Справа № 597/1641/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/162/20 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст.286 КК України
27 травня 2020 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_8 ,
представника потерпілих - ОСОБА_9
секретаря - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 27 травня 2020 р. кримінальне провадження №12019210080000158 від 21 липня 2019 р. за апеляційною скаргою прокурора Заліщицького відділу Чортківської місцевої прокуратури ОСОБА_11 на вирок Заліщицького районного суду Тернопільської обл. від 28 лютого 2020 р. щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Мельниця Подільська Борщівського району Тернопільської обл., прож. по АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
Вироком Заліщицького районного суду Тернопільської обл. від 28 лютого 2020 р. ОСОБА_6 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з призначенням покарання за даною статтею у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування основного покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1; п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_6 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем постійного проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнуто з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 в дохід держави 10 362 (десять тисяч триста шістдесят дві) гривні 66 копійок процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні, пов'язаних із залученням експертів.
Речовий доказ - автомобіль Рено Трафік, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який передано власнику ОСОБА_8 , визначено вважати переданим за належністю.
Речовий доказ - автомобіль Рено Логан, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зберігається на спецмайданчику для затриманих автомобілів Заліщицького відділення поліції, залишений під арештом, застосованим ухвалою слідчого судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 24.07.2019 у справі №597/1001/19 для забезпечення цивільних позовів.
Цивільні позови ОСОБА_8 , ОСОБА_8 у своїх інтересах та інтересах мололітнього ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, залишені без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, задоволений повністю.
Стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_2 36 940 (тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок) гривень спричиненої матеріальної та моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, задоволений повністю.
Стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_14 , жительки АДРЕСА_2 88 033 (вісімдесят вісім тисяч тридцять три) гривні 68 копійок спричиненої матеріальної та моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_15 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_16 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, задоволений повністю.
Стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_16 , жительки АДРЕСА_3 68 289 (шістдесят вісім тисяч двісті вісімдесят дев'ять) гривень спричиненої матеріальної та моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_15 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, задоволений повністю.
Стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_15 , жительки АДРЕСА_3 224 814 (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) гривень спричиненої матеріальної та моральної шкоди.
Судом визнано доведеним, що 20 липня 2019 року близько 21 години водій ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем марки Рено, модель Логан, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , чим грубо порушив вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 із змінами та доповненнями.
Вказаним автомобілем ОСОБА_6 рухався автодорогою "Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече" зі сторони м. Заліщики в сторону м. Тернополя. Під час руху ОСОБА_6 внаслідок вживання алкоголю не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3 "б", "д" ПДР України. На 432 км + 500 м вказаної автодороги, що поза межами населеного пункту, водій ОСОБА_6 , порушуючи вимоги п.10.1 ПДР України, згідно з якими перед зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки.
В цей час в сторону м. Заліщики в межах своєї смуги руху рухався автомобіль марки Рено, моделі Трафік, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 з шістьма пасажирами в салоні. Внаслідок виїзду автомобіля під керуванням ОСОБА_6 на зустрічну смугу руху він створив своїми діями аварійну обстановку, в якій позбавив інших учасників дорожнього руху, зокрема, водія автомобіля Рено Трафік ОСОБА_8 можливості запобігти зіткненню.
Внаслідок зіткнення вказаних транспортних засобів водій автомобіля Рено Трафік ОСОБА_8 отримав тілесне ушкодження - "рвану" рану ділянки правого колінного суглоба, яка згідно висновку судової медичної експертизи відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Пасажири автомобіля Рено Трафік отримали тілесні ушкодження, зокрема:
малолітній ОСОБА_12 - закритий перелом тіла правої стегнової кістки у середній третині, який згідно висновку судової медичної експертизи відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень;
ОСОБА_8 - закриту травму грудей з переломами 4-7 правих та 5-8 лівих ребер і забиття легень, яке супроводжувалося розвитком пневмотораксу, з ЗЧМТ - струс головного мозку, рвану рану ділянки правого колінного суглобу, які згідно висновку судової медичної експертизи відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень;
ОСОБА_13 - закриту травму поперекового відділу хребта у вигляді компресійного перелому тіла 3-го хребця без порушення функції спинного мозку, яка згідно висновку судової медичної експертизи відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень;
ОСОБА_14 - закритий внутрішньо-суглобний, багатовідламковий перелом проксимального кінця правої плечової кістки, закриту травму правого кульового суглобу у вигляді повного вивіху стегнової кістки, ЗЧМТ - струс головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень;
ОСОБА_15 - закриту травму грудної клітки у вигляді переломів 2-8 ребер зліва та 1-9 ребер справа, ручки грудини, забиття обох легень з розвитком лівобічного «великого згорненого» гемотораксу, післятравматичного пневмотораксу, двобічної посттравматичної пневмонії, відкриту травму правої нижньої кінцівки у вигляді поперечного перелому середньої третини діафізу правої великогомілкової кістки, травму голови у вигляді ЗЧМТ у виді струсу головного мозку із зовнішніми ушкодженнями - саден та «забійних» ран обличчя, забиття м'яких тканин лобної ділянки голови та спинки носа, які згідно висновку судової медичної експертизи відносяться тяжких тілесних ушкоджень;
неповнолітня ОСОБА_16 - відкриті переломи на межі середньої та нижньої третини променевої та ліктьової кісток із зміщенням уламків, які згідно висновку судової медичної експертизи відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі у вигляді 5 (п”яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. В решті вирок залишити без змін.
Не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення і правильність правової кваліфікації, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства, незаконно звільнивши від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Апелянт наголошує, що відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.
У відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_6 судом не взято до уваги суспільну небезпечність скоєного ним злочину, який вчинено в стані алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою вину обставиною, та наслідки, які наступили внаслідок цього діяння, - отримання тілесних ушкоджень потерпілими ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , а також думку потерпілих про обрання ОСОБА_6 суворої міри покарання.
При вирішенні питання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання суд не навів належних та достатніх мотивів прийняття такого рішення.
Таким чином, як зазначено у скарзі, вирок суду підлягає до скасування із ухваленням апеляційним судом нового вироку, так як він не відповідає вимогам закону та постановлений з порушенням вимог ст. 65 КК України, оскільки судом призначене покарання, яке за своїм розміром не відповідає особі засудженого ОСОБА_6 , ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, а також є недостатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, тобто явно несправедливим через м”якість.
Потерпілі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в судове засідання апеляційного суду не з”явились, надіславши заяву про можливість слухати кримінальне провадження у їх відсутності. Водночас всі семеро потерпілих зазначили, що підтримують апеляційну скаргу прокурора та просять скасувати попередній вирок суду.
Розглянувши кримінальне провадження в межах апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів та просив її задовольнити, скасувавши вирок місцевого суду за м”якістю, потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , представника потерпілих ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового вироку з наступних підстав.
Відповідно до принципів справедливого судового розгляду згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Як передбачено ч. 2 ст. 409, ст. 414 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є правильним, обґрунтованим і в цій частині ніким у справі не оспорюється.
З огляду на доведеність винності вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_15 , середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_8 (вона), ОСОБА_8 (він), ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , неповнолітній потерпілій ОСОБА_16 , малолітньому потерпілому ОСОБА_12 .
Статтею 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 “Про практику призначення судами кримінального покарання” передбачено, що під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У відповідності зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи і застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначенні йому покарання не дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону - ст. ст. 50, 65, 75 КК України, ст. 370 КПК України, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого в цій частині рішення у кримінальному провадженні.
Як вбачається зі змісту вироку, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України призначив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Вважаючи, що виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, звільнив його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Водночас, на думку колегії суддів, призначене судом першої інстанції остаточне покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік є надто м'яким, а висновок суду про можливість застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України - необгрунтованим і належним чином у вироку немотивованим.
Звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, суд не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість його виправлення без реального відбування покарання.
Судом першої інстанції хоч і зазначено, але фактично не взято до уваги того, що ОСОБА_6 вчинив тяжке кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України. Так, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, недостатньо врахував фактичні обставини кримінального провадження, зокрема той факт, що потерпілими від злочину стало семеро осіб, двоє з яких - діти. При цьому одному з них спричинені тяжкі тілесні ушкодження, п”ятьом - середньої тяжкості. Не враховані повною мірою дані про особу обвинуваченого, який вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп”яніння, що є обтяжуючою вину обставиною, і дійшов необґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та безпідставно застосував до нього ст. 75 КК України, мотивувавши своє рішення лише тим, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні шестеро дітей, позитивно характеризується за місцем служби та проживання, визнав свою вину та щиро розкаявся.
Водночас судом не врахована думка всіх потерпілих у справі, які просили призначити обвинуваченому максимальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією статті, відсутність будь-якого відшкодування заявленої матеріальної та моральної шкоди жодному з них.
Викладене свідчить про те, що звільнення обвинуваченого від відбування покарання не буде відповідати вимогам ст. ст. 50, 65 КК України щодо виправлення його та попередження нових злочинів.
Таким чином, у вироку суду першої інстанції відсутній обґрунтований та підтверджений належними доказами висновок про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, як це передбачено ч. 1 ст. 75 КК України.
Суд першої інстанції належним чином не мотивував підстави прийнятого рішення, не навів переконливих та достатніх доказів можливості виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів без відбування покарання, не встановлено таких підстав і при апеляційному розгляді кримінального провадження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства неможливе, а покарання у виді позбавлення волі буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
А тому доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність скасування вироку суду в частині призначення обвинуваченому покарання на підставі ст. ст. 75, 76 КК України за м”якістю є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
У разі необхідності застосування більш суворого покарання суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок.
З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив вирок з порушенням вимог ст. ст. 50, 65 КК України, призначивши ОСОБА_6 м'яке покарання, та виходячи з вимог кримінального процесуального закону, рішення суду в частині призначеного покарання обвинуваченому підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання. З урахуванням наведеного та з огляду на конкретні обставини вчиненого обвинуваченим злочину, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_6 покарання невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та явно несправедливим через м”якість та застосування до нього при призначенні покарання положень ст. 75 КК України повною мірою не сприятиме його виправленню й попередженню вчинення нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання, виходячи з приписів ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, його особу, те, що він раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на утриманні має шестеро неповнолітніх дітей, думку потерпілих, які просили призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, обтяжуючу вину обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння, відсутність будь-якого відшкодування спричиненої потерпілим матеріальної та моральної шкоди.
Обставинами, які пом'якшують покарання згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину та наявність на утриманні шістьох неповнолітніх дітей.
Отже, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, беручи до уваги особу обвинуваченого, суд вважає, що вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання із застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_6 ст. 75 КК підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України з ухваленням судом апеляційної інстанції на підставі п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 420 КПК України свого вироку, за яким засуджений має реально відбувати покарання з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
На думку суду, таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419, 420 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Заліщицького відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської обл. ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Заліщицького районного суду Тернопільської обл. від 28 лютого 2020 р., яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, скасувати в частині призначеного покарання із звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Ухвалити новий вирок, яким в порядку ч. 2 ст. 420 КПК України ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання:
- за ч. 2 ст. 286 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути оскаржений до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий
Судді