19 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/15250/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Іванова О.В. (адвокат),
відповідача - Бурвікова І. Ю. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія "Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 (суддя Спичак О. М.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 (головуючий - Куксов В. В., судді Шаптала Є. Ю., Яковлєв М. Л.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Груп Інвест"
до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія "Україна"
про зобов'язання виконати умови договору.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Груп Інвест" (далі - ТОВ "Гарант Груп Інвест", Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія "Україна" (далі - ПАТ "НС ТРК "Україна", Компанія, Замовник) про зобов'язання відповідача виконати свої зобов'язання за договором про дольову участь у будівництві житлового комплексу від 10.12.2002 № 001/Б (в редакції додатку від 28.02.2014 № 4 та всіх додаткових угод і додатків до нього) (далі - договір № 001/Б), з посиланням на положення статей 627, 628, 838, 843, 846, 849, 853, 877, 679 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 318, 319, 321, 326 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Замовник ухиляється від затвердження виготовленого Товариством у межах договору № 001/Б Проекту "Будівництво житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення по вул. Леоніда Первомайського, 5-Б у Печерському районі м. Києва".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 (суддя Головіна К. І.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 (головуючий - Жук Г. А., судді Дикунська С. Я., Мальченко А. О.), позов задоволено у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
4. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2019 (головуючий - Ткаченко Н. Г., судді Банасько О. О., Огороднік К. М.) касаційну скаргу ПАТ "НС ТРК "Україна" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 у справі № 910/15250/18 скасовано з направленням справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
5. Зазначена постанова аргументована тим, що, здійснюючи розгляд справи, суди попередніх інстанцій не встановили, чи є заявлені до відповідача вимоги належним способом захисту прав позивача, зокрема, чи призведе заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов'язання відповідача виконати умови договору № 001/Б у частині затвердження проектної документації до поновлення порушеного права позивача, адже задовольняючи таку вимогу, суди мають враховувати, що її не можливо виконати у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
6. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020, позов задоволено повністю. Зобов'язано ПАТ "НС ТРК "Україна" виконати свої зобов'язання, визначені пунктом 2.1.7 договору № 001/Б (в редакції додатку від 28.02.2014 № 4), а саме затвердити проект "Будівництво житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення по вул. Леоніда Первомайського, 5-Б у Печерському районі м. Києва".
7. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 6, 11, 15, 16, 204, 525, 526, 615, 627, 628, 838, 843, 849, 853, 875, 877, 1130, 1131 ЦК України, статей 20, 67, 193, 318, 319, 321 ГК України, статей 1, 26, 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 3, 10, 63 Закону України "Про виконавче провадження" та статей 13, 73, 74, 76, 77, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) за своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 001/Б є не договором про спільну діяльність, а є змішаним договором, який поєднує елементи правочинів підряду та інвестування; 2) виходячи з приписів законодавства, яким встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності, на замовника будівництва покладено обов'язок з затвердження проектної документації, тобто з урахуванням пункту 1.2 договору № 001/Б щодо правового статусу відповідача як замовника будівництва, у Компанії існує обов'язок затвердити проектну документацію, надану позивачем; 3) норми чинного законодавства передбачають можливість виконання судового рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії у примусовому порядку, тому обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та призведе до дійсного відновлення порушених прав Товариства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ПАТ "НС ТРК "Україна" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 6, 11, 203, 204, 215, 627, 628, 629, 1130, 1131 ЦК України статті 193 ГК України, статей 13, 74, 76, 77, 86, 236, 269 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) договір № 001/Б містить ознаки договору про спільну діяльність та є нікчемним внаслідок його укладення Компанією з перевищенням повноважень, а саме з недотриманням норм Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави складає більше 50%, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 (далі - Порядок № 296), які вимагають попереднього отримання сторонами згоди Кабінету Міністрів України на укладення такого договору; 2) за змістом пункту 2.1.7 договору № 001/Б відповідач зобов'язаний лише підписувати та надавати позивачу наявні у Компанії документи, які необхідні для виконання умов цього договору, однак відсутній перелік документів, отже, цим пунктом не передбачено обов'язку Замовника затверджувати будь-які документи, у тому числі проект наказу "Будівництво житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення по вул. Леоніда Первомайського, 5-Б у Печерському районі м. Києва"; 3) Товариство взагалі не надавало Компанії на затвердження проектну документацію, яка відсутня у матеріалах справи і не була предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій, позаяк матеріали справи містять лише експертний звіт щодо розгляду проектної документації та проект зазначеного наказу, які не є проектною документацією у розумінні договору № 001/Б.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи
11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "НС ТРК "Україна" (подана 27.01.2020 через Північний апеляційний господарський суд) на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 910/15250/18 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 31.03.2020.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
12. Ухвалою від 17.03.2020 Верховний Суд відклав розгляд скарги без визначення дати, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено на усій території України карантин.
13. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2020 визначено дату розгляду касаційної скарги ПАТ "НС ТРК "Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 910/15250/18 - 19.05.2020.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14. Відповідно до статуту ПАТ "НС ТРК "Україна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1039, Компанія є правонаступником майна, прав та обов'язків Національної телекомпанії України, яка, в свою чергу, була правонаступником Національної радіокомпанії України, та припинила свою діяльність відповідно до статуту, затвердженого наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 26.07.2016 № 145.
15. 10.12.2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Кийпромтехнологія" (далі - ТОВ "НВП "Кийпромтехнологія") та Національною радіокомпанією України було укладено договір № 001/Б щодо будівництва житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами з обслуговування населення по вул. Л. Первомайського, 5-Б у Печерському районі м. Києва.
16. 28.02.2014 між Національною суспільною телерадіокомпанією України, ТОВ "НВП "Кийпромтехнологія" та ТОВ "Гарант Груп Інвест" укладено угоду про заміну сторони договору № 001/Б, згідно з пунктами 1, 1.1 якої сторони дійшли згоди щодо заміни у договорі № 001/Б сторони 2 (ТОВ "НВП "Кийпромтехнологія") на ТОВ "Гарант Груп Інвест". З моменту набрання чинності цією угодою ТОВ "НВП "Кийпромтехнологія" передає ТОВ "Гарант Груп Інвест", а Товариство приймає всі права та обов'язки сторони 2 по договору. З моменту набрання чинності цією угодою зобов'язання ТОВ "НВП "Кийпромтехнологія" за договором № 001/Б припиняються.
Крім того, 28.02.2014 між Національною суспільною телерадіокомпанією України (сторона 1) та ТОВ "Гарант Груп Інвест" (сторона 2) було укладено додаток № 4 до договору № 001/Б (далі - додаток № 4), за умовами якого сторони вирішили змінити та внести доповнення до договору № 001/Б і викласти його в новій редакції.
17. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору № 001/Б (в редакції додатку № 4) предметом цього договору є зобов'язання та права сторін по будівництву об'єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною із сторін у збудованому об'єкті своєї частини в порядку та на умовах, визначених у договорі, та виконання робіт (ремонту і часткового технічного переоснащення існуючого об'єкта) в порядку та на умовах, визначених у договорі. Сторона 1 делегує стороні 2 частину функцій замовника будівництва, зокрема, щодо розробки проектної документації та будівництва об'єкта.
Сторони домовилися, що нижченаведені терміни мають наступні значення: земельна ділянка - територія площею 0,73 га, що розташована по вулиці Леоніда Первомайського, 5-Б у Печерському районі міста Києва, та визначена в додатку № 1 до даного договору, що надана стороні 1 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, який зареєстровано 15.11.2004 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02-9-00008, та п. 2 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 № 638-8/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування"; об'єкт - це житловий комплекс з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення, що буде розташований на земельній ділянці. Характеристики та параметри об'єкта визначаються проектною документацією (визначення наведене нижче). Остаточний розмір площі об'єкта буде визначений на підставі замірів технічної інвентаризації; проектна документація - затверджена відповідно до законодавства документація для будівництва об'єкта, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні вирішення, інші показники об'єкта та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил; проектування об'єкта - комплекс проектно-вишукувальних робіт, розробка, погодження, експертиза та затвердження проектної документації в порядку, встановленому законодавством; будівництво об'єкта - комплекс робіт з будівельно-монтажних робіт з безпосереднього спорудження об'єкта відповідно до проектної документації та підключення об'єкта до всіх необхідних комунальних мереж і комунікацій та введення об'єкта в експлуатацію за допомогою сторони 1 в межах її компетенції.
