Справа №592/4777/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/197/20 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
29 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання -
ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 квітня 2020 року, якою задоволено клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Застосовано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, що складає 168160 грн,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника ? ОСОБА_7 ,
У поданій апеляційній скарзі, захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту з електронним засобом контролю. Слідчим суддею не в повній мірі взято до уваги інформацію відносно підозрюваного: наявність міцних соціальних зв?язків; постійного місця проживання та реєстрації; поганий стан здоров?я; відсутність судимостей. Стороною обвинувачення не надано було до суду доказів на підтвердження ризиків ухилення від слідства та суду, незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження.
До Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим з прокурором Сумської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , звернувся заступник начальника СВ Сумського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_10 , про застосування відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення застави.
ОСОБА_6 підозрюється в тому, що 11 квітня 2020 року, у вечірній час, перебуваючи у будинку АДРЕСА_2 , під час спільного розпивання спиртних напоїв, умисно наніс штиковою лопатою численні удари по голові та тулубу потерпілого ОСОБА_11 , від чого останній помер на місці пригоди.
12 квітня 2020 року ОСОБА_6 було затримано, в порядку ст. 208 КПК України та 13 квітня 2020 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020200260000227.
Слідчий вважає, що є достатні підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину. Крім того, після вчинення злочину підозрюваний зник з місця злочину, а вже через тривалий час його привіз батько на місце злочину і лише тоді, під тиском батька та цивільної дружини, підозрюваний викликав поліцію. Свідками по справі є родичи підозрюваного, а саме, батько та цивільна дружина. З пояснень свідків вбачається, що підозрюваний висловлював ідеї про переховування. У своїй сукупності матеріали провадження свідчить про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризиків переховування від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь - якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливу на свідків та інших осіб.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду Сумської області від 14 квітня 2020 року, задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначено розмір застави.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, яка підтримала свою апеляційну скаргу, підозрюваного, який підтримав апеляційну скаргу захисника, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали за клопотанням слідчого, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Із матеріалів провадження вбачається, що 12 квітня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020200260000227 було внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто про вчинення умисного вбивства.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які у своїй сукупності, на даній початковій стадії досудового розслідування є достатніми для такого висновку, а саме: протоколом огляду місця події від 12 квітня 2020 року (а. п. 9 - 30); протоколами допиту свідків від 12 квітня 2020 року (а. п. 31 - 40); протоколом огляду місця події від 12 квітня 2020 року (а. п. 41 - 44); протоколом допиту свідка від 13 квітня 2020 року (а. п. 45 - 47); лікарським свідоцтвом про смерть (а. п. 48 - 50); протоколом огляду трупу від 13 квітня 2020 року (а. п. 51 - 55); довідкою про результати опитування з використанням поліграфа (а. п. 56 - 57).
Апеляційний суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме Рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об?єднаного Королівства», «Мюррей проти Об?єднаного Королівства», згідно з якими вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого та застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави зазначив, що саме такий вид запобіжного заходу здатен запобігти доведеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж провадженні, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
При цьому, суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Також, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в тому числі й у рішенні у справі «Хайредінов проти України», ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.
Стаття 6 частина 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Як вбачається з матеріалів провадження слідчий суддя досліджував не лише обґрунтованість підозри та наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, а й дієвість конкретного запобіжного заходу на процесуальну поведінку підозрюваного, при цьому, слідчим суддею акцент робився саме на необхідність застосування такого запобіжного заходу який би створював баланс між процесуальними обов'язками підозрюваного та дієвістю самого кримінального провадження.
Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що слідчим суддею для оцінки ризиків, серед іншого, до уваги бралися моральні якості підозрюваного, його репутація, спосіб життя, дії відразу після події, що повністю узгоджується із практикою ЄСПЛ викладеною в рішенні «Мамедова проти Російської Федерації».
За вищевказаних обставин слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що з урахуванням вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, в даному випадку і за даних обставин справи, до підозрюваного можливо застосувати винятковий запобіжний захід, оскільки прокурор при розгляді даного клопотання довів не лише наявність обґрунтованої підозри та ризиків, зазначених в клопотанні слідчого, а й не можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування відносно нього інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Обставини, на які вказує захисник в апеляційній скарзі, були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення, в зв'язку з чим до підозрюваного застосовано винятковий запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірним з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості злочину та його наслідкам.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стан здоров?я підозрюваного не може бути перешкодою для обрання запобіжного заходу, а його ділова репутація не виключає можливості реалізації ризиків.
Особливої уваги заслуговує поведінка підозрюваного, яка свідчить про намагання знищити сліди, що могли залишитися на тілі і висловлював ідеї про можливе переховування, однак через свідому позицію свого батька та цивільної дружини, останній був вимушений повернутися на місце вчинення злочину і повідомити про злочин поліцію, однак із рапорту (а. п. 8) вбачається, що повідомлення стосувалося лише виявлення підозрюваним померлого ОСОБА_11 у ліжку нібито після падіння з криші. Разом з тим, оглядом було встановлені численні тілесні ушкодження у потерпілого, а в свідоцтві про смерть зроблений висновок про причини смерті, яка настала після нападу і численних тілесних ушкоджень, тобто з медичної точки зору падіння з криші було відразу виключено.
Враховуючи особливості даного складу кримінального правопорушення та можливий суспільний резонанс, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про можливість запобігання встановленим ризикам лише шляхом застосування до підозрюваного виняткого запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначення застави в розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України.
За таких обставин, висновок слідчого судді є законним і обґрунтованим, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги захисника, немає.
Керуючись ст. ст. 376, 178, 181, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 квітня 2020 року щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4