Справа № 740/331/20
Провадження № 2/740/556/20
29 травня 2020 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді - Ковальової Т.Г.,
за участю секретаря -Кубрак Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 , 1980 року народження, такою, що втратила право на користування житлом, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є власником вищевказаного нерухомого майна на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом міської Ніжинської державної нотаріальної контори від 12 травня 1993 року та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 серпня 2019 року.
Згідно довідки про склад сім'ї, виданої житлово-будівельним кооперативом «Восход» вiд 08.08.2019, в квартирi АДРЕСА_1 зареєстровані: він, його дружина ОСОБА_3 , неповнолітня онука ОСОБА_4 та відповідачка по справі - ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 у 2008 року виїхала до м.Бровари Київської області. В 2017 poцi вона повернулася i разом зі своєю дочкою, 2009 року народження, до березня 2018 року періодично мешкала у спірній квартирi.
Останні роки життя з відповідачкою стало нестерпним, оскільки вона вела аморальний спосіб життя, показуючи недостойний приклад дитині, та завдавала родині моральних страждань, що негативно вплинуло на їх здоров'я.
Згідно довідки Ніжинського ВП ГУНП вiд 12.07.2019 за порушення громадського порядку її неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідачка не бере участі в утриманні квартири, а нагадування про сплату комунальних послуг закінчуються конфліктом. Крім того, на ґрунті неприязних відносин впродовж 2017- 2018 років вона постійно вчиняла сварки, погрожувала фізичною розправою та застосовувала фізичну силу, що підтверджується неодноразовими зверненнями в поліцію.
Останні два роки за місцем реєстрації вiдповiдачка фактично не проживала, інколи з'являлася в стані алкогольного сп'яніння, співмешкала з чоловіками, які ведуть аморальний спосіб життя.
Вона не брала участі у вихованні та утриманні своєї дочки, у зв'язку з чим заочним рiшенням Ніжинського міськрайонного суду від 15 жовтня 2019 року її позбавлено батьківських прав.
На підставі рiшення виконавчого комітету Ніжинської міської ради №429 від 12.12.2019 його призначено опікуном малолітньої онуки ОСОБА_4 , 2009 року народження.
Реєстрація відповідачки у вищевказаній квартирі створює йому перешкоди для реалізації конституційних прав, зокрема в оформленні субсидії.
Представник позивача - адвокат Величко А.А. в судове засідання не з'явилася, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, підтримку позову та згоду на заочний розгляд справи.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася, будучи повідомленою належним чином через оголошення на сайті суду, і не подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Оскільки відповідачка не подала відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за її відсутності, то відповідно до ст.280, 281 ЦПК України суд вважає необхідним ухвалення заочного рішення, враховуючи, що представник позивача проти цього не заперечує.
Дослідивши усі докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, а тому зняти особу з реєстрації за місцем проживання можна лише за умови втрати нею права користування цим житлом чи у зв'язку з її виселенням (добровільно чи у примусовому порядку).
Частиною 1 ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування, посвідченим державним нотаріусом міської Ніжинської державної нотаріальної контори від 12 травня 1993 року та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 серпня 2019 року (а.с.11-13).
Разом з позивачем у вищевказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_2 , але не проживає в ній без поважних причин з 2018 року, що підтверджується актом про непроживання особи за місцем реєстрації від 14 серпня 2019 року.
Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.319, 321 ЦК України власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у цьому праві.
Частиною 1 ст.317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.
Право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
За таких обставин, враховуючи відсутність домовленостей відповідачки з позивачем, як власником квартири, відсутність юридично визначених у встановленому порядку правомочностей відповідачки щодо володіння та користування нею, наявні підстави для задоволення позову та визнання відповідачки такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,- квартирою АДРЕСА_1 .
Керуючись положеннями ст.41 Конституції України, ст.405 ЦК України, ст.263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , такою, що втратила право на користування житлом, - квартирою АДРЕСА_1 .
Копію заочного рішення направити відповідачці в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте Ніжинським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України строк апеляційного оскарження, який встановлений у рішенні суду, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Головуюча суддя Т.Г. Ковальова