18. У пунктах 1.3, 1.4, 1.5 договору № 001/Б (в редакції додатку № 4) сторони погодили, що техніко-економічні показники об'єкта (площа, архітектурні та технічні характеристики, склад інженерних мереж тощо) визначаються на підставі проектної документації, погодженої стороною 2 у встановленому законодавством порядку з компетентними органами та затвердженої стороною 1. Кількісні, якісні, технічні та технологічні параметри робіт визначаються документацією. Завершений будівництвом об'єкт повинен відповідати проектній документації, затвердженій сторонами та погодженій у встановленому законодавством порядку. Строк будівництва об'єкта та виконання робіт складає 4 роки з моменту початку будівництва об'єкта. Будівництво об'єкта та виконання робіт має бути розпочате протягом 2 (двох) місяців з дати затвердження проектної документації, але не пізніше 5 (п'яти) років з дня укладення цього договору. Строк будівництва об'єкта та виконання робіт буде конкретизований сторонами протягом 60 календарних днів після підписання сторонами даного договору на підставі підписаного сторонами додатку до даного договору, що є його невід'ємною частиною.
19. Згідно з пунктами 2.1.7, 2.1.10, 2.2, 2.2.1 договору № 001/Б з моменту отримання відповідного звернення сторона 1 зобов'язана протягом 3 (трьох) календарних днів, підписати та надати стороні 2 документи, які вона має та/або необхідні документи, отримані стороною 1 для виконання умов даного договору. Сторона 1 у межах своєї компетенції сприяє стороні 2 в усіх діях, пов'язаних з розробкою/коригуванням проектної документації та будівництвом об'єкта. Цим договором сторона 1 делегує стороні 2 частину функцій замовника будівництва об'єкта, які визначені законодавством (у тому числі "Положенням про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємства, що будується) і технічний нагляд", затвердженим постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 № 16), а саме сторона 2 в повному обсязі здійснює функції замовника будівництва об'єкта, крім тих, що цим договором покладені на сторону 1. Сторона 2 зобов'язана забезпечити: проектною документацією будівництво об'єкта, розробку та погодження проектної документації відповідно до вимог законодавства з компетентними органами, в разі потреби внесення та погодження будь-яких коригувань проектної документації, а також розробку документації. При цьому сторона 2 самостійно визначає проектні організації, укладає з ними договори та здійснює оплату по них; в межах своєї компетенції забезпечує отримання вихідних даних, технічних умов, погоджень та дозволів від відповідальних державних органів та організацій та позитивних експертних висновків, що є необхідними для будівництва об'єкта згідно із законодавством.
20. У пунктах 7.4, 8.1 договору № 001/Б сторони передбачили, що цей договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми відповідно до статті 67 ГК України та статей 3, 6 ЦК України. Майно (та майнові права), кошти тощо, внесені для реалізації даного договору, не є об'єднанням вкладів сторін, не є їх спільною частковою власністю, а залишається у власності сторони, що їх внесла. Частини об'єкта, що розподіляються між сторонами, не є спільною частковою власністю сторін, а належать кожній з сторін відповідно до положень договору. При реалізації договору сторони зберігають свою юридичну самостійність. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
21. 16.09.2016 ТОВ "Гарант Груп Інвест" отримало складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудекспертиза" позитивний експертний висновок № 3-081-15-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації об'єкта: "Будівництво житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення на вул. Леоніда Первомайського, 5-Б у Печерському районі м. Києва".
18.10.2018 позивач звернувся до ПАТ "НС ТРК "Україна" з листом від 17.10.2018 № 17-10.18, в якому виклав вимогу про затвердження проекту "Будівництво житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення на вул. Леоніда Первомайського, 5-Б у Печерському районі м. Києва" у відповідності до наданих у листі техніко-економічних показників та проекту наказу про затвердження.
22. У відповідь на вказаний лист Компанія листом від 24.10.2018 № 02-8/3127 відмовила Товариству у затвердженні зазначеного проекту, посилаючись на те, що договір № 001/Б містить всі ознаки договору про спільну діяльність, а тому згідно з положеннями Порядку № 296, Національна телекомпанія України повинна була погодити з Кабінетом Міністрів України укладення цього договору. Оскільки таке погодження отримане не було, договір вважається укладеним з перевищенням повноважень та є недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України та виконуватися не буде.
Позиція Верховного Суду
23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
24. За змістом статті 6 і частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
25. Відповідно до частини 2 статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
26. Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (наведену правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №203/2612/13-ц, від 19.06.2018 у справі № 5023/3905/12).
