іменем України
29 травня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/1144/19
Головуючий у першій інстанції - Глушко О. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/639/20
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Іванової Г.П.,
суддів: Бечка Є.М., Євстафіїва О.К.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області у складі судді Глушко О.І. від 12 лютого 2020 року (повний текст рішення складений 21 лютого 2020 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та ділової репутації і стягнення моральної шкоди, заподіяної посяганням на гідність, честь та ділову репутацію,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, заподіяної посяганням на гідність, честь та ділову репутацію, в якому просив: визнати, що нецензурна лайка, висловлена ОСОБА_2 21.12.2018 близько 13 години в АДРЕСА_1 по вул АДРЕСА_2 Соборності АДРЕСА_3 , в кабінеті заступника голови Бахмацької районної ради на адресу заступника голови Бахмацької районної ради ОСОБА_3 Петровича, є такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 9389 грн 25 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної приниженням його честі, гідності та ділової репутації, та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2689,40 грн та правової допомоги адвоката в сумі 3000 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 були обґрунтовані тим, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 20.03.2019 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 грн. Як встановив апеляційний суд, 21.12.2018 близько 13 год. 00 хв. в м. Бахмач Чернігівської області по вул. Соборності, 42, в громадському місці, а саме, в кабінеті заступника голови районної ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вчинив з останнім сварку, в ході якої висловлювався нецензурною лайкою, чим порушив громадський порядок і спокій громадян, тобто вчинив дрібне хуліганство. Зазначав, що протиправна поведінка ОСОБА_2 викликала моральні страждання. Протягом кількох днів після інциденту він переживав нервові стреси, не міг нормально спати та працювати. Дії ОСОБА_4 , направлені на приниження його честі, гідності та ділової репутації, вплинули на його психоемоційний стан, він пережив стрес.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та ділової репутації і стягнення моральної шкоди, заподіяної посяганням на гідність, честь та ділову репутацію, задоволено повністю. Визнано, що нецензурна лайка, висловлена ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 години в АДРЕСА_3 , в кабінеті заступника голови Бахмацької районної ради на адресу заступника голови Бахмацької районної ради ОСОБА_3 Петровича, є такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 9389 гривень 25 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної приниженням його честі, гідності та ділової репутації, 2689 гривень 40 копійок в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору та 3000 гривень в рахунок повернення коштів по сплаті за надання правової допомоги, а всього стягнуто 15078 (п'ятнадцять тисяч сімдесят вісім ) гривень 65 копійок.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Бахмацького районного суду від 12 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову повністю.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.
ОСОБА_2 зазначає, що позивачем не було надано, а судом не досліджено жодного доказу того, що нецензурна лайка відповідача, висловлена ним 21 грудня 2018 року близько 13 год. 00 хв. в м. Бахмач Чернігівської області по вул. Соборності, 42, в громадському місці, а саме в кабінеті заступника голови Бахмацької районної ради у ході сварки з позивачем, була спрямована саме на позивача. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів, а судом першої інстанції фактично не з'ясовано і не встановлено на підставі доказів, у чому саме полягає посягання на гідність позивача; позивачем не обґрунтовано, не доведено, а судом не встановлено, у чому саме полягає зниження ділової репутації позивача. Також судом не враховано, що у ході сварки нецензурну лайку використовував не тільки відповідач.
Також ОСОБА_2 вказує, що сам по собі розрахунок розміру моральної шкоди, наданий позивачем, не є доказом спричинення моральної шкоди та її розміру, а застосована позивачем методика розрахунку до спірних правовідносин застосовуватися не може.
Крім того, ОСОБА_2 вважає, що позивач, як публічна особа, мав належним чином сприймати будь-яку критику в свою адресу і бути готовим до того, що така критика може бути і в досить гострій формі, а тому не ховатися за спинами правоохоронних органів та суду і не вдаватися до ініціювання різних судових процесів як методів чи засобів політичної боротьби.
Позивач ОСОБА_1 в порядку ст. 360 ЦПК України подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
ОСОБА_1 вважає, що рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2020 року ухвалене на підставі повного та всебічного дослідження судом доказів, наданих сторонами по справі. При вирішенні спору суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 269 КУпАП є потерпілим у справі про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 , а тому моральна шкода заподіяна саме йому. Тому твердження апелянта про відсутність доказів того, що нецензурна лайка відповідачем висловлена саме в адресу позивача, є безпідставним. Беззаперечним доказом того, що ОСОБА_2 висловлювався нецензурною лайкою саме на адресу ОСОБА_1 , є постанова Чернігівського апеляційного суду від 20.03.2019, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні хуліганських дій. Нею підтверджується факт вчинення відповідачем дій, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача. Нецензурна лайка не є гострою критикою, оскільки є неприпустимою лексикою, яка перебуває поза нормальним стилем спілкування.
Також ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди, виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості та врахував, що вказаний її розмір є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнав позивач у результаті дій відповідача, спрямованих на приниження честі, гідності та ділової репутації. Призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов'язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду.
Оскільки ціна позову у цій справі становить 9389,25 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не належить до переліку тих, які, відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України, не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, тому апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивачу ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією апеляційної скарги вручено 24 березня 2020 року, представнику відповідача ОСОБА_2 адвокату Луєнку Ю.В. копію ухвали про відкриття провадження в справі вручено 23 квітня 2020 року, відповідачу ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження в справі вручено 22 травня 2020 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до приписів ч.5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення №728/143/19 та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що 21.12.2018 року близько 13 год. 00 хв. в м. Бахмач Чернігівської області по вул. Соборності, 42, в громадському місці, а саме, в кабінеті заступника голови районної ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вчинив з останнім сварку, в ході якої висловлювався нецензурною лайкою, чим порушив громадський порядок і спокій громадян, тобто вчинив дрібне хуліганство. Відповідач ОСОБА_2 є депутатом Бахмацької районної ради.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 20.03.2019 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 грн. Постанова апеляційного суду набрала законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
З постанови Чернігівського апеляційного суду від 20.03.2019 вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що 21.12.2018 до кабінету заступника голови Бахмацької районної ради увійшли депутати районної ради ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з іншими особами, вони почали вимагати від ОСОБА_1 , щоб він написав заяву про звільнення, здійснювали на нього тиск, нецензурно виражались в його адресу, хватали за сорочку, за галстук. ОСОБА_2 допускав образливе чіпляння, виражався нецензурно, обмежував можливості ОСОБА_1 відповідати на телефонні дзвінки та зателефонувати самому, як стаціонарний, так і мобільний, а саме: ОСОБА_2 поклав руку на слухавку, стояв з правого боку від нього, а ОСОБА_6 знаходився з лівої сторони. Також вони порозкидали меблі та документи, які попіднімали після приїзду працівників поліції. Вказані дії чули громадяни, які знаходились у приймальні. Після даного випадку працівники райради були спантеличені та не могли працювати. Дійсною причиною таких дій є бажання змінити місцеву владу (а.с.6-9).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення відповідачем дій, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача підтверджується постановою Чернігівського апеляційного суду, яка набрала законної сили, виходячи з положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача, зокрема висловлюванням в брутальній, принизливій та непристойній формі щодо позивача, які порушують його особисті немайнові права, позивачу було завдано моральну шкоду, яку останній оцінює в 9389 гривень 25 копійок. При визначенні розміру моральної шкоди, виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції врахував, що вказаний її розмір є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнав позивач у результаті дій відповідача, спрямованих на приниження честі, гідності та ділової репутації. При цьому суд також врахував, що ОСОБА_1 на час скоєння правопорушення ОСОБА_2 був посадовою особою органу місцевого самоврядування, займав посаду заступника голови районної ради та перебував на робочому місці. Події відбувалися в його службовому кабінеті в присутності інших осіб. Судом не були взяті до уваги посилання представника відповідача - адвоката Луєнка Ю.В. та те, що слова, які вживав ОСОБА_2 , слід розцінювати як гостру критику з приводу службової діяльності позивача, оскільки критика та нецензурна лайка (ненормативна лексика) це різні речі: критика - розгляд якогось явища, предмета, особи; його аналіз та оцінка згідно з існуючими нормами, масштабами, цінностями, аналіз і оцінка когось чи чогось із метою виявлення та усунення вад, хиб; тоді як ненормативна лексика (нецензурна лексика) - неприпустима лексика, яка перебуває поза нормальним стилем спілкування.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, зважаючи на таке.
Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Частиною другою статті 16 ЦК України серед інших передбачені такі способи захисту цивільних прав та інтересів як: 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 9) відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка зазнала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 280 ЦК України встановлено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та/або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Як роз'яснено у пунктах 4 та 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду. Суди мають використовувати широкі можливості, що надає розгляд справи про захист гідності, честі та ділової репутації, для підвищення культури спілкування, з'ясовувати обставини поширення недостовірної інформації і відповідно до ст. 211 ЦПК реагувати окремими ухвалами при встановленні фактів порушення закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 20.03.2019 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 грн. Постанова апеляційного суду набрала законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
З постанови Чернігівського апеляційного суду від 20.03.2019 вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що 21.12.2018 до кабінету заступника голови Бахмацької районної ради увійшли депутати районної ради ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з іншими особами, вони почали вимагати від ОСОБА_1 , щоб він написав заяву про звільнення, здійснювали на нього тиск, нецензурно виражались в його адресу, хватали за сорочку, за галстук. ОСОБА_2 допускав образливе чіпляння, виражався нецензурно, обмежував можливості ОСОБА_1 відповідати на телефонні дзвінки та зателефонувати самому, як стаціонарний, так і мобільний, а саме: ОСОБА_2 поклав руку на слухавку, стояв з правого боку від нього, а ОСОБА_6 знаходився з лівої сторони. Також вони порозкидали меблі та документи, які попіднімали після приїзду працівників поліції. Вказані дії чули громадяни, які знаходились у приймальні. Після даного випадку працівники райради були спантеличені та не могли працювати. Дійсною причиною таких дій є бажання змінити місцеву владу (а.с.6-9).
Таким чином, вказаною постановою суду було встановлено, що дійсно мали місце неправомірні дії відповідача, які полягали у висловлюваннях нецензурною лайкою, чим порушувався громадський порядок та спокій громадян, тобто вчиненні дрібного хуліганства.
Посилання ОСОБА_2 на відсутність доказів того, що висловлена ним 21 грудня 2018 року близько 13 год. 00 хв. в м. Бахмач Чернігівської області по вул. Соборності, 42, в громадському місці, а саме в кабінеті заступника голови Бахмацької районної ради у ході сварки з позивачем нецензурна лайка, була спрямована саме на позивача, не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення №728/143/19 вбачається, що потерпілим при складанні адміністративного протоколу відносно ОСОБА_2 визнаний ОСОБА_1 (а.с.2). В постанові Чернігівського апеляційного суду від 20.03.2019 також потерпілим зазначено ОСОБА_1 (а.с.6). Таким чином, в ході розгляду справи здобуто належні та допустимі докази того, що неправомірні дії ОСОБА_2 вчинені саме відносно позивача ОСОБА_1 . Посилання ОСОБА_2 на те, що нецензурні висловлювання вживав не тільки він, не звільняють його від відповідальності за його неправомірні дії, тим більше, що його вина в таких діях встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Пунктами 3, 4, 5 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Апеляційний суд вважає, що під час розгляду справи суд першої інстанції всі ці обставини з'ясував вірно і в повному обсязі.
При визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд повинен враховувати характеру та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення, тощо) та інші обставини. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
Апеляційний суд погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди, оскільки він відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Апеляційний суд вважає безпідставними посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що сам по собі розрахунок розміру моральної шкоди, наданий позивачем, не є доказом спричинення моральної шкоди та її розміру, а застосована позивачем методика розрахунку до спірних правовідносин застосовуватися не може.
В позовній заяві ОСОБА_1 детально обґрунтовано, в чому полягає заподіяна йому відповідачем моральна шкода, в якій грошовій сумі він її оцінює та з чого він при цьому виходить. Застосована позивачем методика не має визначального значення для суду, оскільки визначення розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди належить до компетенції суду. При визначенні розміру відшкодування судом мають враховуватися вимоги розумності і справедливості. Таким вимогам рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди цілком відповідає.
Оскільки доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2020 року - залишенню без змін.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначений статтею 371 ЦПК України, продовжується на строк дії такого карантину.
Оскільки строк дії карантину продовжено до 22 червня 2020 року, строки розгляду справи є продовженими.
Керуючись статтями 367, 368, 369, 374 п.1 ч.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів, що обчислюються з дати, наступної після дня закінчення карантину, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами), у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повна постанова складена 29.05.2020.
Головуючий: Судді: