною заявою внесено відомості до ЄДРДР за № 12019230040003361 від 11.10.2019 року з правовою кваліфікацією ст.189 ч.1 КК України. На даний час досудове розслідування триває, проводяться слідчі (розшукові) дії для встановлення особи, причетної до вчинення злочину.
При апеляційному розгляді справи було відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Лебєдєвої Т.О., діючої від імені ОСОБА_1 , про зупинення провадження у цій справі до завершення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12019230040003361 від 11.10.2019 року, оскільки відсутні підстави, на які послалася заявник (п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України), адже за вказаною нормою закону суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства. У нашому ж випадку відсутній судовий розгляд справи в порядку кримінального судочинства, а на даний час триває досудове розслідування.
Крім того, при апеляційному розгляді справи представник позивача зазначив, і відповідач ОСОБА_1 це підтвердив, що відповідач взагалі не був і не є працевлаштований у позивача. Відповідач вказав, що дійсно він і деякі інші працівники офіційно не значиться таким, що працював чи працює на підприємстві позивача, який є фізичною особою-підприємцем. Жодних внесків до Пенсійного фонду за нього позивачем не сплачується.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Згідно п.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, зокрема грошові кошти в строк та у порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За положеннями ст.1051 ЦК України:
--- позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (абз.1 ч.1);
--- якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (абз.2 ч.1).
Як вбачається із ч.ч.1, 2 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Суд першої інстанції, давши належну оцінку наявним у справі доказам, на підставі, зокрема, ч.2 ст.1047, ст.1049 ЦК України дійшов правильного висновку про те, що факт укладення договору позики та передання позивачем коштів у розмірі 550 000,00 грн позичальнику ОСОБА_1 підтверджено належними доказами, зокрема, розпискою, власноруч написаною останнім та підписаною ним же та свідками. Оригінал розписки був досліджений в судовому засіданні. У вказаний в розписці від 28.07.2019 року строк, а саме до 30.09.2019 року, ОСОБА_1 позичену суму коштів позивачу не повернув, умови договору позики не виконав.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність належними доказами доводів відповідача про неотримання останнім відповідних коштів, про складання ним розписки від 28.07.2019 року під примусом.
Апеляційний суд з урахуванням наведеного, того, що відповідач не є таким, що офіційно працював чи працює на підприємстві позивача, вважає, що відповідачем не надано неспростовних та допустимих доказів безгрошовості оспорюваного ним договору позики, того, що насправді між сторонами мали місце правовідносини з приводу намагання позивача погасити за рахунок відповідача заборгованість коштів від контрагентів за поставлений товар на суму 550 000 грн, яка виникла у відділі продажів на підприємстві позивача за адресою АДРЕСА_1 , в якому відповідач займав посаду начальника. В даному випадку пояснення позивача та документи щодо відповідного кримінального провадження (копія протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, лист слідчого СВ Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області на адресу відповідача та Витяг з Єдиного Реєстру досудових розслідувань) не можуть підтвердити того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця, того, що вказану розписку було написано відповідачем під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Тобто, відповідачем належними доказами не спростовано обставини, які зазначені увласноручно написаній ним письмовій розписці від 28.07.2019 року про отримання у позивача в борг 550 000 грн.
Апеляційний суд також звертає увагу на наступне.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).
За змістом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Сторона відповідача, заперечуючи щодо укладення договору позики, залишила поза увагою положення ст.204 ЦК України, за якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У цій справі вимога про визнання договору позики недійсним не є предметом позову.
Такий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі № 667/3028/15-ц.
За положеннями ст.367 ЦПК України:
--- суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1);
--- в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.6).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 22.11.2019 року було відкрито провадження у цій справі за позовом ОСОБА_2 та призначено підготовче засідання на 19.12.2019 року о 09-20 год (а.с.32). Відповідачу ОСОБА_1 було запропоновано в 15-денний строк з дня отримання вказаної ухвали подати відзив. Копію ухвали від 22.11.2019 року відповідач отримав 02.12.2019 року, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення (а.с.36). Згідно довідки (а.с.45) фіксування судового засідання 19.12.2019 року о 09-20 год технічним засобом не здійснювалось у зв'язку з неявкою сторін (а.с.45). Ухвалою від 19.12.2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 29.01.2020 року об 11-30 год (а.с.46).
