29 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 920/1316/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Альфа-Банк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020
у складі колегії суддів: Отрюха Б. В. - головуючого, Копитової О. С., Остапенка О. М.
та ухвалу Господарського суду Сумської області від 03.12.2019
у складі судді Соп'яненко О. Ю.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-промислове підприємство "Добробут"
про банкрутство
30.03.2020 Акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та ухвалу Господарського Сумської області від 03.12.2019 у справі № 920/1316/14.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 920/1316/14 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2020 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та ухвалу Господарського Сумської області від 03.12.2019 у справі № 920/1316/14 залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
26.05.2020 на адресу Верховного Суду надійшла заява Акціонерного товариства "Альфа-Банк" від 19.05.2020 № 13.2/85-добробут-з про усунення недоліків, в якій скаржник просить суд поновити строк для усунення недоліків касаційної скарги у справі № 920/1316/14 до закінчення строків обмежувальних заходів на території України та призначити касаційну скаргу до розгляду.
Розглянувши вказану заяву Акціонерного товариства "Альфа-Банк", проаналізувавши норми чинного законодавства, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, суд також не може продовжити строк понад встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
Разом з тим, в ході розгляду заяви скаржника про поновлення строку для усунення недоліків касаційної скарги у справі до закінчення строків обмежувальних заходів судом враховується, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким розділ X "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4.
Відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Тлумачення вказаного пункту розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України свідчить, що процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.
Відтак, особи не повинні подавати клопотання про продовження строків на усунення недоліків який припадає на період карантину, зокрема і в частині виконання скаржником вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а у разі такого подання у суду відсутні підстави для їх задоволення з огляду на вказане вище, тому суд відмовляє у задоволенні відповідної заяви скаржника.
Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звертає увагу скаржника на приписи статті 43 ГПК України щодо добросовісного користування учасниками процесу та їх представниками своїми процесуальними правами та недопущення зловживання ними цими правами.
За змістом частини першої цієї статті Кодексу учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У пункті 1 частини другої вказаної статті Кодексу зазначено, що залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Суд акцентує увагу, що процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду. Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам господарського судочинства, тобто зловживає ним.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зазначено, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 135 ГПК України у випадку невиконання учасником справи його обов'язків застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом, зокрема може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у випадках, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Наведене слід враховувати учасникам справи, в тому числі скаржнику, під час реалізації ними своїх процесуальних прав та не допускати вчинення дій, які не відповідають завданням й основним засадам господарського судочинства та є за своїми ознаками зловживанням ними процесуальними правами.
На підставі викладеного та керуючись статтями 119, 234, 235, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
1. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Альфа-Банк" від 19.05.2020 № 13.2/85-добробут-з про поновлення строку для усунення недоліків касаційної скарги у справі № 920/1316/14.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді О. В. Васьковський
В. Г. Пєсков