07.08.07р.
Справа № А11/331-07
За позовом прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ
про стягнення 544 616, 87 грн.
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники сторін:
Від позивача: Петренко Н.В., довіреність №03-06/0395 від 17.04.07р., провідний спеціаліст
Від відповідача: Мішаніч В.В., довіреність №10/28-06 від 24.05.07р., юрисконсульт
В засіданні приймали участь: Тягур В.В., посвідчення №66 від 15.05.06р., помічник прокурора
Прокурор Бабушкінського району м. Дніпропетровська звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ про стягнення з міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ 544 616, 87 грн. адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для інвалідів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підприємстві відповідача яке використовує найману працю, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів в 2006р. була менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в зв'язку з чим останній відповідно до ст. 20 цього Закону повинен сплатити адміністративно-господарські санкції.
Відповідач письмовий відзив не надав, проте його представник без посилань на будь-які підстави вимоги позивача не визнав.
Представником відповідача у засіданні було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання відзиву.
Заявлене клопотання судом відхилено, оскільки аналогічне письмове клопотання надане відповідачем в засіданні, що було призначено на 26.07.07р. задовольнялось судом, проте вимагаємі документи та письмовий відзив так і не були надані.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови (ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2006 рік, що залучено позивачем до матеріалів справи, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила 3 439 працівника, у зв'язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі - Закон) становить 138 робочих місця, тоді як фактично було зайнято 89 робочих місць.
Згідно ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, (далі-Положення), затвердженим постановою КМ України від 03.05.1995 року №314, визнано, що робоче місце інваліда -це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (п.5).
П.14 Положенням встановлено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Частиною першою ст.18 Закону і п.10 Положення, передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з врахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Вимоги чинного законодавства України встановлюють, що виконанню відповідними органами обов'язку з безпосереднього працевлаштування інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, як зазначено вище, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативну та інформування визначених державних органів про наявність вакантних посад для інвалідів.
Відповідно до ст. 19 Закону відповідач повинен був створити робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної кількості працюючих.
Надані позивачем докази свідчать про те, що порушуючи вимоги чинного законодавства відповідач не створив встановлену нормативом кількість робочих місць для інвалідів, звітність про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів протягом 2006 року не надав.
Згідно зі ст.20 зазначеного закону, відповідач зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робочі місце, не зайняте інвалідом.
Сума адміністративно-господарських санкцій за нестворені у 2006 році робочі місця для інвалідів становить 544 616, 87 грн., доказів їх погашення відповідач не надав.
Обґрунтованих заперечень та доказів, які б спростовували позовні вимоги відповідачем надано не було.
Керуючись Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, ст.ст. 94, 121, 160-163, 167, 186, 254, п.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу Адміністративного судочинства України, господарський суд, -
Стягнути з міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ 544 616, 87 грн. адміністративно-господарські санкції.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
І.Ф. Мельниченко