27. З огляду на достеменно встановлені судами обставини справи, місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано зазначили, що вчинений сторонами правочин має ознаки змішаного договору та містить елементи зобов'язальних правовідносин у сфері інвестування (інвестиційний договір), підряду (договір підряду) та інших зобов'язальних правовідносин, виникнення та існування яких не суперечить положенням актів цивільного і господарського законодавства та, водночас, не дозволяє зробити висновок про можливість комплексного застосування до окремих частин договору інших положень чинного законодавства, ніж ті, що регламентують порядок здійснення інвестиційної діяльності та особливості виникнення, зміни та припинення правовідносин підряду.
28. При цьому суди правомірно врахували пункт 7.4 договору № 001/Б, у якому сторони чітко погодили, що цей договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми відповідно до статті 67 ГК України та статей 3, 6 ЦК України.
29. Таким чином, зміст пункту 7.4 договору № 001/Б, який не оспорювався та не визнавався недійсним у судовому порядку, свідчить про наявність у його сторін волевиявлення на укладення саме правочину змішаної інвестиційно-підрядної форми, а не договору про спільну діяльність.
30. Відповідно до частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
31. Частиною 3 статті 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
32. Отже, ураховуючи положення статей 215, 228 ЦК України, колегія суддів вважає, що договір № 001/Б може бути оспорюваним правочином, а не нікчемним правочином, навіть у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, тобто може бути визнаний недійсним.
33. Відповідно до частин 2, 3 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
34. Отже, процесуальний закон наділяє господарський суд правом на визнання недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, лише у разі подання відповідної заяви позивачем до закінчення підготовчого провадження.
35. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили і скаржник не заперечує того, що позивач не подавав відповідної заяви протягом розгляду справи, а також матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до суду з окремим або зустрічним позовом про визнання недійсним договору № 001/Б.
36. Наведеним повністю спростовуються твердження скаржника про те, що договір № 001/Б є нікчемним внаслідок його укладення Компанією з перевищенням повноважень, а саме з недотриманням норм Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та Порядку № 296, які вимагають попереднього отримання сторонами згоди Кабінету Міністрів України на укладення такого договору.
37. Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, колегія суддів приймає до уваги договір № 001/Б як підставу у розумінні норм статті 11 цього Кодексу для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
38. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
39. Пунктом 1.2 договору №001/Б визначено, що сторона 1 делегує стороні 2 частину функцій замовника будівництва, зокрема, щодо розробки проектної документації та будівництва об'єкта.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що виходячи з положень законодавства, яким встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності, на замовника будівництва (з урахуванням пункту 1.2 договору №001/Б) покладено обов'язок з затвердження проектної документації, наданої позивачем.
40. 16.09.2016 Товариством було отримано позитивний експертний висновок №3-081-15-ЕП/КО від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудекспертиза" щодо розгляду проектної документації об'єкта: "Будівництво житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення на вул. Леоніда Первомайського, 5-Б у Печерському районі м. Києва".
Суди попередніх інстанцій установили, що належних та допустимих у розумінні статей 76, 77 ГПК України доказів наявності інших обставин, які б вказували на відсутність у відповідача підстав для виконання обов'язку із затвердження проектної документації, наданої позивачем, матеріали справи не містять.
41. Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Тобто, з наведеного полягає, що чинним законодавством визначено можливість захисту особою своїх прав та законних інтересів шляхом звернення до суду з позовом про примусове виконання обов'язку в натурі.
42. Нормами чинного законодавства передбачено можливість виконання судового рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії у примусовому порядку, а отже, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та призведе до дійсного відновлення відповідних прав Товариства.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства до Компанії про зобов'язання виконати свої обов'язки, що визначені у пункті 2.1.7 договору № 001/Б (у редакції додатку № 4), а саме затвердити проект "Будівництво житлового комплексу з підземним авто паркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення по вул. Леоніда Первомайського, 5-Б у Печерському районі м. Києва".
43. Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, про не передачу Товариством на затвердження Компанії проектної документації з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що лист з пропозицією затвердити проект надавався позивачем відповідачеві, але Компанія листом від 24.10.2018 відмовила Товариству у затвердженні зазначеного проекту, посилаючись на недійсність договору.
Відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. За змістом частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
45. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
46. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені ПАТ "НС ТРК "Україна" у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови немає.
Розподіл судових витрат
47. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія "Україна" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 910/15250/18 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
К. М. Пільков