Справа № 607/16986/19Головуючий у 1-й інстанції Федорончук В.Б.
Провадження № 22-ц/817/394/20 Доповідач - Дикун С.І.
Категорія -
26 травня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Дикун С.І.
суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
з участю секретаря - Боднар Р.В.
та учасників справи: представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Майки М.Б.; представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Захарчука Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №607/16986/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від "24" січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, ухваленого суддею Федорончуком В.Б., повний текст рішення складено 03 лютого 2020 року -
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
Позов мотивований тим, що з 17 лютого 2015 року вона перебувала в шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 . У шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 07 червня 2017 року шлюб між сторонами припинено. 26 липня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано судовий наказ, яким стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 (однієї чверті) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.07.2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач ОСОБА_2 проживає та працює за кордоном, однак участі у оздоровленні, харчуванні, придбанні одягу дитині не бере. Дитина проживає разом з нею, мінімальний розмір аліментів, що виплачується відповідачем на утримання сина, є незначним, недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Вона несе витрати на оздоровлення, лікування, заняття та садочок сина. ЇЇ заробітна плата є невеликою та повністю витрачається на оплату комунальних послуг, купівлю продуктів харчування, одягу та лікування дитини, оскільки дитина часто хворіє. Обставинами, що підлягають до врахування під час визначення розміру аліментів є факт відсутності за зареєстрованим місцем проживання позивача інших осіб, які в силу законодавства зобов'язанні утримувати дитину, стан здоров'я дитини, незначний розмір доходів позивача, розмір витрат на лікування дитини. Тому просить збільшити розмір аліментів, що стягуються за судовим наказом, та стягувати з відповідача на її користь аліменти на дитину в твердій грошовій сумі, яку внаслідок уточнення позовних вимог визначила у розмірі 3000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 січня 2020 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається, що рішення суду не відповідає вимогам ч.1-2,5 статті 263 ЦПК України. Вказує, що суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для збільшення аліментів.
Апеляційна скарга також мотивована тим, що причиною її звернення до суду із вказаним позовом є те, що розмір аліментів, які стягуються із відповідача, є незначним, недостатнім для належного утримання дитини та забезпечення її гармонійного розвитку, а заробітна плата позивачки є невеликою та повністю витрачається на оплату комунальних послуг, купівлю продуктів харчування, одягу та лікування дитини.
Вважає, що обставинами, які підлягають врахуванню під час визначення розміру аліментів є факт відсутності за зареєстрованим місцем проживання позивача інших осіб, які в силу законодавства зобов'язанні утримувати дитину, стан здоров'я дитини, незначний розмір доходів позивача, розмір витрат на лікування дитини. Саме на ці обставини вона посилалась у суді та підтвердила їх копіями документів.
Окрім того, ОСОБА_1 зазначила, що у зв"язку із значним підвищенням цін на продовольчі і непродовольчі товари, розмір аліментів з відповідача згідно із судовим наказом від 2017 року не відповідає звичайним потребам дитини. Відповідач, який є працездатним за віком, не надав суду доказів, які підтверджували ті обставини, що він в силу матеріального становища не спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі, заявленому позивачкою.
Відзиву на апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 369 ЦПК України дана справа підлягала розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, однак, з урахуванням клопотання ОСОБА_1 , апеляційний суд розглядає справу з повідомленням (викликом) учасників справи.
Під час розгляду справи в апеляційному суді представник позивачки підтримав апеляційну скаргу, мотивуючи, що майновий стан позивачки змінився, оскільки вона поступила на роботу, де отримує незначний заробіток, який повністю витрачає на оплату комунпослуг та утримання дитини, а відповідач працює за кордоном і його дохід дає можливість сплачувати аліменти у збільшеному розмірі.
Представник відповідача, який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційної скарги не визнав, вважає рішення суду суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає до задоволення, оскільки жодних обставин, визначених ч.1 ст.192 СК України, які б давали підставу для зміни визначеного судом розміру аліментів, позивачкою не наведено ні у суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 17 лютого 2015 року, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07 червня 2017 року розірвано.
