Номер справи 2-871/2009 Головуючий в суді І інстанції Матвєєва Н.В.
Номер провадження 22ц/819/753/20 Доповідач Орловська Н.В.
26 травня 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Орловської Н.В.,
суддів Кутурланової О.В.,
Майданіка В.В.,
секретар Литвиненко В.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Горяшко Людмили Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 26 березня 2009 року у складі судді Матвєєвої Н.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчому комітету Таврійської міської ради, Комунального підприємства «Каховське БТІ» про визнання права власності,
23 лютого 2009р. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до виконкому Таврійської міської ради, Комунального підприємства «Каховське БТІ» та ОСОБА_3 про виділ частки майна в натурі та спонукання до вчинення дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконкому Новокаховської міської ради від 16 листопада 1972 року № 372/24 виділена земельна ділянка площею 780 кв.м по АДРЕСА_1 для спільного будівництва ОСОБА_2 та ОСОБА_3 двоквартирного житлового будинку із збереженням права власності на квартиру за кожним забудовником.
27.12.1972р. між виконкомом Новокаховської міської ради з одного боку та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладений договір про надання у безстрокове користування земельною ділянкою 780 кв.м по АДРЕСА_1 і будівництва житлового багатоквартирного будинку.
Свою частину житла ОСОБА_2 збудував та ввів у експлуатацію згідно рішення виконкому Таврійської міської ради від 19.05.1981р. № 273/10, яким затверджено акт приймання у експлуатацію 1\2 частини житлового будинку.
Оскільки ОСОБА_3 свою частину житлового будинку в експлуатацію не ввів, ухиляється від поділу спільної власності, що є перешкодою для отримання позивачем правовстановлюючого документу на завершений будівництвом об'єкт нерухомого майна, тому просив виділити йому 1\2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , зобов'язати виконком Таврійської міської ради надати поштову адресу виділеній частині нерухомості та видати свідоцтво про право власності і зобов'язати Комунальне підприємство «Каховське БТІ» зареєструвати право власності цього нерухомого майна.
Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 26 лютого 2009 року відкрито провадження у зазначеній справі та призначений її попередній розгляд.
24 березня 2009р. ОСОБА_2 подав до суду заяву про уточнення і обґрунтування позовних вимог, за змістом якої позивач змінив предмет та підстави раніше заявленого позову, а також визначився із складом відповідачів. Відповідачем за зміненими вимогами зазначений лише виконком Таврійської міської ради. Просив визнати за ним право власності на нерухоме майно, зведене ним по АДРЕСА_1 , що складається із житлового будинку та господарських споруд.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що зведений ним об'єкт нерухомості зданий у експлуатацію згідно акту, затвердженого рішенням виконкому Таврійської міської ради від 19.05.1981р. № 273/10, проте відповідач відмовляє у видачі правовстановлюючого документі, який є підставою для реєстрації права власності на зведений житловий будинок.
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 26 березня 2009 року позовні вимоги задоволені.
Постановлено: визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. «А», підвал «А», прибудову «а»; ганок «а1»; підвал «Б», літня кухня «Б», тамбур «б1», тамбур літ. «б», вхід у підвал «Г», вхід у підвал «Г1», вбиральня «Д», сарай «Е», в'їзд у підвал «Ж», мощення «І», огорожа №1, ворота №2, водогін №3, розміщені за адресом : АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_2 закінчив будівництво 1\2 частини житлового будинку розміщеного на земельній ділянці, що надана йому та ОСОБА_3 для спільного будівництва двоквартирного житлового будинку на підставі договору про надання у безстрокове користування земельною ділянкою площею 780 кв. по АДРЕСА_1 , який ввів зведений об'єкт у експлуатацію.
Інша частина житлового будинку не побудована, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці відсутні. Оскільки ОСОБА_3 за життя не виконав умови договору про будівництво частини житлового будинку, позивач позбавлений можливості оформити право власності на свою частину забудови та отримати відокремлену поштову адресу, іншим шляхом усунути порушення прав позивачі неможливо, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі адвокат Горяшко Людмила Василівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки рішення суду порушує майнові права спадкоємців ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак за життя був разом із позивачем забудовником спірного нерухомого майна. Спадкоємці першої черги визнаються такими, що прийняли спадщину, до складу якої віднесені права забудовника згідно приписів ст. ст. 526,549 ЦК України, що діяли на час відкриття спадщини. Суд визнав лише за позивачем право власності не тільки на частину споруд, що зведені позивачем, але і ті споруди, які збудовані ОСОБА_3 , до числа яких належить : фундамент під будівництво житлового будинку, літня кухня літ. «Б» з підвалом. У 2010р. спадкоємцем ОСОБА_4 побудований сарай літ «З», площею 22,1 кв.м, вбиральня літ. «І», що відображено у технічному паспорті від 19.06.2019р.
Враховуючи, що за ОСОБА_2 визнано право власності на ті споруди, що входять до спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , що унеможливлює оформлення права власності в порядку спадкування як забудовників.
У відзиві на апеляційну скаргу, поданому адвокатом Ільїною Тетяною Анатолівною, яка діє від імені ОСОБА_2 , доводи апеляційної скарги заперечує, оскільки дружина спадкодавця, ОСОБА_5 , проти позову не заперечувала, спадкоємці були обізнані про розгляд цивільної справи, за прийняттям спадщини не звертались. Крім того, зазначає, що літня кухня літ. «Б» збудована позивачем у 1975 р., а з 1978р. з дозволу ОСОБА_2 у цій споруді постійно проживав ОСОБА_3 та його дружина, ОСОБА_5 .
Оскільки за життя ОСОБА_3 не здійснював будівництва, тому спадкове майно відсутнє, що виключає право спадкоємців на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 ..
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, встановлено наступне.
27 грудня 1972 року між Виконкомом Новокаховської міської ради та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладений договір про надання житлово-будівельному кооперативу у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового багатоквартирного будинку, за умовами якого колективу забудовників у постійне користування надана земельна ділянка площею 780 кв.м по АДРЕСА_1 , із зобов'язанням останніх до 16.11.1975 року збудувати одноповерховий двоквартирний житловий будинок, із зазначенням розмірів кожної із квартир загальною площею по 79,4 кв.м , із яких житлова площа 39,7 кв., та господарські споруди : сарай 5х7м.кв.; веранду; вбиральню. ( а.с.6,7,12)
Згідно акту від 27.12.1972р. земельна ділянка виділена у натурі обом забудовникам у відповідності до меж виділеної під будівництво земельної ділянки та генерального плану забудови, схематичне зображення якого наявне у матеріалах інвентарної справи, що досліджена судом.
Дозвіл на виконання будівельних робіт також надано обом забудовникам, дійсність якого встановлена до 27.12.1975р. ( а.с.4).
Згідно акту про завершення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 19.05.1981р. встановлено факт завершення забудовником ОСОБА_2 будівництва у двоквартирному житловому будинку з підвалом однієї квартири.
Як убачається зі змісту уточнених позовних вимог ОСОБА_2 , що заявлені ним до виконкому Таврійської міської ради та КМ «Каховське БТІ», порушення своїх прав позивач пов'язував із тим, що відповідачі відмовляють йому у наданні правовстановлюючого документу на житловий будинок із зазначеним ним у позові переліком господарських споруд та реєстрації права власності.
Питання виникнення права власності у забудовника станом на час завершення позивачем будівництва і складання відповідного акту про введення такого об'єкту у експлуатацію 19.05.1981р., регламентовано Інструкцією про порядок реєстрації домів та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, затвердженою Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966р., що була чинною до 13.12.1995р., згідно якої підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі, належні громадянам на праві особистої власності . У п.1 розділу 1 та п.7 розділу 2 встановлено, що реєстрація здійснюється бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих рад на підставі правовстановлюючих документів, до переліку яких у відповідності до додатку №1 належить нотаріально посвідчений договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку та затверджений виконкомом місцевої ради акт про прийняття будинку в експлуатацію.
Таким чином, з моменту затвердження виконавчим комітетом місцевої ради акту державної комісії про прийняття збудованого позивачем житлового будинку від 19.05.1981р. забудовник набув статусу власника завершеного будівництвом об'єкту.
Як вбачається із змісту наведеного акту від 19.05.1981р., що є правовстановлюючим документом, та свідчить про виникнення у забудовника ОСОБА_2 права власності на майно, до його складу належать такі споруди : 1 квартира, зовнішні лінійні розміри якої становлять 8,55х9,0 м, веранди розміром 3,0х 9,0 м із внутрішньою висотою 2.8м.
1-а квартира складається із трьох житлових кімнат, загальною площею 78,2 кв.м, із яких житлова - 47,3 кв.м,
Крім того, зведені господарські споруди сарай розміром 3,5 х7,45 м. ( 26 кв.м), вхід у підвал, підвал під сараєм, туалет.( а.с.8-10).
Разом із тим, позивач звернувся до суду із вимогою про визнання за ним права власності на домоволодіння, що складається не тільки із споруд, зазначених у акті, а ще доповнив їх перелік іншими господарськими спорудами : ганок « а1» ; підвал «Б», літня кухня «Б», тамбур «б1», вхід у підвал «Г», вхід у підвал «Г1», вбиральня «Д», сарай «Е»; в'їзд у підвал «Ж», мощення «І»; огорожа №1, ворота №2, водогін №3, розміщені за адресою : АДРЕСА_1 .
Станом на час розгляду справи в суді першої інстанції реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна у відповідності до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. та реєстрований 18.02.2002р.№ 157/6445 здійснювалась реєстраторами в бюро технічної інвентаризації.
У п.8-1 Тимчасового положення встановлено, що оформлення права власності на нерухоме майно із видачею свідоцтва про право власності здійснюють органи місцевого самоврядування за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, подані фізичними особами на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку та документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництва проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
У матеріалах цивільної справи відсутні відомості про звернення позивача до уповноваженого органу із заявою про реєстрацію нерухомого майна та мотивованої відмови цього органу у задоволенні відповідної заяви забудовника.
Лише за наявності спору через відмову у реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, будівництво якого вже закінчено, такий спір може бути предметом судового розгляду.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник має паво пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суд, задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності позивача на нерухоме майно, заявлені до Виконавчого комітету Таврійської міської ради, Комунального підприємства «Каховське БТІ» посилався лише на той факт, що інший забудовник, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці останнього за прийняттям спадщини не звертались та спадкове майно відсутнє, що визнав перешкодою для оформлення позивачем свого права власності на зведений об'єкт нерухомості.
Проте, такого висновку суд дійшов без належної перевірки фактичних обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.
За змістом ст. 524, 525, 526, 529 ЦК України ( в редакції 1963р, що діяла на час відкриття спадщини) спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини є час смерті спадкодавця, місцем її відкриття визнається останнє місце проживання спадкодавця, що визначається ст. 17 цього Кодексу, а саме, те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.
Спадкоємці, що проживають на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем визнаються такими, що прийняли спадщину в силу ст. 548,549 вказаного Кодексу.
У відповідності до ст. 13 Закону України «Про власність», що діяв на момент відкриття спадщини, визначені об'єкти права індивідуальної власності, до числа яких також належить житлові будинки, дачі, садові будинки, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.
Право на забудову (будівництво) за визначенням ст. 22 цього Закону, Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992р., полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єкту містобудування, перебудову або знесення будинків чи споруд.
Пункт 8 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику в справах про спадкування" передбачає, що якщо будівництво здійснюється згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва, його права та обов'язки, як забудовника, входять до складу спадщини.
Факт прийняття ОСОБА_1 спадщини не заперечений жодною із сторін.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
За умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво не може визнаватися самочинним, а є незавершеним.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. До спадкоємців першої черги належить його дочка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постійно проживала і зареєстрована за місцем відкриття спадщини, по АДРЕСА_1 .
За наявності в матеріалах справи доказів щодо надання ОСОБА_3 у встановленому порядку земельної ділянки під будівництво, дозволу на виконання будівельних робіт, слід дійти висновку, що питання визнання за позивачем права власності на зведенні споруди на цій земельній ділянки та, з урахуванням характеру спірних правовідносин, потребували обов'язкової участі забудовника, якими після смерті ОСОБА_3 є його спадкоємці, що прийняли спадщину у відповідності до законодавства, що діяло на час відкриття спадщини.
У справі, що розглядається, правонаступниками прав забудовника є у тому числі ОСОБА_1 , яка подала апеляційну скаргу, оскільки предметом судового дослідження мали бути обставини щодо наявності у спадкодавця на час відкриття спадщини права на здійснення забудови на земельній ділянці, яка виділялась йому для будівництва і обслуговування існуючого об'єкту нерухомості.
Окрім іншого, апеляційний суд звертає увагу, що представник позивача, під час апеляційного розгляду справи, визнала той факт, що ОСОБА_3 разом із дружиною і двома дітьми постійно проживали у приміщенні літньої кухні літ. «Б» та були зареєстровані за вказаною адресою.
Згідно наданих довідок, вбачається, що спадкоємці після відкриття спадщини є споживачами комунальних послуг та оплачували їх вартість. ( а.с.130-135)
Згідно технічного паспорту, складеного 19.06.2019р., вбачається що на відведеній для будівництва земельній ділянці , окрім тих споруд, право власності на які визнані за ОСОБА_2 , також є інші об'єкти, а саме : житловий будинок літ. «К» готовністю 16% та сарай літ «З» 22.1 кв.м. ( а.с.139-140)
Крім того, з наявної технічної документації вбачається, що згідно акту від 19.05.1981р. серед зведених господарських споруд значиться сарай розміром 3,5х7,45 м..
Проте, рішенням суду до складу нерухомого майно, щодо якого визнано право власності включені господарські споруди : літня кухня літ. Б площею 74 кв.м , тамбур «б1» площею 5,1 кв.м, вхід у підвал «Г-1», площею 8,1 кв.м.
Представник позивача під час апеляційного розгляду справи визнала, що із 1978р. цими приміщеннями користувались і проживали ОСОБА_3 та члені його сім'ї, спадкоємці першої черги.
Разом із тим, твердження представника позивача, що ці споруди зведені силами і коштами лише ОСОБА_2 не підтверджені належними доказами, а також спростовуються наданим до позовної заяви зведеним оціночним актом на домоволодіння, складеним станом на час реєстрації технічних змін 5.05.1981р., згідно яких наявні житловий будинок літ. «А»; сарай літ «Б»; вхід у підвал «Г» та «Г-1», туалет «Д», огорожа та споруди№ 1,4. ( а.с.13).
За викладених обставин слід дійти висновку, що ухвалене у справі рішення впливає на майнові права спадкоємців ОСОБА_3 , які до участі у справі залучені не були та не могли знати про таке рішення до того моменту поки не подали заяви про видачу свідоцтва про право на спадкування на майно та майнові права, належні спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
Із викладеного вбачається спір між позивачем і спадкоємцями іншого забудовника щодо права на споруди, зведенні на земельній ділянці, наданій під житлове будівництво.
Наявність оскаржуваного рішення суду є перешкодою для оформлення спадкових справ.
Оскільки суд першої інстанції наведених фактичних обставин справи не врахував, норми матеріального пава, що підлягали застосуванню у спірних правовідносинах не застосував, а тому дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового, про відмову у задоволенні позову.
Крім того, згідно п.2 ч.2 ст. 141 та п.б п. 4 ч.1 ст.382 ЦПК України на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею витрати на оплату судового збору при подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. 392 ЦК України, ст.ст. 367,374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Горяшко Людмили Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 26 березня 2009року скасувати і постановити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Виконавчому комітету Таврійської міської ради, Комунального підприємства «Каховське БТІ» про визнання права власності відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір 2473,50 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Дата складення повного судового рішення - 29.05.2020 р.
Головуючий ________________ Н.В.Орловська
Судді: ________________ О.В.Кутурланова
________________ В.В.Майданік