28 травня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши матеріали кримінального провадження №12019150210000294 за апеляційною скаргою прокурора Доманівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 на вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2020 року, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Доманівка, Миколаївської області, громадянина України, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, з середньою - спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого.
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України;
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
обвинувачений ОСОБА_6
захисник ОСОБА_8
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині призначення покарання та застосування ст. 69 КК України скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 вважати засудженим за ч.1 ст. 289 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін. Під час апеляційного розгляду повторно дослідити матеріали, що характеризують особу ОСОБА_6 та відомості про його судимість.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, та призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи - 785 (сімсот вісімдесят п'ять) грн. 05 коп. на користь держави в особі Доманівського районного суду Миколаївської області. Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає оскаржуваний вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування судом закону, який не підлягав застосуванню, невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Вважає, що призначаючи покарання ОСОБА_6 за ч.1 ст. 289 КК України із врахуванням ст. 69 КК України, суд першої інстанції хоча й послався, але недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.
Зауважує, що судом не враховано особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності. Судом також залишено без належної правової оцінки і посткримінальну поведінку ОСОБА_6 , який незаконно заволодівши транспортним засобом, залишив межі Доманівського району та виїхав до Херсонської області, після затримання та обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, на наступний день порушив вказаний запобіжний захід та виїхав за межі області.
Не погоджується прокурор із висновками суду, що наявність на утриманні в ОСОБА_6 малолітніх дітей, знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, вважає такий висновок суду недоречним.
Звертає увагу, що відсутність на обліку у лікарів нарколога і психіатра згідно ст. 66 КК України не віднесено до переліку пом'якшуючих покарання обставин, тому визнання її такою повинно вирішуватися в залежності від конкретних обставин справи і має бути судом належним чином мотивовано. Посилаючись, як на приклад на рішення Верховного Суду по справі №759/7784/15-к, зауважує, що факт щирого каяття у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
На думку прокурора, призначення судом обвинуваченому за ч.1 ст. 289 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України є безпідставним, необґрунтованим і невмотивованим, а тому суд, призначивши ОСОБА_6 покарання нижче від найнижчої меді за відсутністю для цього підстав неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон який не підлягав застосуванню.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що 15.07.2019р. близько 14:00 год. ОСОБА_6 , проходячи біля території домоволодіння по АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_9 , побачив на території даного домоволодіння мопед марки “Yamaha Joc” синього кольору, який належить ОСОБА_10 , та вирішив незаконно заволодіти ним. ОСОБА_6 вільно проник до території домоволодіння ОСОБА_9 , підійшов до мопеду марки “Yamaha Joc”, який був розміщений біля стіни будинку та, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, почав відкочувати від прилеглої території. Після чого, завів мопед та поїхав у невідомому напрямку, тим самим маючи реальну змогу розпорядитися мопедом на власний розсуд.
У результаті незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілому ОСОБА_10 завдано матеріальних збитків на загальну суму 7 213 грн., які на час постановлення вироку не відшкодовані у повному обсязі. Мопед повернутий працівниками поліції з пошкодженнями.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч.1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які вважали вирок законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винуватість у вчинені вказаного злочину.
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення злочину обвинуваченим.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст. 289 КК України є правильною і апелянтом не оспорюється. А тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України, вирок в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування судом ст. 69 КК України, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України є можливим за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено наявність обставині, які пом'якшує покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, які виявилися у співпраці обвинуваченого з органом досудового розслідування при проведенні слідчий дій, що є достатніми підставами для застосування вимог ст. 69 КК України, оскільки застосування цих вимог закону можливо лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Вказані пом'якшуючі покарання обставини суд вірно визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та обґрунтовано застосував при призначені покарання положення ст.69 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованого застосування ст. 69 КК України не ґрунтуються ні на матеріалах справи, ні на вимогах закону.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що щире каяття обвинуваченого у вчиненні злочину та сприяння обвинуваченого у розкритті злочину є окремими обставинами, які пом'якшують покарання.
Особливість п.1 ч.1 ст. 66 КК України полягає у тому, що у ньому зазначені три обставини, які пом'якшують покарання. Кожна із обставин, зазначених у цій нормі закону, може існувати самостійно, сприяє повноті, об'єктивності та оперативності кримінального провадження, вказує на зниження суспільної небезпечності особи, яка вчинила злочин, а тому кожна із них є такою, яка пом'якшує покарання. За наявності цих обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, із урахуванням даних про його особу, якими є: молодий вік обвинуваченого, відсутність судимостей в силу ст. 89 КК України, перебування на утриманні неповнолітньої дитини, висновки суду першої інстанції про застосування ст. 69 КК України є такими, які ґрунтуються на вимогах закону та на матеріалах кримінального провадження, що вказує на не обґрунтованість апеляційної скарги прокурора у цій частині.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Аналізуючи обставини, із якими було пов'язане призначене обвинуваченому покарання у поєднанні із даним, які характеризують особу обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене обвинуваченому покарання, у тому числі із застосуванням положень ст. 69 КК України є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції при вирішенні питання про покарання врахував дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має молодий вік, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, розкаявся у вчиненні злочину, відсутність у потерпілої претензій до обвинуваченого. Також пояснив, що злочин вчинив внаслідок збігу сімейних обставин.
Вказані обставини, на думку колегії суддів, не є такими, що виправдовують обвинуваченого у вчиненні злочину, але істотно знижують суспільну небезпечність обвинуваченого. Зазначені обставини у їх сукупності вказують на законність висновків суду першої інстанції про можливість призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 69 КК України. Підстав для посилення цього покарання апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи викладене, оскаржуваний вирок відповідає вимогам закону, підстав для зміни чи скасування цього вироку колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим залишає його без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Доманівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий:
Судді: