Провадження № 11-кп/4820/184/20
Справа № 683/1318/19 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.3 ст.185 КК України Доповідач ОСОБА_2
27 травня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі :
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
перекладача ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120192402200000183, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та в його інтересах захисника ОСОБА_8 на вирок Старокостянтинівського районного суду від 02 грудня 2019 року,
Цим вироком
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Назарова Красноярського краю Російської Федерації, житель АДРЕСА_1 , громадянин Російської Федерації, з середньою освітою, одружений, не працює, раніше судимого вироком Старокостянтинівського районного суду від 18 травня 2018 року за ч.2 ст.309 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з виробуванням з іспитовим строком 1 рік;
визнаний винуватим за ч.3 ст.185 КК України з призначенням покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК Україн, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду від 18 травня 2018 року, остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою,
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 ухвалено рахувати з 02 грудня 2019 року, зараховано в цей строк час його попереднього ув'язнення з 30 квітня 2019 року по 01 грудня 2019 року включно.
За вироком суду ОСОБА_9 , будучи 18 травня 2018 року судимим за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання із встановленням іспитового строку на 1 рік, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин за таких обставин.
30 березня 2019 року біля 16 год ОСОБА_9 , перебуваючи на території домогосподарства АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_10 , з метою вчинення крадіжки, за допомогою ключа проник до підсобного приміщення, звідки умисно, таємно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення викрав 1 мішок пшениці вагою 40 кг вартістю 6 грн за 1 кг на загальну суму 240 грн.
Продовжуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_9 01 квітня 2019 року біля 18 год, там само, діючи умисно, за допомогою ключа проник до підсобного приміщення, звідки умисно, таємно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення викрав 1 мішок пшениці вагою 40 кг вартістю 6 грн за 1 кг на загальну 240 грн.
Продовжуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_9 02 квітня 2019 року біля 14 год, там само, діючи умисно, за допомогою цеглини розбив віконне скло та проник до підсобного приміщення, звідки умисно, таємно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, викрав 1 мішок пшениці вагою 40 кг вартістю 6 грн за 1 кг на загальну суму 240 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 720 грн.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 просив вирок суду скасувати та закрити провадження за ч.3 ст.185 КК України у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу цього злочину.
Посилався на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Стверджував, що ОСОБА_9 разом з дружиною ОСОБА_11 здійснювали догляд за потерпілим ОСОБА_10 , з яким спільно проживали та вели селянське господарство на земельній ділянці, яку ОСОБА_11 отримала у спадщину. Тому пшениця, яку нібито викрав ОСОБА_9 , є його власністю, він мав право нею розпоряджатися, як і потрапляти безперешкодно в зазначене домогосподарство, що не заперечував і сам потерпілий. Вікно він розбив, бо загубив ключі.
Крім того, будь-якої заяви про вчинення злочину ОСОБА_10 не подавав, органом досудового розслідування кримінальне провадження сфальсифіковано.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 просив вирок суду скасувати з тих же підстав. Звертав увагу на те, що хворіє на туберкульоз.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту судового рішення та доводів апеляційних скарг про скасування вироку суду та закриття кримінального провадження; захисника ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 на підтримання апеляційних скарг з викладених у них мотивів, прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше приміщення, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджується сукупністю досліджених та детально викладених у вироку доказів, яким судом надана належна оцінка.
Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину не визнав та показав, що з дозволу свого тестя - потерпілого ОСОБА_10 , тричі: 30 березня, 01 та 02 квітня 2019 року брав по мішку пшениці та продавав їх на пункт прийому зерна. Останній раз, а саме 02 квітня 2019 року, він проник до вказаного підсобного приміщення розбивши вікно, оскільки загубив ключі. За три мішки зерна він отримав приблизно 700 грн, а виручені кошти використовував для придбання продуктів харчування. Стверджував, що допомагав тестю утримувати домогосподарство та обробляти земельну ділянку, у зв'язку з чим у нього були ключі від підсобного приміщення, а тому вважав, що має право розпоряджатись зерном.
Незважаючи на такі показання ОСОБА_9 його винуватість у вчиненні крадіжки підтверджена зібраними і перевіреними в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_10 в місцевому суді підтвердив факт крадіжки у березні та квітні 2019 року належних йому трьох мішків пшениці, яку він сам виростив, зібрав та зберігав для годування худоби. Він дійсно проживав разом із зятем - обвинуваченим ОСОБА_9 у своїй квартирі, йому також належить домогосподарство на АДРЕСА_2 із підсобним приміщенням, де він утримував домашню худобу та зберігав своє зерно.
Іноді обвинувачений допомагав йому по господарству, а тому й мав ключі від підсобного приміщення, де зберігалося зерно. 02 квітня 2019 року він виявив, що у підсобному приміщенні розбите скло у вікні та зникли належні йому 3 мішки пшениці. Про це він повідомив голову сільської ради. Дозволу обвинуваченому ОСОБА_9 на продаж свого зерна він не давав, будь-яких коштів від продажу зерна від обвинуваченого не отримував. Шкода на час розгляду справи йому обвинуваченим не відшкодована, однак претензій до обвинуваченого він не має.
Свідок ОСОБА_12 в суді показав, що на прохання обвинуваченого ОСОБА_9 30 березня, 01 квітня 2019 року допоміг перевезти останньому мішок пшениці на приймальний пункт ОСОБА_13 . Ці мішки зерна ОСОБА_9 брав у підсобному приміщенні, що розташоване на території домогосподарства на АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_10 . ОСОБА_9 стверджував, що мішки із зерном належать йому, а реалізує їх для того, щоб купити спиртні напої.
Факт придбання у ОСОБА_9 трьох мішків пшениці підтвердив в суді свідок ОСОБА_13 , а свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 - зазначили, що зі слів потерпілого ОСОБА_10 вони дізнались про викрадення пшениці із належного потерпілому підсобного приміщення, у зв'язку із цим вони звертались у відповідні органи.
Згідно відомостей протоколу огляду місця події від 04 квітня 2019 року з фототаблицями до нього зафіксовано розбите вікно підсобного приміщення, що розташоване на території домогосподарства на АДРЕСА_2 .
Вартість викраденого ОСОБА_9 зерна встановлено довідкою КП «Райкоопринкторг» від 05 квітня 2019 року.
Потерпілий ОСОБА_10 в суді неодноразово стверджував, що ОСОБА_9 лише іноді допомагав йому обробляти земельну ділянку та годувати худобу, однак дозволу на проникнення в підсобне приміщення та продаж зерна пшениці, яке належало виключно йому, обвинуваченому не давав.
За таких обставин доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 про те, що обвинувачений продав пшеницю з дозволу потерпілого ОСОБА_10 та в підсобне приміщення не проникав, бо мав до нього доступ, є безпідставними, оскільки спростовуються наведеними вище доказами.
Ретельно проаналізувавши всі докази в їх сукупності, зокрема, показання потерпілого ОСОБА_10 , свідків, суд першої інстанції дав їм належну оцінку, правильно встановив фактичні обставини провадження й дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_17 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше приміщення, та правильно кваліфікував його дії за ч.3 ст.185 КК України.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_9 виду та міри покарання суд першої інстанції правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом визнано рецидив злочину та його вчинення щодо особи похилого віку.
Ураховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_9 за місцем проживання характеризується негативно, злочин вчинив під час іспитового строку, суд дійшов переконливого висновку про необхідність призначення йому покарання у виді реального позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.185 КК України.
Таке покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів.
Правильно призначено судом покарання й за ч.1 ст.71 КК України за сукупністю злочинів.
За таких обставин підстав для зміни чи скасування вироку суду, про що ставиться питання в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,
Вирок Старокостянтинівського районного суду від 02 грудня 2019 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та в його інтересах захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому її копії.
Судді: