26 травня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019150150000018, за апеляційними скаргами прокурора Березанського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 та представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 лютого 2020 року відносно
ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
звільненої від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_9 ,
обвинувачена - ОСОБА_8 ,
захисник - ОСОБА_10 ,
представник потерпілої - ОСОБА_7 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 лютого 2020 року ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 47 КК України, у зв'язку із передачею її на поруки товариству з обмеженою відповідальністю «Здорове майбутнє», за умови, що вона протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру трудового колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Ухвалено кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - закрити. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 залишити без розгляду.
Ухвалено судові витрати за проведення експертиз у сумі 10 492 грн. компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.
Вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Прокурор та представник потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просять скасувати ухвалу з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Узагальнені доводи апелянтів.
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що задовольняючи клопотання ТОВ «Здорове майбутнє» про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки трудовому колективу, судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної оцінки змісту протоколу зборів колективу ТОВ «Здорове майбутнє» від 03.01.2020 р., згідно з яким, обвинувачена не була присутня на зборах, що, на думку прокурора, унеможливлює взяття нею зобов'язань перед трудовим колективом на його загальних зборах.
При цьому, відповідальним за виправлення ОСОБА_8 вказано ОСОБА_11 , який обіймає посаду регіонального менеджера Південно-східного регіону ТОВ «Аптеки «Фармасіті», тобто не є членом колективу ТОВ «Здорове майбутнє».
Крім того, судом не враховано, що попри визнання ОСОБА_8 вини у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, жодних дій, які б свідчили, що вона висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася, не здійснила, завдану злочином майнову та моральну шкоду потерпілій стороні не відшкодувала.
Зауважує, що судом безпідставно не взято до уваги позицію потерпілої сторони, яка заперечувала проти закриття кримінального провадження, оскільки обвинувачена не бажає виправляти ситуацію і відшкодовувати завдану злочином шкоду.
В апеляційний скарзі представник потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 вважає, що постановивши оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не вірно оцінив каяття обвинуваченої, дійсність клопотання трудового колективу та, як наслідок, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зауважує, що судом не враховано тієї обставини, що потерпіла сторона заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, оскільки відсутні підстави для передачі особи на поруки. Зокрема, ОСОБА_8 не відшкодовано завдану злочином майнової та моральної шкоди в повному обсязі, що не підтверджує її щирого каяття та є обов'язковою складовою при звільненні особи на підставі ст. 47 КК України.
Стверджує, що відомості, які містяться у протоколі зборів трудового колективу ТОВ «Здорове майбутнє» від 03.01.2020 р. не відповідають дійсності, оскільки у ньому зазначено про присутність 8 осіб, однак, разом із обвинуваченою має бути зазначено 9 осіб.
ОСОБА_12 у суді першої інстанції показав, що працює кур'єром, ані йому, ані іншим учасникам зборів не повідомлялись (доводились) норми чинного законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності, у зв'язку із передачею особи на поруки трудовому колективу, тобто відповідальність трудового колективу та особи, яка передається на поруки, повноваження трудового колективу як поручителя. Він працевлаштований на ТОВ «Фармасіті», що свідчить про те, що у загальних зборах колективу ТОВ «Здорове майбутнє» приймали участь працівники інших юридичних осіб, натомість, кількість працюючих ТОВ «Здорове майбутнє» взагалі не відома.
Відмічає, що ОСОБА_11 зазначено відповідальним, але не відображена подальша діяльність поручителя та особи, яка передається на поруки у разі звільнення останньої від кримінальної відповідальності; повноваження поручителя та особи, яка передається на поруки, що є обов'язковим елементом протоколу зборів трудового колективу.
Наголошує на тому, що у матеріалах справи наявний цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування завданої майнової та моральної шкоди, однак, потерпілою відшкодовано лише витрати за проведення автотоварознавчого дослідження, проведеного для визначення розміру майнової шкоди, внаслідок пошкодження автомобілю «Fiat Ducato», в розмірі 2 182,40 грн. При цьому, вона навіть не просила вибачення у потерпілої, яка її не пробачила і вважає, що обвинувачена у скоєнні злочину не розкаялась, а обраний спосіб захисту спрямований на уникнення від покарання за скоєне.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувалась у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчиненому за наступних обставин.
16.01.2019 р. приблизно о 15.00 год. ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по вкритій шаром снігу прямій автодорозі М-14 Е-58 «Миколаїв-Мелітополь-Новоазовськ» у напрямку м. Одеси, за умов належної видимості, виконуючи маневр обгону, порушила вимоги п. п. 12.1, 14.2 «в», 14.6 «г» Правил дорожнього руху, а саме: не обрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожньої обстановки та не переконалась в тому, що смуга зустрічного руху, на яку вона виїжджала, вільна від транспортних засобів, а також не врахувала, що обгін заборонено на крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю, в результаті чого допустила зіткнення із автомобілем марки «Fiat Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_13 , який рухався в зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «Fiat Ducato» - ОСОБА_6 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
30.01.2020 р. від ТОВ «Здорове майбутнє» надійшло письмове клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки трудового колективу.
Врахувавши, що обвинувачена ОСОБА_8 обіймає посаду регіонального менеджера відділу продажів ТОВ «Здорове майбутнє», за місцем роботи характеризується позитивно, частково відшкодувала заподіяну шкоду, щиро кається у вчиненому, розуміє наслідки звільнення її від кримінальної відповідальності та зобов'язується виправдати довіру колективу, суд дійшов висновку про задоволення клопотання ТОВ «Здорове майбутнє», оскільки виправлення ОСОБА_8 можливе без застосування передбачених законом видів кримінальних покарань, шляхом застосування заходів виховного характеру, в трудовому колективі, за місцем її роботи, де вона протягом року повинна виправдовувати довіру цього трудового колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушувати трудової дисципліни і громадського порядку.
Заслухавши доповідь судді, прокурора та представника потерпілої на підтримку апеляційних скарг, обвинувачену та її захисника, які вважали ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали кримінального провадження та, в порядку вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням прокурора, повторно дослідивши матеріали клопотання ТОВ «Здорове майбутнє» від 03.01.2020 р. про передачу ОСОБА_8 на поруки трудовому колективу, апеляційний суд приходить до наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 47 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 р., при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком) що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що наявні умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.
Тобто, з огляду на такі дискреційні повноваження суду, питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки є правом, а не обов'язком суду і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.
Така ж позиція щодо особливостей звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки висловлена колегією суддів Верховного Суду на засіданні Першої судової палати Касаційного кримінального суду 13.02.2018 р. по справі №161/13242/16-к.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України, у мотивувальній частині ухвали, окрім іншого, зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 р., клопотання колективу підприємства, установи чи організації, про передачу особи на поруки, прийняте на загальних зборах, має бути належно оформлено.
За положеннями ст. 252-1 КЗпП, трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону СРСР «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями» № 9500-X від 17.06.1983 р., збори трудового колективу вважаються правомочними, якщо в них бере участь більш як половина загальної кількості членів колективу.
Проте, зазначених вимог закону, при звільненні ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, у зв'язку із передачею її на поруки, судом першої інстанції дотримано не було.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 30.01.2020 р. до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області надійшло клопотання від ТОВ «Здорове майбутнє» про передачу обвинуваченої ОСОБА_8 на поруки колективу зазначеного товариства. До вказаного клопотання додані наказ про призначення ОСОБА_8 на посуду, її характеристика та протокол зборів ТОВ «Здорове майбутнє».
Відповідно до наказу № 101 від 23.07.2018 р. ОСОБА_8 з 24.07.2018 р. призначено на посаду регіонального менеджера відділу продажів ТОВ «Здорове майбутнє».
Зі змісту протоколу зборів ТОВ «Здорове майбутнє» від 03.01.2020 р. вбачається, що всього на зборах присутні 8 осіб та зазначено про участь ОСОБА_8 , за результатами зборів відповідальним погоджено призначити ОСОБА_11 , як безпосереднього керівника ОСОБА_8 .
Серед учасників зборів ТОВ «Здорове майбутнє» вказаний ОСОБА_12 , якого допитано у судовому засіданні в суді першої інстанції, який зазначив, що працює у ТОВ «Фармасіті», а ТОВ «Здорове майбутнє» є відокремленим його підрозділом.
При цьому, в суді апеляційної обвинувачена ОСОБА_8 пояснила, що всього на підприємстві працює близько 50 осіб.
Разом з тим, матеріали провадження не містять будь-яких відомостей про фактичне функціонування ТОВ «Фармасіті» та ТОВ «Здорове майбутнє», як відокремленого його підрозділу, зокрема, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а також відомостей стосовно кількісного складу трудового колективу зазначеного товариства, на підтвердження дійсного їх волевиявлення від імені ТОВ «Здорове майбутнє» та повноважень працівників ТОВ «Фармасіті» на участь у зборах ТОВ «Здорове майбутнє».
Крім того, в клопотанні про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності міститься посилання на рішення зборів трудового колективу ТОВ «Здорове майбутнє», стосовно зобов'язань колективу здійснювати заходи виховного характеру відносно обвинуваченої, спрямовані на недопущення вчинення ОСОБА_8 нових злочинів, її перевиховання та виправлення шляхом залучення до активної роботи організації, проведення заходів з підвищення кваліфікації, участі в громадських рухах та профілактичної роботи. Проте, відповідно до змісту протоколу зборів колективу ТОВ «Здорове майбутнє» від 03.01.2020 р., трудовий колектив підприємства не брав на себе таких зобов'язань.
За такого, апеляційний суд вважає, що клопотання ТОВ «Здорове майбутнє» від 03.01.2020 р., про передачу ОСОБА_8 на поруки не можна вважати належним чином оформленим, що свідчить про неможливість звільнення особи кримінальної відповідальності на підставі зазначеного клопотання, відповідно до ст. 47 КК України.
Крім того, з вимог закону вбачається, що щире каяття (розкаяння) передбачає визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному правопорушенні невеликої тяжкості, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 вказала, що свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину за ч. 1 ст. 286 КК України визнає повністю, щиро кається у скоєному.
Разом з цим, як вбачається з обвинувального акту, обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої під час досудового розслідування не встановлено, що на думку апеляційного суду, свідчить про те, що обвинувачена лише формально в суді заявила про розкаяння у вчиненому, оскільки з часу скоєння злочину і до розгляду кримінального провадження в суді будь-яких дій, які б свідчили про те, що вона висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася нею фактично не вживалось.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що звільнивши обвинувачену від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України суд першої інстанції неповно дослідив матеріали кримінального провадження, та прийшов до передчасного висновку про можливість застосування до обвинуваченої положень ст. 47 КК України.
При цьому, із мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що в порушення п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України та роз'яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 р., суд першої інстанції формально виклав обвинувачення, сформульоване органом досудового розслідування, виклавши його у довільній формі без розкриття необхідних елементів складу злочину, а також відповідної кваліфікації дій особи, яка звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із передачею її на поруки. При цьому, даних про те, що ж було встановлено безпосередньо у судовому засіданні в ході судового розгляду, в результаті яких встановлених обставин суд прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, мотивувальна частина ухвали не містить.
Зазначене порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним, оскільки воно перешкодило суду ухвалити законне судове рішення.
За положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, публічність, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження та його розумність строків.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання
Під час нового розгляду кримінального провадження, суду першої інстанції необхідно повно та всебічно розглянути кримінальне провадження, дати відповідну оцінку всім доказам, та з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, а також з урахуванням вищенаведених висновків апеляційного суду, прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд -
апеляційні скарги прокурора Березанського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 та представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 лютого 2020 року відносно ОСОБА_8 , - скасувати.
Призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3