Справа № 599/1808/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/102/20 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія -
27 травня 2020 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
представника
потерпілого ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_9 , представника приватного акціонерного товариства “Страхова Група “ТАС” на вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 02 січня 2020 року.
Даним вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Козлів Козівського району Тернопільської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня спеціальна, утриманців немає, пенсіонер, місце роботи: філія “Зборівський райавтодор ДП “Тернопільський облавтодор”, шляховий майстер, раніше не судимий,
визнаний винним та засуджений за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.
На підставі ч.1 ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави задоволено та стягнуто з ОСОБА_7 в користь держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації 9614 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_9 ..
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 , Акціонерного Товариства “Страхова Група “ТАС” (приватне) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задоволено частково та стягнуто з Акціонерного Товариства “Страхова Група “ТАС” (приватне) в користь ОСОБА_9 9513 ГРН. 71 КОП. шкоди заподіяної здоров'ю (витрати на лікування) та 10000 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 6594,42 грн. судових витрат та вирішено питання речових доказів.
Згідно з вироком суду, 10 липня 2019 року об 11 год. 43 хв., обвинувачений ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по вул. Богдана Хмельницького у м.Зборів Тернопільської обл. в напрямку від с.Млинівці Зборівського р-ну до нерегульованого перехрестя з вул.Козацька у м.Зборів. При наближенні до перехрестя вулиць Богдана Хмельницького та Козацької у м.Зборів, ОСОБА_7 не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч.1,1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху України, які зобов'язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Рухаючись по вул.Богдана Хмельницького у м.Зборів, ОСОБА_7 , перед виїздом на перехрестя з вул.Козацька, грубо порушуючи вимоги дорожніх знаків 2.3 «Головна дорога», із табличками до дорожніх знаків 7.8 «Напрямок головної дороги», розділу 33 ПДР України, які встановленні на вказаному перехресті при під'їзді до нього з усіх боків, а також вимоги пунктів: 10.1, 16.1, 16.3 ПДР України, не зупинився перед перехрестям проїзної частини, а виїхав на перехрестя з головної дороги вул. Богдана Хмельницького, маючи на меті проїхати його прямо по вул. Богдана Хмельницького, тобто з'їхати з напрямку руху головної дороги на другорядну, при цьому перед початком цього виїзду не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, які наближаються чи рухаються по вказаному перехресті, в межах головної дороги.
Внаслідок порушення вказаних пунктів ПДР України та вимог зазначених дорожніх знаків ПДР України, ОСОБА_7 не забезпечив безпеку дорожнього руху та виїхавши на перехрестя вулиць Богдана Хмельницького - Козацька у м.Зборів, а саме з головної дороги на другорядну, в порушення вимог п.п. 1.10, (в частині визначення поняття «дати дорогу», і виконання його вимог), 16.12, 16.14 ПДР України, не надав дорогу технічно справному мотоциклу «BAJAJ-BOXER ВМ 150Х» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням потерпілого ОСОБА_9 , який з одним пасажиром, рухався по вказаному перехрестю головною дорогою, а саме: по дузі з викривленням ліворуч від вул. Козацької на смугу руху вул.Богдана Хмельницького, в напрямку до с.Млинівці Зборівського району, тобто виїжджав на перехрестя праворуч відносно руху автомобіля «ВАЗ-2106», а допустив зіткнення передньою лівою частиною керованого автомобіля «ВАЗ- 2106», із лівою боковою частиною мотоцикла «BAJAJ-BOXER ВМ 150Х».
В результаті зіткнення транспортних засобів водій мотоцикла «BAJAJ- BOXER ВМ 150Х», ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у виді травми лівої нижньої кінцівки та відкритого перелому обох кісток гомілки з пошкодженням м'яких тканин в його ділянці - раною, які належать до тяжких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, кваліфікацію дій, вид та розмір покарання призначеного обвинуваченому, просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 та приватного акціонерного товариства “Страхова Група “ТАС” в користь потерпілого ОСОБА_9 вартість мотоциклу - 28750 грн, матеріальну шкоду - 50000 грн., моральну шкоду - 70000 грн., витрати на правову допомогу - 10000 грн., всього 158750 грн. витрат.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд, при вирішенні цивільного позову не стягнув витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, яку йому надавав адвокат при складанні позовної заяви, надання консультацій, перекладу та копіювання документів.
Вказує, що суд безпідставно задовольнив його вимоги частково в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, взявши до уваги сплачені під час лікування потерпілого обвинуваченим кошти.
Вважає, що суд необґрунтовано відмовив у стягненні з обвинуваченого вартість пошкодженого мотоцикла.
В апеляційній скарзі представник приватного акціонерного товариства “Страхова Група “ТАС” просить скасувати вирок суду в частині стягнення з товариства в користь потерпілого 10000 грн. моральної шкоди за безпідставністю та ухвалити нове рішення, яким стягнути з товариства потерпілому моральну шкоду, що не перевищує 475 грн. 68 коп., посилаючись на те, що відповідно до Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик відшкодовує п'ять відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. При цьому вказує, що оскільки з АТ “СГ “ТАС” (приватне) стягнуто 9513,71 грн. за шкоду заподіяну здоров'ю (витрати на лікування), тому моральна шкода повинна становити 9513,71 грн. * 5% =475,68 грн.
Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження вироку суду, який пропущений з поважних причин, оскільки представник участі у суді першої інстанції не приймав, а про рішення дізнались 10.02.2020 року.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 вказує, що обвинувачений з метою добровільного відшкодування шкоди, завданої під час ДТП здоров'ю потерпілого сплатив останньому кошти в сумі 82000 грн., зокрема: 22.07.2019 року - 28000 грн. в якості часткової компенсації за матеріальну та моральну шкоду, 22.07.2019 року - 1000 грн. як франшизу та 21.08.2019 року - 53000 грн. в якості компенсації за моральну шкоду.
Вважає, що при наявності претензій потерпілого з приводу лікування чи іншого відшкодування, слід адресувати до ПрАТ “Страхова Група “ТАС” за умовами Поліса АМ/7866839 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26 листопада 2018 року, тому просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, відмовити.
Заслухавши суддю доповідача, в судових дебатах, потерпілого ОСОБА_9 , його представника, які підтримали подану потерпілим апеляційну скаргу, просять її задовольнити, апеляційну скаргу ПрАТ “Страхова Група “ТАС” заперечили, в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_7 , в судових дебатах його захисника, які заперечили апеляційну скаргу потерпілого, апеляційну скаргу ПрАТ “Страхова Група “ТАС” підтримали, в судових дебатах прокурора, який підтримав апеляційну скаргу ПрАТ “Страхова Група “ТАС”, апеляційну скаргу потерпілого заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено та кваліфікація його дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю зібраних доказів, є обґрунтованими, в апеляціях, як і вид та розмір покарання, не оспорюються, тому відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Вирішуючи питання цивільного позову, суд першої інстанції діяв згідно з вимогами ч.1 ст. 129 КПК України, відповідно до якої, ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
При цьому, судом встановлено, що внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у виді травми лівої нижньої кінцівки та відкритого перелому кісток гомілки з пошкодженням м'яких тканин в його ділянці- раною, які належать до тяжких тілесних ушкоджень.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 знаходився на стаціонарному лікуванні у медичному закладі з 10.07 по 29.07.2019 року і на його лікування здійснено витрати в сумі 9614 грн. з розрахунку 506 грн. за одне ліжко-день. Тому суд на підставі довідки-рахунку медзакладу від 02.09.2019 року, діючи відповідно до ч.1 ст. 1206 ЦК України, правомірно задовольнив цивільний позов прокурора в інтересах держави та стягнув з обвинуваченого понесені державою витрати.
Відповідно до Поліса АМ/7866839 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26 листопада 2018 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 застрахована в ПрАТ “Страхова група “ТАС”: за шкоду заподіяну життю та здоров'ю - 200000 грн., заподіяну майну 100000 грн., розмір франшизи 1000 грн..
Сторонами провадження не заперечується, що ОСОБА_7 звернувся до ПрАТ “Страхова Група “ТАС” з заявою №010416, потерпілий ОСОБА_9 з заявою № 010415.
Відповідно до розписок, які містяться в матеріалах провадження, потерпілий ОСОБА_9 отримав від обвинуваченого ОСОБА_7 22.07 та 21.08.2019 року кошти в якості компенсації за матеріальну та моральну шкоду завдану внаслідок ДТП: 28000 грн, 1000 грн. та 53000 грн., всього - 82000 грн..
Потерпілий ОСОБА_9 , в порядку ст.ст. 61, 128 КПК України, подав цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_7 та ПрАТ “Страхова Група “ТАС” про відшкодування моральної та матеріальної шкоди і просив стягнути 158780 грн., а саме: вартість мотоцикла -28750 грн., витрати на лікування - 50000 грн., моральну шкоду - 70000 грн. та витрати на правову допомогу - 10000 грн..
Суд першої інстанції, згідно зі ст. 81 ЦПК, ст. 94 КПК, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вирішуючи позов в частині стягнення витрат на лікування взяв до уваги пред'явлені позивачем квитанції і касові чеки на придбання медичних препаратів і медичного обладнання на суму 37513 грн. 71 коп.. При цьому, врахував відшкодовані обвинуваченим потерпілому 28000 грн. матеріальної шкоди та прийшов до правильного висновку, що решта витрат на лікування потерпілого, в сумі 9513 грн. 71 коп., слід стягнути зі страхової компанії.
