Справа № 686/32005/19
Провадження № 22-ц/4820/1006/20
25 травня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Садік Н.Д.
за участю: представника відповідача Прокуратури Хмельницької області Ленчика В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/32005/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2020 року (суддя Продан Б.Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи. перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що старший слідчий слідчого відділу прокуратури Хмельницької області радник юстиції Комонюк С.М. 30 серпня 2017 року виніс незаконну постанову про закриття кримінального провадження № 42017200010003016, внаслідок чого йому завдано майнової та моральної шкоди.
Позивач вказував, що моральна шкода, завдана йому, полягає у моральних стражданнях та переживаннях, які він переніс під час читання цієї постанови та усвідомлення витонченого знущання над ним, що викликало у нього почуття душевного болю, внаслідок чого він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а необхідність поновлення його прав змусила вживати додаткових заходів для їх захисту в суді.
Посилався на те, що внаслідок винесення незаконної постанови слідчим слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Комонюком С ОСОБА_2 порушено його права на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність працівників органів державної влади, право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади держави Україна, право знати про закінчення досудового розслідування, право на честь і гідність та інші немайнові права. Розмір завданих страждань позивач оцінює в 1 000 000 000 грн.
Крім того, як зазначає позивач, йому завдано і майнову шкоду, яка полягає у витратах власного часу на отримання постанови, написання скарги, участі в судових засіданнях, витратах на проїзд, папір, фарбу картриджа, електроенергію, яку позивач оцінює в 40020 грн.
Враховуючи викладене вище, позивач просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь один мільярд гривень моральної шкоди, завданої незаконним рішенням слідчого та 40020 грн. матеріальної шкоди.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2020 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з вказаним вище рішенням суду, просить скасувати його та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Вважає оскаржуване рішення суду необґрунтованим та протиправним, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам ст. 256 ЦПК України. На думку апелянта, суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення чим порушив його законні права на добросовісну і кваліфіковану діяльність працівників органів державної влади, право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади та право на честь і гідність, право на справедливий суд, законне та необґрунтоване рішення. Вважає позовні вимоги доведеними та посилається на те, що суд в оскаржуваному рішенні не продемонстрував розуміння нормативних приписів в обставинах конкретної справи.
Прокуратура Хмельницької області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що за результатами проведеного розслідування 30 серпня 2017 року старшим слідчим слідчого відділу Прокуратури Хмельницької області Комонюком С.М. винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017200010003016 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 367 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях судді Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2019 року постанову старшого слідчого слідчого відділу Прокуратури Хмельницької області Комонюка С.М. від 30.08.2017 про закриття кримінального провадження № 42017200010003016 скасовано з підстав порушення слідчим вимог ст. ст. 9, 91, 92, 94 КПК України (а.с. 13-15).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження завдання йому матеріальної та моральної шкоди внаслідок винесення постанови про закриття кримінального провадження, а скасування судом постанови слідчого не свідчить про заподіяння ОСОБА_1 шкоди та наявність підстав для її відшкодування.
З таким висновком суду погоджується і апеляційний суд.
Разом з тим, при ухваленні рішення помилковим є встановлення судом обставин щодо того, що жодним рішенням суду незаконність дій прокурора чи його протиправну бездіяльність по нескасуванню постанови слідчого поліції про закриття кримінального провадження не визнано, і з цього приводу заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, проте це не призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокре ма, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктами 2-3 ч. 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується: незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Згідно з роз'ясненнями п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
За змістом ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог за недоведеністю.
Витрати ОСОБА_1 , які пов'язані з підготовкою скарги на постанову слідчого та прибуттям до суду для участі у розгляді скарги, не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, а входять до процесуальних витрат у кримінальному провадженні, відшкодування яких врегульовано Главою 8 КПК України.
Безпідставним є посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення особистого немайнового права на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність працівника прокуратури, з огляду на те, що ОСОБА_1 отримав захист своїх прав за результатами судового розгляду його скарги на постанову про закриття провадження в порядку передбаченому КПК України.
Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновок суду і впливали на його законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 травня 2020 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай