18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
28 травня 2020 року Черкаси справа № 925/664/20
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., без виклику представників сторін розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» про забезпечення позову,
Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» звернулося у Господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Азот», приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича та до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС», в якому просить суд:
визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (код ЄДРПОУ 40960674) на залізничний вантажний вагон №59241703, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив);
визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (код ЄДРПОУ 40960674) на залізничний вантажний вагон №59241778, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив);
визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (код ЄДРПОУ 40960674) на залізничний вантажний вагон №59241885, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив);
визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (код ЄДРПОУ 40960674) на залізничний вантажний вагон №59242347, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив);
зняти арешти накладені на залізничний вантажний вагон №59241703, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) постановами приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про арешт майна боржника від 07.06.2019 ВП №58251249 (ЗВП №57048235) та про опис та арешт майна (коштів) боржника від 19.09.2019 ЗВП №57048235;
зняти арешти накладені на залізничний вантажний вагон №59241778, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) постановами Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про арешт майна боржника від 07.06.2019 ВП №58251249 (ЗВП №57048235) та про опис та арешт майна (коштів) боржника від 14.08.2019 ЗВП №57048235;
зняти арешти накладені на залізничний вантажний вагон №59241885, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) постановами Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про арешт майна боржника від 07.06.2019 ВП №58251249 (ЗВП №57048235) та про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13.08.2019 року ЗВП №57048235;
зняти арешти накладені на залізничний вантажний вагон №59242347, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) постановами Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про арешт майна боржника від 07.06.2019 ВП №58251249 (ЗВП №57048235) та про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.08.2019 ЗВП №57048235 та відшкодування судових витрат.
Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Плесюку Олексію Степановичу вчиняти будь-які дії стосовно обмеження прав Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном - залізничним вантажним вагоном №59241703, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) шляхом зупинення його продажу, а також зобов'язати останнього виключити його з опису та зняти з нього арешти;
заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Плесюку Олексію Степановичу вчиняти будь-які дії стосовно обмеження прав Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном - залізничним вантажним вагоном №59241778, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) шляхом зупинення його продажу, а також зобов'язати останнього виключити його з опису та зняти з нього арешти;
заборонити Приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Плесюку Олексію Степановичу вчиняти будь-які дії стосовно обмеження прав Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном - залізничним вантажним вагоном №59241885, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) шляхом зупинення його продажу, а також зобов'язати останнього виключити його з опису та зняти з нього арешти;
заборонити Приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Плесюку Олексію Степановичу вчиняти будь-які дії стосовно обмеження прав Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном - залізничним вантажним вагоном №59242347, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) шляхом зупинення його продажу, а також зобов'язати останнього виключити його з опису та зняти з нього арешти.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2018 №741-500, який укладений між ним і Публічним акціонерним товариством «Азот», товариство стало власником залізничних вантажних вагонів №59241703, №59241778, №59241885, №59242347. За їх придбання заявник сплатив визначену у договорі ціну та отримав їх у власність за актом приймання-передачі товару від 16.11.2018.
Відповідно до пункту 4.3 договору купівлі-продажу від 16.11.2018 №741-500 підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару (рухомого складу) являється достатнім підтвердженням передачі товару необхідної кількості і якості.
Посилаючись на частину 1 статті 334 Цивільного кодексу України, якою визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, заявник зазначає, що незважаючи на факт набуття права власності на залізничні вантажні вагони №59241703, №59241778, №59241885, №59242347, приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексієм Степановичем прийняв постанову від 07.06.2019, якою наклав арешт на вказані вагони у зведеному виконавчому провадженні (далі - ЗВП) №57048235. Боржником у цьому виконавчому провадженні є Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» (позиції №3, №8, №19 та №10 відповідно).
У подальшому постановами про опис та арешт майна (коштів) боржника у ЗВП №57048235 приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. описав та арештував вагон №59241703 постановою від 19.09.2019; вагон №59241778 постановою від 14.08.2019; вагон №59241885 постановою від 13.08.2019; вагон №59242347 постановою від 28.08.2019.
За доводами заявника для визначення належності та права власності Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» на залізничні вантажні вагони №59241703, №59241778, №59241885, №59242347 приватним виконавцем враховано лист філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця» від 06.06.2019 №ГІОЦ-72/1935, про що зазначено у оспорюваних постановах.
Згідно з постановами про опис та арешт майна (коштів) боржника ЗВП №57048235 відповідальним зберігачем вагонів визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС», якого попереджено про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. У ЗВП №57048235 Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» є стягувачем, а Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» - боржником.
Заявник вказує, що вагони, на які накладено арешти, належать Товариству з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» і забезпечення позову є вкрай необхідним, оскільки приватний виконавець може у будь-який момент відчужити вагони іншим особам шляхом реалізації арештованого майна Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» у зведеному виконавчому провадженні №57048235.
Заявник зазначає, що вагон №59241703 приватний виконавець намагався реалізувати через систему «СЕТАМ» 15.05.2020, а реалізація вагонів №59241778, №59241885, №59242347 через систему «СЕТАМ» заплановано приватним виконавцем на 01.06.2020.
Як вказує заявник, в АБД ПВ власником спірних вагонів рахується Публічне акціонерне товариство «АЗОТ». В свою чергу, внесення відомостей про власника вагонів в АБД ПВ не є державною реєстрацією вагонів і не може підтверджувати право власності на вагони. За доводами заявника, в України відсутнє відповідне законодавство, яке передбачає державну реєстрацію права власності на залізничні вантажні вагони, а Правилами експлуатації власних вантажних вагонів, не встановлено обов'язку нового власника реєструвати залізничні вагони чи вносити відомості про нового власника, так само і не вбачається вимог закону щодо проведення державної реєстрації права власності на вагон.
На підставі викладених обставин, з метою можливості ефективного захисту прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА», за захистом яких позивач звернувся як власник залізничних вантажних вагонів, Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, у разі задоволення позову (Постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Відповідно статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Водночас, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заборона відповідачу вчиняти певні дії, як процесуальний захід забезпечення позову, має на меті обмежити активну поведінку особи, щодо якої вживається такий захід, шляхом встановлення судом певного зобов'язання особи, яке виникає безпосередньо з відповідного процесуального документа (ухвали суду про забезпечення позову) та покликане забезпечити ефективний захист, поновлення порушених прав позивача.
Предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» є вимога про визнання права власності на 4 залізничні вантажні вагони та зняття з них арешту (у порядку статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»), отже у позові поєднано майнові та немайнові вимоги.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 Закону).
Згідно з положенням статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Водночас, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено застосування такого виду примусового виконання рішень, як звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (стаття 48 Закону).
Відповідно до частин 5, 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
У разі якщо на зазначене у частині п'ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер'єру офісів, готова продукція та товари тощо); 2) об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.
Як зазначено заявником, арешт на спірне майно було накладено приватним виконавцем у межах проведення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженню про стягнення заборгованості з боржника - Публічного акціонерного товариства «АЗОТ». З врахуванням наведених вище положень Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець має право з метою стягнення заборгованості з боржника застосувати заходами примусового виконання рішень, у тому числі, звернути стягнення на майно боржника, шляхом його реалізації, у тому числі і на залізничні вантажні вагони №59241703, №59241778, №59241885, №59242347, право власності на які доводить позивач, звертаючись з відповідним позовом до суду.
З огляду на наведені правові норми та зважаючи на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про розумність та обґрунтованість заявлених позивачем заходів до забезпечення позову в частині заборони вчиняти приватним виконавцем будь-яких дій стосовно продажу залізничних вантажних вагонів №59241703, №59241778, №59241885, №59242347.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Отже, враховуючи, що однією з позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» є вимога про зняття арешту з майна, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича виключити майно з опису та зняти з нього арешти.
Керуючись статтями 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Плесюку Олексію Степановичу ( АДРЕСА_1 ) вчиняти будь-які дії стосовно продажу залізничних вантажних вагонів №59241703, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив; №59241778, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив); №59241885, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив); №59242347, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив).
В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.
Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (вул.Московська, 32/2, м.Київ, 01010, код ЄДРПОУ 40960674)
Боржниками за даною ухвалою є: 1) Приватне акціонерне товариство «Азот» (вул.Героїв Холодного Яру, 72, м.Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 00203826), 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» (вул.Ділова, 5, корпус 2, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40637393).
Строк пред'явлення виконавчого документу до виконання: ухвала може бути пред'явлена для примусового виконання до 28 травня 2023 року.
Ухвала набирає чинності з моменту підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Суддя О.І.Кучеренко