Щодо посилання апелянта на неправомірність відмови суду у відшкодуванні вартості пошкодженого мотоцикла, то такі посилання є необґрунтованими, оскільки будь-яких доказів щодо відновлювального ремонту чи інших, потерпілий суду не надав.
Також, потерпілому, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_7 , завдано моральну шкоду.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
На підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації.
Суд першої інстанції, роблячи висновок про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди на користь потерпілого врахував характер та обсяг страждань як фізичних, так і душевних, яких він зазнав внаслідок ушкодження здоров'я та пошкодження його майна, зміні звичайного способу життя, що було пов'язано з необхідністю лікування. При цьому, врахував частково відшкодовану потерпілому моральну шкоду у сумі 53000 грн. та з врахуванням того, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, дійшов висновку, що сума відшкодування моральної шкоди, сплачена ОСОБА_7 добровільно, є достатньою, тому 10000 грн. поважав слід стягнути зі страхової компанії.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи і те, що обвинувачений є особою похилого віку, 1945 року народження, хворіє на тяжку хворобу (рак прямої кишки), є пенсіонером.
Разом з тим, відповідно до ст. 26-1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Беручи до уваги, що з ПрАТ “Страхова Група “ТАС” стягнуто 9513 грн. 71 коп. за шкоду заподіяну здоров'ю (витрати на лікування), то моральна шкода становить: 9513,71 * 5%= 475 грн. 68 коп.. Тому вимоги представника страхової компанії є підставними та підлягають до задоволення, а вимоги потерпілого в цій частині до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу, яку поніс потерпілий ОСОБА_9 , колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат у кримінальному провадженні підлягають доказуванню.
Відповідно до ч.2 ст. 92 КПК України обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат, покладаються на сторону, що їх подає.
З матеріалів справи вбачається, що 12.07.2019 року між потерпілим ОСОБА_9 та адвокатом ОСОБА_10 укладено договір про надання правової допомоги та ведення справи в суді.
За умовами п.2.1 вказаного договору послуги надаються шляхом:
усного та письмового консультування з юридичних питань,
складання та подання необхідних процесуальних документів, скарг, та позовних заяв,
надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів замовника, особистої участі та представництва потерпілого в установах та організаціях.
За умовами п.4.1 цього договору за послуги замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 10000 грн., враховуючи лише одне судове засідання. При кількості судових засідань більше ніж одне, кожне наступне засідання оплачується заявником в сумі 1000 грн. На початок роботи в момент підписання договору - завдаток в розмірі 100% від суми договору.
За умовами п.5.1 цього договору замовник здійснює оплату в готівковому порядку. Клієнт погоджується на проведення інших платних послуг, компенсує адвокатові різні судові витрати (проведення досліджень, витрати на відрядження, транспорт, зв'язок).
В договорі зазначено, що адвокат прийняв від ОСОБА_9 10000 грн. по квитанції до прибуткового касового ордера до договору від 12.09.2019 року.
В матеріалах справи наявний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, складений адвокатом ОСОБА_10 , в якій зазначено: підготовка позовної заяви, реєстрація та облік позовної заяви, підготовка відповідних пред'явлених позову або неприйняття позову, складання позовних заяв, участь у розгляді справи в суді, вивчення нормативних актів, підготовка заключної відповіді, інструктаж і консультації - всього 21 витрачених годин, що оцінює в 10000 грн.
Будь-яких документів, в тому числі акта передачі послуг виконаних робіт та підтвердження оплати коштів в сумі 10000 грн. (дубліката квитанції), потерпілим в суд не представлено.
Колегія суддів, враховуючи відсутність підтвердження про виконання наведених адвокатом робіт, бере до уваги те, що в матеріалах провадження наявна складена позовна заява, обсяг і складність цього процесуального документа не є значним, виходить з того, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, враховуючи участь адвоката в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмету спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 5000 грн., яку слід стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого.
Оскільки суд першої інстанції зазначених обставин до уваги не взяв, апеляційну скаргу потерпілого, в цій частині, слід задовольнити частково.
Окрім цього, колегія суддів враховує, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутності представника приватного акціонерного товариства “Страхова Група “ТАС”, копію вказаної постанови товариство отримало 10.02.2020 року, тому йому слід поновити строк на апеляційне оскарження, визнавши причини пропуску поважними.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Поновити представнику Приватного акціонерного товариства “Страхова Група “ТАС”строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково, апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства “Страхова Група “ТАС” задовольнити.
Вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 02 січня 2020 року відносно ОСОБА_7 - змінити в частині вирішення цивільного позову.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова Група “ТАС” в користь потерпілого ОСОБА_9 475 (чотириста сімдесят п'ять) грн. 68 коп. моральної шкоди, з ОСОБА_7 в користь потерпілого ОСОБА_9 5000 (п'ять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Головуючий
Судді