73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"26" липня 2007 р. Справа № 13/334-АП-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державної податкової інспекції у Голопристанському районі
до Новозбур"ївської сільської ради
за участі представників:
позивача -Ксьонза Ю.Ю.,
відповідача -не з'явився,
про визнання трубопроводу, що знаходиться на полі 157/1/140,2 на території Новозбур'ївської сільської ради, безхазяйним майном,
Відповідно до позовної заяви вимоги ґрунтуються на положеннях постанови Кабінету Міністрів України № 1340 від 25 серпня 1998 року «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним» та статті 335 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, на думку позивача, місцеві податкові органи забезпечують здійснення загального контролю за повнотою та своєчасністю перерахування до державного бюджету виручки від реалізації безхазяйного майна.
Ухвалою суду від 4 липня поточного року порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 26 липня. При цьому відповідача зобов'язано надати відзив на позов та з'явитись в судове засідання. Проте, ці вимоги ним не виконано, а тому розгляд справи проведено без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Згідно до положень статті 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з тим, що за пунктом 1 вказаних Прикінцевих положень КАС України набрав чинності з 1 вересня 2005 року, судове рішення за даною справою винесено з дотриманням вимог КАС України.
Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що працівниками Державної податкової інспекції у Голопристанському районі 10 липня 2006 року складено акт опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхязяйного (а.с. 5) відповідно до якого проміжок трубопроводу з чорного металу діаметром 219 мм та довжиною 650 м, орієнтовною вартістю 13650 грн взято на облік як безхазяйне майно.
За наслідками складення цього акту позивач вважає, що ним виявлено безхазяйне майно, яке і є предметом спору у даній справі та потребує законодавчого визнання безхазяйним.
У зв'язку з викладеним суд констатує, що безпосередньо порядок набуття права власності на безхазяйну річ визначений статтею 335 ЦК України.
Так, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.
Таким чином, за названою статтею законодавчо встановлено порядок набуття права власності на безхазяйне майно, яке набувається, у випадку коли воно є нерухомим, лише територіальною громадою за рішення суду, а якщо є рухомим -в порядку набувальної давності.
В свою чергу порядок набуття права власності за набувальною давністю передбачений статтею 344 того ж Кодексу. Так, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
З викладених правових позицій слід дійти до висновку, що набуття права власності на безхазяйну нерухому річ за набувальною давністю в любому випадку можливе лише за рішенням суду, а також за тих умов, що викладені в цій статті. Проте, в даному випадку судом констатується факт відсутності обов'язкових умов, котрі викладені в названій статті, для набувальної давності на спірне майно.
Поряд з викладеним приписами статей 16 ЦК України та 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту порушених прав та інтересів, якими серед іншого можуть бути, з урахуванням змісту статей 335 і 344 ЦК України, визнання права власності на безхазяйну річ, а не той, який обрано позивачем - визнання майна безхазяйним.
Судом також зазначається, що посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 1340 від 25 серпня 1998 року «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним», як на правову підставу заявлених вимог, є помилковим, оскільки її положення суперечать та не узгоджуються з положеннями статті 335 ЦК України щодо порядку та правосуб'єктності власника безхазяйної речі, а тому такі положення постанови КМУ не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у відповідності до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта закону України суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу. В даному випадку Цивільний кодекс України, як кодифікований закон має вищу юридичну силу ніж постанова КМУ.
Крім цього, при вирішенні справи суд керується частиною 1 статті 9 КАС України принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 58-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,
1.В задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата підпису постанови -27 липня 2007 року.
Суддя М.К. Закурін