Матеріали справи містять також відзив від 16.12.2019 року на позовну заяву, поданий адвокатом Гончаренком А.Ю. від імені відповідача ОСОБА_1 (а.с.52-55). Також матеріали містять зустрічну позовну заяву від 16.12.2019 року представника ОСОБА_1 адвоката Гончаренка А.Ю., яка зареєстрована в суді 19.12.2019 року за вх. № 115646. На ньому наявна відмітка судді про отримання його 19.12.2019 року в 15-20 год (а.с.66-71). Відповідно до даних пошуку поштових відправлень зустрічна позовна заява направлена до суду 16.12.2019 року, відправлення вручено: за довіреністю 18.12.2019 року в 13-07 год (а.с.93). Крім того, наявне клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, воно зареєстровано в суді 19.12.2019 року за реєстровим № 115792 (а.с.83).
Протокольною ухвалою від 29.01.2020 року суд відмовив у задоволенні клопотання про залучення зустрічної позовної заяви та роз'яснив, що зустрічний позов буде передано до канцелярії суду на автоматизований розподіл справ (а.с.129).
Отже, за вказаних обставин апеляційний суд позбавлений будь-якої можливості прийняти та розглянути позовні вимоги про визнання договору позики недійсним.
При апеляційному розгляді справи стороною відповідача зазначено і представником позивача не заперечено, що наразі в Херсонському міському суді знаходиться цивільна справа за його позовом до ОСОБА_2 про визнання вказаного договору позики недійсним. Рішення суду по суті ще не ухвалено.
Таким чином, встановивши зазначене, те, що відповідачем не надано доказів на спростування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.
Апеляційний суд також вважає за можливе зазначити про те, що відповідач жодним чином не позбавлений права в судовому порядку оспорювати дійсність договору позики від 28.07.2019 року, що, у випадку його задоволення, може слугувати підставою для подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами та висновків суду не спростовують.
Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на те, що насправді між сторонами мали місце правовідносини з приводу намагання позивача погасити за рахунок відповідача заборгованість коштів від контрагентів за поставлений товар на суму 550 000 грн, яка виникла у відділі продажів на підприємстві позивача, в якому відповідач займав посаду начальника, а також посилання на обставини, які вказують на те, що відповідач не отримував від позивача кошти, оскільки такої необхідності у нього не було, що відповідна розписка написана під фізичним та психічним тиском, що при написанні розписки свідки присутні не були та момент передання коштів не бачили, що в день начебто написання розписки відповідач з позивачем та свідками не бачився, оскільки перебував за містом на відпочинку, що реальна дата складання розписки не відповідає даті, яка зазначена в ній і що в розписці зазначено невірні дані відповідача. При цьому апеляційний суд виходить з того, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вказаних обставин та безгрошовості оспорюваного ним договору позики.
Також, підлягають відхиленню й посилання на допущені судом процесуальні порушення, які унеможливили доведення в цій справі недійсність вказаної розписки, оскільки вони не містять в собі підстав для скасування рішення. При цьому необхідно враховувати те, що сторона відповідача у визначений судом строк подала відзив і зустрічний позов (а саме 16.12.2019 року засобами поштового зв'язку), проте на час постановлення ухвали від 19.02.2019 року о 09-20 год про закриття підготовчого провадження вказані процесуальні документи до судді суду першої інстанції не надійшли. В подальшому суд відмовив у задоволенні клопотання про залучення зустрічної позовної заяви. Апеляційний же суд виходить з положень ч.ч.1 й 6 ст.367 ЦПК України, крім того звертає увагу, як вже вказувалось, на те, що відповідач не позбавлений права в судовому порядку оспорювати дійсність договору позики від 28.07.2019 року.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Гончаренка Антона Юрійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 29 травня 2020 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська