Єдиний унікальний номер справи: 766/4836/20 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/819/580/20 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: справи в порядку виконання судових рішень
у кримінальних провадженнях
28 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3
ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участі прокурора: ОСОБА_6
засудженого: ОСОБА_7
адвоката: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 30 березня 2020 року, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гельмязів, Золотоніського району, Черкаської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.11.2013 року,-
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання за хворобою.
Суд першої інстанції виходив із того, що хвороба ОСОБА_7 не підпадає під дію Наказу Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 року № 1348/5/572, засуджений за час відбування покарання за скоєння особливо тяжкого злочину свого виправлення не довів, а тому відсутні достатні підстави для його звільнення з від призначеного судом покарання за хворою.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання у зв'язку з хворобою.
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку з хворобою вважає помилковим.
Зазначає, що хоча захворювання засудженого не входить до Переліку захворювань, які є підставою для звільнення від подальшого відбування покарання, проте належна медична допомога йому не надається і це є порушенням ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ОСОБА_7 перебуває тяжкому стані, лікування надається лише підтримання його життєдіяльності і не може забезпечити покращення стану здоров'я в умовах тримання під вартою. Загальний стан здоров'я засудженого з кожною добою погіршується і загрожує його життю.
Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного розгляду.
Адвокат ОСОБА_8 та засуджений ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних вимог захисника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадженнята доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Мотиви суду.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 84 КК України, особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування.
Сам факт захворювання засудженого на тяжку хворобу не тягне обов'язкового звільнення від відбуття покарання. Вирішуючи питання про звільнення від подальшого відбуття покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, суд має виходити не тільки з висновку лікарської комісії, а й враховувати тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухилявся він від призначеного лікування, а також інші обставини.
Звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли дальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров'я чи інших тяжких наслідків.
З наданого висновку лікарсько-консультативної комісії Херсонської спеціалізованої туберкульозної лікарні №61 філії «ЦОЗ ДКВС України в Херсонській області від 26.03.2020 р. вбачається, що засудженому ОСОБА_7 встановлено діагноз: «РРТБ (11.01.17) легень (дисемінований) Дестр + МБТ + М + МГ + РИФ + К + Резист + (KmCmEtOfxPAS) гіст 0 Кат 4 (НЛ РРТБ, ПЛ-17.11.17) Ког 1(17) Легенево-серцева недостатність - ІІ-ІІІ ст. Тубінтоксикація. Дифузний пневмосклероз. Деформуючий артроз правого тазостегнового суглобу. Стан після металоостеосинтезу правого стегна (2001 р.) з приводу травматичного перелому» , який під дію Наказу Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров?я України від 15.08.2014 р., №1348/5/572, не підпадає.
Матеріали провадження свідчать про те, що засуджений отримує лікування у спеціалізованій установі виконання покарань, що підтвердив і лікар установи виконання покарання, допитаний під час розгляду провадження судом першої інстанції.
Твердження захисника про те, що медична допомога, яка надається засудженому в умовах установи відбування покарання не може вважатися адекватною та належною, носить оціночний характер за відсутності документальних свідчень про те, що якість надання медичної допомоги засудженому не відповідає нормам та стандартам надання медичної допомоги особі, яка відбуває покарання в установі виконання покарання.
Посилання захисника на тяжкість захворювання засудженого не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки наявність хвороби згідно положень ч. 2 ст. 84 КК України сама по собі не є обов'язковою підставою для звільнення від відбування покарання.
ОСОБА_7 відбуває покарання у виді 14 років позбавлення волі за скоєння особливо тяжкого злочину за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.11.2013 року за п.12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 185 КК України.
Адміністрацією установи виконання покарання характеризується посередньо, на нього 7 разів накладалися стягнення, 4 рази застосовувалися заходи заохочення.
З матеріалів провадження слідує, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що характеризує його як особу, схильну до скоєння кримінально-караних діянь.
Враховуючи стан здоров'я засудженого, а також те, що він відбуває покарання за вчинення сукупності злочинів, один з яких особливо тяжкий злочин проти життя іншої особи, а також даних про особу засудженого в цілому, відомості про поведінку ОСОБА_7 , яка за весь час відбування покарання не була сумлінною, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого про звільнення від відбування покарання за хворобою.
У разі погіршення стану здоров'я установа виконання покарання чи сам засуджений має право повторно звернутися до суду із заявою для вирішення питання про його звільнення від подальшого відбування покарання.
Доводи апеляційної скарги захисника висновки суду не спростовують, а тому у задоволенні апеляційних вимог слід відмовити.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали не встановлено.
Керуючись ст. 404, 407, 419, 376 ч 2 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 30 березня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від відбуванням покарання за хворобою залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ( три підписи)
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4