Від шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
26 липня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано судовий наказ про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 усіх видів його заробітку(доходу),але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Дитина проживає з матір'ю у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.35,36).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Бучацького міжрайонного відділу ДВС, станом на 04.12.2019 року заборгованість по аліментах відповідача склала 26074,50 грн (а.с162). Із квітня по листопад 2019 року сума аліментів, визначена за судовим наказом, становить у грошовому виразі 2027,25 грн щомісячно. На час розгляду справи сума аліментів збільшилась, про що підтвердив у суді апеляційної інстанції представник позивачки адвокат Майка М.Б.
ОСОБА_1 , пред'являючи вимоги про збільшення розміру аліментів посилалась на факт відсутності за зареєстрованим місцем її проживання інших осіб, які в силу законодавства зобов'язанні утримувати дитину, незначний розмір її доходів, погіршення стану здоров'я дитини у зв'язку з чим вона несе додаткові витрати на лікування дитини, а також, що у зв"язку із значним підвищенням цін на продовольчі і непродовольчі товари, розмір аліментів з відповідача згідно із судовим наказом від 2017 року, не відповідає звичайним потребам дитини. Як на підставу для збільшення розміру стягнутих аліментів, позивачка вказує і ті обставини, що відповідач проживає та працює за кордоном, тому є достатньо забезпеченим.
Відмовляючи у позові, суд виходив із тих обставин, що позивачкою не доведено, що від дня постановлення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів змінився матеріальний або сімейний стан платника або одержувача аліментів, погіршилось або поліпшилось здоров'я когось із них, що є підставою для збільшення розміру аліментів на утримання дитини.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
За змістом статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу(ч. 2ст. 182 СК України).
Згідно із частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною першою статті 184 СК України (у редакції, чинній на час розгляду судами справи) визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 1 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. 192 СК (2947-14) розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням наведених норм закону та обставин справи, суд правильно виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, визначених статтею 192 СК України, з якими закон пов'язує можливість зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду як таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права та обставинам, встановленим по справі.
Посилання апеляційної скарги на зміну матеріального стану позивачки, оскільки вона поступила на роботу, де отримує незначний заробіток, який повністю витрачає на оплату комунальних послуг та утримання дитини, колегія суддів вважає необґрунтованими. Факт поступлення на роботу позивачки - на посаду соціального педагога Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №16 із 19 лютого 2019 року та отримання нею заробітку (а.с.32, 34) не може бути розцінений на погіршення її майнового стану, а, навпаки, свідчить, що її дохід зріс у порівнянні із часом призначення аліментів.
Апеляційний суд не приймає доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що дохід відповідача збільшився, так як він працює за кордоном, що дає можливість сплачувати аліменти у збільшеному розмірі, з посиланням що ці обставини визнані стороною відповідача. Як вбачається із матеріалів справи, обставини покращення майнового стану відповідача не доведені позивачкою, та не визнані відповідачем, а у суді апеляційної інстанції представник відповідача категорично заперечив обставини наявності збільшення доходу у відповідача, який би давав можливість сплачувати аліменти на сина у розмірі 3000 грн у місяць.
Не заслуговують на увагу колегії суддів твердження позивачки про погіршення стану здоров'я дитину. Із поданих до суду першої інстанції медичних документів (а.с.38-60) таких обставин не вбачається, більше того, медичними висновками від 06.07.2017 року та від 15.11.2018 року підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є здоровим (а.с.38,40). Періодичні захворювання дитини як пневмонія із перебуванням у стаціонарі із 18.09.2017 по 26.09.2017 року (а.с.59) та витрати на аналізи дитини та періодичні щеплення не можуть бути визнані на підтвердження погіршення стану здоров'я дитини, який потребує збільшення розміру аліментів. Разом із тим, на думку колегії суддів, урівноваженням прав дитини та стягувача аліментів щодо даних видатків можуть бути підставою для звернення матері про стягнення додаткових витрат на дитину у порядку ст.185 СК України.
Аналогічні висновки колегія суддів робить і щодо інших додаткових витрат позивачки на дитину, зокрема на оплату освітніх послуг (а.с.18-31).
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, повно та всебічно дослідив обставини справи та оцінив надані сторонами докази, а тому підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Згідно із вимогами п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 29 травня 2020 року.
Головуючий Дикун С.І.
Судді: Хома М.В.
Костів О.З.