Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа №240/10373/19, адміністративне провадження №К/9901/7533/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2019р. (суддя - Горовенко А.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020р. (судді - Курко О.П., Біла Л.М., Гонтарук В.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправним і скасувати пункт 13 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.05.2019 №65 про відмову військовослужбовцю за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням вперше при первинному огляді інвалідності 3 групи з 22.03.2019, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому, як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням вперше при первинному огляді інвалідності 3 групи з 22.03.2019, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною та такою, що порушує право на соціальний захист та отримання належної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2019р., залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020р., позов задоволено.
З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що з дня встановлення ступеня втрати працездатності (04.03.2016) до дня встановлення ІІІ групи інвалідності (22.03.2019) минуло понад два роки, тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
Крім того, відповідач зазначив, що з 01.01.2017р., на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством чітко визначено та регламентовано, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності обмежно дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або відсотка втрати працездатності. Станом на час встановлення відсотка втрати працездатності, отримання коштів, проходженням повторного огляду і прийняттям рішення, абзац 1 пункту 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», п. 8 Порядку №975, які дозволяють провести виплату одноразової грошової допомоги виключно за умов встановлення вищої групи інвалідності протягом двох років, не зазнали змін, тому відповідач не міг призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час виконання обов'язків військової служби із захисту Батьківщини в ході проведення бою позивач отримав вогнепальні поранення, що підтверджується довідкою військової частини польова пошта НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 04.08.2014 за №1176. (а.с. 17)
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №351 від 01.02.2016 встановлено, що травма, поранення, захворювання позивача пов'язані із захистом Батьківщини. (а.с. 18)
Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серія 12ААА №015127 позивачу встановлено з 01.02.2016 ступінь втрати професійної працездатності 15% без встановлення інвалідності. (а.с.21)
Одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням 15% втрати працездатності, без встановлення інвалідності, відповідачем виплачена позивачу в розмірі 14 469 грн.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №548194 від 25.03.2019 позивачу, за результатами первинного огляду, встановлено третю групу інвалідності з 22.03.2019, внаслідок травми, поранення пов'язаних із захистом Батьківщини. (а.с.22)
28.03.2019р. позивач звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_2 з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, поранення, пов'язаних із захистом Батьківщини. (а.с.23)
Пунктом 13 рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.05.2019 №65, позивачу відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги з тих підстав, що група інвалідності встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності із посиланням на пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Також зазначено, що ступінь втрати здоров'я визначається у відсотках втрати працездатності (групи інвалідності), ураховуючи, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення третьої групи інвалідності пройшов термін понад 2 роки, а тому немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги. (а.с.25)
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суди виходили з того, що оскільки позивачу встановлена ІІІ група інвалідності у зв'язку з травмою, пораненням, захворюванням, пов'язаним з захистом Батьківщини з 22.03.2019 вперше при первинному огляді, то обмеження передбачене п. 8 Порядку № 975 та ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не застосовується.
Судами встановлено, що Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було доповнено ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється, набрав чинності з 01.01.2017 року.
Суди дійшли висновку, що в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 01.01.2017 року, на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності з 24.09.2018 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.
Крім того, суди дійшли висновку, що п.13 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №65 від 24.05.2019 є протиправним.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені в касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Частинами 2, 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим такого змісту: “У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється”.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).
Відповідно до частини 2 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 8 Порядку №975 (в редакції, чинній на час первинного огляду позивача органами МСЕК та встановлення відсотку втрати працездатності) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
В ході розгляду справи судами встановлено, що інвалідність позивачу встановлена вперше 22.03.2019р. внаслідок травми, поранення, пов'язані з захистом Батьківщини, за правилами пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідач протиправно відмовив у її виплаті, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.
Посилання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставним, оскільки у даному випадку йдеться не про виплату такої допомоги у зв'язку із зміною групи інвалідності, а про її призначення і виплату саме у зв'язку із встановленням позивачу групи інвалідності, що є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги без обмеження будь-якими строками після встановлення відсотку втрати працездатності.
Висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 29.04.2020р. у справі №120/3358/19-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від таких висновків під час розгляду даної справи.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2019р. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук