Номер провадження: 11-сс/813/855/20
Номер справи місцевого суду: 522/17401/17 1-кс/522/193/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28 травня 2020 року м. Одеса
головуючий суддя: ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТОВ «Віп-Лото» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, від 16.01.2020 року, про арешт майна у кримінальному провадженні №32017160000000082, внесеному до ЄРДР 12.09.2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.212, ч.1 ст. 203-2 КК України,-
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, від 16.01.2020 року, було задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 1 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_7 і було накладено арешт на предмети та документи, які були вилученні 05.01.2020 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
комп'ютерні монітори у кількості 26 шт.;
- системні блоки у кількості 20 шт.;
- офісні крісла у кількості 21 шт.;
- столи у кількості 27 шт.;
- жорсткі диски у кількості 7 шт.;
- зошити з чорновими записами у кількості 2 шт.;
- чорнові записи;
- принтер - чек (засіб для друку кодів) у кількості 1 шт.
Рішення суду мотивоване тим, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України для речових доказів, що свідчить про наявність необхідності в забезпеченні їх збереження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу представник ТОВ «Віп-Лото» - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що:
-оскаржена ухвала є незаконною і необґрунтованою;
- жодній особі про підозру не повідомлено, цивільний позов не заявлено.
-клопотання слідчого є необґрунтованим, в порушення п.3) ч.2 ст. 171 КПК України у слідчого були відсутні документи, які підтверджують право власності на майно, яке належало арештувати;
-слідчому були надані пояснення відного того, що заклад ТОВ «Віп Лото» припинив свою діяльність на підставі розпорядження КМУ №1325-р, від 20.12.2019 року «Про протидію гральному бізнесу», між тим, слідчий не надав доказів того, що вказаний заклад продовжував функціонувати.
За таких обставин, ОСОБА_6 просить скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання.
Позиції учасників судового розгляду.
У судове засідання апеляційного суду сторони кримінального провадження не прибули, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, причин неприбуття не повідомили, з клопотанням про відкладення судового розгляду не зверталися.
Апеляційний суд, звертає увагу на положення ст. 422 КПК України, щодо скорочених строків розгляду апеляційних скарг на ухвали слідчого судді; практику Європейського суду, що неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Приймаючи до уваги той факт, що в даному випадку участь сторін кримінального провадження є необов'язковою, а апеляційним судом вжиті всі можливі заходи для повідомлення сторін кримінального провадження про призначення судового засідання в апеляційному суді, в зв'язку з чим апеляційний суд, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу представника ТОВ «Віп-Лото» - адвоката ОСОБА_6 , за відсутності сторін кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Мотиви апеляційного суду.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Перевіривши доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення слідчого судді та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд дійшов висновку, що вказані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею виконані належним чином.
В провадженні слідчого управлінням ФР ГУ ДФС в Одеській області, перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3201716000000082 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.212, ч. 1 ст. 203-2 КК України.(а.с.4-5)
В ході проведення обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення злочину, було виявлено та вилучено: комп'ютерні монітори у кількості 26 шт.; системні блоки у кількості 20 шт.; офісні крісла у кількості 21 шт.; столи у кількості 27 шт.; жорсткі диски у кількості 7 шт.; зошити з чорновими записами у кількості 2 шт.; чорнові записи; принтер - чек (засіб для друку кодів) у кількості 1 шт.(а.с.9-15)
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, перевірив зазначені в ньому обставини та встановив, що існує ризик втрати та передачі майна, що підлягає арешту.
Відповідно до ухвали слідчого судді арешт на зазначене в ухвалі майно накладений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, а саме з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З рапорту начальника відділу оперативного реагування ОУ ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_8 вбачається, що в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , надаються послуги у сфері азартних ігор. Крім того, в зазначених ігрових закладах містяться кабінки з оператором, що приймає грошові кошти від клієнтів та здійснює видачу виграшів. Всі операції проводяться без будь-якого документального оформлення, касового апарату, тощо. Бухгалтерський облік не ведеться, готівка є не облікованою. В результаті функціонування подібних ігрових закладів до державного бюджету не сплачується жодних податків, зборів та обов'язкових платежів.(а.с.6)
Аналізуючи зазначені у клопотанні фактичні обставини справи, які встановлені органом досудового розслідування, а також досліджені матеріали справи, можливо припустити, що вилучене майно під час обшуку від 05.01.2020 року, являється предметом та засобом здійснення незаконного грального бізнесу, та може зберігати на собі сліди вчинення злочину або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. За таких обставин зазначене майно може мати значення для проведення в подальшому експертиз у кримінальному провадженні, а тому вимагає відповідного збереження, як речовий доказ у кримінальному провадженні.
Таким чином, встановлені під час досудового розслідування обставини свідчать, про необхідність накладення арешту на зазначене майно, оскільки це майно відповідає критеріям речового доказу у цьому кримінальному провадження, зазначеним в ст. 98 КПК України, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги представника власника майна є безпідставними.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, представником власника майна не надано та апеляційним судом не встановлено.
На думку апеляційного суду, таке втручання є співмірним, з огляду на справедливий баланс між метою кримінального провадження та обмеженням прав особи.
Крім того, з огляду на обмежувальний характер такого заходи як арешт майна, особа не позбавлена можливості, у разі зміни обставин, звернутись із заявою про його скасування у подальшому, в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності клопотання слідчого вимогам п.3) ч.2 ст. 171 КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду з таких підстав.
Зміст клопотання у повній мірі відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України в ньому зазначено правові підстави для накладення арешту, а саме - з метою збереження речового доказу та слідчим подано достатню кількість доказів в обґрунтування даного клопотання, а саме: рапорт начальника відділу оперативного реагування ОУ ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_8 ; протокол обшуку (а.с.9-16); ухвала про проведення обшуку (а.с.7-8), тому доводи адвоката в цій частині є безпідставними.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що в даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, то апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вилучене майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що не позбавляє слідчого права звернутися з клопотанням про арешт майна для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні, про що йдеться в ст.170 КПК України.
Щодо посилання апелянта на те, що слідчим не надав доказів того, що вказаний заклад продовжував функціонувати, не може бути визнано підставою для скасування зазначеної ухвали, оскільки на даній стадії судового розслідування, слідчий суддя лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.
При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Істотних порушень вимог, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 370-372, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ТОВ «Віп-Лото» - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, від 16.01.2020 року, про арешт майна у кримінальному провадженні №32017160000000082, внесеному до ЄРДР 12.09.2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.212, ч.1 ст. 203-2 КК України,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4