Номер провадження: 22-ц/813/3623/20
Номер справи місцевого суду: 520/3537/18
Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
29.05.2020 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ»,
третя особа-Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2018 року у складі судді Куриленко О.М.,
встановив:
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», третя особа-Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання недійсним іпотечного договору від 03.08.2005, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. за реєстровим номером №2405.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2018 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та вжито заходи забезпечення позову.
Не погодившись з ухвалою суду в частині порушення правил підсудності, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та відмовити у відкритті провадження.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що про жодне з засідань скаржник не повідомлявся, повістки не отримував, оскільки більше року проживає в Польщі. Так як предмет позовної заяви пов'язаний з майновими правами скаржника, рішення по справі вплине на його права, тому скаржник вважає, що відкриття провадження у справі та проведення судових засідань без належного повідомлення скаржника та без його участі прямо порушує його права. Позивачу на момент подачі позовної заяви було відомо про те, що місце проживання скаржника вже більше року в Польщі і що подання позову до Київського районного суду м. Одеси фактично позбавить його права на захист своїх прав.
15.05.2020 від ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» надійшла заява в якій товариство заперечувало проти задоволення апеляційної скарги та просило суд здійснювати розгляд справи без участі його представника.
Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Поштові повідомлення про вручення їм повісток, які направлялися на адресу зазначену апелянтом в апеляційній скарзі, повернулися з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа «Скопелліті проти Італії» від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25 березня 1999 року).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселігіс Проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).
Отже, з урахуванням наведеного вище, колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність всіх учасників процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляцій скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Цивільним процесуальним кодексом України цивільна юрисдикція врегульована Главою 2 Розділу 1 ЦПК України, в рамках якої розглядається предметна та суб'єктна юрисдикція; інстанційна юрисдикція; територіальна юрисдикція (підсудність).
Відповідно до положень пункту 8 частини 1 статті 353 ЦПК України в редакції, яка діяла на час подання апеляційної скарги, окремо від рішення суду могла бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.
Тобто, на час подання апеляційної скарги підлягала оскарженню в апеляційному порядку ухвала про відкриття провадження у справі, при постановленні якої суд керувався положеннями про територіальну юрисдикцію (підсудність), врегульовану параграфом 3 Глави 2 Розділу 1 ЦПК України.
Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позов підсудний Київському районному суду м. Одеси.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV, реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Відповідно до ст. 11 цього ж Закону, реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Частинами 6, 9 статті 187 ЦПК України визначено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Відповідно до довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 29.03.2018, ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.58).
За положеннями ч. 15, 16 ст.28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Враховуючи, що позов пред'явлений до кількох відповідачів, які проживають в різних місцях, позивач вправі на підставі ч.15 ст.28 ЦПК України на свій розсуд обирати суд за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів.
Так як місце реєстрації одного з відповідачів, зокрема ОСОБА_2 територіально відноситься до Київського районного суду м. Одеси, апеляційний суд вважає, що позов подано до належного суду.
Доводи апеляційної скарги, що апелянт більше року знаходиться в Польщі не приймаються до уваги так як судом встановлено, що відповідач, у встановленому законом порядку з 10.01.2014 і станом на час відкриття провадження у справі, зареєстрований у Київському районі м. Одеси.
За таких обставин порушень судом першої інстанції правил територіальної підсудності апеляційний суд не вбачає.
Доводи про те, що ОСОБА_2 перебуває в іншій країні та про жодне з засідань суду першої інстанції не повідомлявся, суперечать наявним поштовим повідомленням про вручення останньому судових повісток про виклик до суду першої інстанції, які було вручено особисто під розписку ОСОБА_2 (а.с.68,84,107,113,149,159,164).
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд звертає увагу і на те, що ОСОБА_2 15.05.2019 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 03.04.2018. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.07.2019 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та 01.10.2019 ухвалою Одеського апеляційного суду справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2020. В період з липня 2019 року по 19.05.2020 апелянт рухом своєї апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції не цікавився, поштову кореспонденцію суду апеляційної інстанції про виклик у судове засідання за адресою, яку вказав в своїй апеляційній скарзі, не отримував (а.с.214,215,230,231).
Свідома бездіяльність апелянта протягом такого часу, який не цікавиться рухом своєї апеляційної скарги, не отримує поштову кореспонденцію суду про виклик у судове засідання не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду та ускладнює належний перебіг розгляду справ у суді, а тому має ознаки зловживання правом.
За загальним правилом, яке викладено у справі "Миролюбов та інші проти Латвії" (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ.
Зважаючи на те, що при вирішенні судом першої інстанції питання про підсудність справи Київському районному суду м. Одеси норми процесуального права не порушені, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишає без змін.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 29.05.2020.
Головуючий:
Судді: