26 травня 2020 року
м.Суми
Справа №587/823/19
Номер провадження 22-ц/816/1011/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Номак-Інвест» - Кордюка Віталія Петровича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Номак-Інвест» на рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року в складі судді Степаненка О.А., ухваленого у м. Суми,
У травні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Номак-Інвест» про стягнення боргу.
Позовна заява мотивована тим, що 05 червня 2014 року між ним та ТОВ «Номак-Інвест» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого позивач придбав майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Як передбачено у пункті 6.1 вказаного договору, запланований термін введення будинку в експлуатацію - 3 квартал 2015 року.
На рахунки забудовника ним було внесено 126 979 грн. 06 коп.
Посилаючись на обставини того, що відповідач належним чином в строки, обумовлені договором взяті на себе зобов'язання не виконав, так як будинок не добудований, а забудовник не веде діяльності, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 126 979 грн 06 коп., пеню на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 27 березня 2016 року по 27 березня 2017 року у сумі 1 394 230 грн 08 коп. та інфляційні збитки за період з 01 жовтня 2015 року по 01 жовтня 2018 року у сумі 46 652 грн 88 коп.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Номак-Інвест» на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 126 979 грн 06 коп., пеню в розмірі 1 394 230 грн 08 коп. та інфляційні збитки у розмірі 46 652 грн 88 коп., а всього 1 567 862 грн 02 коп.
Вказане рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ТОВ «Номак-Інвест», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким в позові відмовити.
В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції не врахував обставин того, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про розірвання договору, а також не заявив позовної вимоги про розірвання договору, тому у відповідача відсутній обов'язок щодо повернення позивачу сплаченої ним суми за договором. Відтак, на думку відповідача, оскільки свого зобов'язання за договором він не порушив, тому у позивача не виникло право на стягнення пені. До того ж, на думку відповідача, до спірних правовідносин не розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, як він вважає, оскільки ніяких грошових зобов'язань у відповідача перед позивачем не було, тому безпідставним є застосування судом ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Крім того, заявою від 15 травня 2020 року позивач доповнив відзив на апеляційну скаргу, в якому зауважив, що розірвано може бути лише договір, строк дії якого не закінчився. Проте, виходячи з матеріалів даної справи, строк виконання зобов'язань відповідача, встановлений п. 6.1 договору купівлі-продажу майнових прав від 05 червня 2014 року - третій квартал 2015 року закінчився, що свідчить про закінчення строку дії договору.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ТОВ «Номак-Інвест» Кордюка В.П. про задоволення апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_1 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 05 червня 2014 року між ТОВ «Номак-Інвест» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого позивач придбав майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .
Вартість майнових прав на квартиру відповідно до умов укладеного договору складає 516 990 грн, в тому числі ПДВ, виходячи з вартості майнових прав в перерахунку на 1 кв.м - 5700 грн (пункт 3.1 договору).
Пунктом 6.1 вказаного договору передбачено, що запланований термін введення будинку в експлуатацію - 3 квартал 2015 року (а.с. 7-10).
Відповідно до пункту 5.1 цього ж договору останній вступає в силу після його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань обома сторонами, передбаченими умовами цього договору.
На виконання умов вищевказаного договору купівлі-продажу майнових прав від 05 червня 2014 року ОСОБА_1 станом на 18 травня 2015 року сплатив 126 979 грн 06 коп. (а.с. 11, 12-13).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання за спірним договором купівлі-продажу майнових правналежним чином не виконав, так як у строк, передбачений цим договором, не передав об'єкт нерухомості позивачу, чим порушив права останнього. Дійшовши вказаних висновків, суд стягнув з відповідача на користь позивача суму заборгованості у вигляді сплачених ним за договором коштів у сумі 126 979 грн, пеню з урахуванням вимог частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та інфляційні втрати на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
У частині першій статті 530 ЦК України йдеться про те, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У частині 1 статті 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У пункті 1.4 договору купівлі-продажу майнових прав від 05 червня 2014 року сторони передбачили, що продавець зобов'язаний передати покупцеві майнові права та квартиру, а покупець при йняти їх. Передача та приймання майнових прав здійснюється сторонами за актом приймання-передачі майнових прав після отримання декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Покупець набуває право власності на майнові права після оформлення акта приймання-передачі майнових прав.
Виходячи з пункту 6.2 цього ж договору, продавець, як особа, яка виконує функції замовника/забудовника будівництва об'єкта капітального будівництва, після завершення його спорудження та введення в експлуатацію зобов'язується повідомити покупця засобами телефонного зв'язку або письмовим повідомленням, як власника майнових прав на квартиру, яка є частиною об'єкта капітального будівництва, про дату передачі будинку під заселення протягом 20 робочих днів з дати отримання сертифіката відповідності закінченого будівництвом об'єкта.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.3 вказаного договору покупець має право відмовитись від остаточної сплати вартості предмета цього договору шляхом розірвання цього договору та отримати кошти, що були плачені за цим договором, зі сплатою неустойки на користь продавця у розмірі 5 % від внесеної суми.
Виходячи з матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що спірним договором купівлі-продажу майнових прав термін, в який відповідач зобов'язався передати позивачу, як покупцю, об'єкт нерухомості не встановлений, оскільки умовами цього договору було передбачено обов'язок відповідача повідомити ОСОБА_1 про необхідність прийняти об'єкт нерухомості лише після отримання відповідачем декларації про готовність всього об'єкта капітального будівництва до експлуатації. У зв'язку із зазначеним, помилковим є посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що строк виконання зобов'язань відповідачем установлений до 3 кварталу 2015 року, що, на його думку, свідчить про закінчення строку дії договору, оскільки у пункті 6.1 спірного договору йдеться лише про запланований термін введення до експлуатації об'єкта капітального будівництва, який є орієнтовним терміном, залежним від фактичних обставин будівництва та може збільшуватися чи зменшуватися. До того ж, поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов'язання» не є тотожними.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу майнових прав від 05 червня 2014 року є чинним. Водночас, ураховуючи те, що відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, проте, позивачем вимога про розірвання спірного договору не заявлялась, що виключає можливість повернення йому сплачених за договором коштів у розмірі 126 979 грн 06 коп.
Відтак, на думку колегії суддів, ураховуючи обставини того, що розірвання договору купівлі-продажу майнових прав між сторонами не відбулось, тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача повернути позивачу сплачені ним грошові кошти, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в зазначеній частині і відмови у цій частині позовних вимог.
Крім того, ураховуючи, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення боргу у розмірі 126 979 грн 06 коп. судом апеляційної інстанції відмовлено, тому відсутні підстави для застосування вимог частини 2 статті 625 ЦК України щодо нарахування на суму боргу індексу інфляції за весь час прострочення. Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 46 652 грн 88 коп. також підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги.
Щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 1 394 230 грн 08 коп., колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною першою, третьою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, а з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.
Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір купівлі-продажу майнових прав. Статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) за порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг). Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції нарахував пеню, виходячи із суми 126 979 грн 06 коп., які були внесені позивачем безпосередньо відповідачу, тобто із суми, яка є авансовою вартістю невикупленої на момент укладення договору площі.
При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вартість робіт, про що йдеться у ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», не тотожна авансовій вартості не викупленої на момент укладення договору площі.
Отже, для обчислення пені позивач не надав доказів щодо вартості невиконаних робіт, а судом обставини щодо цього не встановлені.
За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, тому рішення суду необхідно скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Оскільки в позові відмовлено, тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 14407 грн 50 коп.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.п. 3, 4; 381 ч.ч.1, 3; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Номак-Інвест» задовольнити.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року у даній справі скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Номак-Інвест» про стягнення коштів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Номак-Інвест» судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 14407 грн 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року.
Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)
Судді: О.Ю. Кононенко
О.І. Собина